План 

1. Анатомо-фізіологічні механізми відчуттів. Аналізатор як орган відчуттів. 

2. Загальні закономірності відчуттів: якість, просторова локалізація, тривалість, інтенсивність. 

3. Поняття чутливості, абсолютного та відносного порогів чутливості. 

4. Сприймання як активний процес побудови перцептивного образу за допомогою перцептивних дій. 

5. Феноменологія сприймання: сприймання простору, часу, руху, людини людиною. 

6. Поняття про пам'ять. Значення пам’яті у житті та діяльності людини. 

7. Види пам’яті та їх характеристика. 

8. Процеси пам'яті та їх характеристика. Явище ремінісценції. 

9. Теорії пам'яті. 

10. Індивідуальні особливості пам’яті. Виховання та самовиховання пам’яті. 

11. Мислення як психічна діяльність. Мислительні дії та операції. Теорія поетапного формування розумових дій. 

12. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності. Поняття про інтелект. 

13. Види мислення та їх характеристика. 

14. Основні форми мислення. 

15. Поняття про уяву. Види уяви та їх особливості. 

16. Властивості уваги. Функції уваги.

1. Анатомо-фізіологічні механізми відчуттів. Аналізатор як орган відчуттів.

Анатомо-фізіологічні механізми:

Рецептор – це частина аналізатора, функція якого полягає у трансформації зовнішньої енергії в нервовий процес.

Аналізатор - рецептор, нерви, що проводять інформацію про подразнення, і ділянка в корі головного мозку, які являють собою єдину морфологічну структуру. Це визначення назвав І.П.Павлов. Кожен аналізатор- це нервовий механізм, який складається з трьох частин: 1) периферійного відділу-рецептора; 2) аферентного або чутливого нерва, який проводить збудження в нервові центри; 3) коркові відділи аналізатора, у яких відбувається обробка нервових імпульсів, що надходять з периферійних відділів.


2. Загальні закономірності відчуттів: якість, просторова локалізація, тривалість, інтенсивність.

Як уже відомо, існує велика кількість видів відчуттів, які мають свої специфічні властивості. Але, крім того, вони характеризується і спільними для них властивостями. До них належать: якість, просторова локалізація, тривалість, інтенсивність.

Якість – це головна закономірність відчуття, яка відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах даного виду відчуттів. Прикладом якостей відчуттів слугують різні кольорові тони і відтінки, різні запахи, різні смаки. Якість кожного відчуття визначається суб’єктивними та об’єктивними чинниками. До об’єктивних належать властивості того об’єкта, який його викликає. Суб’єктивними чинниками відчуття є будова певних аналізаторів людини, певних ділянок мозку та суб’єктивні переваги. (подобаються певні страви, запахи).

Просторова локалізація. Вона полягає в тому, що образ відчуття містить елементи просторового розміщення подразника. Такі показники об’єкта, як колір, світло, звук, співвідносяться з джерелом.

Тривалість – це його часова характеристика.

Інтенсивність відчуття- є його кількісною характеристикою і визначається силою діючого подразника і функціональним станом рецептора.


3. Поняття чутливості, абсолютного та відносного порогів чутливості.

Чутли́вість — одна із основних функцій нервової системи, яка полягає у здатності організму сприймати рецепторами й усвідомлювати подразнення від навколишнього середовища та внутрішніх органів.

Абсолютний поріг чутливості- це така величина стимулу, при якій починає виникати відчуття. Поділяється на:

Нижній абсолютний поріг чутливості- це найменша сила подразника, за якої виникає ледь помітне відчуття.

Верхній абсолютний поріг чутливості- це найбільша сила подразника, за якої ще існує відчуття даного виду, адекватне діючому подразнику.

Відносний поріг чутливості – називається той найменший додаток до сили діючого подразника, завдяки якому виникає ледь помітне розрізнення в силі або якості відчуттів.


4. Сприймання як активний процес побудови перцептивного образу за допомогою перцептивних дій.

Сприймання- це відображення предметів та явищ у сукупності їх властивостей і частин при безпосередньому їх впливові на органи чуття.


5. Феноменологія сприймання: сприймання простору, часу, руху, людини людиною.

Сприймання простору – відображення об’єктивно існуючого простору, що передбачає відображення віддалі, розміру, форми предметів, що діють на аналізатори.

Сприймання часу - це відображення об'єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому світі. Сприймання тривалості часу залежить від змісту діяльності людини. Час, заповнений цікавими, значущими справами, спливає швидко. Учні не помічають, як "летить час" на уроці, коли вони зайняті активною розумовою діяльністю. І навпаки, урок "тягнеться" довго, якщо активність учнів не стимулюється.

Сприймання руху - це відображення зміни положення, яке об'єкти займають у просторі. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаємо розташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності. Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Сприйманню руху допомагає осмислення змін у навколишньому середовищі на основі індивідуального досвіду і знань особистості.

Сприймання й розуміння іншої людини - дуже складний процес взаємодії як особистості індивіда, що сприймає, так і особистості суб'єкта сприймання. Сприймання іншої людини залежить від чинників, що мають соціально- психологічну природу:

1) Фізіогномічна редукція - судження про внутрішні, психологічні особливості на основі зовнішнього вигляду; 2) Соціальна категоризація та порівняння - це розподіл людей за певним

и категоріями, тобто визначення їх соціального статусу та порівняння зі своїм статусом;

3) Стереотипізація - розуміння іншої людини шляхом віднесення її до певної соціальної групи та автоматичного перенесення на неї типових для даної групи характеристик.


6. Поняття про пам'ять. Значення пам’яті у житті та діяльності людини.

Пам'яттю називають відображення минулого досвіду людини, що виявляється в запам'ятовуванні, збереженні та наступному пригадування того, що він сприймав, робив, відчував або про що думав.

Значення пам'яті в житті людини дуже велике. Абсолютно все, що ми знаємо, вміємо, є наслідок здатності мозку запам'ятовувати і зберігати в пам'яті образи, думки, пережиті почуття, рухи та їх системи. Людина, позбавлена пам'яті, як вказував І. М. Сєченов, вічно перебував би в положенні новонародженого, була б істотою, не здатним нічому навчитися, нічим опанувати, і його дії визначалися б тільки інстинктами. Пам'ять відплачує, зберігає а збагачує наші знання, вміння, навички, без чого неможливе ні успішне навчання, ні плідна діяльність.


7. Види пам’яті та їх характеристика.

1. За характером психічної активності:

Рухова ( моторна) пам'ять - запам’ятовування, зберігання та відтворення різних рухів.

Емоційна пам'ять- пам'ять на емоції та почуття.

Образна пам'ять- пам'ять на уявлення, картини природи та життя, а також звуки, запахи, смаки.

Словесно-логічна пам'ять – запам’ятовування та відтворення думок.

2. За характером мети діяльності:

Мимовільна пам'ять – запам’ятовування та відтворення матеріалу, яке здійснюється без вольових зусиль, автоматично.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Основи психології 35

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.