План

1. Етнопсихологі, як об’єкт соціально-психологічного вивчення. Історія людства як становлення психології етносів. Мова, міфологія, вірування, фольклор, звичаєво-побутова культура як субстрат етнопсихологічних знань.

2. Природа етносу. Етногенез українців. Теоретико-методологічне розуміння сутності та психології нації. Історія та теорія розвитку української нації.

3. Основні принципи національної психології, сформульованої у працях О.Потебні, М.Костомарова, П.Куліша, М.Грушевського, Д.Чижевського, Ф.Вовка

4. Роль В.Гумбольдта, М.Лацаруса,Х.Штейнталя, В.Вундта в історії розвитку етнопсихології та особистості в етносі.

5. Формування специфічних психічних ознак етносів під впливом соціально-історичних, географічних, природно-кліматичних факторів.

1. Етнопсихологі. як об’єкт соціально-психологічного вивчення. Історія людства як становлення психології етносів. Мова, міфологія, вірування, фольклор, звичаєво-побутова культура як субстрат етнопсихологічних знань.

Етнопсихологія (від гр. ethnos — плем'я, народ) — це галузь психології, що вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування та функціонування національної самосвідомості, етнічних стереотипів та установок.

Роком народження цієї науки прийнято вважати 1859 р., коли приват- доцент кафедри загального мовознавства Берлінського університету Г. Штейнталь разом із філософом М. Лацарусом почали видавати "Журнал етнічної психології та мовознавства". У своїй програмній статті "Думки про народну психологію" редактори проголосили народження нової науки — науки про пізнання народного духу.

Штейнталь та Лацарус тлумачили поняття "народний дух", по-перше, як особливе замкнуте утворення, що виражає психічну схожість індивідів, які належать до певної нації, а по-друге, як їхню самосвідомість. Зміст поняття "народний дух" може бути розкритий шляхом порівняльного вивчення мови, міфології та культури.

На початку ХХ ст. ці ідеї розвивалися і частково реалізувалися у "Психології народів" В. Вундта. У своїй грандіозній праці, робота над якою тривала з 1900 по 1920 р., він спробував визначити зміст міфу, релігії, мистецтва та інших явищ культури різних народів.

Отже, етнічна психологія як самостійна наука виділилась з інших галузей знань, але залишилась з ними в тісному взаємозв'язку.

Етнічна психологія — наука про психічну своєрідність людей, які належать до різних етнічних об’єднань (родоплемінних спільнот, народностей, націй). У нашій Вітчизні вона була приречена, як і багато природничих і гуманітарних дисциплін, таких, як генетика, психодіагностика, соціальна психологія. Етнопсихологія як наука пережила період якщо не прямої заборони, то явної зневаги. Настанова на швидке злиття націй у “нову спільноту — радянський народ”, яка домінувала в СРСР, призвела до того, що влада та широке коло спільноти виявилися не готовими до бурхливих процесів відродження національної свідомості в ході перебудови суспільства. Неозброєність психологічної науки як у теоретичному плані, так і у плані достатньої бази емпіричних даних, призвела до того, що вона вимушена була поступитись правом гасити численні етнічні конфлікти військовим, політичним і релігійним діячам, які навпаки ще дужче їх розпалювали.

В Україні проблеми міжетнічних конфліктів не стоять так гостро, як у деяких інших країнах колишнього СРСР, таких, як Росія, Молдова, Грузія. Але тут існують інші проблеми — відродження української нації, національної ідеї, пробудження волі нації, зміцнення почуття національної гідності та національної єдності. Останнім часом виникла необхідність розвитку етнопсихологічної науки і для потреб практичної психології. Наприклад, знання з етнопсихології необхідні і для психологічного консультування інтернаціональних подружніх пар, і для відродження національних традицій у вихованні, оскільки, як показує досвід, упровадження методів виховання, що не властиві певному народові і не відповідають його психічному складу, може призвести до негативних наслідків.

Розширення зв’язків України з іншими державами поставило перед етнопсихологами нову задачу: допомогти ці зв’язки укріпити і зробити їх плідними. Етнопсихолог у цьому контексті має вивчати психологічні особливості спілкування різних націй, таких, наприклад, як психологічна дистанція при спілкуванні, психологія жестів, мистецтво ведення розмови, символіка квітів і кольорів при підношенні дарунків тощо. У сферу свого впливу включив Україну й міжнародний криміналітет, тому тут теж є чимало роботи для етнопсихологів. Крім того, Україна бере участь у розв’язанні етнічних конфліктів за її межами. У цьому випадку допомога етнопсихолога стає незамінною. Усі ці обставини зумовили необхідність знань у сфері науки етнопсихології та подальший розвиток цієї науки[1].

Але найголовнішим є те, що етнопсихологія покликана роз’яснити детермінізм національного характеротворення людини. Відповісти на питання, чому я такий як є? Які чинники спричинили мій розвиток? Чому я відрізняюсь від представників інших етносів? І їй це під силу, так як вона вивчає ґенезу розвитку нації і фактори які її творять.

На рівні буденної свідомості ми всі оперуємо знаннями з етнопсихології. Кажемо: євреї хитрі, схильні до торгу, не люблять важкої праці і найчастіше обирають професію лікаря, або ювеліра; французи ласі до жінок, п’ють багато вина і спесиві; німці педантичні, люблять пиво і не мають почуття гумору. Список можливо продовжувати до безкінечності. Ці всі риси є стереотипним уявленням, що формується в людей, але зауважимо не безпідставно. Вони засновуються на спостереженнях та відчуттях, а як відомо чуттєвий досвід і є най справжнім, найбільш реальним показником. Зауважимо, що як наука етнопсихологія не займається укоріненням стереотипних суджень, чи пошуком «нових національних рис», вона копає значно глибше, намагаючись продукувати знання побудовані на реальному фактажі і добуте науковими методами.

Проблема етнічних відмінностей, їх впливу на побут і культуру народів, на життєдіяльність людей давно зацікавила дослідників. Про це писали ще Гіппократ, Страбон, Платон та ін

Перші дослідники етнічних відмінностей пов'язували їх з кліматичними умовами різних географічних середовищ. Так, Гіппократ у праці «Про воздухах, водах, місцевостях» писав, що всі відмінності між народами, у тому числі по психології, обумовлені місцезнаходженням країни, кліматом та іншими природними факторами.

Наступний етап глибокого інтересу до етнічної психології починається з середини XVIII ст. і обумовлений розвитком суспільних відносин, економічним прогресом, поглибить політичну і національну самостійність, а так ж зміцнився внутрішньонаціональні зв'язку. Одночасно більш чіткі обриси придбали національна специфіка способу життя, національна культура і психологія. Питання єдності культури народу, його духовно-психологічної спільності - зайняли певне місце в науці. Цікаве освітлення ці питання знайшли в роботах Ш. Монтеск 'є, І. Фіхте, І. Канта "І. Гердера, Г. Гегеля та ін.


Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Етнопсихологія 4

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.