План

1. Втрата годувальника: суб’єкти та умови правомірності визнання соціального ризику

2. Пенсії у зв’язку з втратою годувальника

Список використаної літератури

2. Пенсії у зв’язку з втратою годувальника

Поняття "пенсія на випадок утрати годувальника" пов'язується з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім'ї, які знаходяться на утриманні померлого. Даний вид пенсії розглядається як самостійний і, як кожний вид пенсії, має своє визначене поняття. Під пенсією на випадок утрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв'язку з утратою годувальника непрацездатним членам його сім'ї, які знаходяться на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника.

Головна особливість пенсії на випадок утрати годувальника полягає в тому, що пенсійне забезпечення членів сім'ї у багатьох має довільний характер від права на пенсію іншої особи, яка є годувальником. Смерть позбавляє сім'ю померлого доходів від його професійної діяльності. У цьому разі держава, виявляючи гуманність, надає допомогу сім'ї, яка через смерть годувальника втратила кошти для існування. Розмір матеріального забезпечення членів сім'ї (пенсії) залежить від розміру заробітку померлого.

Право на пенсію на випадок утрати годувальника мають усі сім'ї, чиї годувальники належали до категорій осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню. Суспільно корисна діяльність годувальника могла бути за своїм характером різною, але саме такою, з якою закон пов'язує за певних інших умов можливість пенсійного забезпечення (трудова діяльність працівника, служба в армії, навчання, виконання державних чи громадських обов'язків, громадянського обов'язку тощо). У ряді випадків закон пред'являє певні вимоги до тривалості трудової діяльності, навчання, служби в армії чи в органах внутрішніх справ годувальника. На пенсійне забезпечення членів сім'ї впливає причина смерті годувальника, а іноді і час її.

Всі ці вимоги стосуються самого годувальника.

До членів сім'ї, які звертаються за пенсією, закон також пред'являє певні умови, характерні для даного виду пенсії. Наприклад, особа, яка звернулася за пенсією, повинна входити до складу сім'ї годувальника, бути непрацездатною та на утриманні. При цьому слід мати на увазі, що необхідні всі зазначені умови для виникнення пенсійних правовідносин. Із даного правила є тільки два винятки, коли факт утримання не має значення для призначення, пенсії. Вонистосуються дітей, а також батьків і одного з подружжя померлого, які мають право на пенсію незалежно від того, чи перебували вони на утриманні померлого годувальника. Батьки та один із подружжя(дружина, чоловік) мають право на пенсію, якщо вони є непрацездатними.

Умови призначення пенсії в разі втрати годувальника

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються здебільшого непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні. При цьому дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого. Правовий зміст поняття "непрацездатність" є специфічним для даного виду пенсії. Він ширший, ніж для пенсії з інвалідності, і водночас, як уже зазначалося, не завжди однаковий для різних категорій громадян, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Коло непрацездатних членів сім'ї визначене законодавством.

Непрацездатними визнаються члени сім’ї:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18-річного віку і старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років. Діти користуються правом на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення18-річного віку (в разі навчання в навчальних закладах — до їх закінчення, але не більше, ніж до досягнення 23-річнрго віку);

б) батько, мати, подружжя (дружина, чоловік), якщо вони є інвалідами чи досягли пенсійного віку (група інвалідності до уваги не береться). Право на пенсію в разі втрати годувальника мають інваліди всіх трьох груп;

в) до непрацездатних членів сім'ї належить один із батьків (батько, мати) чи один із подружжя (вдова, вдівець), якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами та онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює;

г) дід і баба — за відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Необхідною умовою для призначення пенсії в разі втрати годувальника є перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні годувальника. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення", члени сім'ї померлого вважаються такими, що знаходяться на утриманні, якщо перебували на повному його утриманні чи одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Член сім'ї може бути визнаний утриманцем у двох випадках: якщо він перебуває на повному утриманні годувальника чи якщо він не перебував на повному утриманні годувальника, але отримував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

У першому випадку, коли член сім'ї перебував на повному утриманні, визнання утриманцем не викликає труднощів. Складніше визначити утримання у другому випадку, коли необхідно встановити, чи мала надана допомога постійний характер, тобто чи була вона регулярною та якою вона була за обсягом порівняно з іншими джерелами засобів до існування. Законодавець не визнає часткового утримання, і воно не породжує правових наслідків щодо встановлення пенсії.

Необов'язково, щоби факт утримання мав місце саме на момент смерті годувальника; не має значення і встановлена тривалість утримання. Отже, залежно від конкретних обставин утриманцем може бути визнано особу, яка перебуває на утриманні нетривалий час чи перестає отримувати допомогу незадовго до смерті годувальника. Із цього загального правила встановлено виняток для вітчима й мачухи: вони мають право на пенсію в разі втрати годувальника за умови перебування на утриманні пасинка чи падчерки не менше 5 років.

Слід мати на увазі, що отримання пенсії, стипендії та заробітку не може служити перешкодою для визнання факту утримання, якщо основним і постійним джерелом все ж таки була допомога померлого, а не інші перелічені доходи. Відсутність джерела засобів до існування є однією з умов для призначення пенсії. У кожному конкретному випадку це питання розглядає комісія районного (міського) управління соціального захисту населення за місцем проживання пенсіонера.

Часом виникає питання, чи вважається член сім'ї утриманцем, якщо за життя годувальника він був працездатним. Судова практика показує, що суд не може відмовити в установленні факту утримання для призначення пенсії в разі втрати годувальника за мотивом, що члени сім'ї до часу його смерті були працездатними.

Перебування на утриманні померлого годувальника підтверджується довідкою МЕП (раніше ЖЕК) чи сільської (селищної) ради. Довідка повинна бути підтверджена актом обстеження, складеного комісією районного (міського) управління соціального захисту населення за участю представника МЕП. У разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення факт перебування на утриманні встановлює суд.

До умов призначення пенсії сім'ям можна віднести час і причину смерті годувальника. Пенсія призначається незалежно від того, коли помер годувальник — у період роботи чи після її припинення. Пенсія членам сім'ї померлого годувальника внаслідок загального захворювання призначається, якщо годувальник до дня смерті мав стаж, який був би необхідним йому для встановлення пенсії з інвалідності. Якщо смерть настала від трудового каліцтва чи професійного захворювання, то членам його сім'ї пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Сім'ям померлих годувальників-пенсіонерів пенсії призначаються також незалежно від стажу роботи годувальника. При цьому не має значення ні вид пенсії, яку отримував годувальник (за віком, з інвалідності), ні причина його смерті. Це правило діє, якщо годувальник помер у період отримання пенсії чи впродовж 5 років від дня притінення виплати йому пенсії.

Утих випадках, коли годувальник помер по закінченні 5 років після припинення виплати пенсії, його сім'ї призначається пенсія на загальних підставах для сімей, які втратили годувальника.


Список використаної літератури

1.Конституція України – Закон України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України ( ВВР ). – 1996. - № 30. – Ст.. 141.

2.Никитин С.М., Феофанов К.Л. Социологическая теория риска в поисках предмета // Социологические исследования. — 2002. — № 10. — С. 120—127.

3.Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України. — 2000. — № 4. — С. 39.

4.Вигдорчик Н.А. Теория и практика социального страхования. — М., 2003. — С. 14—16.

5.Семашко Н.А. Право на социальное обеспечение. — М., 2008.

6.Догадов В.М. Социальное страхование. — М., 2006.

7.Гарасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України. — К., 2002. — С. 8.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Законодавство у сфері соціального захисту

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.