ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та практичні основи соціального явища “діти вулиці”.

1.1. Соціально-правовий захист дитинства.

1.2. Поняття та класифікація феномену “діти вулиці”; соціально-психологічна характеристика “дітей вулиці”. Передумови виникнення соціального явища “діти вулиці”.

Розділ 2. Сучасні напрямки мобільної соціально-педагогічної роботи з “дітьми вулиці”.

2.1. Вулична соціально-педагогічна робота з “дітьми вулиці”.

2.2. Характеристика сучасних напрямків мобільної соціально-педагогічної роботи з “дітьми вулиці”.

Розділ 3. Дослідно-експериментальна робота з “дітьми вулиці”.

3.1. Мобільна соціально-педагогічна робота з “дітьми вулиці” на прикладі ЦССМ Дніпровського району.

3.2. Методика використання ігрових технік в соціальній вуличній роботі.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

Розділ 3.Дослідно-експериментальна робота з „дітьми вулиці”.

3.1. Мобільна соціально-педагогічна роботаробота з „дітьми вулиці” на прикладі ЦССМ Дніпровського району.

Перехідний процес, який зараз переживає Україна, викликав широкий спектр соціальних змін, поглибивши зубожіння і маргіналізацію, безробіття та зміни суспільних норм і цінностей, що впливають на економічний і соціальний стан в Україні.

Хворобливі наслідки суспільно-політичних та соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, позначаються на дітях.

Сьогодні, коли відбувається переоцінка духовних цінностей, іде розшарування соціальних груп населення, поглиблюються економічні проблеми, склалися несприятливі умови для виховання підростаючого покоління. Збільшується кількість функціонально неспроможних сімей, віддаляються від виконання виховних завдань заклади освіти, згортається робота з дітьми за місцем проживання. Як наслідок – зростає кількість неповнолітніх, залишених на одинці зі своїми проблемами, та тих, чия поведінка виходить за межі правових та моральних норм.

Діти, підлітки, молодь більшість часу проводять на вулиці, де виникають сприятливі умови для вживання наркотиків, алкоголю, тютюнопаління, раннього статевого життя.

Одним із способів подолання і вирішення проблем бездоглядності і безпритульності в нашому суспільстві є початкове виявлення кризової ситуації. Систематичне проведення заходів серед дітей кризових категорій сприяє постійному залученню їх до організованої діяльності, заповненню вільного часу змістовим дозвіллям. Проведення соціального інспектування сприяє виявленню первинної кризової ситуації, в яку потрапляють діти, попередженню проявам асоціальної поведінки, бродяжництва та жебрацтва серед неповнолітніх. Соціальний супровід дітей кризових категорій сприяє соціальному і правовому захисту прав неповнолітніх; допомагає у виявленні та вирішенні життєвих проблем, кризової ситуації для надання неповнолітнім можливості для стабільного всебічного розвитку.

Мета дослідження – розкрити та обґрунтувати вуличну соціально-педагогічну роботу з “дітьми вулиці”, які перебувають на обліку в ЦССМ Дніпровського району.

Методи дослідження :

-метод вивчення та обґрунтування Закону України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (від 27.08.01. № 53);

-метод вивчення та обґрунтування Розпорядження Київської міської державної адміністрації “Про схвалення приграми заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності в м. Києві на 2003-2005 роки” та “Міської програми заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності в м. Києві на 2003-2005 роки” (від 12.06.03 № 1043)”;

-бесіда;

-анкетування;

-спостереження;

-методи теоретичного аналізу (узагальнення і систематизація) матеріалу.

Завдання дослідження:

-розкрити та обґрунтувати вуличну соціально-педагогічну роботу з “дітьми вулиці”, які перебувають на обліку в ЦССМ Дніпровського району за “Міською програмою заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності в м. Києві на 2003-2005 роки” (від 12.06.03 № 1043)”;

-розкрити та обґрунтувати ефективні умови встановлення контакту з “дітьми вулиці”;

-розкрити та обґрунтувати вимоги до соціальних працівників, які працюють з “дітьми вулиці”.

В 2003 році Районний центр соціальних служб для молоді (РЦССМ) Дніпровського району, де я проходила практику, почав працювати з “дітьми вулиці”. Було створено Спеціалізовану соціальну службу “Центр вуличної соціальної роботи”, який працює за “Міською програмою заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності в м. Києві на 2003-2005 роки” (від 12.06.03 № 1043)”. Програма розроблена на виконання Указу Президента України від 21 лютого 2003 року № 154\2003 “Про державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки” і спрямована на забезпечення виконання більш дієвих заходів вирішення актуальних питань дитячої, сімейної політики.

Мета приграми полягає в розв’язанні проблем дитячої бездоглядності, створенні належних умов для соціально-психологічної, медичної реабілітації дітей, їх духовного фізичного і розумового розвитку.

