Реабілітаційна діяльність при роботі соціального працівника з дітьми та підлітками
План
Вступ 3
Розділ І. Теоретико-методологічні засади реабілітаційної діяльності з дітьми та підлітками 10
І.1 Суть та завдання реабілітаційної діяльності 10
І.2 Механізми реабілітаційної роботи з дітьми та підлітками 16
І.3 Технологія реабілітації підлітків з девіантною поведінкою 21
Розділ ІІ. Результативність реабілітаційних заходів при роботі соціального працівника з дітьми та підлітками 29
ІІ.1 Основні форми роботи соціального психолога 29
ІІ.2 Оцінка результативності впровадження реабілітаційних заходів у подоланні агресивних тенденцій особистості підлітка 43
Висновки 56
Література 59
Вступ
Актуальність теми. Одним з найважливіших чинників прогресивного розвитку суспільства є гуманне, дбайливе та милосердне ставлення до дітей і молоді, які позбавлені можливості вести повноцінне життя внаслідок вад фізичного та психічного розвитку або тяжкої хвороби. Не меншої уваги потребують і діти-сироти та діти, які залишились без батьківського піклування, стали жертвою трагічних життєвих обставин або байдужості, жорстокості чи злочинності дорослих.
Перебуваючи в надзвичайно складних умовах, діти-інваліди, молоді інваліди та сироти мають особливі потреби у вихованні, навчанні, спілкуванні з ровесниками, лікуванні та фінансовому забезпеченні, задоволення яких сприятиме повноцінному життю відповідно до їх віку і статі.
Створена в нашій країні система соціальної допомоги протягом тривалого часу базувалася на медичній моделі, тому практична соціальна робота зводилась в основному до збору і первинного аналізу даних про індивідууми та сім’ї і до розподілення різних видів матеріальної допомоги: грошей, ліків, їжі, одягу. У результаті психосоціальні потреби людей часто задовольняються не повністю, а особистісні ресурси не активізуються, що знижує можливості соціальної адаптації та реабілітації.
Сьогодення засвідчує, що нові економічні умови зумовлюють необхідність реалізації такої допомоги маргінальним групам населення, яка могла б стимулювати й активізувати їх життєвий потенціал і сприяти позбавленню утриманських тенденцій.
Сучасний стан соціальної інтеграції інвалідів і сиріт постійно перебуває у полі зору уряду. У 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію про права дитини, у тому самому році було прийнято Закон про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні
Соціальна реабілітація - це відновлення здатності людини до життєдіяльності в соціальному середовищі, а також відновлення самого соціального середовища і умов життєдіяльності особистості, які були обмежені або порушені з яких-небудь причин. Соціальна реабілітація - це вид соціальної дії, спрямованої на реалізацію системи організаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного стану, честі, гідності, прав і свобод дітей і молоді, які їх потребують через соціальну незахищеність, хворобу або інші соціальні причини. У соціальній педагогіці та психології розрізняють такі типи соціальної реабілітації: психологічна, педагогічна, медична, економічна, професійна, побутова.
Стан наукової розробки проблеми. Питанням надання реабілітаційної допомоги дітям та підліткам фахівці соціальної роботи приділяють багато уваги. У своїх наукових працях психологи, педагоги інші фахівці висвітлюють нові форми і методи роботи з такими клієнтами соціальних служб.
В.П.Лютий відносить до категорії клієнтів соціальних служб, з якими потрібно проводити реабілітаційну роботу людей „груп ризику” зокрема тих, хто був засуджений, дітей-підлітків, які втекли із своїх сімей, молодь, що вживає наркотики, людей, що не можуть розлучитися з „оковитою”. Автор намагається відшукати „соціальне коріння”, причини девіантної поведінки людей цієї групи, бо без діагнозу лікування хвороби неможливе. Автор пропонує свій підхід у роботі з людьми цієї категорії, що стали рабами своїх звичок, хибних пристрастей, і які стали бідою і проблемою суспільства.
В.Лютий пропонує більш жорсткий підхід до асоціальних елементів, котрі не стають на шлях виправлення, не дивлячись на всі зусилля держави і соціальних працівників зокрема.
У інших випадках автор, навпаки, рекомендує частіше використовувати таку форму спілкування і впливу як співчуття, довіра, доброта.
