Причини злочинності у кримінології
Зміст
1. Поняття та класифікація причин та умов злочинності в сучасній кримінології
2. Біопсихологічні теорії причин злочинності
3. Соціальні теорії причин злочинності
4. Культуроцентрична концепція причин злочинності
5. Основні підходи до вивчення причин та умов злочинності у сучасній вітчизняній кримінології
Висновок
Список використаних джерел
В об'ємній монографії «Філософія покарання» (1890) Тард розвиває ідею професійного типу злочинця, який робить кар'єру в цьому «спеціальному виді індустрії». Учений вважав запропоновану кримінально-антропологічною школою класифікацію злочинців за природним критерієм невдалою і пропонував інші критерії класифікації, які відображали її соціальний аспект. При цьому кращим способом він знаходив розподіл злочинців за ступенем небезпеки, тобто розподіляти їх на випадкових і звичних, що дозволяє до певної міри вже характеризувати злочинців за «рисами схожості в суспільному житті». «Податлива глина наших природних якостей, - писав Тард, - є лише матеріал, форма якого відлита по соціальному зразку».
Аналізуючи причинність злочинності, учений як одну з найголовніших причин злочинності формулює «закон злочинності»:накопичення штучно нав’язаних потреб і зростаюче прагнення їх задовольнити».
Роздумуючи над феноменом натовпу, Тард вказує на певний парадокс: люди, окремо розсудливі, в натовпі безумствують. Божевілля викликає ще і схильність до пияцтва Навіть, коли натовп складається з відносно тверезих людей, всі ці люди в натовпі перше, до чого прагнуть, це зламувати льохи і діставати бочки з вином. Але Тард ці факти прояву стихійної сили пояснює «простою» причиною»: всі вони «можуть бути зведені до самої елементарної форми копіювання поведінки оточуючих».
Представники соціологічної школи надавали велику увагу заходам попередження злочинів. Пропонувалися, як загальні заходи - творення бірж праці, турбота про покинутих дітей, турбота про бідних, боротьба з убогістю, алкоголізмом. Спеціальні заходи - організацію публічних робіт в несприятливі наприклад, голодні роки в цілях попередження крадіжок; організацію підконтрольної проституції в цілях попередження статевих злочинів і ін.
Основний внесок, який внесли прихильник соціологічної школи в кримінальну теорію, полягає в наступному:
Об'єкт їх вивчення охоплював злочин і злочинця, покарання, причини злочинної поведінки і заходи попередження, а також питання кримінальної політики. Систематизація наочних знань про такий складний об'єкт давала підставу прихильникам цієї школи включати в кримінальну теорію, по-перше, догматизм кримінального права, юридичне вивчення злочину і покарання (визначення злочинів, опис, узагальнення і класифікація норм і т.п.); кримінологія, тобто вивчення злочинів і злочинців з їх чинниками (етіологію злочинів) і заходів попередження; кримінальну політику - вироблення і реалізацію принципових положень, направлених на рішення задач кримінальної теорії і практики.
Завдяки різностороннім інтересам і підходам представників соціологічної школи, сформувалися відповідні концепції і відносно поняття злочину, злочинця, типології особи злочинця, чинників злочинної поведінки.
4. Культуроцентрична концепція причин злочинності
У культуроцентричних теоріях злочинності центральними визнаються фактори людської культури. Існують різні визначення культури. Одним з найбільш фундаментальних можна вважати запропоноване вченим О.М. Костенком розуміння культури людини як міри узгодженості волі і свідомості людини із законами природи. Цікавою є бачення культури В. Фоксом: культура як спосіб життєдіяльності, це в основному групова поведінка. Під культурою прийнято розуміти сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створені людським суспільством і характеризують певний рівень розвитку суспільства.
Так, теорії субкультур визначають, що людина розвивається у групі рівних собі чи у зграї, у членів якої є стійка система цінностей, що відрізняється від системи цінностей, яка існує у великому суспільстві. Тобто ці концепції пояснюють причини злочинності конфліктом між нормами субкультури окремих соціальних груп і нормами культури суспільства загалом.
Злочин - це прояв волі і свідомості, котрі знаходяться у стані неузгодженості з законами природи, тобто у стані безкультур'я. Будь-які фактори, котрі протидіють узгодженню волі і свідомості людей із законами природи, слід вважати причинами злочинності (наприклад, відсутність ринку, безробіття і т.п.). І навпаки: фактори, що сприяють такому узгодженню - є анти-криміногенними факторами. Вони і мають використовуватись для протидії злочинності.
Фактори соціологічні і біологічні, котрі є необхідними для дії причин злочинності є умовами злочинності. (Наприклад, алкоголізм, психічні аномалії і т.п.). А соціологічні і біологічні фактори, котрі є необхідними для дії антикриміногенних причин - є умовами протидії злочинності.
Знаходячись у стані неузгодженості з законами природи, воля людини набирає форму сваволі, а свідомість - ілюзій, утворюючи так званий комплекс сваволі і ілюзій. Саме комплекс сваволі і ілюзій проявляється за певних умов у вигляді злочину.
Отже, відповідно до культуроцентричної концепції фактори, що викликають формування у людей комплексу сваволі і ілюзій - є причинами злочинності, а фактори, що сприяють прояву цього комплексу у вигляді злочину – є умовами злочинності. Роль причини і умови злочинності криміногенного фактору можуть виконувати найрізноманітніші чинники у будь-якій сфері життя, головне, щоб вони мали властивість сприяти формуванню і прояву сваволі людей у вигляді злочинів.
Отже, причини злочинності в усі часи: і в минулому, і сьогодні, і в майбутньому, а також в усіх народів одні і ті ж за своєю властивістю - сприяти формуванню і прояву сваволі людей у вигляді злочинів. Але за різних часів і у різних народів здатність отримувати цю властивість і ставати криміногенними можуть різні фактори. Наприклад, у свій час рабство могло спричиняти злочини, у інші часи - кріпацтво, сьогодні - безробіття. Війни - завжди спричиняють злочини в усіх народів. Характер людей завжди був умовою для того чи іншого злочинного прояву.
Стан узгодженості волі і свідомості людини з законами природи, тобто стан їх культурності, називають ще здоровим глуздом. Тому культуроцентричну концепцію причин і умов злочинності можна назвати ще інакше концепцією «здорового глузду» або концепцією «нездорового глузду». Фактори, що перешкоджають формуванню у людини здорового глузду і є криміногенними факторами. Комплекс сваволі і ілюзії означає, що у людини відсутній здоровий глузд, хоч вона і є при цьому осудною, і може мати найкраще психічне здоров'я.
Оскільки основними каналами узгодження волі і свідомості з законами природи і формування здорового глузду є: 1) свобода жити за законами природи і 2) натуралістичне і релігійне просвітництво, то можна зробити висновок, що причинами злочинності є фактори, котрі перешкоджають людині користуватися цими культуризуючими каналами, тобто: 1) свободою жити за законами природи;2) натуралістичним і релігійним просвітництвом.