Зміст

1. Суб’єктивно ідеалістичне вчення Дж. Берклі

1.1. Життя й творчість Дж. Берклі

Короткі відомості про біографію й творчість

«Філософські замітки» - початок філософії Берклі

1.2. Суб'єктивний ідеалізм Дж. Берклі

Теорія зору Берклі

Принципи людського знання

Філософія фізики

Висновок

2. Психологія І. Канта поняття трихотомії душі.

3. Психологія акта Ф. Брентано.

4. Теорія поля К. Левіна 

1. Суб’єктивно ідеалістичне вчення Дж. Берклі

1.1. Життя й творчість Дж. Берклі

Короткі відомості про біографію й творчість

Джордж Берклі (1685 - 1753) народився в місті Келкени на півдні Ірландії в родині дрібнопомісних дворян. У п'ятнадцять років він надійшов у коледж Святої Трійці Дублінського клерикального університету. В 1704р. Берклі одержав перший учений ступінь бакалавра мистецтв. (2, С.163)

В 1707 році закінчив коледж і працював там якийсь час викладачем єврейської й грецької мов. У тому ж році були опубліковані анонімно його перші наукові добутки - два трактати по математиці, а також в 1707 - 1708 роках Берклі пише «Філософські замітки», два зошити, у яких уже чітко простежуються центральні ідеї всієї філософії Берклі. (6)

В 1709 році Він був зведений у сан диякона, і із цього часу стає ревним служителем церкви; вийшла у світло перша робота Берклі, що передвіщає його філософське навчання «Досвід нової теорії зору». У наступному році Берклі видає «Трактат про принципи людського знання», де з більшою літературною майстерністю представив свою систему поглядів, що згодом досить часто йменувалася суб'єктивним ідеалізмом.

В 1713 році Берклі як капелан лорда Петерборо, надзвичайного посла при дворі сицилійського короля, відправляється в Італію. Тоді ж він пише один зі своїх найважливіших добутків - «Три діалоги між Гиласом і Филонусом». На наступний рік Берклі повернувся на батьківщину, а в 1716 році знову їде в Італію, цього разу як гувернер (звідки він повернувся в Лондон в 1721 році). В 1718 році опублікований добуток «Про рух».

У вересні 1728 року Берклі з метою місіонерської діяльності відправляється на Род-Айленд. Берклі наполегливо домагався від короля й одержав обіцянку виділити кошти на створення коледжу для підготовки місіонерів з індіанців на Бермудських островах. Незадовго до свого від'їзду сорок трьох літній Берклі женився на Ганні Форстер. Їхнє сімейне життя було щасливою. Як й у родині його батька, у Берклі було семеро дітей, до яких він ставився з великою любов'ю.

Не дочекавшись обіцяних асигнувань на будівлю коледжу, Берклі повертається восени 1731 року в Лондон. Відразу після приїзду Берклі публікує свою роботу «Алсифрон, або Незначний філософ», спрямовану проти англійських философов-деистов Шефстбери, Мандевиля, Коллинза. У цьому добутку Бекли відстоює християнське віровчення й релігійну мораль. За «Алсифроном» пішло філолофсько-математичний добуток «Аналітик».

У травні 1734 м року Берклі був присвячений у духовний сан єпископа Клойнского, після чого він повернувся в Ірландію й оселився в містечку Клойн, де провів практично все життя, що залишилося. Останнім філософським добутком Берклі був виданий в 1744 році «Сейрис, або Ланцюг філософських міркувань і досліджень», у якому були з'єднані терапія, філософія й містика.

У серпні 1752 р. Джордж Берклі покинув свою єпархію. Останні кілька місяців Берклі прожив в Оксфорді, де 14 січня 1753 року раптово вмер.

«Філософські замітки» - початок філософії Берклі

«Філософські замітки» - це один з найбільш ранніх добутків філософа, уже в цих записах позначені ті полемічні цілі, центральні вузли, з яких розів'ється філософія Берклі. Полеміка розгорнеться навколо того, «що філософи називають матерією або тілесною субстанцією», навколо атеїзму й критики вільнодумства. Центральне ядро, на основі якого розвертаються позитивні положення філософського світогляду Берклі, - принцип esse est percipi («існувати значить бути сприйманим»). (6, С. 349)

