План

Вступ

Поняття, система і класифікація функцій органів прокуратури

Висновок

Використана література

Вступ

Особливе місце в правоохоронній системі держави посідають органи прокуратури. В Конституції України визначено завдання прокуратури в Україні.

Саме представник прокуратури виступає в суді, обвинувачуючи злочинця, доводячи його вину. Прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів правоохоронними органами під час виконання судових рішень. За Конституцією України працівники прокуратури можуть представляти інтереси держави та громадян в суді.

Прокуратура наглядає за додержанням законів України всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями, громадянами. Виявивши порушення, прокурор виносить протест на незаконні дії або рішення. Цей протес повинен бути розглянутий, а в разі відхилення прокурор звертається до суду. Протест зупиняє дію документа, який прокурор вважає незаконним.

Важливим завданням прокуратури є також нагляд за діями всіх інших правоохоронних органів. Саме прокурор перевіряє законність застосування зброї співробітниками правоохоронних органів.

Генерального прокурора призначає Президент України за згодою Верховної Ради України, всіх інших прокурорів – Генеральний прокурор України. Вони повністю незалежні від будь-яких місцевих органів. Строк повноважень Генерального прокурора – п’ять років.

Побутує думка, що прокуратура – це каральний орган. Насправді прокуратура стоїть на сторожі інтересів громадянина. В разі порушення прав особи кожний може звернутися до прокуратури за допомогою.


Поняття, система і класифікація функцій органів прокуратури.

Поняття “функція” є конституційним (ст. 9 перехідних положень) і вживається щодо нагляду прокуратури за додержанням і застосуванням законів, а також стосовно попереднього слідства (тепер – досудове слідство), система якого ще має бути сформована і введена в дію законами, що регулюють її функціонування. Функціям прокуратури присвячується і ст.5 Закону України “Про прокуратуру”.

Саме поняття “функція”, її визначення залишається в правовій науці неоднозначним, хоча проблеми покладених на прокуратуру функцій у державі в цілому і в галузевих напрямках, зокрема, постійно привертають увагу як науковців, так і практичних працівників.

Цій проблемі щодо прокуратури присвячені також дослідження монографічного характеру таких, наприклад, вітчизняних учених, як В.С.Зеленський[1], М.І.Мичко[2], російського дослідника А.Г.Халіуліна[3] та інших. Але незважаючи на це, проблема залишається складною і потребує подальшого вивчення, враховуючи значення функцій як для теорії, так і для практичної діяльності органів прокуратури.

Функції прокуратури зумовлюють її тип, роль значення і місце в державному механізмі, а також її систему та структуру.

Система функцій впливає на соціальну компетентність органів прокуратури, їх призначення.

Відомо, що прокуратору Петро І створив як “око государево”, тобто перевага віддвалася наглядовій функції. Розширення функцій прокуратури спричинює і реорганізацію структури її органів та системи в цілому, тому що виконання певних функцій потребує створення для цього окремих структурних підрозділів прокуратури, в тому числі спеціалізованих (військових, транспортних тощо). Неабияке значення функцій у державній діяльності, зокрема покладених Конституцією України (ст.12) на єдину систему прокуратури України, вимагає з’ясування цього поняття. Але з цього приводу одночасного визначення терміну “функція” та системи функцій не існує. Зміст цієї проблеми не стоїть на місці. Тут є своя динаміка, змінюється відповідне законодавство, уточнюється зміст функції та їх система.

У різних галузях по-різному підходять до визначення, з’ясування суті та змісту “функцій”. Тільки в управлінській сфері ще 1975 року існувало 22 інтерпретації цього поняття[4].

Серед правознавців теж не має єдиної думки щодо функцій. Під цим терміном розуміється як правило, основний напрямок діяльності, окремий вид діяльності, пов’язаної з цілями, завданнями, сутністю призначення, специфікою та її формами, методами, рівнем, особливостями законодавчого регулювання, відповідної державної діяльності. А інколи функції зводились до призначення і ролі кожного суб’єкта діяльності[5]. Можна знайти й інші різновиди визначення поняття “функція”. Усі вони мають право на існування, оскільки їх автори намагаються обгрунтувати своє бачення проблеми.

Функція повинна функціонувати, для чого вона і призначена. Але сама по собі діяльність не є функцією, а практичним її втіленням у межах завдань, покладених на прокуратуру та відповідно до компетенції, якою наділені її органи для виконання покладених на них завдань і функцій. Поширене визначення “функції” через напрямок певної діяльності також є не зовсім точним, бо “напрямок” діяльності це не що інше як шлях розвитку, лінія, курс руху, спрямування до зазначеної мети. А все це відірвано від самої суті, призначення “функції”, яка є більш багатою за змістом порівняно з “напрямком”. Окрім того в межах однієї функції можна виділити кілька напрямів, видів процесуальної діяльності. Наприклад, з урахуванням предмета і об’єкта наглядової функції, змісту, специфіки правових заходів, методів, форми їх здійснення, а також особливостей цієї діяльності, правовідносин, у сфері яких здійснюється цей нагляд, наглядову функцію можна поділити на такі окремі галузі прокурорського нагляду, як нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства; нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення волі; загальний нагляд.

