Загальна психологія 12
ПЛАН
Вступ
1. Зв'язок сучасної психології з природничими та гуманітарними науками
2. Професійні та індивідуальні якості психолога-науковця, психолога-дослідника
Висновок
Список використаної літератури
Які саме особистісні якості збуджують людей займатись психологією? В.М. Бєхтєрєву, наприклад, приписують фразу: «Психологи — з психінкою, неврологи — з нервинкою». Прикладів такого плану багато: люди з ослабленим зором займаються зором; соціальні психопати — моральною регуляцією поведінки; люди, які кілька разів одружувались, вивчають психологію шлюбу і сім'ї; поети-невдахи вивчають психологію творчості та ін. З одного боку, здається, цьому є причини. Ч. Дальтон відкрив явище кольорової сліпоти — невміння відрізняти червоний колір від зеленого (дальтонізм). В той же час сам мав цей дефект. З. Фрейд, за розповідями близьких йому людей, був сексуальним невротиком. З іншого боку, Ф. Гальтон, який займався здібностями людини, був генієм, а рівень інтелекту Піаже був виключно високим. Вибір тієї чи іншої галузі психології може бути обумовлений, на думку В.Н. Дружиніна, або надто розвиненою, або не досить розвиненою якоюсь психічною якістю у людини. Можливо почуття дезадаптації, відчуття своєї несхожості на інших людей призводить людину до заняття психологією. Як було показано, А. Адлером, комплекс неповноцінності є джерелом активності у багатьох сферах людської творчості.
На думку В.Н. Дружиніна, почуття несхожості на інших, непристосованість душевного складу деяких людей до світу пов'язана з бажанням цю дисгармонію подолати, часто призводить до занять психологією. Світ іншої людини для психолога є загадкою. Він не приписує свій внутрішній світ іншій людині, не спирається на звичайний досвід, а кожний раз відноситься до психіки іншого як до загадки, розгадку якої треба знайти самому. Душеспрямованість розуму — результат життя людини, породженого особливістю її внутрішнього світу, не адаптованістю до зовнішнього світу, відчуттям її стану, поведінки і намаганням цю не адаптованість подолати раціональними методами, шляхом дослідження особливостей психіки. Звідси психологам притаманна терпимість, співчуття людям, оскільки з самого початку вони припускають можливість у людей різних нестандартних форм поведінки, думок, переживань.
Р. Кеттел досліджував особистісні якості, які відрізняють психологів-дослідників від психологів-практиків. З допомогою 16-факторного запитальника, який дозволяє побудувати їх «професійні портрети», вивчається залежність ефективності їх професійної діяльності від особистісних рис. Ця залежність виразилась у таких формулах:
Для психолога-практика:
Ефф. = 0, 72А + 0, 29В + 0, 29Н + 0, 29N
Для психолога-дослідника:
Ефф. = 0, 31А + 0, 78В + 0, 47N,
де А — «готовність до контактів»;
N — «уміння підтримувати контакт»;
В — «загальна інтелектуальність»;
Н — «ненаситність контактами з іншими людьми».
Психолог-практик потребує людського спілкування, йому люди не набридають, а контакти з ними не вичерпують потреби у спілкуванні. Для успіху його професійної діяльності це важливі фактори.
Психологи-дослідники уникають інтенсивного спілкування і вищеозначені для психологів-практиків фактори мало впливають на успіх їх професійної діяльності. В той же час загальна інтелектуальність виявляється дуже важливим для них фактором.
Таким чином, є підстави думати, що існує як схожість, так і відмінність в особистісних якостях, важливих для таких видів діяльності психолога, як наукові дослідження і практична психологічна робота.
Кожний з них ставить до особистості цілий ряд специфічних вимог.
К.А. Рамуль, наприклад, стверджує, що для кожного вченого, в тому числі і психолога, необхідні такі риси особистості:
— ентузіазм по відношенню до роботи і її завдань;
— здатність і схильність до тривалої праці над однією проблемою;
— дисциплінованість;
— здатність до критики і самокритики;
— об'єктивність;
— уміння встановлювати стосунки з людьми.
На думку К.А.Рамуля, перераховані якості потрібні усім вченим. У сфері ж різних спеціальностей можуть бути ще й специфічна наукова обдарованість і спеціальні здібності: у математика — математичні, у філолога — лінгвістичні та ін. Що стосується психолога, то йому, вважає К.А. Рамуль, ніякі спеціальні здібності не потрібні.
Емпіричних досліджень, присвячених цій темі ще не так багато, але вони дають цікаву інформацію. Так, Н.А.Амінов, М.В.Молоканов проводили дослідження передумов формування спеціальних здібностей майбутніх шкільних психологів з дослідницькою і практичною орієнтацією. Було виявлено, що майбутнім шкільним психологам з дослідницькою орієнтацією притаманні: виражена готовність до контактів, загальна інтелектуальність, емоційна врівноваженість і раціональність у встановленні та підтримуванні контактів, стриманість при виявленні підвищеного інтересу до людини.
