ПЛАН

1. Поняття та види злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

2. Кримінально-правова характеристика умисного знищення або пошкодження майна

3. Ситуаційне завдання

Використана література 

1. Поняття та види злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Заходи щодо захисту та реалізації інтересів національної безпеки, забезпечення стабільного функціонування політичних та економічних систем держави потребують високого рівня ефективності боротьби зі злочинною діяльністю у військовій сфері та сприянню закріплення правового режиму в ній. Внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України (далі - КК України) пов’язане зі своєчасною та ефективною реакцією законодавства на загрозу інтересам держави та безпеці її громадян.

Реалізація військово-правової реформи в Україні ставить перед законотворцями та перед вітчизняною юридичною наукою багато питань. Більшість із них потребують широкого теоретичного дослідження. При виконанні завдань, що покладаються на Збройні Сили України, важливу роль відіграють службові особи, які формують військово- адміністративний апарат і наділені певними повноваженнями в частині командно-організаційної та адміністративної діяльності. Надаючи військовим особам певні службові та владні повноваження, закон вимагає, щоб вони використовувались виключно на благо військової служби. Тому при здійсненні злочину під час несення військової служби ці особи грубо порушують ст. 17 Конституції України [1], закони України та Військову присягу, яка вимагає сумлінного та чесного виконання свого військового обов’язку.

Профілактика та протидія злочинності у військовій сфері є частиною кримінально-правової політики України. КК України містить сукупність норм, якими здійснюється кримінально-правове регулювання суспільних відносин, що стосуються військовослужбовців, як носіїв, визначених військовим законодавством, конкретних прав та обов’язків. Цей комплекс включає норми Загальної та Особливої частини КК України. Ефективність зазначеного кримінально-правового регулювання залежить від їх узгодженості між собою, а також від узгодженості з іншими нормами в частинах КК України, як підсистеми кримінального права. Впровадженню законодавчих змін або доповнень до цих норм повинні передувати наукові дослідження та всебічний аналіз статистики військових злочинів, скоєних військовослужбовцями.

У загальній частині КК України специфіка кримінально-правової регламентації суспільних відносин, що стосується військовослужбовців, була втілена в нормах інститутів покарання і судимості. Об’єктом згаданих відносин є поведінка їх учасників (дії або утримання від дій). У переліку видів покарань, як визначено в ст. 51 КК України, передбачено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців (п. 6) та тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (п. 10).

Перше із них може бути застосовано до всіх категорій військовослужбовців, крім осіб, які проходять строкову військову службу. В свою чергу, друге - застосовується лише для військовослужбовців строкової служби. Арешт - вид покарання, який застосовується щодо військовослужбовців, визначається законодавцем як гауптвахта у ч. 2 ст. 60 КК України. Виконання кримінального покарання для військовослужбовців у формі арешту, а також у формі затримання їх в дисциплінарному батальйоні, є функцією Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Також варто відзначити застосування покарання до військовослужбовців у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК України), яке застосовується як додаткова форма покарання. Військовослужбовець може бути позбавлений військового звання за вироком суду, якщо він був притягнутий до відповідальності за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Норми інституту покарання також передбачають певні застереження стосовно військовослужбовців. Такі види покарань, як громадські роботи та обмеження свободи, не можуть застосовуватися до осіб, які проходять строкову військову службу (ч. 3 ст. 56 та ч. 3 ст. 61 КК України). Усі, без винятку, категорії військовослужбовців не підлягають застосуванню покарання у вигляді виправних робіт (ч. 2 ст. 57 КК України).

У питаннях звільнення від покарання придатність до військової служби за станом здоров’я має значення для військовослужбовців, засуджених до службового обмеження, арешту та тримання в дисциплінарному батальйоні (ч. 3 ст. 84 КК України).

Окремого врегулювання набули й питання погашення судимості військовослужбовців. Згідно з ч. 4 ст. 89 (Строки погашення судимості) КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту.

Конструюючи вищезазначені норми та розміщуючи їх в Загальній частині КК України у розділах “Покарання та його види” (X), “Звільнення від покарання та його відбування” (XII) та “Судимість” (XIII), законодавець мав спрямувати свої зусилля на досягнення не тільки досконалості їх конструкцій, а й узгодженості між собою та з іншими нормами в межах вказаних інститутів Загальної частини КК України.

На нашу думку, окреслена мета в цілому законодавцем досягнута. Разом із тим, слід констатувати, що окремі положення цього комплексу норм все ж заслуговують на критику, зокрема, положення ч. 4 ст. 89 КК України.

По-перше, законодавець у цьому пункті передбачає погашення судимості військовослужбовцям з моменту їх дострокового звільнення від відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, яке є більш суворим, ніж арешт, а також передбачає таке погашення і військовослужбовцям, які достроково звільнені від відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, яке є менш суворим, ніж арешт. Водночас для військовослужбовців, які достроково звільнені від відбування покарання, проміжного за критерієм ступеня суворості, тобто від арешту, законодавець погашення судимості не передбачає. Така позиція законодавця виглядає нелогічною.

По-друге, має місце термінологічна неузгодженість у межах пункту. Терміни, які застосовуються у ньому стосовно суб’єктів відбування покарань, потребують уніфікації. Законодавець називає суб’єктів, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців та у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, особами, а суб’єктів, які відбули покарання у виді арешту - військовослужбовцями.

По-третє, у пункті зазначено, що такими, що не мають судимості, визнаються військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту. Вказане формулювання суперечить положенням п. 8 ст. 51 та ч. 2 ст. 60 КК України, адже гауптвахта є місцем відбування арешту, а не заміною йому [1, с. 309-310]. Перераховані недоліки, на нашу думку, мають бути взяті до уваги законодавцем та усунуті в ході подальшої нормотворчої діяльності, пов’язаної із удосконаленням вітчизняного кримінального законодавства.

Загальні ознаки, система й види військових злочинів передбачені у розділі ХІХ Особливої частини КК України.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 21

Безкоштовна робота

Закрити

Кримінальне право 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.