Система функцій прокуратури в основному визначена ст.121 Конституції України та ст.5 Закону України “Про прокуратуру”. Цю систему складають такі функції:

Підтримання державного обвинувачення в суді. При цьому прокурор не здійснює нагляд за діяльністю суду, а є рівноправним учасником судового процесу. Який на рівні з іншими суб’єктами бере участь у дослідженні доказів, а в обвинувальній промові обгрунтовує перед судом свої міркування щодо застосування до підсудного кримінального закону та міри покарання. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор зобов’язаний керуватися вимогами закону і об’єктивно оцінкою зібраних доказів. Саме тому у разі, коли під час розгляду справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення, прокурор повинен відмовитися від нього.

Реалізація цієї функції обумовлює необхідність участі прокурора у перегляді судових рішень.

Представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Маються на увазі законні інтереси громадян і держави, зафіксовані у Конституції України та інших нормативно-правових актах. Виходячи зі змісту цього пункту, можна стверджувати, що прокуратура наділена правом представляти будь-які інтереси громадян та держави у суді, але лише у випадках, визначених законом.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Оперативно-розшукову діяльність можуть виконувати лише суб’єкти, перелічені у Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність”. До них належать оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів Служби Безпеки України, прикордонних військ, управління державної охорони. Під оперативно-розшуковою діяльністю розуміється та система гласних і негласних розшукових розвідувальних та контрозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Важливо наголосити на тому, що прокуратура наглядає не за самою оперативно-розшуковою діяльністю, а за додержанням законів вище названими ораганами під час здійснення ними цієї діяльності.

Діяльність органів попереднього слідства врегульована кримінально-процесуальним законодавством і перебуває під постійним наглядом прокурора, повноваження якого щодо них мають владний характер. Вказівки прокурора стосовно кримінальної справи є обов’язковими для органів попереднього слідства.

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, повязаних з обмеженням особистої свободи громадян. Звідси випливає, що прокуратура має здійснювати нагляд за додержанням законів в ізоляторах тимчасового утримання, слідчих ізоляторах, в’язницях, виправно-трудових та виховно-трудових колоніях. А також у психіатричних лікарнях із посиленим наглядом. Надзвичайна важливість цієї функції пояснюється тим, що прокуратура забезпечує законність в установах, де в силу ізоляції від суспільства громадян виявляються найбільш захищеними з точки зору додержання їх прав.

Окрім того, в Законі України “Про прокуратуру” сказано, що на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і Законом України “Про прокуратуру”.

Незважаючи на таку заборону в цьому ж Законі (ст.10) передбачається для прокурорів ще функція координації діяльності по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, митної служби та інших правоохоронних органів.

У Конституції України (п.9 Перехідних положень) також записано, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів і функцію попереднього слідства – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. Але враховуючи те, що дотепер ці конституційні умови не виконані, то і продовжувати діяти в прокуратурі функції досудового слідства та нагляду за додержанням і застосуванням законів (колишня назва – загальний нагляд).

Таким чином, усі передбачені законом функції прокуратури можна класифікувати, поділити їх на постійні конституційні (ст.121 Конституції України) і тимчасові конституційні (п.9 Перехідних положень Конституції) і на ті, що в Конституції не зазначені (координація діяльності, ст.10 Закону України “Про прокуратуру”), а також на наглядові функції.

До запропонованої системи можна ще додати і фактично існуючі, але прямо законом до функцій не віднесені, це участь прокурорів при розгляді справ у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних судах[6], а також підготовки прокурора до підтримання державного обвинувачення і реалізації наглядових повноважень щодо судових рішень[7].

Усі функції прокуратури є зовнішніми, оскільки виходять за межі системи органів прокуратури і в цілому спрямовані на забезпечення законності, захисту прав і заонних інтересів людини і громадянина.


[1] Зеленський В.С. Функціональна структура прокурорської діяльності. – Харків, 1978. – 79 с.

[2] Мичко М.І. Функції та організаційний устрій прокуратури. – Донецьк, 2001. – 272 с.

[3] Халіуліна А.Г. Осуществление функций уголовного преследования прокурорской России. – Кемерово, 1997.

[4] Мангутов І.С., Уманскій Л.І. Організатор та організаційна діяльність. – Л., 1975. – с.105-108.

[5] Елькінд П.С. Суть радянського кримінально-процесуального права. – Л., 1963. – С.54-55.

[6] Михайленко О.Р. Статус Генерального прокурора України:історія, теорія і сучасність//Юридична Україна. – 2003. - №2. – с.24.

[7] Зеленецкій В.С. Функціональна структура прокурорської діяльності. – с.35.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 10

Безкоштовна робота

Закрити

Функції прокуратури

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.