Аналіз літератури, проведений Т.А. Верняєвою та її емпіричне дослідження показали, що для психолога-дослідника необхідні ті ж загальні властивості особистості, які необхідні для вчених будь-якої фундаментальної науки. Специфіка полягає тільки у вираженості комунікативних якостей, що пов'язане з загальною установкою психологів на вивчення людини. Враховуючи те, що в більшості дослідницьких ситуацій в психології вимагається взаємодія психолога-дослідника і досліджуваного, вони є абсолютно необхідними.
Практична психологія вимагає від психолога набагато більше специфічних якостей. За дослідженнями Н.А. Амінова та М.В. Молоканова, для психолога з практичною орієнтацією виявились характерними:
Особливої уваги заслуговує робота Т.А.Верняєвої, в якій вивчені думки психологів з цього питання. Перелік професійно важливих особистісних якостей практичного психолога, за її даними, включає: доброзичливість, відповідальність, оптимізм, організованість, спостережливість, настирливість, терпимість, комунікативність, уважність, тактовність, чуйність, ввічливість, гуманність, об'єктивність, інтелігентність, динамічність, гнучкість поведінки, високий рівень інтелекту, сензитивність, уміння слухати, креативність, уміле володіння невербальними засобами спілкування, відкритість, невимушеність, щирість у емоційних проявах, стійкість до стресів, емоційна стабільність та ін.
На думку В.Н. Дружиніна, психолог-практик, на відміну від дослідника, є особистістю, яка здатна добре адаптуватися до соціального середовища. Він успішно взаємодіє з людьми і вважає, що їх можна змінити на краще. Розуміючи їх проблеми, він, однак, не завжди звертає увагу на різницю між собою та іншими людьми. В.Н. Дружинін робить висновок, що немає успішного психолога без високого інтелекту. Якщо людина усвідомила, що її суб'єктивний світ і світ об'єктивної реальності відрізняються, якщо він зрозумів, що немає людей абсолютно схожих один на одного, якщо в її свідомості або підсвідомості живе почуття недостатності своїх знань про суб'єктивний світ інших людей і причини їх поведінки, тоді у неї є шанс стати психологом.
Велике значення для практичного психолога мають комунікативні якості його особистості: уміння розуміти інших людей і психологічно коректно впливати на них. Психолог повинен вміти працювати з людьми, розбиратися в їх характерах, володіти не тільки психологічними знаннями, а й психологічною інтуїцією. Комунікативними якостями психолога, важливими для його професійної діяльності, можна вважати привабливість, комунікатив- ність, тактовність, ввічливість, уміння слухати і розуміти іншу людину. В цілому комплекс цих якостей часто називають «талантом спілкування». Структура професійних здібностей у спілкуванні включає в себе 5 блоків якостей особистості:
1. Здатність до повного і правильного сприйняття об'єкта, спостережливість, швидка орієнтація в ситуації.
2.Здатність до розуміння внутрішніх властивостей і особливостей об'єкта, проникнення у його духовний світ, психологічна інтуїція, засновані на глибокій ерудиції і гуманістичних спрямуваннях.
3.Здатність до співчуття, емпатії, доброта, повага до людини, готовність допомогти.
4. Здатність до самоаналізу, інтерес до власної особистості і особистості інших людей.
5. Здатність керувати самим собою, процесом спілкування, уміння бути уважним, уміння слухати, тактовність, уміння встановлювати контакти, викликати довіру, почуття гумору, загальне ставлення до життя та діяльності проявляється у таких значущих для психолога особистісних якостях, які вище означені.
До значущих вольових якостей відносяться наполегливість, настирливість, впевненість, володіння собою, які необхідні для успішної роботи практичного психолога, психолога-консультанта. В той же час важливо, коли у психолога відсутня надмірна самовпевненість і віра у незаперечність своїх психологічних висновків. Нетактовність психолога проявляється в його схильності приписувати своїй професії виключність і надмірну значущість. Демонстративність поведінки і перебільшення своєї значущості психологом відштовхує клієнта. Психолог мусить мати адекватну самооцінку, розуміти індивідуальні особливості власної особистості, свої здібності, сильні і слабкі сторони свого характеру. Кожному психологу потрібно знати міру власної професійної компетентності. Це стимулює до саморозвитку. Необхідно розуміти можливі шляхи і способи компенсації власних особистісних недоліків.
У професійній діяльності психолог не може бути успішним у всьому. Не всі методи і прийоми роботи спрацьовують однаково успішно. Не до всіх видів діяльності психолог проявляє в однаковій мірі інтерес і схильність. Тому психологу необхідно формувати індивідуальний стиль професійної діяльності з урахуванням своїх індивідуальних особистісних особливостей. Для цього важливо створити професійне психологічне середовище.