Цивільно-правовий договір - поняття, види та умови

План

Вступ

1) Поняття та функції договору.

2) Загальна та спеціальна класифікація цивільно – правових договорів.

3) Зміст (умови) договору.

4) Укладення, зміна та розірвання договору.

Висновки

Література

Вступ

Уцивілістичній науці пануючим є положення про багатознач­ність терміна«договір».Вінохоплює такі правові явища: як юри­дичний факт, що є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків; саме договірне зобов'язан­ня(правовідношення), породжуване укладеним договором; а також документ, у якому закріплюється (фіксується) факт встановлення міжсторонами зобов'язального правовідношення. Надалі договір будемо розглядати як юридичний факт, що є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК).

В умовах ринкової економіки, значно підвищується роль дого­воруяк головного правового засобу регулювання зв'язків між това­ровиробниками, що виступають в майновому обороті як власники. Шляхом укладення та виконання договорів товаровиробники само­стійно на власний розсуд здійснюють виробництво продукції (това­рів, робіт, послуг) та її відчуження (реалізацію).[1]

За допомогою договору задовольняють свої потреби у товарах та послугах і споживачі (фізичні та юридичні особи), що, у свою чергу, забезпечує розвиток виробничої сфери.

Договір вумовах ринкової економіки та наявності конкурентного середовища спроможнийзабезпечувати необхідний баланс між попи­том та пропозицією, стимулювати виробництво нової конкурентноздатної продукції й товарів і у такий спосіб впливати на динаміку ринкових відносин.

Безпосереднєформування умов договору його сторонами забезпе­чує не тількиможливістьурахування їх взаємних приватних інтере­сів, а й стимулює сторонидо належного виконання укладених дого­ворів. Ось чому, якслушно зазначає М. Д. Єгоров, саме договір, заснований на взаємнійзаінтересованості сторін, здатний забезпечи­ти таку організованість,порядок та стабільність у економічному, та інших обо­ротах, якихнеможливо досягти за допомогою найжорсткіших адміні­стративно-правових засобів.

Визнання новим ЦК України договору як регулятора суспільних відносин має принциповий характер. По-перше, це змінює його роль в механізмі правовогорегулювання договірних відносин, адже саме вінзабезпечує можливість їх саморегуляції. По-друге, договір здат­ний до усунення прогалин у цивільному законодавстві. Саме тому ре­гулювання цивільних відносин за аналогією закону може мати місце, якщо вони неврегульовані не тільки ЦК, іншими актами цивільного законодавства, а й договором (ст. 8 ЦК).


Поняттята функції договору

Незважаючи на те значення, яке має цивільно-правовий дого­вір в економічній сфері, ні ЦК УСРР 1922 р., ні ЦК 1963 р., ні на­віть ЦК 2003 р. не дають його визначення та достатньо детальної характеристики. Законодавець обмежився лише вказівкою на деякі характерні ознаки договору. Так, ст.626 ЦК 2003 р. визначає дого­вір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на вста­новлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Проте слід враховувати, що договір може розглядатися як бага­тозначне явище: як підстава виникнення правовідношення; як са­ме правовідношення, що виникло з цієї підстави; як форма, в якій відповідне правовідношення втілюється.

При цьому найважливішим значенням терміна "договір" є якраз розуміння його як підстави виникнення правовідношення (цивіль­них прав і обов'язків). Саме такий підхід дозволяє визначити сут­ність, значення і характерні ознаки договору. Тому найбільш вда­лим видається визначення договору як домовленості двох або кіль­кох суб'єктів, спрямованої на встановлення, зміну, припинення то­що цивільних правовідносин.[2]

Звідси випливає, що характерними ознаками договору як юри­дичного факту є те, що в ньому виражається взаємна воля сторін, а також те, що він є узгодженими діями суб'єктів, спрямованими на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин.

За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий до­говір є правочином. Категорії "правочин" і "договір" співвідносять­ся між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорами є лише дво- чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути також дії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (односторонні правочини). Отже, на договори поширюються загальні положення щодо правочинів, встановлені гл.16 ЦК.

Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в інших галузях законодавства (наприклад, трудовий договір, адмі­ністративний договір тощо). Проте там договір виступає як катего­рія відповідної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання. До деяких з таких договірних від­носин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено законодавством.

