План

1. Особливості педагогічної перцепції

2. Завдання психології виховання

Література

1. Особливості педагогічної перцепції

Окремо слід зупинитися на закономірностях педагогічної перцепції, адже від успішності пізнання вчителем особистості учня багато в чому залежить ефективність педагогічного управління процесом його розвитку.

Стереотипізація як механізм міжособового пізнання

Одним із найважливіших механізмів міжособового пізнання виступає стереотипізація. Її суть полягає у тому, що ми схильні сприймати інших людей через призму притаманних нам деяких стійких еталонів (стереотипів).

Слід мати на увазі, що у більшості випадків формування таких еталонів відбувається стихійно, непомітно для особистості, що і зумовлює значною мірою їх владу над нами, особливо в умовах дефіциту інформації про людей, коли ми вимушені оцінювати по першому враженню.

Основні стереотипи міжособового пізнання

Виділяють (А.О. Реан) такі основні групи соціально-перцептивних стереотипів: 1) антропологічні; 2) етнонаціональні; 3) соціально-статусні; 4) соціально-рольові; 5) експресивно-естетичні; 6) вербально-поведінкові.

З антропологічними стереотипи ми маємо справу тоді, коли внутрішні, психологічні якості людини оцінюються в залежності від її антропологічних ознак, від особливостей зовнішнього вигляду. Приміром, експериментально виявлено, що в уявленні більшості людей добродушність пов’язана, як правило, з повнотою, впевненість та інтелектуальність – зі стрункістю, впевненість (поза зв’язком із інтелектом) – з великими габаритами тощо.

Етнонаціональні стереотипи проявляються у випадках, коли психологічна оцінка особистості опосередкована її належністю до певної раси, нації, етнічної групи та ін. (так, говорять про педантизм німців, темпераментність жителів півдня, сексуальність чорношкірих і т.п.).

В ряді спеціальних досліджень показано, що більшість людей схильна оцінювати незнайомців на основі своїх уявлень про певну національно-етнічну групу, до якої, як їм здається, ці незнайомці належать. При цьому має місце ще й така закономірність: чим менше люди знайомі з певним етносом, його культурою, побутом, звичаями, тим більшою мірою вони схильні спиратися в оцінці представників цього етносу такими спрощеними до примітивізму груповими стереотипами.

Слід наголосити, що із всіх видів стереотипів саме антропологічні та етнонаціональні найменш надійні; опора на них частіше, ніж в інших випадках, спричинює помилки в оцінці людей.

Соціально-статусні стереотипи полягають у залежності оцінки особистісних якостей людини від її соціального статусу. Психологічною класикою став дослід П. Уілсон, який запропонував студентській аудиторії оцінити зріст незнайомця, мотивуючи це проведенням експерименту по вивченню окоміру. В одному випадку незнайомця представили як студента, у другому – як викладача, у третьому – як професора відомого університету. Виявилося, що середні оцінки зросту були найнижчими у першій, і найвищими у третій групі, причому різниця в оцінках склала більше 10 см. Якщо оцінка навіть зросту людини так залежить від соціальних стереотипів, то що тоді говорити про оцінку особистісних якостей людини, її психологічних особливостей.

Соціально-рольові стереотипи проявляються у залежності оцінки особистісних якостей людини від виконуваної соціальної ролі, рольових функцій. Так, існують певні соціально-рольові стереотипи оцінки воєнного, вчителя, професора, бухгалтера, банкіра і т.п. Ці стереотипи не носять універсального характеру, вони суб’єктивні, індивідуальні. Приміром, стереотип вчителя у різних людей може основуватися на полярних характеристиках (добрий – авторитарний, справедливий – вважає себе завжди правим, співчуваючий – завжди повчає тощо).

Емоційно-естетичні стереотипи виявляються в залежності оцінки особистості від зовнішньої привабливості людини (наприклад, “ефект краси”). Більш привабливим людям ми схильні приписувати і більш позитивні особистісні якості, і кращі досягнення в діяльності. Причому зовнішня привабливість включає і фізичну красу, і привабливість в одязі, в манері триматися, виражати свої емоції і т.п.

