План

1. Тест як метод психодіагностики. Класифікація тестів

2. Теорія розвитку вищих психічних функцій (за Л.С. Виготським)

3. Типології акцентуйованих особистостей за К. Леонгардом та А.Є. Лічко. Тест К. Леонгарда

4. Теорії психічного розвитку: теорія розвитку вищих психічних функцій (за Л.С. Виготським), концепція діалектичного характеру розвитку (за Г.С. Костюком)

3. Типології акцентуйованих особистостей за К. Леонгардом та А.Є. Лічко. Тест К. Леонгарда

Акцентуальні типології пояснюють особливості характеру виявленням окремих рис та їх сукупностей, що становлять крайні варіанти психічної норми та межують з психопатіями (Леонгард, Лічко).

К.Леонгард виділив дванадцять типів акцентуації. За своїм походженням вони мають різну локалізацію.

До темпераменту, як природного утворення, Леонгардом були віднесені типи:

•гіпертимний (Г) — бажання діяльності, гонитва за переживаннями, оптимізм, орієнтованість на вдачі, авантюризм

•дистимний (Дс) — загальмованість, підкреслення етичних сторін, переживання і побоювання, орієнтованість на невдачі

•афективно-лабільний — взаємна компенсація рис, орієнтованість на різні еталони

•афективно-екзальтований — наснага, піднесені почуття, зведення емоцій в культ

•тривожний (Т) — боязкість, покірність

•емотивний (Е) — м'якосерцевість, боязкість, співчуття

До характеру, як соціально-зумовленого утворення, він відніс типи:

•демонстративний (Дм) — самовпевненість, пихатість, хвастощі, брехня, лестощі, орієнтованість на власне Я як на еталон

•педантичний (П) — нерішучість, совісність, іпохондрія, боязнь невідповідності Я ідеалам

•застрягаючий (Зс) — підозрілість, образливість, марнославство, перехід від підйому до розпачу

•збудливий (Зб) — запальність, ваговитість, педантизм, орієнтованість на інстинкти

До особистісного рівню були віднесені типи:

•екстравертований

•інтровертований

•амбіверт

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ЛІЧКО

Гіпертімний (надактивний) тип акцентуації виражається в постійному підвищеному настрої і життєвому тонусі, нестримній активності і жадобі спілкування, в тенденції розкидатися і не доводити почате до кінця. Люди з гіпертимною акцентуацією легко змінюють свої захоплення, люблять ризик.

Циклоїдний. Людина з циклоїдною акцентуацією переживає циклічні зміни настрою, коли пригніченість змінюється підвищеним настроєм.

Лабільний тип акцентуації має вкрай виражену мінливість настрою. Люди з лабільною акцентуацією мають багату чуттєву сферу, вони дуже чутливі до знаків уваги.

Астено-невротичний тип характеризується підвищеною стомлюваністю і дратівливістю. Астено-невротичні люди схильні до іпохондрії, у них висока стомлюваність при змагальній діяльності.

Сенситивний. Люди з сенситивним типом акцентуації дуже вразливі, характеризуються почуттям власної неповноцінності, боязкістю, сором'язливістю.

Психастенічний тип визначає схильність до самоаналізу і рефлексії. Такі люди демонструють акуратність і розсудливість, характерною рисою для них є самокритичність і надійність.

Шизоїдна акцентуація характеризується замкненістю індивіда, його відгороженістю від інших людей. Шизоїдним людям бракує інтуїції та вміння співпереживати.

Епілептоїдний тип акцентуації характеризується збудливістю, напруженістю і авторитарністю індивіда. Людина з даним видом акцентуації схильна до періодів злобно-тужливого настрою, роздратування з афективними вибухами, пошуку об'єктів для зняття злості.

Істероїдний. У людей з істероїдним типом яскраво виражений егоцентризм і жага бути в центрі уваги. Для них характерні завзятість, ініціативність, комунікативність та активна позиція.

Нестійкий тип акцентуації характеру визначає лінь, небажання вести трудову чи навчальну діяльність. Дані люди мають яскраво виражену тягу до розваг, дозвільного проведення часу, неробства.

Конформний тип. Такі люди прагнуть «думати, як усі». Вони не переносять крутих змін, ламання життєвого стереотипу, позбавлення звичного оточення.

ОПИТУВАЛЬНИК ЛЕОНГАРДА

Цей тест призначений для виявлення типу акцентуації характеру, тобто певного напряму характеру. Опитувальник включає 88 питань, 10 шкал, які відповідають певним акцентуаціям характеру. Перша шкала характеризує особистість з високою життєвою активністю, друга шкала показує збудливу акцентуацію. Третя шкала говорить про глибину емоційного життя випробовуваного. Четверта шкала показує схильність до педантизму. П'ята шкала виявляє підвищену тривожність, шоста - схильність до перепадів настрою, сьома шкала говорить про демонстративність поведінки випробуваного, восьма - про неврівноваженість поведінки. Дев'ята шкала показує ступінь стомлюваності, десята - силу і вираженість емоційного реагування.

