План

1. Організація проведення психологічної бесіди

2. Ігрова кімната та її облаштування для корекційних цілей

3. Предмет, об’єкт, ціль та засоби психорокерції в конкретних випадках

Використана література

2. Ігрова кімната та її облаштування для корекційних цілей

Для індивідуальної роботи або для ігрової терапії в групі з двох-трьох дітей підходить кімната розміром 3,5x4,5 м. Довга вузька кімната або кімната більшого розміру не дозволяє зберегти зручну дистанцію дорослим і дітям. У великій кімнаті може здаватися, що ігротерапевт переслідує дитину, прагне бути ближче до неї, тим самим позбавляючи її можливості узяти в свої руки ініціативу в побудові стосунків.

Ситуація, коли в невеликому просторі знаходиться надто багато дітей, антитерапевтична і може пошкодити дітям. Для проведення групової терапії в групі з 5-6 дітей бажана кімната площею не менше 27 кв.м.

Кімната повинна гарантувати дитині захист від сторонніх очей. Тому не повинно бути ні вікон на внутрішніх стінах, ні скляних дверей. Наявність вікна на зовнішній стороні абсолютно природно, але воно повинне мати завіски або жалюзі, які при необхідності можна було б запнути. Найкращим варіантом є відсутність вікон взагалі.

Переважним покриттям для підлоги є лінолеум. Він довговічний, легко миється, а в разі пошкодження легко замінюється. Не слід стелити килимів - необхідно мати килимове покриття, що забирається, для тих випадків, коли дитина захоче грати на підлозі.

Стіни ігрової кімнати слід фарбувати емульсивною фарбою, що миється. Основне міркування тут, як і при оформленні інших елементів інтер'єру кімнати, - простота прибирання. Темних, дратівливих і похмурих кольорів слід уникати. Переважно світлі тони, оскільки вони сприяють створенню яскравої життєрадісної атмосфери.

Якщо дозволяють засоби, слід розмістити в кімнаті дзеркало Гезелла і радіофікувати його, зробивши придатним для навчання і супервізорства. Сеанси ігрової терапії можна знімати на плівку через дзеркало Гезелла, не відволікаючи дитину наявністю відеокамери в ігровій кімнаті.

Класну дошку з жолобом для крейди по нижньому краю слід прикріпити до стіни на висоті 1,5 м від підлоги. Така висота є оптимальною для дитини будь-якого зросту. У розпорядженні дитини повинні знаходитися біла і кольорова крейда, а також губка, якою вона могла б стирати з дошки.

Зазвичай в ігровій кімнаті непогано прикріпити полиці по двох стінах, аби іграшки і інші матеріали можна було розташувати вільно, не звалюючи їх в купу, не навалюючи їх один на одного. Ідеальною моделлю є полиці з ящиками, досить міцні і жорстко прикріплені до стін, аби діти могли видертися на них. Верхня полиця має бути розташована не вище ніж на відстані 1 м від підлоги, аби малята могли до неї дотягнутися, не користуючись додатковою опорою за допомогою дорослого.

Якщо трапляється нагода планувати ігрову кімнату для нової або реконструйованої будівлі, бажано розташувати поряд з ігровою маленьку ванну, де було б досить місця для самоти, а двері відкривалися б в ігровій. Це знімає проблеми, пов'язані з необхідністю покинути ігрову, що виникає у дитини, аби піти в туалет. Усувається проблема, що стоїть перед ігротерапевтом: скільки разів можна дозволити дитині вийти в туалет і чи дійсно їй це необхідно. Крім того, діти можуть використовувати ванну як продовження ігрової, змальовувати там сцени купання або використовуючи її як місце, де можна сховатися від ігротерапевта.

Для ігрової мають бути вибрані меблі з твердою дерев'яною поверхнею. Знадобиться стіл і три стільці, один з них - для дорослого. Дуже рекомендується шафа-гора з висувними ящиками, на поверхні якого можна було б малювати, ліпити і так далі Він може знаходитися біля раковини.