Вербально-поведінкові стереотипи також пов’язані із залежністю оцінки особистості від зовнішніх особливостей (мови, міміки, пантоміміки, експресивних особливостей і т.п.), однак тут привабливість вже не є визначальною.

Стереотипізація у пізнанні вчителем особистості учня

Описаний вище механізм стереотипізації має місце і в процесі пізнання вчителем особистості учня. Причому “спрацьовують” всі різновидності стереотипів: соціальні, емоційно-естетичні та інші, рідше антропологічні.

Слід мати на увазі, що оціночні стереотипи педагогів носять, як правило, суб’єктивний, індивідуальний характер. В їх основі лежить зафіксований досвід спілкування конкретного вчителя з учнями. Так, у педагогів під впливом власного досвіду формуються специфічні соціальні стереотипи “відмінника”, “активіста”, “двієчника” тощо. Зустрічаючись вперше з незнайомими учнями, вчитель з більшою чи меншою ймовірністю прогнозує наявність у них рис, зумовлених належністю до тієї чи іншої категорії.

Суб’єктивність педагогічних стереотипів аж ніяк не суперечить їх однаковій спрямованості та поширеності багатьох з них. Так, для більшості вчителів “очевидним” є зв’язок між хорошою успішністю і здібностями, добросовісністю, дисциплінованістю, чесністю учня; не менш “очевидною” є і залежність низької успішності і ліні, неорганізованості, відсутності здібностей в учня. До категорії “неблагополучних” попадають, як правило, непосидючі, активні діти, з власною думкою, які не можуть не прореагувати на зауваження вчителя, готові вступити в суперечку з ним. У той же час школярі, які залежать від вказівок і зауважень вчителя, демонструють свою покірність, оцінюються скоріше як благополучні і вкрай рідко відносяться до категорії “важковиховуваних”.

Певну роль у педагогічному спілкуванні відіграють і емоційно-естетичні стереотипи. Експериментально показано, що професійна оцінка вчителем особистісних якостей учнів може залежати від їх зовнішньої привабливості (О.О. Бодальов). Такий ефект має місце як при оцінці учнів середніх і старших класів, так і при оцінці молодших школярів. Ще раз відмітимо, що вчитель, як і інші люди, як правило, не усвідомлює впливу емоційно-естетичних характеристик на власні оціночні судження, від чого їх дієвість лише посилюється.

Поширення стереотипів залежить насамперед від відсутності конкретної інформації про людину. Чим глибше і всеохоплююче вчитель взнає учня, тим менше стереотипи будуть впливати на оцінку його особистості.

І ще одне. Не слід говорити лише про негативні аспекти (обмеження здатності вчителя адекватно і різнобічно пізнавати особистість учня, що негативно впливає на ефективність управління її розвитком) педагогічних стереотипів. Так, в основі спроможності досвідченого вчителя миттєво реагувати на зміни ситуації і приймати педагогічні рішення також лежать певні педагогічні стереотипи, що основуються на його педагогічному досвіді, на десятиріччях взаємодії з учнями. Все це свідчить і про певні пізнавальні можливості педагогічних стереотипів.

Інші механізми міжособового пізнання та їх місце у педагогічній перцепції

Другим механізмом міжособового сприйняття є проекція. Суть його полягає в неусвідомленому приписуванні іншій людині власних мотивів, переживань та якостей. Показово, що тенденція наділяти власними якостями інших людей притаманна насамперед тим, хто характеризується невисокою самокритичністю і слабким знанням свого власного внутрішнього світу (О.О. Бодальов). Таким чином, між рівнем самопізнання і сприйняттям інших людей існує об’єктивний взаємозв’язок.

Явище проекція може проявлятися і більш узагальнено, коли іншій людині не просто приписуються окремі властивості власного характеру, а саме пізнання поведінки та мотивів іншого підмінюється приписуванням йому властивостей власного “Я”.

