Робочий час. Час відпочинку
План
Робочий час і його види
Поняття і види часу відпочинку
Висновок
Список літератури
Робочий час і його види
Піклування про здоров'я людини, її культурний і фізичний розвиток є важливою функцією нашої держави. Частково вона реалізується з допомогою норм трудового права, обмеженням робочого часу, встановленням часу відпочинку, нормативів щодо охорони праці тощо.
Робочим часом вважається час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов'язки згідно з діючим законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним, трудовим договором.
Згідно з діючим законодавством можна виділити такі види робочого часу:
1) нормальна тривалість робочого часу;
2) скорочений робочий час;
3) неповний робочий час;
4) нормований і ненормовании робочий час;
5) надурочний робочий час;
6) нічний робочий час.
Згідно зі ст. 50 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Але підприємства й організації при укладанні колективного договору можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу, тобто менше 40 годин на тиждень.
Скорочений робочий час установлюється для окремих категорій працівників. До них відносяться неповнолітні віком від 16 до 18 років, яким установлена тривалість робочого часу - 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної тривалості робочого часу (24, 36 годин) для відповідного віку.
Робочий час робітників та службовців, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, має складати не більше 36 годин на тиждень.
Скорочений робочий час встановлений і для деяких категорій працівників, діяльність яких пов'язана з підвищеною інтелектуальною і нервовою напругою. До них, зокрема, належать: учителі, яким у середньому встановлено шестигодинний робочий день; лікарі, наприклад стоматологи, лікарі поліклінік, станцій, кабінетів — установлено 5,5-годинний робочий день; лікарям лікарень, середньому медичному персоналові лікарень, інших стаціонарних лікарських закладів, спеціалізованих санаторіїв, лікарям ясел та деяким іншим установлено 6,5-годинний робочий день.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Цей вид робочого часу відрізняється від попереднього тим, що сторони самі домовляються про час роботи, який не закріплений у законодавстві, й оплата за працю проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. У цьому випадку робочий час менший, ніж передбачений законодавством для таких працівників. Неповний робочий час використовується для більш повного використання праці людей, які не можуть з різних причин працювати весь робочий день. Ці працівники прирівнюються до працівників з нормальною тривалістю робочого часу в трудових правах.
При встановленні режимів праці з неповним робочим днем тривалість робочого дня, як правило, не може бути меншою за чотири години, а робочого тижня — меншою за 20—24 години відповідно при п'яти- і шестиденному тижні. Залежно від конкретних виробничих умов на підприємстві може встановлюватися інша тривалість робочого часу.
Трудове законодавство надає керівникам усіх підприємств право вводити неповний робочий час за домовленістю з працівником (стаття 56 КЗпП). Коло осіб, для яких він може бути встановлений, нічим не обмежене. У законі особливо обговорено, що на прохання вагітної жінки або жінки, що має дитину у віці до 14-ти років (у тому числі яка перебуває на її піклуванні) або здійснює догляд за хворим членом родини, відповідно до медичного висновку встановлюється неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Цими пільгами користуються і батьки, що виховують дітей без матерів, а також опікуни (попечителі) неповнолітніх. За бажанням жінки в період перебування її у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги в період частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною.
Зазначеною пільгою можуть скористатися також батько дитини, бабуся, дід або інші родичі, що фактично здійснюють догляд за дитиною і перебувають у відпустці для догляду за нею.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне для працівників якихось обмежень тривалості щорічної відпустки, вирахування виробничого стажу й інших трудових прав (стаття 56 КЗпП). Записи про те, що працівника прийнято на роботу з неповним робочим часом, у трудовій книжці не робиться.
Також існує нормований робочий час - це коли існує певна норма виробітку, і ненормований робочий час, який встановлюється для окремих категорій працівників, праця яких не завжди, у зв'язку із специфікою і характером їх роботи, вкладається в рамки нормального робочого дня. Цей вид робочого часу, як правило, допускає роботу понад нормальний робочий день і тиждень, за що ці працівники користуються додатковою відпусткою. Проте законодавство допускає випадки, коли за роботу в умовах ненормованого робочого дня окремим працівникам може проводитись доплата.
Оскільки ненормований робочий день є винятком із загальних правил регулювання робочого часу, то він установлюється для обмеженого кола працівників. До таких працівників відносяться, як правило, управлінський персонал, працівники правоохоронних та інших державних установ.
Надурочний робочий час - це робота, яка виконується працівниками понад нормальний робочий день і тиждень, якщо вона виконувалась за письмовим чи усним розпорядженням власника або уповноваженого ним органу чи з його відома.
Такі роботи, як правило, заборонені законодавством. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати їх у виняткових випадках, передбачених законодавством, і лише з дозволу профкому. Перелік підстав залучення до надурочних робіт, установлених законодавством, є вичерпним (наприклад, під час проведення робіт, необхідних для оборони країни, для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії).
Загальна кількість надурочних робіт для кожного працівника не може перевищувати чотирьох годин протягом двох днів підряд, 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.
Певні категорії працівників не дозволяється залучати до надурочних робіт. Зокрема, до надурочних робіт забороняється залучати вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та інших осіб.
Жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Інваліди можуть залучатися до надурочних робіт також за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Нічним робочим часом вважається час з 22 години до 6 години ранку. Під час роботи в нічний час встановлена тривалість роботи скорочується на одну годину. Проте це правило не поширюється на працівника, для якого вже передбачено скорочення робочого часу.
Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тих випадках, коли це необхідно для умов виробництва, зокрема, у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з одним вихідним днем.
Згідно з законодавством до роботи в нічний час забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та деяких інших осіб.