Сутність,а також значення цивільно-правового договору най­більш яскраво виявляються в функціях, що ним виконуються. До функцій цивільно-правового договору належать: регулятивна, ініці­ативна, програмно-координаційна, інформаційна, гарантійна, за­хисна.

Регулятивна функціядоговору зумовлена зростанням його зна­чення як джерела (форми) регулюванняцивільних відносин. Вона означає, що договір розцінюється як форма цивільного законо­давства. Він може встановлювати права й обов'язки не тільки для учасниківконкретних відносин, а й для інших осіб, які вступають у відносини з учасникамицього договору.

Ініціативна функція договору полягає в тому, що він є актом вияву ініціативи і реалізації диспозитивності сторін.

Програмно-координаційна функція означає, що договір є своє­рідною програмою поведінки його учасників і засобом координації цієї поведінки.

Інформаційна функція виявляється в тому, що договір містить певну інформацію про права і обов'язки сторін.

Гарантійна функція зводиться до залучення з метою стимулю­вання належного виконання договору системи забезпечувальних засобів, які також отримують договірну форму.

Захисна функція полягає в застосуванні механізму захисту по­рушених прав шляхом примусудо виконання зобов'язання в нату­рі, відшкодування збитків тощо.

Називають також інші функції договору. Наприклад, відзнача­ється роль договору як засобу, що дисциплінуєцивільний обіг. При цьому підкреслюється, що договірна дисципліна, тобто найсуворіше виконання договірних зобов'язань, є найважливішим елементом правового механізму,що покликаний забезпечити стабільність ринковоїекономіки, захист законних прав і інтересів учасників торгового обігу та інших цивільно-правових відносин.

Однією із засад договірних зобов'язань, як і засад приватного права взагалі, є свобода договору, яка є неодмінною ознакою, пе­редумовою і умовою існування ринкової економіки.

Стаття 627 ЦК визначає свободу договору таким чином: "Відпо­відно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні до­говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуван­ням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості".[3]

Звідси випливає, що свобода договору означає:

1) неприпустимість примусу вступу в договірні відносини. Учас­ники цивільного обігу мають право вільно, виходячи з власних ін­тересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не всту­пати. Як виняток з загального правила, обов'язок вступу в договір­ні відносини може бути прямо встановлений актом цивільного законодавства (публічний договір — ст.633 ЦК) або передбачений угодою сторін (ст.635 ЦК);

2)можливість вільного вибору майбутнього контрагента. Винят­ки з цього правила можуть встановлюватися лише законом. На­приклад, підприємець за публічним договором бере на себе обов'язок продати майно, надати послуги тощо кожному, хто до нього звернеться (ст.633 ЦК);

3)можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) дого­вору, який вони укладають. Це означає, що сторони за своїм вибо­ром вправі укладати як договори, передбачені цивільним законо­давством, так і договори, що не передбачені цивільним законодавс­твом, але не суперечать його загальним засадам (так звані "безімен­ні" або ж "непойменовані" договори);

4)можливість учасників договору вільно визначати його зміст.

Водночас принцип свободи договору логічно доповнюється ви­могою обов'язковості його виконання сторонами (ст.629 ЦК). Та­кий принцип має тисячолітню історію, спираючись у його сучас­ному вигляді на сентенцію римського приватного права "Расtа suntservanda". Такий підхід пояснюється тим, що сторони договору, вільно взявши на себе певні права та обов'язки, стають учасника­ми зобов'язання, а відтак перебувають у становищі "юридичної пов'язаності" своїм же рішенням про укладення договору на певних умовах.

Відмова від виконання договору можлива лише у випадках і з підстав, передбачених самим договором або законом (ст.651 ЦК). Невиконання або неналежне виконання сторонами договору спри­чиняє наслідки, встановлені гл.51 ЦК.


[1] Силенко Л. М. Цивільне право України. Ч.1.; Навч. посібник. – К.: Алерта, 2004. – 328с.

[2] Харитонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивільне право України: Підручник. – К.: Істина, 2003. – 776с.

[3] Цивільний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Атіка, 2004. – 416с.

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 30

Безкоштовна робота

Закрити

Цивільно-правовий договір - поняття, види та умови

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.