План

1. Диференційна діагностика ринолалій: відкрита, закрита та мішана ринолалія.

2. Диференційна діагностика дизартрій за локально-діагностичними ознаками: кіркова, підкіркова, мозочкова, бульбарна, псевдобульбарна форми дизартрії.

3. Диференційна діагностика дизартрій за ступенем ураження.

4. Основні показники діагностики дизартрій: міміка, дихання, голосоутворення, рухи та положення язика, утримання артикуляційної пози, губ, гіперкінези, оральні сінкінезії, звуковимова.

5. Диференційна діагностика форм заїкання: невротична та неврозоподібна форма заїкання.

З плином часу все більш явною стає недостатність інтонаційної виразності крику, а також різних голосових реакцій. Звуки, що видаються під час белькотіння, характеризуються одноманітністю, а сам лепет з'являється в більш пізні в порівнянні з нормальними термін. Протягом довгого часу малюк не може навчитися жувати, відкушувати їжу, часто давиться, не може навчитися пити з чашки. По мірі росту і дорослішання дитини, більшого значення набувають ознаки мовних порушень.

Так, починають проявлятися стійкі дефекти звуковимови, порушення довільних артикуляційних рухів, звертає на себе увагу неправильне положення язика в ротовій порожнині, поява і збереження насильницьких рухів, у тому числі і мови, різні порушення голосоутворення, а також мовного дихання. В цілому спостерігається затримка мовного розвитку.

Найбільшу трудність представляє собою діагностика стертою дизартрії, а особливо її рання діагностика. В якості основних критеріїв діагностики стертою дизартрії були запропоновані наступні. Важливим ознакою наявності мінімальних проявів дизартрії є специфічні артикуляційні порушення у вигляді обмеження обсягу найбільш тонких, диференційованих рухів, особливо рухів кінчика язика, порушення симетричності положення висунутого язика, тремтіння, що відзначається при його знаходжень в цьому положення. При цьому зазначені симптоми можуть бути виражені дуже слабо. Наступним критерієм є наявність оральних синкинезій. Так, наприклад, зустрічаються рухи нижньої щелепи, супроводжуючі руху мови догори або ж поєднання рухів мови з рухами в пальцях кистей. Також за наявності стертою дизартрії спостерігається уповільнення артикуляційних рухів, утримання певної артикуляційної пози вимагає докладання значних зусиль, також труднощі виявляються і при перемиканні від одного артикуляційного руху до іншого.

Зазначені порушення звуковимови носять, як правило, стійкий характер, а автоматизація поставлених звуків супроводжується труднощами.

Для виявлення наявності стертою дизартрії були запропоновані деякі проби. У першому випадку дитині пропонують висунути язик з відкритого рота, а потім утримувати його в такому положенні протягом деякого часу зовсім нерухомо, одночасно просять стежити очима за яким предметом, який переміщається в бічних напрямках. Пробу розглядають як позитивну в тому випадку, коли при русі очних яблук слідом за предметом спостерігається хоча б незначне зміщення, відхилення мови в ту ж сторону.

Для постановки другої проби логопед кладе руки на шию випробуваного дитини і при цьому просить його виконувати деякі артикуляційні руху. У разі виявлення при найбільш артикуляційних рухах напруги в м'язах шиї або ж появи видимого закидання голови проба вважається позитивною і свідчить про наявність стертою дизартрії.

При легкому ступені дизартрії, за даними того ж автора, відсутні гіперкінези і оральні синкинезии, рефлекторні рухи мови виконуються в нормальному обсязі і темпі, не страждають міміка, дихання і голосообразовання. Зберігається здатність до утримання артикуляційної пози, однак може відзначатися невиражена салівація. При виконанні довільних рухів незначні порушення відзначаються при вчиненні найбільш тонких диференційованих артикуляційних рухів. Звуковимова ізольованих звуків, як правило, не порушено, однак при вимові у спонтанному мовленні спостерігається сма-занность у всіх фонетичних групах. При дизартрії середнього ступеня тяжкості відзначаються порушення практично всіх досліджуваних показників, однак ступінь вираженості цих змін варіюється від незначної до вираженої. Так відзначаються порушення міміки у вигляді зниження її виразності, появи незначною асиметрії особи.

Дизартрія середнього ступеня тяжкості обумовлена ??зміною іннервації різних м'язових груп і порушеннями в них по типу парезу. При средньоважкій дизартрії спостерігаються парези артикуляційних м'язів, м'язів гортані, парез голосових зв'язок. Спостерігається асиметрія досліджуваних рухів, можливі непостійні і слабо виражені гіпер-кінеза і оральні синкінезії. Порушуються довільні рухи мови, відбувається їх уповільнення, а також спостерігається виразна виснаженість. При дизартрії середнього ступеня тяжкості можливе правильне звуковимову, однак постійно присутня нерозбірливість, порушення стосуються певних груп звуків.

При важкій формі дизартрії є грубі порушення всіх досліджуваних критеріїв. Відзначаються виражені парези уражених груп м'язів аж до ступеня паралічів. Спостерігаються різке утруднення рухів і обмеження їх обсягу, найсильніша виснаженість, гіперкінези і оральні синкинезії носять постійний характер і створюють значні, часом нездоланні перешкоди для мовлення. При наявності промови звуковимову грубо порушено. Відзначаються спотворення (міжзубний, бічний сигматизм). Порушені тембр, інтонація, виразність, а також темп мови.


5. Диференційна діагностика форм заїкання: невротична та неврозоподібна форма заїкання.

Патогенез заїкання цікавий тим, що розрізняють 3 основні форми цього порушення мовлення: невротичний; неврозоподібний; змішане. Причини і механізми їх розвитку різні. Невротичне заїкання посилюється в умовах емоційної напруги, з'являються додаткові руху в м'язах обличчя, шиї та кінцівок. Зазвичай воно поєднується з іншими невротичними розладами (страхами, порушеннями сну, нічним нетриманням сечі). Розвиток невротичного заїкання може бути представлено у чотирьох основних періодах.

Невротична форма заїкання. Невротична форма заїкання загострюється у віці від 2 до 6 років, коли фразове мовлення вже сформоване. Переважає психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація).

Неврозоподібна форма заїкання. Зовнішньо схожий на невроз, цей розлад має не психогенне походження (в межах шизофренії, епілепсії, різних видів олігофренії, внаслідок органічного ураження центральної нервової системи), частіше всього неврозоподібний синдром виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи у ранньому дитинстві. Після травм голови, струсу головного мозку, менінгоенцефалітів, часто спостерігається неспецифічний комплекс залишкових явищ, подібних ураженню головного мозку. У цьому комплексі поєднуються універсальні загально мозкові синдроми та ознаки ураження тієї чи іншої функціональної системи.

Неврозоподібна форма заїкання починається у дітей поступово, у 3-4 роки без психотравмуючих причин. Заїкання збігається з періодом формування фразового мовлення. Якщо у цей період була відсутня логопедична допомога, мовленнєве порушення поступово обтяжується. Неврозоподібна форма заїкання характеризується тим, що мовленнєві спотикання проявляються в різних ситуаціях: як наодинці з самим собою, так і в колективі.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Логопедія 10

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.