ПЛАН

Методи господарського права

Поняття права власності

Задача

Тести

Використані джерела та література 

Методи господарського права

Методи правового регулювання господарських відносин — це застосовувані законодавцем способи правового впливу та оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення норм права і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін.

Розрізняють чотири основні методи правового регулювання господарських відносин.

1. Метод приписів (імперативний) передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію, ліквідацію; видача ліцензії; розміщення державного замовлення на підприємствах, що функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах).

2. Метод автономних рішень (диспозитивний) дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення і передбачає обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень.

3. Метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна із яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається шляхом компромісу (укладення господарського договору).

4. Метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих суб'єктам господарювання пропозицій (рекомендацій) щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки (порядку дій) в сфері господарювання. Це примірні господарські договори, примірні установчі та внутрішні правові документи господарських організацій, в т. ч. відкритих акціонерних товариств.

Концептуально названі методи господарського права базуються на двох принципах. Перший – загально-дозволений («дозволено все, що не заборонене законом») – діє в правовому регулюванні поведінки суб’єктів господарювання. Другий – що зобов’язує («дозволено тільки те, що визначено законом») – стосується правової організації діяльності органів управління в сфері господарювання.

Практика державного регулювання економіки в розвинених країнах свідчить про те, що в механізмі регулювання господарської діяльності активну роль відіграє держава за допомогою певних методів впливу, мета яких полягає в створенні і забезпеченні умов господарювання відповідно до національної економічної політики.

Правові форми державного керівництва економікою — це врегульовані нормами права, відмінні за конкретними цілями і способом здійснення, види діяльності держави (її органів) в сфері економіки. Господарський кодекс України (ст.ст. 12-17) визначає основні засоби державного регулювання господарської діяльності: державне замовлення і державне завдання, ліцензування, патентування та квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін та тарифів; надання податкових, інвестиційних та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Планування (як правова форма державного керівництва економікою) — це визначення за допомогою правових засобів основних напрямків і конкретних результатів діяльності країни, регіонів, галузей народного господарства, окремих суб'єктів господарювання. Розрізняють директивне та індикативне планування. Перше є обов'язковим для всіх тих суб'єктів господарювання, котрим воно адресоване, і за сучасних умов застосовується переважно в державному секторі економіки; індикативне має рекомендаційний характер, передбачає заходи заохочення для виконавців плану і в такий спосіб орієнтує Їх на бажану для держави та суспільства поведінку в сфері господарювання.

Управління (як правова форма державного керівництва економікою) означає прийняття компетентним органом юридичне значущих рішень для суб'єктів господарювання з оперативних питань господарського життя (державна реєстрація суб'єктів господарювання, ліцензування окремих видів господарської діяльності, встановлення лімітів на використання природних ресурсів тощо).

Контроль (як правова форма державного керівництва економікою) — це встановлення компетентними органами ступеня відповідності фактичних напрямків і результатів діяльності суб’єктів господарського життя встановленим державою правилам, нормам і нормативам, а також виявлення порушень в діяльності цих суб'єктів, вжиття заходів щодо їх усунення, в т. ч. застосування господарсько-правових санкцій.

Нормативне регулювання (як правова форма державного керівництва економікою) означає встановлення компетентними державними органами правил здійснення господарської Діяльності. Це, зокрема, визначення:

  • правового статусу суб'єктів господарювання;
  • правового режиму їхнього майна;
  • порядку укладання господарських договорів і виконання господарських операцій;
  • порядку розгляду господарських спорів;
  • механізму захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарського життя.
  • Від форм державного керівництва економікою слід відрізняти методи державного керівництва економікою.

    Методи державного керівництва економікою — це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб'єктів господарського життя з метою отримання необхідного для суспільства результату. Розрізняють адміністративні та економічні методи.

    Адміністративні методи — це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається шляхом прямого наказу компетентного органу, що підлягає обов'язковому та однозначному виконанню суб'єктом господарювання. Ці методи мають як позитивні сторони (вони є швидкодіючими, тобто необхідний результат досягається через незначний проміжок часу), так і негативні (не враховуються належним чином економічні інтереси виконавців). Прикладами таких методів є: державна реєстрація суб'єктів господарської діяльності, деяких видів господарських договорів, ліцензування, встановлення податкових ставок та інших платежів тощо.

    Економічні методи — це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес виконавців. Останнє обумовлює надійність дії цих методів, що становить позитивну їх якість. Водночас економічні методи мають негативну сторону — повільність дії: результат наступає через значний проміжок часу.

    До економічних методів слід віднести:

  • встановлення податкових пільг;
  • державне кредитування суб'єктів господарювання;
  • надання дотацій;
  • застосування господарсько-правових санкцій за порушення встановленого державою порядку в сфері господарювання.
  • Наведені методи державного впливу не можна розглядати з позиції адміністративного права в тому сенсі, що це неминуче призведе до підриву їх економічної складової, спровокує підпорядкування приватних інтересів публічним, замість їх поєднання і узгодження, властивого методології господарського права.

    В сучасних умовах господарювання держава в комплексі застосовує економічні та адміністративні методи. При цьому домінування тих чи інших методів залежить від стану економіки, надзвичайних обставин (стихійне лихо, війна тощо), а також завдань, що стоять перед державою щодо вирішення тих чи інших питань суспільного життя.

    Характеристика роботи

    Контрольна

    Кількість сторінок: 17

    Безкоштовна робота

    Закрити

    Господарське право 21

    Замовити дану роботу можна двома способами:

    • Подзвонити: (097) 844–69–22
    • Заповнити форму замовлення:
    Не заповнені всі поля!
    Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

    Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.