Група авторів у складі Звєрєва І.Д., Безпалько О.В., Янкович О.І., Бондаренко З.П., Лях Т.Л. та інші ототожнюють соціальну реабілітацію із наданням допомоги людині у кризових ситуаціях. Вони вважають, що це “діяльність, пов’язана з використанням соціологічних, психологічних, педагогічних методів і прийомів для розв’язання індивідуальних та соціальних проблем”.
А.Й. Капська пропонує у практиці соціальної роботи розрізняти такі види реабілітації: медичну, психологічну, педагогічну, професійну, трудову, побутову, спортивну.
Бочарова В.Т. в книзі “Педагогика социальной работы” пропонує соціальним працівникам дотримуватись основних принципів соціальної реабілітації: здійснення реабілітаційних заходів на початку виникнення проблеми; неперервність і постійність їх проведення; комплексний характер реабілітаційних програм; індивідуальний підхід до визначення характеру та змісту реабілітаційних заходів.
Актуальним проблемам соціально-педагогічної роботи присвячено працю групи авторів під загальною редакцією І. Звєрєвої та Г. Лактіонової. Ці автори дають своє розуміння реабілітаційної діяльності соціальних працівників з дітьми та підлітками: “включаючи сюди як допомогу, так самодопомогу і взаємодопомогу в системі соціокультурних і психосоціальних і взаємовідносин різних суб’єктів”.
Об’єкт дослідження - реабілітаційна діяльність соціального працівника з дітьми та підлітками.
Предмет дослідження - категорії дітей та підлітків, які потребують соціальної реабілітації
Мета дослідження: метою даної роботи є:проаналізувати суть та завдання реабілітаційної діяльності, механізми реабілітаційної роботи з дітьми та підлітками, технологію реабілітації підлітків з девіантною поведінкою та інвалідів, розкрити основні форми роботи соціального психолога з цією категорією населення.
Завдання дослідження:
1. Розкрити теоретико-методологічні засади реабілітаційної діяльності з дітьми та підлітками, а саме:
-суть та завдання реабілітаційної діяльності;
-механізм реабілітаційної роботи з дітьми та підлітками;
-технологію реабілітації підлітків з девіантною поведінкою.
2. Проаналізувати результативність реабілітаційних заходів при роботі соціального працівника з дітьми та підлітками, зокрема:
- показати основні форми роботи соціального психолога;
- розробити програму групової психологічної роботи для подолання агресивних проявів серед підлітків (тренінг); провести заняття за розробленою програмою серед групи підлітків; з метою оцінки ефективності впливу корекційних та реабілітаційних заходів провести контрольне діагностичне дослідження.
Проблематика. Соціально-економічні і політичні процеси, які відбуваються у суспільстві, торкаються проблем освіти і виховання. Загострилася проблема злочинності і правопорушень серед школярів.
Причин чимало: зростання криміногенності в умовах кризових явищ в економіці, падіння виробництва, деформація виробничих та соціальних відносин, криза моралі, зміна ціннісних орієнтацій, невизначеність у сенсі життя та відсутність впевненості у майбутньому та ін.
Прояви девіантної поведінки набули форм правопорушень, злочинності, шкідливих звичок, вживання психотропних речовин, азартних ігор, лайки, втеч з дому, суїцидних спроб.
Від того, як питання запобігання та попередження відхиленої поведінки буде вирішено на суспільному рівні, залежить успішність педагогічної роботи з майбутнім поколінням і в кінцевому рахунку, стабільність суспільних відносин. Не слід забувати і про те, що багато форм девіантної поведінки надають великий деструктивний вплив на функціонування суспільних механізмів і процесів, в тому числі і на результати виховання як суспільно обумовленого процесу, зміст і напрямок якого визначається станом суспільства.
Викликає стурбованість ситуація, що склалася у сфері сім’ї та шлюбу. Велика кількість дітей виховується у неповних сім’ях, сім’ях алкоголіків, наркоманів, у сім’ях, в яких відсутній виховний інтерес батьків, у сім’ях морального та матеріального зубожіння, велика кількість дітей народжується поза шлюбом.
Завдання профілактики, корекції та реабілітації відхилень у поведінці неповнолітніх вимагають поглиблення знань вихователів і вчителів у структурі цих явищ, причинах і факторах їх походження.