Основними завданнями Програми є:

-поліпшення існуючих та вишукання нових форм соціальної підтримки дітей, які опинилися в надзвичайно важких умовах життя та потребують уваги з боку державних органів;

-виявлення сімей, які ухиляються від виконання батьківських обов’язків, ведуть антигромадський спосіб життя, та своєю аморальною поведінкою негативно впливають на психологічний та фізичний розвиток неповнолітніх;

-здійснення заходів щодо захисту дітей з вищезазначених категорій сімей;

-розроблення науково-методичних засад запобігання дитячій бездоглядності;

-підвищення ефективності роботи із запобігання дитячій бездоглядності, безпритульності шляхом удосконалення нормативно-правової бази;

-забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців закладів соціального захисту дітей;

-створення нових форм виховання та утримання дітей – сиріт і дітей, які позбавлені батьківської опіки та піклування.

Виконання програми дасть змогу:

-зменшити чисельність безпритульних та бездоглядних дітей;

-удосконалити державну статистичну звітність з питань попередження правопорушень, бездоглядності та інших негативних проявів серед дітей та підлітків;

-забезпечити комплексне вивчення і розв’язання проблем дітей, які виховуються в неблагополучних сім’ях; на належному рівні забезпечити підготовку та перепідготовку фахівців закладів соціального захисту дітей;

-поліпшити діяльність органів опіки і піклування щодо виявлення дітей, які потребують соціального захисту.

Спеціалізована соціальна служба “Центр вуличної соціальної роботи” проводить групові, індивідуальні та масові заходи по запобіганню негативних явищ у молодіжному середовищі, а також по запобіганню поширення кризових явищ серед дітей і підлітків; запобіганню бездоглядності серед дітей і підлітків.

Центр надає безкоштовну, конфіденційну інформаційно-консультативну, психологічну, правову допомогу дітям, підліткам та молоді, що знаходяться у кризовому стані та потребують термінової допомоги.

Три рази на тиждень проводяться рейди “Діти вулиці”. Під час рейду працівники Центру спілкуються з дітьми, надають їм першочергову допомогу: їжу, одяг (у Центрі діє програма “банк одягу”), медичну допомогу; заповнюють анкети. При бажанні дітей працівники повертають їх в сім’ї, відновлюють документи, що засвідчують їх особу. Якщо діти потребують лікування, то дітей кризових категорій направляють та супроводжують до медичних установ на стаціонарне лікування, під пильним наглядом лікарів та працівників соціальних служб. Також за бажанням дітей влаштовують у притулки для неповнолітніх, дитячі будинки сімейного типу або у прийомні сім’ї.

З метою реабілітації дітей проводять масово-культурні заходи, тематичні семінари, розважальні та спортивні ігри, змагання.

З Центром співпрацюють такі організації:

1.Управління освіти Дніпровського району.

2.Дніпровська районна у м. Києві держадміністрація.

3.ВКПЦ “Нове життя”.

4.Притулок для неповнолітніх.

5.Міжнародний АЛЬЯНС по ВІЛ/СНІД.

6.МБФ “Варнава”.

Кількість штатних працівників – 4:

1)соціальний педагог;

2)соціальний працівник;

3)психолог;

4)юрист.

З Центром працюють також волонтери, студенти, відділ у справах неповнолітніх (за окремим графіком).

20 жовтня 2003 року я брала участь у Всеукраїнському рейді “Урок” (в районі Ленінградської площі – виявлено три дитини), а 22 жовтня 2003 року”(в „Гідропарку”) – у рейді „Діти вулиці” (дітей не виявлено). Під час рейду спостерігала за дітьми ознайомилася з їх життям; проводила бесіду з дітьми, допомагала проводити анкетування; приймала участь у вирішенні першочергових проблем дітей; визначила основні причини перебування дітей на вулиці:

-безвідповідальність батьків;

-асоціальне життя батьків (вживання алкоголю, наркотичних та психотропних речовин);

-педагогічна та психологічна неосвіченість батьків;

-небажання дітей ходити до школи;

-фізичне, психічне, сексуальне насильство;

Я проводила бесіду з працівниками Центру. З їх слів з настанням холодів діти влаштовуються у підвалах, на горищах будинків, у залишених або недобудованих будинках, каналізаціях, теплотрасах та інших місцях. Вони вживають алкогольні, наркотичні та психотропні речовини (більшість дітей нюхають клей); у них є холодна зброя і більшість дітей настроєні агресивно. Щоб вижити, більшість дітей займаються крадіжками, а то і грабують людей. Близько половини дітей входять у кримінальні структури і займаються протиправною діяльністю. Як правило ці діти ніде не вчаться.

