Соціально-психологічні детермінанти важковиховуваності дошкільників
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ВАЖКОВИХОВУВАНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ 5
1.1. Загальне поняття про особистість. Формування особистості в дошкільному віці 5
1.2. Поняття «важка дитина» та основні причини появи важкої дитини 10
1.3. Психологічні особливості важких дітей 15
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕГАТИВНИХ ТА АГРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ У ПОВЕДІНЦІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 21
2.1. Методика та процедура дослідження 21
2.2. Аналіз проявів та детермінант негативної поведінки дітей дошкільного віку 26
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ПСИХОЛОГА З ВАЖКИМИ ДІТЬМИ 31
ВИСНОВКИ 38
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40
ДОДАТКИ 42
ВСТУП
Актуальність дослідження. Повсякденне життя постійно зіштовхує дитину з різними ситуаціями, одні з яких вона вирішує відповідно до засвоєних норм поведінки, інші ж провокують її на порушення правил і неправду. Ці ситуації називають «проблемними» чи «ситуаціями вибору».
У дошкільному віці дуже часто самоствердження дитини набуває форм, що призводять до порушення дисципліни. У неоднозначних ситуаціях (ситуаціях «подвійної мотивації») відбувається зіткнення безпосередніх імпульсивних бажань дітей і вимог дорослого. У таких випадках дитина отримує негативну оцінку своєї поведінки.
Термін «важковиховуваність» означає несприйняття та опір особистості виховним впливам (таких дітей часто називають неслухняними, впертими, вередливими, погано вихованими). Однак невихованість і важковиховуваність не одне й те ж: якщо невихованість призводить до несприйняття педагогічних впливів, то важковиховуваність зароджується як протидія виховному процесу.
Серед причин важковиховуваності дітей педагоги і психологи виокремлюють такі: кризові періоди розвитку; характерологічні особливості особистості (впертість, безвідповідальність, неслухняність та ін.), педагогічна занедбаність, стан здоров’я, стійкий психологічний дискомфорт, як наслідок систематичних проблем у навчанні і пов’язаних з цим неприємностей у школі і вдома, конфліктності і агресивності, що розвиваються на цій основі.
Стосовно дітей саме дошкільного віку важковиховуваність визначають як наслідок недостатнього засвоєння дитиною позитивного соціального досвіду, що зумовлює відставання особистості у позитивному розвитку. Звідси виникнення неправильних установок в поведінці, неадекватних потреб і як тривожний результат - важкі діти, школярі, дорослі зі стійкими проявами негативних рис і відхиленнями у поведінці.
Серед українських дослідників проблему відхилень у поведінці вивчали такі відомі вчені, як А.Г. Антонова, І.С. Дьоміна, О.В. Киричук, І.П. Лисенко, Н.Ю. Максимова, В.П. Оржеховська, Т.М. Титаренко, В.О. Татенко, С.О. Тарарухін, С.І. Яковенко та ін.
Об’єкт дослідження – діти дошкільного віку.
Предмет дослідження – чинники та механізми важковиховуваності дошкільників.
Мета курсової роботи – теоретично дослідити та експериментально перевірити соціально-психологічні детермінанти важковиховуваності дітей дошкільного віку.
Відповідно до мети передбачається розв’язати такі завдання:
дослідити особливості формування особистості в дошкільному віці;
визначити поняття «важка дитина» та основні причини появи важкої дитини;
розкрити психологічні особливості важких дітей;
провести експериментальне дослідження негативних та агресивних проявів у поведінці дітей дошкільного віку та зробити відповідні висновки;
описати особливості роботи психолога з важкими дітьми.
Для розв’язання поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження: теоретичні: аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури та узагальнення отриманої інформації; емпіричні: спостереження за діяльністю дошкільників, створення педагогічних ситуацій, анкетування, бесіда; методи математичної статистики для обробки отриманих результатів.
Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.