Для успішної боротьби необхідна грамотна, послідовна робота з корекції та профілактики відхилень у поведінці дітей, глибокий аналіз факторів, причин і обставин, які обумовлюють неадекватну поведінку дітей та підлітків. Соціальні працівники, які працюють у системі соціальних служб, і разом зі школою, сім’єю повинні допомагати дітям та підліткам у вирішенні їхніх проблем.
Враховуючи складність і гостроту роботи з неповнолітніми, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова "Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних закладів для дітей та підлітків, які потребують особливих умов виховання". Вступив у дію Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх", яким передбачено забезпечення достатнього соціально-правового захисту неповнолітніх, зокрема, пріоритетне забезпечення інтересів дітей і підлітків у всій діяльності держави та її органів, визнання їх як особистостей, самостійних суб’єктів права. Визначенні права і гарантії неповнолітніх у всіх сферах їх життєдіяльності, що сприяє розв’язанню найгостріших проблем дитинства в Україні.
На сучасному етапі виникла потреба у чіткій структуризації і науковому обгрунтуванні роботи з молоддю, в якої існують проблеми в соціалізації, вихованні, навчанні і розвитку.
Методичну і теоретичну основу дослідження складають: концепції чинників особистісного розвитку (І.Д.Бех, З.Фрейд, К.Роджерс та ін.); особливості негативних проявів підліткового віку в працях В.М.Бєхтєрєва, А.Є.Лічко, К.Леонгарда, В.С.Мухіної, М.А.Галагузової, В.М.Оржеховської, Л.Широкорадюк та ін).; концепції детермінанти відхиленої поведінки (Ч.Ломброзо, Е.Кречнер, У.Шелфон, Е.Берна, Е.Дюркгейна, З.Фрейда та ін.).
Методи дослідження. Основними методами, які використовувались у даному дослідженні є:
-метод критичного аналізу (опрацювання наукової літератури і співставлення точок зору на проблему, що досліджується);
-метод бесіди (з соціальними працівниками та соціальними клієнтами);
-метод анкетування (проведення тренінгу);
-психодіагностичний метод (тест-опитувальник Басса-Дарки, тест “Інтерперсональний діагноз”, методика визначення самооцінки за допомогою процедури ранжування та спостереження).
Наукова новизна дослідження виявляється в спрбі дослідити категорії дітей та підлітків, які потребують соціально-педагогічної підтримки та реабілітації, а також сформулювати ряд пропозицій та методичних рекомендацій для вчителів, педагогів, науковців для практичної реалізації корекційно-профілактичої роботи з дітьми та підлітками з метою попередження та подолання агресивних проявів поведінки.
Апробація роботи. Розроблена нами програма для реабілітаційної роботи з підлітками та аналіз проведеного на її основі експерименту в НВО №12 показав, що форми й методи, застосовані в практику роботи, мали позитивні наслідки. Опитування вчителів та спостереження свідчили про зменшення агресивних проявів серед дітей тих класів, де було вжито корекційні та реабілітаційні заходи.
Практичне значення роботи полягає в тому, що система методів, методик дослідження та програма психокорекційного та реабілітаційного впливу можуть бути використані в роботі навчально-виховних закладів та корекційно-профілактичній і реабілітаційній роботі органів і служб соціальної роботи з дітьми та підлітками.
Робота над цією темою дасть можливість співставити теоретичні уявлення про реабілітаційну роботу з дітьми та підлітками з практичною діяльністю працівників соціальних служб для дітей та молоді.
Дане дослідження буде сприяти кращому розумінню суті реабілітаційної роботи в системі соціальних служб. Окрім цього, висвітлення форм і методів, якими оперують соціальні працівники у своїй благородній роботі, дадуть змогу молодим працівникам озброїти себе певними знаннями у галузі соціальної роботи, співставити власний досвід з досвідом, запропонованим у роботі. Дане дослідження може слугувати матеріалом, що узагальнює попередній досвід соціальної роботи і може слугувати відправною точкою для нових досліджень у галузі форм і методів, засобів впливу на представників „груп ризику” з метою повернення їх у суспільство повноцінними, активними членами.
Структура роботи: дипломна робота складається з вступу, двох основних розділів (теоретичної частини та практичного дослідження), висновків, списку використаних джерел літератури та додатків.