Перед проведенням опитування дається інструкція. Час відповідей не обмежується.

При підрахунку балів на кожній шкалі опитувальника Леонгарда для стандартизації результатів значення кожної шкали множиться на певне число. Це зазначено в ключі до методики. Акцентуйовані особистості не є патологічними. Вони характеризуються виділенням яскравих рис характеру.


4. Теорії психічного розвитку: теорія розвитку вищих психічних функцій (за Л.С. Виготським), концепція діалектичного характеру розвитку (за Г.С. Костюком)

Аналізуючи теоретичні погляди, які пояснюють розвиток людини, можна виділити такі підходи:

1) біогенетичний, в центрі уваги якого знаходяться проблеми розвитку людини як індивіда, наділеного певними антропологічними властивостями, що проходить різні стадії дозрівання;

2) соціогенетичний - акцент на вивченні процесів соціалізації людини, засвоєння нею соціальних норм і ролей, набуття соціальних установок і ціннісних

3) представники персоногенетичного підходу в центр уваги ставлять проблеми активності, самосвідомості й творчості особистості, формування людського "Я", самореалізації особистісного вибору, пошуку смислу життя;

4) теорії когнітивного напряму провідними детермінантами розвитку вважають генотипічну програму і соціальні умови, в яких дана програма реалізується;

5) популярною і впливовою теорією розвитку стала модель екологічних систем, яка розглядає психічний розвиток як двоякий процес реструктурування індивідом свого життєвого середовища і переживання впливу зі сторони елементів цього середовища.

Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського

Вік, за Л.С. Виготським, – це якісно особливий етап психологічного розвитку, який характеризується сукупністю змін, які й визначають своєрідність структури особистості на даному етапі розвитку. Л.С. Виготський розглядав вік як епоху, ступінь, відносно замкнутий період розвитку, значення якого визначається його місцем в загальному циклі розвитку, а загальні закони розвитку відзначаються своєрідністю прояву.

При переході від однієї вікової ступені до іншої виникають новоутворення, яких не було в попередні періоди, і перебудовується весь хід розвитку. Особливості віку визначаються сукупністю багатьох умов: системою вимог до дитини на даному етапі її життя, сутністю взаємовідносин з оточуючими, типом діяльності, якою вона оволодіває, способами оволодіння.

Л.С. Виготський вводить також поняття вікової кризи як цілісних змін особистості дитини, які виникають при зміні стабільних періодів, як переломних точок на кривій дитячого розвитку, які відокремлюють один віковий період від іншого. Кризи обумовлюються виникненням основних новоутворень попереднього стабільного періоду, які призводять до руйнування однієї соціальної ситуації розвитку (це та система відносин, в якій знаходиться дитина та її орієнтація в них) та виникнення іншої.

Рушійною силою психічного розвитку за Л.С. Виготським, є навчання.

Концепція діалектичного характеру розвитку Г.С. Костюка.

Видатний український психолог Г.С. Костюк (1899-1982) зробив значний внесок у психологічну теорію особистості. За його концепцією,індивід стає суспільною істотою, особистістю тоді, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції.

Об'єктивна соціальна сутність особистості завжди реалізується суб’єктивними психічними засобами. Одночасно соціальне, яке зумовлює психічне в людини, визначає її соціальні взаємини з іншими людьми.

Особистість являє собою діалектичну єдність різноманітних та взаємопов’язаних психічних процесів і властивостей. Як систему, що сама себе регулює та вдосконалює, її характеризує єдність протилежних тенденцій і процесів - інтеріоризації та екстеріоризації, диференціації та інтеграції, потяг до спілкування та до усамітнення,відокремлення тощо. Важливою є проблема джерел і характеру суперечностей особистості, їхньої ролі у формуванні особистості та шляхів подолання.

Динамічність і стійкість особистості дають їй змогу бути незалежною від безпосередніх впливів ззовні, змінювати середовище відповідно до своїх намірів і планів, створювати умови для власного розвитку.

Дослідження Г.С. Костюка дали змогу сформулювати цілісну концепцію розвитку і становлення особистості на різних етапах онтогенезу. У свої працях він переконливо довів, що розвиток особистості є результатом діалектичної взаємодії середовища, спадковості й активної діяльності людини. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

Закрити

Основи психології 31

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.