Соціально-психологічна характеристика підлітка
План
Вступ. 3
Розділ I. Соціально-психологічна характеристика підлітка. Причини ефективної групової діяльності школярів у підлітковому віці. 6
1.1. Соціально – психологічна характеристика підліткового віку. 6
1.2. Мотиви – як рушійні сили міжособистісних відносин. 11
1.2.1. Поняття мотиву. 11
1.2.2. Види мотивів. 14
1.2.3. Мотиви – як причини ефективної групової діяльності школярів /на прикладі школярів середнього шкільного віку. Рушійні фактори, що лежать в основі мотиву. 17
1.3. Структура міжособистісних відносин у групах дітей і підлітків. 23
1.4. Соціальна колективність. Відносини між індивідом і групою. 27
Розділ II. Експериментальне вивчення внутрішньо-групових відносин, самооцінки та статусного становища, що лежать в основі ефективної діяльності групи. 32
2.1 Мета, гіпотеза, задачі, предмет, об'єкт дослідження і використані методи дослідження. 32
2.2 Експериментальне вивчення статусу та самооцінки підлітків в групі. 33
2 2.1. Метод соціометрії. 33
2.2.1. Методика вивчення самооцінки. 42
Висновки. 48
Використана література. 51
Вступ
Становлення особистості індивіда не може розглядатися в відокремлені від суспільства, в якому він живе, від системи відносин, в які він включається.
В основі ефективної діяльності як школяра, так і групи школярів, класу, школи, суспільства, лежать суспільно-значущі фактори – якості особистості, як індивіда, його індивідуально психологічні особливості, соціальне становище та відносини з собі подібними в усіх вище перерахованих колективах у тісному взаємозв’язку та певному ієрархічному порядку (структурі).
Природа особистості та міжособистісних відносин у будь-яких суспільних групах досить складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особистості – її емоційні і вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особистістю норми і цінності суспільства. У системі міжособистісних відносин людина реалізує себе, віддаючи суспільству сприйняте в ньому. Саме активність особистості, її діяння є найважливішою ланкою в системі міжособистісних відносин. Вступаючи в міжособистісні відносини найрізноманітніших за формою, змістом, цінностями, структурі людських общин (груп) – у дитячому садку, у класі, у дружнім колі, в різного роду формальних і неформальних об'єднаннях, – індивід виявляє себе як особистість і представляє можливість оцінити себе в системі відносин з іншими.
Дитина живе, росте і розвивається в переплетенні різного роду зв'язків і відносин. У дитячих і підліткових групах складаються міжособистісні відносини, що відображають взаємозв'язки учасників цих груп у конкретно-історичній ситуації розвитку суспільства. Незважаючи на те, що прояв міжособистісних відносин у кожній конкретній групі має свою неповторну історію, на різних вікових етапах діють загальні закономірності їхнього становлення і розвитку.
Перша з них відображає обумовленість природи міжособистісних відносин тим місцем, яке вікова соціальна група займає в суспільстві. Друга характеристика міжособистісних відносин – це їхня залежність від спільної діяльності, що у будь-яку історичну епоху опосередковує розвиток міжособистісних відносин у групі, визначає їхню будову. Третя особливість міжособистісних відносин полягає в їх ієрархічній природі – будь-яка сформована група має визначений рівень розвитку, від якого залежить наявність або відсутність тих чи інших її соціально-психологічних особливостей і характер її впливу на індивідів.
Будь-яка група на будь-якій віковій ступіні характеризується своєю особливою соціальною ситуацією розвитку. Поняття соціальної ситуації розвитку було введено Л.С. Виготським для характеристики розвитку особистості дитини усередині визначеного вікового етапу на основі конкретно – історичної системи його відносин із соціальною дійсністю. Поняття соціальної ситуації розвитку може бути застосовано і до характеристики дитячої групи.
Це насамперед об'єктивні умови існування даної групи, обумовлені історичною епохою, культурою тощо.
Іншим компонентом соціальної ситуації розвитку дитячої групи є її об'єктивний соціальний статус, обумовлений насамперед становищем дитинства як соціально-вікової групи в структурі суспільства.
Крім об'єктивних умов соціальної ситуації розвитку дитячої групи існує суб'єктивний аспект соціальної ситуації розвитку. Він представлений соціальною позицією, тобто відношенням членів дитячої групи до цих об'єктивних умов, статусу, і їхньою готовністю до прийняття цієї позиції і дітей відповідно до неї.
Останнім часом, із появою нових соціальних поглядів, коли багато що змінюється і набуте за останні десятиліття переходить у небуття необхідно знаходити нові цілі, нові способи діяльності, які б давали нам більше, дозволяли б більш продуктивно працювати в новій сформованій ситуації.
Виходячи з цього актуальність даної теми визначається наступними аспектами: наша увага повинна торкатися особливої ситуації розвитку дітей середнього шкільного віку, у даному випадку 11 – 13 років; необхідно знайти взаємозв’язок світу, що змінюється, і процесу становлення такого виду діяльності дитини в цьому віці.