Зведення і групування матеріалів статистичного спостереження
ПЛАН
1. Поняття статистичного зведення і групування
2. Види статистичних групувань
3. Основні питання методології статистичних групувань
4. Ряди розподілу правових явищ
5. Застосування групувань у кримінально- і цивільноправовій статистиці
6. Табличний метод подання матеріалів правової статистики
7. Графічне зображення правових показників
5. Застосування групувань у кримінально- і цивільноправовій статистиці
Групування і класифікації у кримінально-правовій статистиці ґрунтуються на кримінальному законодавстві та на окремих теоретичних положеннях кримінологічних наук. У звітності правоохоронних органів усі суспільно небезпечні діяння класифікуються за такими юридичними ознаками.
1. За ступенем тяжкості (ст. 12 ККУ):
злочини невеликої тяжкості;
злочини середньої тяжкості;
тяжкі злочини;
особливо тяжкі злочини.
2. За спеціальним об’єктом злочинного посягання відповідно до Особливої частини ККУ:
злочини проти основ національної безпеки України;
злочини проти життя та здоров’я особи;
злочини проти волі, честі та гідності особи;
злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;
злочини проти власності;
злочини у сфері господарської діяльності;
злочини проти довкілля;
злочини проти громадської безпеки;
злочини проти безпеки виробництва;
злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;
злочини проти громадського порядку та моральності;
злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення;
злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;
злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднання громадян;
злочини проти використання електронно-обчислювальної техніки та комп’ютерних мереж;
злочини у сфері службової діяльності;
злочини проти правосуддя;
злочини проти встановленого порядку несення військової служби;
злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
3. За іншими ознаками складу злочину.
а) За формою вини:
умисні злочини з прямим та непрямим умислом (ст. 24 ККУ);
необережні злочини, коли мала місце злочинна самовпевненість або злочинна недбалість (ст. 25 ККУ).
б) За видом покарання (ст. 51 ККУ):
штраф;
позбавлення військового, спеціального звання, рангу або кваліфікаційного класу;
позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність;
громадські роботи;
виправні роботи;
службові обмеження для військовослужбовців;
конфіскація майна;
арешт;
обмеження волі;
тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців;
позбавлення волі на певний строк;
довічне ув’язнення.
в) За підслідністю:
справи, попереднє слідство в яких обов’язкове;
справи, попереднє слідство в яких необов’язкове;
протокольна форма досудової підготовки матеріалів;
справи, в яких слідство проводилось органами внутрішніх справ, прокуратурою, податковою службою, службою безпеки;
справи приватного обвинувачення.
Злочини класифікуються також за іншими кримінологічними ознаками:
за галузями економіки або видами економічної діяльності;
за територіальною поширеністю;
за місцем і часом скоєння;
за окремими мотивами і способами скоєння (корисливі, насильницькі злочини);
за знаряддям скоєння злочину (вогнепальна зброя, вибухові речовини, холодна зброя);
за характеристиками особи злочинця.
Важливе місце посідають також групування злочинів, осіб, які їх скоїли, та заходів кримінально-правового впливу за кількісними правовими ознаками:
1)за строком розслідування;
2)за строком судового розгляду;
3)за строком позбавлення волі;
4)за кількістю учасників скоєння злочину;
5)за кількістю минулих судимостей;
6)за сумою завданих матеріальних збитків і іншими.
Наведена класифікація злочинів за певними групувальними ознаками не є вичерпною, але сприяє дослідженню різних аспектів злочинності.
Достатньо широкого застосування набули групування і в цивільно-правовій статистиці. За допомогою групувань у цивільно-правовій статистиці вивчаються структура цивільних справ за видами позовів, поділ позивачів та відповідачів, поділ цивільних справ за строками провадження і т. п.
Відповідно до Цивільного кодексу України всі цивільні справи поділяються на три категорії:
І. Справи позовного провадження.
ІІ. Справи, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами.
ІІІ. Справи окремого провадження.
Кожна категорія цивільних справ поділяється на види і групи. Так, справи позовного провадження поділяються на трудові, сімейні, житлові, справи про спадщину, про відшкодування збитків у разі втрати годувальника, про порушення податкового законодавства, про захист честі та гідності і інші. А з трудовими правовідносинами, наприклад, пов’язані такі справи:
про поновлення на роботі;
про виплату заробітку;
про відмову в прийнятті на роботу;
про відшкодування матеріальних збитків.
Позивачі і відповідачі в цивільно-правовій статистиці групуються за складом сторін:
фізичні особи — окремі громадяни;
юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності і організаційно-правових форм.
Застосовуються в цивільно-правовій статистиці й кількісні правові ознаки, за якими, наприклад, вивчається поділ цивільних справ за строком судового провадження; поділ розлучених у суді пар за тривалістю шлюбу; поділ матеріальних збитків, завданих при виконанні трудових обов’язків, за галузями економіки і т. ін.
Наведені групування в цивільно-правовій статистиці знаходять своє практичне застосування у звітності судових органів, що дає змогу діставати найповніше уявлення про їхню діяльність.