У замітці 290 з «Зошита В» Берклі пише: «більша небезпека полягає в припущенні, що довжина може існувати поза розумом, тобто її варто визнати нескінченної, незмінної, вічної й т.д. це буде означати, що Бог протяжливий (що здається ризикованим), або буде припускати наявність нествореної, вічної, незмінної, нескінченного, істоти, крім Бога.» (1, С. 8) И хоча вірно, що Ньютон зовсім не зв'язував свою механістичну концепцію миру з матеріалізмом, зате Джон Толанд, на противагу Ньютону, категорично відкидав ідею необхідності звертання до Бога для з'ясування причин тяжіння й розумів матерію як щось внутрішньо активне. Таким чином, Толанд виключив з феноменів необхідність божественного втручання. Берклі вважав, що подібні висновки вже випливають із загального змісту посилки, по якій матерія існує поза розумом. (6, С. 350)

Цю передумову, на його думку, дійсний оплот атеїзму, треба зруйнувати на користь протилежної доктрини, довівши її перевагу й дієвість. Відповідно до цього навчання, «існувати значить бути сприйманим» й «всі речі суть сутності розуму», тобто мають існування тільки у Свідомості. Принцип esse est percipi одночасно служить головним аргументом для підтвердження того факту, що довжина не може бути немислячою субстанцією, оскільки вона «не сприймана без яких-небудь відчутних або видимих якостей». На думку Берклі, цей принцип підтверджується більшою кількістю аргументів ad absurdum (приведення до безглуздості як спосіб доказу), наприклад, у тому розумінні, що не можна сприйняти який-небудь захід, якщо раніше його ніхто не відчував (не знає), «якщо існувати коштує раніше, ніж бути сприйманим, то ми ніколи не зможемо довідатися, що це таке».

Отрицание існування матерії, твердження, що існують тільки душі людей і Бог, - от до чого із самого початку прагнула нова апологетика Берклі, що дійсно спростовує деяких з основних науково-філософських ідей свого часу. Берклі, однак, спростовує, аналізуючи зсередини, а не шляхом апріорного відкидання. Тут варто шукати новизну Берклі, що підкріплював своє заперечення матерії величезною кількістю хитромудрих і талановитих аргументів (Б. Рассел). І ці талановиті аргументи зроблять досить помітний вплив на наступний розвиток научно-филосфских теорій.

Берклі завжди дотримувався правила: «Не застосовувати жодного слова без якої-небудь ідеї». До нього він додав: «Не слід дискутувати про речі, про які в нас немає ніякого подання». Але що ж таке ідеї, звідки вони з'являються, як сполучаються? На ці центральні питання Берклі відповідає в замітці 378 «Зошита В».

1.Всі осмислені слова служать для позначення ідей.

2.Усяке пізнання здійснюється навколо наших ідей.

3.Всі ідеї з'являються із зовнішнього миру або зсередини.

4.Якщо вони відбуваються ззовні, те, виходить, з органів почуттів, і тоді називаються відчуттями.

5.якщо вони з'являються зсередини, то являють собою дії розуму й називаються думками.

6.У позбавленого почуттів не може бути ніяких відчуттів.

7.Не може бути ніяких думок у того, хто позбавлений мислення.

8.Всі наші ідеї являють собою або відчуття, або думки, відповідно пп.(3-5).

9.Жодна з наших ідей не може перебувати в тім, що одночасно позбавлено й мислення, і почуттів (6-8).

10.Просте пасивне одержання або виникнення ідеї називається сприйняттям.

11.Кожна річ, що одержує ідею або має її, незалежно від того, чи пасивна вона в зробленій дії, у кожному разі повинна сприймати (п. 10).

12.всі ідеї є або простими ідеями, або складеними із простих ідей.

13.Річ, подібна якої-небудь речі, повинна за допомогою однієї або декількох ідей.

14.Кожна річ, подібна до простої ідеї, повинна або бути іншою простою ідеєю такого ж роду, або містити в собі просту ідею такого ж роду.

15.У нездатній сприйняти речі не може бути нічого, що походило б на ідею (пп.11-18).

16.Дві речі не можуть бути названі подібн або несхожими, поки не буде проведене їхнє порівняння.

17.Зрівняти означає бачити разом дві речі й відзначати, у чому вони погодяться, а в чому - розрізняються.

18.Розум не може порівнювати нічого іншого, крім власних ідей.

19.Нічого схожого на ідею не може існувати в якій-небудь речі, нездатної до сприйняття (пп. 11-18).(6, С. 351)

Отже: якщо потрібно додати який-небудь зміст словам, вони повинні служити ідеям. А всі наші ідеї є відчуттями або впливами розуму на відчуття: «Всі ідеї є або простими ідеями, або створеними із простих ідей», отже: необхідно покладатися на відчуття. Це основний імператив гносеології Берклі.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 30

Безкоштовна робота

Закрити

Історія психології 3

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.