ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. «Біблія як явище культури»

1.1. Виникнення Біблії, її склад і структура

1.2. Ісус Христос — центральна постать християнства.

1.3. Переклади Біблії та їх культурне значення.

РОЗДІЛ ІІ. «Роль і місце Біблії у мистецтвознавстві»

2.1. Біблійні мотиви у літературі.

2.2. Біблійні мотиви у мистецтві.

ВИСНОВКИ

1.3. Переклади Біблії та їх культурне значення.

“Оригінальними біблійними мовами”, тобто мовами, якими були написані оригінальні тексти Біблії, є три стародавні мови. У Старому Завіті це давньоєврейська і арамейська; у Новому Завіті – грецька у формі діалекту “койне”.

Найдавніші переклади Старого Завіту [1;216-310] з’явилися у “післяполонний” період історії давніх євреїв (друга половина І тис. до н. е.). Це були так звані Таргуни – богослужбові перекази давньоєврейських текстів арамейською мовою, яка стала побутовою для більшості близькосхідних іудеїв. Таргуни, крім парафразів на біблійний текст, часто містили богослужбові коментарі. Точного датування більшості таргунів немає, проте ймовірно, що частина їх створена протягом останніх століть до нашої ери , частина протягом перших століть нашої ери. Найвідоміші з таргунів – Вавилонський, або таргун Онкелоса (переказ П’ятикнижжя) і таргун Параліпоменон (або Йосифа сліпого, переказ історичних книг); таргуни на книги Псалмів, Йова, Притч Соломонових, “Самарянський таргун”. Хоча більшість таргунів ґрунтуються на єврейському тексті, подекуди в них помітні впливи стародавніх перекладів: грецької септуагінти (таргун Онкелоса), сирійського Пешітта (таргун на книгу Йова).

Першим і найвідомішим перекладом Старого Завіту грецькою мовою стала “Сентуагінта”, або “Переклад Сімдесяти”, цей переклад був створений протягом ІІІ-ІІ ст. до н.е. в Александрії Єгипетській на базі “діаспорної версії іудейського Писання[1; 206-266 ].

Про походження Септуагінти є низка легендарних оповідань. Най відоміше серед цих легенд – так зване Послання Аристея до Філократа. Там ідеться про те, що цар елліністичного Єгипту Птоломей ІІ Філодельф (285-246 рр. до н.е.) за порадую свого бібліотекаря – іудея Денаметрія Фалеронського забажав мати грецький текст єврейської Тари в Александрійській бібліотеці. Цар вирядив до Єрусалима спеціальних послів серед яких і був грек Аристей. Посли дістали офіційну згоду на переклад від первосвященика Елеазара, привезли з Єрусалима сувої Тори та 72 книжки-перекладачі. Книжників розмістили в спеціально виділеній садибі на о. Фарос, і вони завершили переклад п’ятикнижжя за 72 дні.

За іншою версією легенди, книжники працювали ізольовано один від одного, проте переклад у всіх вийшов ідентичним. Оповіддю про цей факт живилася думка про богодухновенність Септуагінти. Лист Аристея довго визнавався достовірним, на нього спиралися церковні історики. Лише з ХVІ ст., в добу Реформації, виникли сумніви в його автентичності. Вважалося, що цей лист міг бути написаний пізніше змальованих у ньому подій, близько 200р. або навіть у І ст. до н. е. Нині визнано, що Посляння Аристея є легендою. Однак попри неточності та анахронізми вона ґрунтується на достовірному історичному матеріалі.[57; 10-12]

Отже, Послання Пристея говорить лише про переклад П’ятикнижжя (Тори), який міг бути створений у середині ІІІ ст. до н.е. (часто називають 250 р.). Але видно, що вже до кінця ІІ ст. до н.е. Септуагінта містила, крім Тори, інші книги з Пророків та Писань (свідчення з грецької передмови до неканонічної книги Премудрості Ісуса, сина Сирехова).

Переклад Септугіанти започаткував Александрійський канон Старого завіту. Його виникнення мало причини глибші, аніж заявлене в легенді бажання царя Птоломея. Свою роль відіграли потреби іудеїв діаспори, які потроху забували мову предків. Розраховували іудеї і на поширення іудаїзму серед язичників. Проте найсерйознішим мотивом стало прагнення грекомовної єврейської діаспори, подолавши мовний бар’єр, культурно інтегруватися до еліннізованого світу.