Вибір іграшок і ігрових матеріалів має бути свідомим, таким, що базується на серйозних логічних підставах. І завжди слід брати до уваги основну ідею: в першу чергу в роботі з дітьми використовувати ігрову терапію, тим самим визнаючи той факт, що рівень розвитку дитини природним чином виражається в його грі і активності.

Як вже вказувалося, іграшки дитини - це слова, а гра - його мова. Таким чином, слід вибирати такі іграшки і матеріали, які полегшили б експресію дитини, забезпечивши йому широкий спектр ігрової діяльності. Оскільки іграшки і матеріали є у дітей частиною комунікативного процесу, слід приділити пильну увагу відбору відповідних зразків. Правилом є відбір, а не накопичення іграшок.

Іграшки і матеріали, необхідні для ігрової терапії, можна згрупувати в три великі класи:

1. Іграшки з реального життя.

2. Іграшки, що допомагають відреагувати агресію.

3. Іграшки для творчого самовираження і ослаблення емоцій.

Іграшки з реального життя. Такими іграшками є лялькове сімейство, ляльковий будиночок, маріонетки, вони можуть змальовувати членів реальної сім'ї дитини. Ці іграшки роблять можливим безпосереднє вираження відчуттів дитиною. Гнів, страх, суперництво між братами і сестрами, кризи, родинні конфлікти можуть виражатися безпосередньо, коли дитина розігрує сценки з людськими фігурками.

Машина, вантажівка, човен і каса особливо важливі для впертої, тривожної, соромливої або замкнутої дитини, оскільки з цими іграшками можна грати в невизначену гру, не виражаючи жодних відчуттів.

Іграшки, що допомагають відреагувати агресію. У ігровій терапії діти часто випробовують сильні емоції, для опису і вираження яких у них немає словесних позначень. Структуровані іграшки і матеріали, такі як іграшкові солдатики, крокодил, рушниці, гумовий ніж, можуть використовуватися дітьми для вираження гніву, ворожості і фрустрації.

У обстановці ігрової кімнати агресивні діти відчувають, що їм дозволено виражати агресивні відчуття. Від цього вони випробовують задоволення і поступово в них розвиваються позитивніші відчуття Стрільба, закопування, кусання, биття і ножові удари в ігровій кімнаті прийнятні, оскільки вони виражаються символічно. Інтенсивність, з якою в ігровій кімнаті виражаються агресивні відчуття, інколи може збентежити початківця ігротерапевта.

Проте часом буває необхідно встановити межі поведінки дитини, якщо, наприклад, вона починає розкидати пісок по всій кімнаті. Забиваючи цвяхи в поліно з м'якої деревини або барабанячи по вішалці, дитина відреагує відчуття і в той же час зосереджує на цій дії увагу і енергію, підсилюючи тим самим міру концентрації.

У цей перелік можна включити іграшки, що змальовують диких тварин, оскільки на ранніх стадіях ігрової терапії дітям важко виражати агресивні відчуття по відношенню до людей, навіть якщо це просто ляльки. Такі діти не будуть, наприклад, стріляти в ляльку, що змальовує тата, але стрілятимуть в лева. Інколи діти виражають ворожість тим, що кусають, жують і гризуть іграшкового крокодила.

Прикладом матеріалу, який може бути віднесений до двох категорій, є глина. Вона може служити для вираження творчого потенціалу і для відробітку агресивних відчуттів. Глину можна м'яти, бити, кидати, енергійно розкочувати, з силою розривати на шматки. Крім того, дитина може користуватися глиною, аби виліпити фігурки для гри.

Іграшки для творчого самовираження і ослаблення емоцій. Пісок і вода найчастіше використовуються дитиною як неструктуроване середовище для гри. Проте їх рідше можна знайти в інтер'єрі ігрової кімнати, хоча багато авторів описують воду як найбільш ефективний терапевтичний засіб у всіх ігрових матеріалах.

Пісок і вода не мають структури і можуть перетворитися за бажанням дитини в що завгодно: поверхня місяця, хиткі піски, пляж, що чистить речовину. Можливості їх застосування безмежні.