Інший механізм – децентрація, під якою розуміють здатність людини відійти від власної позиції, її спроможність до сприймання точки зору іншої людини. Децентрація нетотожна здатності стати на позицію іншого, розмірковувати і діяти як він. Однак вона взаємопов’язана з успішним і безконфліктним прийняттям іншої людини.

Ще одним механізмом є ідентифікація. В її основі лежить готовність свідомо поставити себе на місце іншої людини, подумки перенести себе у її простір і час, що поступово призводить до розуміння її поглядів, установок, мотивів, бажань тощо.

З ідентифікацією тісно пов’язаний ще один механізм міжособового сприйняття – емпатія, яка розуміється як пізнання емоційних станів іншої людини через співпереживання.

У педагогічному процесі мають місце і інші механізми соціальної перцепції. Насамперед згадаємо емпатію. Здатність педагога до співпереживання не лише сприяє адекватності відображення особистості учнів. Вона також лежить в основі встановлення з ними позитивних, високопродуктивних взаємостосунків, що, в свою чергу, впливає на ефективність педагогічного процесу. Загальновідомо, що при наявності позитивного ставлення до вчителя учні схильні не зауважувати окремі помилки, які він допускає, і, навпаки, при стійкому негативному ставленні – перебільшено оцінювати найнезначніші промахи з його боку.

Особливого значення емпатія набуває у роботі зі так званими “важкими” дітьми. Справа тут у тому, що більшість з них відчуває гострий дефіцит співпереживання. Так, по деяких даних понад 90% підлітків, що перебували на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх, знаходились у стані психологічної ізоляції в своїх шкільних колективах, переживали нехватку позитивних емоційних контактів. Експериментально доказано (Р. Хічкок), що розвиток схильності до насилля та її закріплення у вигляді життєвого стилю прямо пов’язані як із нерозвинутою емптатією в самої особистості, так із її дефіцитом в оточенні особистості.

Проекція і неусвідомлена ідентифікація також зустрічаються у педагогічному процесі, однак значно рідше. Зумовлено це насамперед різницею у віці, соціальному статусі та рольових позиціях вчителя та учнів. Посилення дії цих механізмів має місце тоді, коли ця різниця зменшується в силу тих чи інших причин, скажімо, через молодість педагога, або ж через його принципову установку на рівноправні стосунки з вихованцями (комунарська методика, педагогіка співробітництва тощо).

Надзвичайно важливим у пізнанні особистості учня є і механізм децентрації. Для того, щоб результати такого пізнання були повними, глибокими і адекватними, слід вміти подолати власний егоцентризм, стати на місце учня, зрозуміти і прийняти його позицію. І розраховувати тут лише на вихідні педагогічні здібності недостатньо, слід цілеспрямовано формувати у педагогів спеціальні вміння.

Перцептивні уміння і навички в роботі вчителя

Сказане дає підстави зробити висновок про важливість освоєння майбутніми вчителями в процесі професійно-педагогічної підготовки закономірностей та технологій пізнання людини, формування відповідних педагогічних умінь. Серед останніх виділяють рефлексивно-перцептивні уміння і рефлексивно-перцептивні навички (А.О. Реан).

Органічний комплекс рефлексивно-перцептивних умінь педагога утворюють уміння пізнати власні індивідуально-психологічні особливості, оцінити свої психічні стани, здійснювати різнобічне сприймання і адекватне пізнання особистості учня. Очевидно, що ці вміння базуються на системі відповідних знань (закономірностей і механізмів міжособового пізнання і рефлексії, вікової психології дітей, підлітків, юнацтва тощо) та рефлексивно-перцептивних навичок. Останні дозволяють педагогу здійснювати ряд дій по пізнанню особистості учня без поетапного усвідомленого регулювання і контролю. Серед них розрізняють соціально-перцептивні, рефлексивні та інтелектуальні.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

Закрити

Педагогічна психологія

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.