Вважається, що оригінальний текст Септуагінти не зберігся; найдавніші списки ( т.зв. “ Кодекси”: Синайський, Александрійський, Ватиканський) датуються IV – V ст. н. е. Саме Септуагінта покладена в основу старозавітної частини християнської Біблії. Нею користувалися діячі ранньої християнської церкви, богослови перших століть нашої ери; її перекладали іншими мовами, в тому числі церковнослов’янською.

Поява біблійних перекладів перших століть нашої ери була зумовлена потребами поширення християнської релігії. Не зважаючи на інтернаціональний характер койне, ці переклади робилися мовами народів Римської імперії та сусідніх країн. Їх основу закладали як грецьку Септуагінту, так і єврейський палестинський ( масоретський) текст.

Найдавнішим після Септуагінти став сирійський переклад “ Пешітта” (арамейською - “ простий, ясний”). Створення новозавітної частини цього перекладу на початку V ст. н.е. пов’язують з ім’ям Габбули, християнського єпископа Едеського. Старозавітна частина, ймовірно, була перекладена сирійською іудейськими книжниками у І-ІІ ст.; вона в цілому збігається з масоредським текстом. Пешітта був популярним серед сирійських християн Близького Сходу; на ньому ґрунтувалися переклади іншими мовами. Серед стародавніх сирійських біблійних перекладів крім Пешітта, називають так званий “ мелькітський” переклад ІV ст., здійснений діалектом, близьким до арамейського. У його основі лежав Септуагінта і, ймовірно, деякі арамейські таргуни. Рукописи сирійського перекладу, поширювані релігійними дисидентами-емігрантами ( несторіанами та монофізитами), протягом ІV-VІІІ ст. н.е. потрапляли на Схід (до Ірану, Індії, Китаю) і були там першими біблійними текстами.

Інші подібні твори перших століть християнської ери – грецькі переклади Аквіли, Симмаха, Феодотіона ( ІІ-ІІІ ст.). Існувало також кілька анонімних грецьких перекладів цієї доби. Одними з ранніх ( ІІ-ІІІ н.е.) були єгипетські коптські переклади, зроблені в основному з Септуагінти. В Іvст. з’явився готський переклад аріанського єпископа вестготів Ульфіли. Серед найдавніших також вірменський пкреклад. Його здійснив у V століття просвітитель Месроб Маштоц з ініціативи католикоса Ісаака; він ґрунтувався на септуагінті, подекуди відчувався вплив сирійського перекладу та грецької версії Феодотіана. На основі Септуагінти і з урахуванням вірменського перекладу зроблений грузинський переклад ( V-VІ ст. редакції Х-ХІ ст.).У VІ-VІІ т. Святе Письмо було перекладене в Ефіопії, хоча іноді появу першого біблійного перекладу в цій країні відносять ще до ІVст.

На сирійських перекладах, насамперед Пашітта, базувалися арабські версії Біблії. Арабські переклади не набули такого поширення як сирійські. Фрагменти найдавніших серед арабських біблійних перекладів датуються вже ісламським періодом, добою раннього Середньовіччя, хоча припускається ймовірність появи таких текстів уже з Vст. нашої ери. Близько VІ ст. для християн Середньої Азії на основі сирійського тексу був зроблений т.зв. “согдійський” переклад.

У той час, як східне грекомовне (пізніше православне) християнство послуговувалось текстом Біблії, ґрунтованим на Септуагінті, західні церкви користувалися латинськими перекладами, які, ймовірно також походили від грецького “ перекладу 70-х”. Ці переклади були створені протягом ІІ-ІІІ ст. н.е. За ними цитували Біблію латиномовні християнські богослови ІІ-Іvст. (Тертулліан, Кіпріан, Вікторин, Августин).

