План

1. Психологічні особливості корисних злодіїв (скоївши противоправні дії з корисних побуджень)

2. Професіограма психологічних особливостей людини, що працює адвокатом.

3. Психічна характеристика СПЕ (судово-психологічної експертизи)

Список використаної літератури

2. Професіограма психологічних особливостей людини, що працює адвокатом.

Діяльність адвоката за функціональною структурою належить до системи професій типу «людина - людина», специфіка спеціальностей цього типу полягає в тому, що вони мають ніби здвоєний пред­мет праці. З одного боку, головний їх зміст полягає у взаємодії між людьми, але з іншого боку, професії цього типу вимагають від людини спеціальних знань, умінь і навичок у певній галузі виробництва, науки і техніки, мистецтва тощо.

Психологічний аналіз будь-якого різновиду людської про­фесійної діяльності перш за все передбачає відокремлення тих її характерних особливостей, що суттєво впливають на особи­стість суб’єкта цієї діяльності. Говорячи про адвокатську діяль­ність, необхідно виокремити низку її психологічних особли­востей. Далі розглянемо їх детальніше.

До особливостей адвокатської діяльності відносять її пра­вову регламентацію. Це означає, що адвокатська діяльність під­дається правовому регулюванню. Вона має досить жорсткий та визначений процесуальний порядок. Правовою основою діяль­ності адвоката є Конституція України, Закон України «Про адво­катуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики, інші нормативно-правові акти України (це, зокрема, Криміналь­ний процесуальний кодекс України, якщо йдеться про адвокат­ську діяльність у кримінальному провадженні). Крім того, відпо­відно до Правил адвокатської етики (ст. 50) [2] адвокати повинні слідувати принципам адвокатської діяльності, передбаченим вже згаданим вище Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики, рішеннями З’їзду адвокатів України, актами Ради адвокатів України (РАУ), Націо­нальної асоціації адвокатів України (НААУ).

Звісно, це не означає, що адвокат обмежений у своїх воле­виявленнях щодо вибору засобів організації та виконання ро­боти. Так, здійснення підготовки до процесу, складання плану захисту, послідовність реалізації його методів і прийомів зале­жать більше від професійного досвіду та практичних навичок адвоката. У цьому випадку такої ретельної нормативної регла­ментації немає. Однак, плануючи власну діяльність, адвокат подумки повинен зіставляти майбутні дії з нормами законодав­ства, які регламентують ці дії.

Наступною особливістю адвокатської діяльності є дефі­цит часу.

Кожний адвокат як суб’єкт діяльності, який прагне якісно виконувати свої обов’язки, постійно працює в умовах дефіци­ту часу й нервової напруженості. Очевидно, що це зумовлено труднощами планування роботи під час виникнення вели­кої кількості ситуацій, які потребують негайного вирішення (у межах своєї компетенції); йдеться про організацію процесу роботи, розв’язання конфліктів, заяви, скарги, судові засідання тощо. Робота в умовах дефіциту часу за великого потоку інфор­мації є важким іспитом для всіх функціональних систем орга­нізму людини.

Вказаний дефіцит часу може породжуватися обставинами об’єктивного та суб’єктивного характеру. До обставин об’єк­тивного характеру можемо віднести правове закріплення стро­ків досудового розслідування, строки оскарження дій, рішень чи бездіяльності, строки подання апеляційної скарги тощо. До обставин суб’єктивного характеру слід віднести особистісний чинник, що стосується самоорганізації діяльності адвоката і за­лежить від досвіду роботи, самодисципліни, вміння правильно і раціонально планувати час, стану здоров’я тощо.

До особливостей також слід віднести емоційно насиче­ний характер адвокатської діяльності. Професійні ситуації, які виникають в діяльності адвоката, нерідко носять як глибокий емоційно-позитивний, так і емоційно-негативний характер.

