Концепція людини у Києво-Печерському Патерику

ВСТУП

Cучасна глобалізація суспільства з її нівеляційними процесами передусім у сфері культури все більше актуалізує потребу відновлення національних традицій, канонів і духовних цінностей. Найбільш значущим пластом культурного надбання, що зазвичай поєднує у собі загальнолюдські та національні елементи, є література.

В українській культурі Києво-Печерський Патерик завжди був і залишається носієм релігійно-християнського світогляду та національної ідеології. Тому важливо простежити вплив окремих релігійних мотивів, до яких належать і агіографічні, на формування української літературної традиції. Сьогодні у вітчизняній критиці немає цілісного дослідження, яке б висвітлювало проблему використання житійних мотивів, а також функціонування різновидів агіографічного жанру в сучасній українській прозі. Заслуговує на увагу питання збереження канону або певних його елементів у окремих зразках модерної прози, а також специфіка трансформацій житійних мотивів у процесі творення художнього образу.

Житійні мотиви є чи не найфункціональнішими в художній літературі, зважаючи на багатовікову, ще античну, традицію. Чимало літературознавців уважає агіографічну літературу основою для подальшого розвитку таких жанрів, як роман та повість. В історико-літературному аспекті особливо докладному вивченню підлягають, як правило, ті фрагменти житій, які не узгоджуються з агіографічним каноном. Вони ілюструють видозміну усталених норм і водночас забезпечують подальший розвиток і вдосконалення жанру.

Не дивлячись на стійке догматичне вчення Православної християнської конфесії дискусія щодо визначення остаточної концепції людини досі відкрита. На сьогоднішній день існує багато векторів дослідження людини навіть у полі самого православного богослів’я. В українському контексті ця проблематика має особливе значення з огляду націлий комплекс проблем, які вирізняються фундаментальним значенням длявідтворення загальної духовної культури України.

Насамперед, це – проблема формування національного світосприйняття, формування об’єктивної думки, щодо духовних процесів які відбувалися під час історичного розвитку з українським народом. Це обумовлюється особливостями складного процесу становлення християнської свідомості, а отже й українців, як нації чутливої до духовних потреб.

Актуальність теми дослідження визначається кількома групамивзаємопов’язаних чинників:

1. зростаючою роллю України у сучасному світі;

2. нагальними потребами у багатомасштабній реконструкції історії України та її розвитку зурахуванням усього спектра проблем, особливо культурологічних, що надасть практичний матеріал для національної самоідентифікації;

3. необхідністю висунення,обґрунтування та апробації концептуальних підходів до розв’язання рядупроблем повязаних з українською антропологічною наукою, що не являється самостійною дисципліною;

4. загальним поворотом суспільної думки до подолання існуючих ідеологічних стереотипів, різнобарвних кліше та міфів навколо духовного розвитку України;

5. практичною значимістю для вирішення конфліктів і суперечностей, які направлені на вироблення адекватної антропологічної концепції у полі християнської думки та української літератури.

Мета наукового дослідження полягає у вивченні, аналізі та оцінці концепції людини представленій у Києво-Печерському патерику, як у джерелі, що являється одним з найголовніших джерел духовно-культурної спадщини українського народу.

Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:

1. Окреслити історичні відомості Києво-Печерського патерику;

2. Розкрити зміст, спрямованість та особливості джерела;

3. Визначити основні положення християнської концепції людини.

4. Дослідити антропологічну концепцію, що проявляється у контексті Києво-Печерського патерику.

Об’єкт досліджень становить безпосередньо Києво-Печерський патерик.

Предмет досліджень полягає у розкритті концепції людини, що зображена у Києво-Печерському патерику.

Методи дослідження. В основу роботи покладені традиційні для вітчизняної богословської науки принципи історизму, світоглядного плюралізму, об'єктивності, поліметодичності тощо. При вирішенні окремих завдань автор опирався як на загальні методи гуманітарних досліджень: порівняння, аналіз та синтез, абстрагування, узагальнення, так і на спеціальні: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, типологічний, структурно-функціональний та інші методи.

Структура роботи зумовлена її метою та завданнями. Наукова робота містить вступ, де в загальних рисах окреслені основні параметри даного дослідження, два розділи: Розділ І. Теоретичний аспект дослідження Києво-Печерського Патерику: 1.1 Історичні відомості; 1.2 Короткий літературний аналіз; Розділ ІІ: Особливості антропологічної концепції в Києво-Печерського патерику: 2.1 Загальна християнська концепція людини; 2.2 Концептуальні особливості антропології, що зображені у Києво-Печерському патерику. Робота також містить висновки, де окреслюються та узагальнюються всі основні аспекти дослідження, а також списку джерел та літератури.