Численні недоліки старолатинських перекладів спонукали провід Римської церкви санкціонувати створення нової версії латинської Біблії. Цю справу, за дорученням Папи Дамасія І, здійснив Євсевій Софроній Ієронім. Спочатку ( з 382р.) Ієронім переглянув і виправив давній латинський переклад Біблії з грецької: Чотириєвангеліє, Псалтир відразу в двох рецензіях, інші старозавітні книги. Незадовольнившись цим, він протягом наступних років, зробив самостійні переклади старозавітних книг з мови оригіналу, вирушивши для цього до Палестини та вивчивши давньоєврейську. Ієронім використав відредаговані ним раніше латинські переклади Нового Завіту, Псалтирі, апокрифів ( книги Маккавейські, Премудрості Соломонові, Варуха, Ісуса сина Сирахова, Товіт, третя книга Ездри). Старозавітні книги Палестинського канону він перекладав з давньоєврейських рукописів. Латинський переклад Ієроніма, здійснений протягом 382-405 рр. з єврейських і грецьких манускриптів, спочатку витримав певний опір сучасників-традиціоналістів, які орієнтувалися на давньолатинські версії. Лише від VІІ ст. цей переклад дістав загальне визнання. У VІІІ ст. його текст перевірив учений радник короля Карла Великого абат Алкуїн. Уже у ХІІІ ст. Біблія Ієроніма відома як Вульгата ( “узвичаєна”, “загальноприйнята”).[25; 115].

Важливе значення мають переклади Біблії європейськими мовами. Хоч і вважається, що більшість перекладів Біблії європейськими мовами створювалася після ХІ ст., окремі спроби датуються VІІ ст. Часом вони були досить фрагментарними, а часом – доволі результативними. Перекладались, як правило, тексти, загальноприйняті в християнській церкві – Септуагінта та Вульгата.

Так, уже з VІІ ст. окремі частини Біблії перекладалися в Англії VІІІ- ІХ ст. окремі частини Біблії перекладалися в Англії. VІІІ-ІХ ст. датовані рукописи ранніх німецьких перекладів. До початку Х ст. відносять перші фрагменти перекладів нідерландськими діалектами з Вульгати. В німецьких землях також з’явилися численні фрагменти перекладів Біблії різними німецькими діалектами. У ІХ ст. просвітителі Кирило - Константин і Мефодій на основі Септугіанти здійснили слов’янський переклад Біблії та християнських богослужбових книг. створений на ґрунті діалекту солунських слов’ян і адаптований спочатку до моравської, у ІХ-Х ст. цей переклад був адаптований до давньоболгарської мови. На давньоболгарській основі виникла т.зв. церковнослов’янська мова – один з основних ретрансляторів християнської культури на середньовічну Русь.[13; 115].

Протягом ХІІ-ХVст. у Європі створювалися численні переклади національними мовами. Панівна в переважній частині європейського культурного світу католицька церква негативно ставилася до використання національних мов у богослужінні і стримано – до можливості читання Біблії звичайними віруючими. Тому, не дивно, що біблійні переклади Пізнього Середньовіччя та доби Відродження часто спричинювались духовними й культурними потребами різних релігійних рухів, опозиційних до офіційної церкви. Приміром, у Франції це були переклади окремих частин Біблії, здійснені “єретиками” – вальденсами та альбігойцями ( ХІІ-ХІІІ ст.). У ХІІІ ст. з’явився перший повний французький переклад Біблії, створений ученими Паризького університету. Протягом ХІІІ-ХV ст. був укладений дуже популярний французький парафраз та біблійні оповіді, т.зв. Велика Біблія. У ХІVст. повний англійський переклад Біблії з Вульгати здійснив провісник європейської Реформації Дж. Уікліф. У ХІV ст. також з’явився повний чеський переклад Святого Письма. В ХV ст. його редагували і виправляли видатний реформатор Ян Гус та його послідовники – “чеські брати”. Перший католицький переклад Нового Завіту іспанською мовою був виконаний у 1512.

Найвідомішими стали протестантські переклади. Їх поява базувалася на уявленні про принципову можливість і необхідність для кожного віруючого християнина читати і розуміти Слово Боже рідною мовою. Усвідомлення доконечності перекладів Біблії народними мовами сприяла діяльність просвітителя-гуманіста Еразма Роттердамського (1466-1536). Еразм видав першодрукований грецький Новий Завіт, використавши стародавні рукописи. До одного з видань він увів і власний латинський переклад Нового Завіту. Об’єктивна діяльність Еразма торувала шлях протестантським перекладам ХVІ-ХVІІ ст. Вони являли собою визначні події в становленні європейських національних культур, особливо ж мов та літератур.

Взірцем перекладацької праці став переклад Біблії, здійснений М. Лютером. Один із саксонських діалектів, використаний для нього, заклав підвалини сучасної літературної німецької мови. На відміну від попередників, Лютер відмовився від Вульгати і перекладав біблійні книги з оригінальних мов – давньоєврейської і грецької.

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 56

Безкоштовна робота

Закрити

Біблія як явище культури

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.