Наявність негативних емоцій в професійній діяльності ад­воката часто є обумовленою специфікою самого кримінального провадження (вчиненим злочином, заподіяною шкодою тощо), відносинами з різними його учасниками, а також особливос­тями індивідуального сприйняття адвокатом оточуючої об­становки. Все це надає адвокатській діяльності напруженого, стресогенного характеру і є небезпечним для адвоката з точки зору психотравмуючих факторів. Серед таких стресогенних і напружених умов, зокрема, можна виділити прояви неповаги до нього, приниження, нерідко погрози, образи. Також сюди можна віднести і судові рішення, ухвали, постанови різних ор­ганів державної влади, які адвокат сприймає як несправедливі і такі, що суперечать його моральним принципам і уявленням.

Як правильно зазначає Л.Г. Терлецька, діяльність адвока­та може призвести до його постійної психічної напруженості (психоемоційного перевантаження). Природно, що працювати в такому стані, на межі розумових і фізичних сил впродовж тривалого часу неможливо, бо професійна деформація неми­нуча. Однак потрібно виховувати в собі певну психологічну стійкість, здатність до самоконтролю (регулювання вчинків, мотивів, установок і зниження на цій основі негативного впли­ву різних чинників психічної напруги) [3, с. 89].

Слід зазначити, що емоційна напруженість психіки люди­ни залежить від досвіду роботи. Так, на її початку вона завж­ди висока, що пов’язано зі зміною динамічних стереотипів (сформованих під час навчання, роботи в іншій сфері тощо), незнанням специфіки роботи, страхом помилок, недостатністю професійних якостей. З накопиченням досвіду виникає новий динамічний стереотип: на нові подразники формується відпо­відна система реакцій, що зберігає затрати нервової системи й послаблює напруженість [4].

Особливістю адвокатської діяльності є її підвищений рівень професійної відповідальності (у зовнішньому аспекті - перед кимось, у внутрішньому аспекті - перед самим собою).

Через суспільну значущість і складність професійних обов’язків адвоката від нього вимагається високий рівень про­фесійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

Адвокат зобов’язаний надавати професійну правову допо­могу клієнту, здійснювати його захист компетентно і добросо­вісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у враху­ванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та мож­ливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення [2].

Професія адвоката означає високий рівень не лише профе­сійної, але й особистої, моральної відповідальності за прийняті ним рішення і вчинені дії. Найчастіше від рішень і дій адвоката залежить не тільки факт дотримання законних прав та інтере­сів (і, природно, їх захисту), але й життя, здоров’я, матеріаль­ний добробут, честь і гідність клієнта і членів його сім’ї, що тим самим забезпечує факт особистісної значущості ситуації для адвоката. Крім того, деяку частку відповідальності адвокат несе і перед професійним співтовариством, серед якого він во­лодіє певним професійним авторитетом, професійним іміджем, репутацією.

Відповідно до ст. 12 Правил адвокатської етики своєю ді­яльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокат­ської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямова­них на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності. Цих засад слід дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката, а саме професійній, громадській, публіцистичній тощо.

Адвокатська діяльність вимагає постійної та інтенсивної міжособистісної взаємодії (комунікації).

Діяльність адвоката немислима без комунікативних зв’яз­ків. Спілкування виконує роль регулятора взаємин між адвока­том та об’єктами професійної взаємодії, а саме клієнтом; судом та іншими органами влади, з якими адвокат контактує, здій­снюючи захист клієнта; іншими представниками цієї професії та будь-якими іншими особами.

Повсякденна діяльність адвоката має публічний характер, і авторитет адвокатської системи багато в чому залежить від поведінки адвоката під час спілкування з людьми. Окрім цьо­го, слід враховувати, що комунікативна діяльність адвоката має низку психологічних особливостей, що роблять її специфіч­ною, можуть її ускладнювати.

Однією з найбільш важливих психологічних особливостей спілкування адвоката є його професійна спрямованість, пов’я­зана з необхідністю здійснювати захист, представництво, тобто існує певна «процесуальна» заданість параметрів спілкування. Істотні труднощі в спілкуванні можуть виникати через те, що адвокат вимушений вступати в спілкування, незважаючи на своє ставлення до співрозмовника (часто негативне), на свій психічний стан, бажання спілкуватися, адже спілкування є не­від’ємною частиною його діяльності.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 25

Безкоштовна робота

Закрити

Юридична психологія 5

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.