Вуличні діти володіють тонким і точним емоційним сприйняттям. Вони відчувають відношення до себе і легко розпізнають невірність лицемірство, відсутність уваги, зацікавленості до них. Вони мають важкий життєвий досвід, емоційно травмовану психіку. Більшість дітей підпадали насильству, тому їх реакції відрізняються від реакцій звичайних дітей, так “дитина вулиці” демонструє такі риси поведінки, які важливі для її виживання на вулиці: силу, агресивність, незалежність, брехливість.

Ми працювали на вулиці, бо без кримінальної міліції у справах неповнолітніх не ризикували заходити у підвали, горища будинків та інші приміщення де живуть діти.

Діти неохоче йдуть на контакт і не дають правдиві дані про себе тому під час рейду у нас виникли деякі труднощі при встановлені контакту та проведені анкетування.

Ми намагалися запросити дітей до притулку, але вони відмовилися іти туди мотивуючі це тим, що на вулиці їм краще.

Працівники Центру поділилися зі своїм досвідом щодо встановлення контакту з дитиною:

1.При проведені бесіди з дитиною відразу же необхідно представитися (назвати своє ім’я, пояснити дитині хто я така яку організацію представляю, навіщо я хочу зав’язати розмову з нею. Вигадувати нічого не треба.

2.Не можна забувати, що дитина постійно стурбована проблемою виживання, і вона для неї важливіша за спілкування з незнайомою людиною. Тому потрібно зацікавити дитину чимось важливим для неї (запропонувати їжу, одяг, яку-небудь корисну інформацію, медичну допомогу). Давати дитині гроші не можна!

3.Називати дитину тим ім’ям, яким вона назвалася.

4.Звертаючись до дитини, необхідно враховувати її рівень розвитку, використовувати зрозумілу їй мову. Формувати речення необхідно максимально простіше, щоб не виникли у дитині труднощі у розумінні.

5.При розмові необхідно зібрати потрібні і найважливіші відомості про дитину та її життя.

6.Починати та закінчувати розмову краще на нейтральну тему.

7.Не давати ніяких обіцянок.

8.Ні в якому разі не можна підвищувати на дитину голос, розмовляти приказним, вказівним, критичним тоном.

9.Якщо плануємо продовжити контакт з дитиною то необхідно зацікавити дитину у наступній зустрічі і дати точні координати, де нас можна знайти.

Потрібно враховувати, що не всій інформації, отриманій від дітей, потрібно довіряти. Як звичайно дитина живе в умовах стресу, і тому вона не довіряє навколишнім. Тому частина інформації може бути неправдою. В подальших контактах, якщо дитина бачить, що працівнику можна довіряти, доля правди швидко зростає.

При першому контакті, коли поведінка дитини ще не знайома, бажано поєднувати увагу і доброзичливість з емоційною дистанцією, що дозволяє легко припинити контакт якщо дитина не бажає розмовляти, агресивна і недоброзичлива до соціального працівника. Бажано відноситись до дитини з повагою, не “потакати”, не показувати “свого в дошку хлопця” або “маму з батьком”.

Під час достатньо тривалому контакті встановлюються більш довірливі відносини, діти розкриваються, але при цьому стають найбільш вразливі. Тому для вуличного працівника дуже важливо тактовність і делікатність, а також морально-етична відповідальність за свою поведінку. Важливо вести себе з дитиною доброзичливо, спокійно, впевнено, показуючи увагу і зацікавленість до її життя.

Соціальна робота безпосередньо на вулиці справа складна і відповідальна. Тому важливо, щоб вуличний працівник володів достатніми знаннями і спеціальною підготовкою.

Вуличному працівнику треба займатися цією діяльністю тільки тоді, якщо він відчуває щирий інтерес і участь до дітей.

Головне любити дітей відноситися до них терпляче, вміти прощати, уважно ставитися до їхньої точки зору.

Виходячи на вуличну роботу, учасник повинен бути зосередженим, уважним, спостережливим і готовим швидко реагувати на змінюючи обставини. Це дозволяє уникнути небезпеки і використовувати будь-які корисні для роботи деталі і елементи ситуації.

Працювати з „дітьми вулиці” необхідно постійно, в декілька змін. Треба залучати більше працівників і навчати їх.

Необхідно постійно піднімати тему „дітей вулиці” і всіляко підтримувати тих хто з ними працює.

І головне, необхідно розробити методику підготовки фахівців (соціальних працівників, соціальних педагогів, ігротехніків, психологів та ін.) для роботи з „дітьми вулиці”; розробити програму підготовки волонтерів для роботи з „дітьми вулиці”.

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 88

Безкоштовна робота

Закрити

Основні напрямки мобільної соціально-педагогічної роботи з дітьми вулиці

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.