План

1. Внесок трубадурів у розвиток світової літератури 

2. Культ Прекрасної Дами в ліриці трубадурів (аналіз твору за вибором) 

3. Лірика мінезингерів та її основні напрямки 

4. Лицарський роман та його особливості. Основні тематичні цикли лицарських романів та їх значення для розвитку середньовічної літератури 

5. Артурівські романи та їх особливості: морально-етичні цінності; забраження лицарського буття 

6. Особливості конфлікту та системи образів трагедії В. Шекспіра «Гамлет» 

7. Образ Гамлета у трагедії В. Шекспіра. Гамлет як вічний образ світової літератури 

8. Багатогранність шекспірівських образів. Аналіз твору за вибором 

9. Особливості реалізму Шекспіра 

10. Майстерність драматургії Шекспіра 

11. Роман «Дон Кіхот» Сервантеса як пародія на лицарські романи. Образи Дон Кіхот та Санчо Панси 

12. Всесвітнє значення літератури доби відродження

Корделія веде війська війною на сестер. Насувається битва. Солдати Корделії б'ються з солдатами Регани і Гонерільї. Її і Ліра беруть у полон і кидають до в'язниці. Гонерілья посилає свого слугу Освальда, щоб він убив сліпого Глостера. Але Едгар, який супроводжує батька, в сутичці вбиває Освальда. Едмунд підкуповує офіцера, щоб той убив полонених Ліра і Корделію, зобразивши самогубство. Герцог Олбенійський виводить Едмунда на чисту воду, викриваючи його злодіяння, і поранений Едмунд перед смертю бажає зробити добру справу — зірвати план з убивства Ліра і Корделії. Але Корделію врятувати не встигають, — вона вже задушена. Її сестри гинуть: Регану отруїла Гонерілья, а сама Гонерілья кінчає з собою, заколюючи себе. Лір виходить з в'язниці, тримаючи на руках труп задушеної Корделії, і помирає від горя. Едмунд теж вмирає. Едгар розповідає про загибель свого батька Глостера, який не переніс усіх нещасть. Граф Кент, який віддано любив Короля, також хотів би померти. Та герцог Олбенійський повертає Кента у владу, відновлює в усіх правах і залишає біля себе.


9. Особливості реалізму Шекспіра

Вивчаючи творчість У. Шекспіра, представляється необхідним особлива увага звернути на реалізм художника. В. Г. Бєлінський, що вважав найголовнішою властивістю творчості прославленого поета «найвищу істину», відзначав: «Володіючи даром творчості найвищою мірою й обдарований мирообьемлющим розумом, він у той же час має ту об’єктивність генія, що зробила його драматургом по перевазі і яка складається в здатності розуміти предмети так, як вони є, окремо від своєї особистості, переселятися в них і жити їхнім життям». Дійсно, звертаючись до художнього відтворення подій давно відшумілих часів, Шекспір умів помітити й виразити в них саме істотне, зберегти, так сказати, «дух подій» і, саме головне, умів додати героям своїх створінь ту натхненність, що змушує нас сприймати і їх, і події, як близькі собі, співпереживати разом з героями й, осягаючи щиросердечні рухи персонажів, дізнаватися в них руху своєї душі й своєї риси

Якій би епосі не належали події, що становлять сюжет добутку гуманіста Шекспіра, у центрі уваги драматурга завжди людина, його страсті, його

Замшілий мармур царствених могил Исченет раніше цих вагомих слів, У яких я ‘мій образ» зберіг. До них не пристане пил і бруд століть. Нехай перекине статуї війна, Заколот розвіє мулярів праця, Але врізані на згадку письмена Що Біжать столетья не зітруть…

Майже чотири сторіччя відокремлюють нас від того часу, коли були написані сонети Шекспіра, а ми читаємо їх з тим же серцевим трепетом, що викликали вони в сучасників. І перед нами ясно встає образ ліричного героя: людина великого серця, якому доступна вірність, самопожертва, пристрасність, безкорисливість, людина з філософським складом розуму, матеріалістичним світоглядом, щедро наділений багатьма дарунками, головний з яких — дарунок бути другом, доступний натурам шляхетним і чуйним

Дійсно, звертаючись до художнього відтворення подій давно відшумілих часів, Шекспір умів помітити й виразити в них саме істотне, зберегти, так сказати, «дух подій» і, саме головне, умів додати героям своїх створінь ту натхненність, що змушує нас сприймати і їх, і події, як близькі собі, співпереживати разом з героями й, осягаючи щиросердечні рухи персонажів, дізнаватися в них руху своєї душі й своєї риси

Якій би епосі не належали події, становлю щие сюжет добутку гуманіста Шекспіра, у центрі уваги драматурга завжди людина, його страсті, його духовне життя, його любов, страждання, боротьба, самопізнання. На особистості людини, зображуваного Шекспіром, исегда вловлюється відблиск епохи гуманізму, та життєва активність і незалежність, що була характерної для людей його часу. Драматичні конфлікти, пережиті його героями,- приклади вищого драматизму. ‘Го, що в епоху буржуазного здрібнювання особистості буде здаватися гіперболізацією страстей і характерів, під пером Шекспіра виглядало реально й природно. Герої Шекспіра — це яскраві людські індивідуальності, що живуть напруженою, але не роздвоєним життям.

Вони направляють свої сили й волю на досягнення певної мети. Позитивні герої — носії світлих гуманістичних ідеалів і прекрасних людських якостей, але вони приходять у зіткнення з далекої ним (феодальною або буржуазної) ідеологією, і це породжує гострі психологічні конфлікти. Мотивуючи вчинки й думки своїх героїв, драматург намагався зробити їхній зрозумілими глядачеві, як говориться, «докопатися до людського в людині». Шекспір ніколи не показує людину жалюгідним, незначним: у будь-яких життєвих ситуаціях, навіть у падінні, герої Шекспіра зберігають достоїнство. У цьому — теж прояв ренесансного реалізму Шекспіра

Людинознавство Шекспіра приводить нас до человекопонанию, а через нього й до пізнання самих себе

Як відзначають літературознавці, не було такого почуття, такої долі, таких потрясінь, яких не пережив би драматург, створюючи свої п’єси, наповнені подихом сучасності й безсмертних думок

В основі кожної його п’єси лежить якесь дуже значна подія, і воно розкривається від початку до кінця, оголюючи життя в постійному русі, а характери героїв — у розвитку, зміні, самопізнанні, що, як правило, сполучено зі стражданнями, але разом з тим воно є процесом їхнього духовного розвитку й росту. Мужніючи, міняються Ромео й Джульетта, переживає складну еволюцію Гамлет, і навіть восьмидесятилітній Лір на очах глядача перероджується з деспота вчеловека.

Одним з важливих реалістичних властивостей творчості драматурга є взаємозумовленість і взаємозв’язок у розвитку подій, явищ і доль героїв. Усе, що відбувається в його драмах, має свої причини й наслідки: так, гуманістичні ідеали.


10. Майстерність драматургії Шекспіра

Як драматург Шекспір почав виступати з кінця 80-х років XVI століття. Дослідники вважають, що спочатку він відпрацьовував і «підновляв» вже існуючі п'єси — і лише потім перейшов до створення своїх власних творів. П'єси Шекспіра користувалися великою популярністю, проте мало хто знав його ім'я у той час, оскільки глядач звертав увагу насамперед на акторів. У 1613 р. Шекспір залишив театр, перестав писати п'єси і повернувся в Стретфорд-на-Ейвоні. Помер 23 квітня 1616 р. і був похований там же

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Зарубіжна література 16

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.