Особливе значення надається кубикам. Кубики можуть бути будинками, їх можна кидати, ставити один на одного, розкидати. Все це дозволяє дитині відчути, що означає творити або руйнувати. Як у випадку з водою і піском, дитина може переживати почуття задоволення, оскільки не існує правильного способу гри з кубиками.

Палітра і фарби дають дитині можливість творити, бруднити, смітити, розігрувати сценки у ванні і виражати свої відчуття.

В центрі ігрової терапії, в університеті Північного Техасу, в ході 20-річного експериментування складений список необхідних іграшок і матеріалів. В процесі роботи одні іграшки викреслювалися, інші додавалися, зберігалися ті з них, які постійно використовувалися більшістю дітей, що намагалися виразити себе всілякими способами.

Особливі зауваження при виборі іграшок

Хоча успішне вирішення головоломок може полегшити розвиток толерантності і фрустрації (відчуття адекватності), застосовувати їх не рекомендується, оскільки щонайменше один шматочок з головоломки неодмінно загубиться. Події в ігровій кімнаті не повинні закріплювати негативний досвід дитини. Діти, страждаючі від відчуття неадекватності і випробовуючі труднощі у вирішенні головоломок, повинні мати можливість випробовувати успіх і наступне за ним відчуття задоволення.

Слід спеціально звести приклад використання поліна, молотка і цвяхів. Поліно має бути приблизно 30 см у висоту і бути шматком дерева м'якої породи, Молоток має бути звичайного розміру. Спеціальний дитячий молоток дітей не влаштовує. Цвяхи мають бути двох розмірів: короткі товсті з великим капелюшком і довші тонкі. Короткі цвяхи не гнутимуться, і кожна дитина зможе вибрати власний рівень трудності.

Всі речі, що знаходяться в кімнаті, мають бути цілими, акуратними і функціонуючими. Багато дітей приходять в ігрову кімнату з нестійкого фруструючого середовища. Ця нестійкість не повинна підкріплюватися наявністю в ігровій кімнаті несправних або поламаних іграшок.

Фарби мають бути свіжими. У коробку з фарбами можна поставити маленькі кавові чашки - це полегшить змивання і змішення фарб. Невеликий жорсткий пластиковий басейн може послужити відмінною пісочницею. Періодично пісок можна збризкувати водою, аби прибити пил.

Дітям потрібне таке місце, куди можна втекти від ігротерапевта і сховатися. Необхідно влаштувати ігрову кімнату так, щоб якийсь об'єкт (наприклад, це може бути шафа або плита) відступав від стіни. Тоді діти можуть грати по іншу сторону плити, сховавшись від погляду ігротерапевта, коли відчують в цьому необхідність. Можливість відокремлення ігротерапевта або його відкидання дуже важлива в розвитку свободи стосунків.

Ігрова кімната не повинна використовуватися як дитяча. Стосунки в ігровій терапії - це специфічні емоційні стосунки, які виникають саме в ігровій кімнаті. Якщо ви дозволите дитині грати без нагляду доки його батьків приймає ігротерапевт, розвиток стосунків буде порушений.

Після кожного сеансу в ігровій кімнаті треба навести лад і розставити іграшки по місцях. Оскільки іграшки - це слова дитини, дитина не повинна витрачати час на пошуки іграшок, необхідних для вираження відчуттів. Ігрова кімната повинна являти собою зразок порядку і надійності. Частиною цієї надійності є те, що кожна іграшка завжди знаходиться на своєму місці. Пляшка не може знаходитися сьогодні в одному місці, а завтра - в іншому. Іграшки завжди повинні знаходитися у відведених для них місцях.

Це зовсім не означає, що кімната має бути дуже ретельно прибрана. Просто там має бути порядок. Це робить і кімнату, і стосунки прогнозованою. Коли одна і та ж кімната використовується різними працівниками, рекомендується раз на місяць призначати день для прибирання, коли всі працюючі в цій кімнаті збираються, аби прибратися в ній, привести в ній лад.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 24

Безкоштовна робота

Закрити

Методика роботи практичного психолога 14

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.