План

1. Розкрити формування та розвиток політичної культури сучасної України.

2. Розкриття поняття «ідеологія»

3. Охарактеризуйте консерватизм та лібералізм як основні політичні доктрини сучасності.

4. Розкрити концепцію сучасної соціал-демократії

5. Розкрити поняття «фашизм» та «неофашизм».

6. Розкрити політичну доктрину анархізму.

7. Визначити суть і зміст національної політики держави та її основні напрямки.

8. Дати визначення націоналізму та національному патріотизму як явищ суспільно-політичного життя.

9. Розкрити особливості українського націоналізму.

10. Охаракреризувати національні меншини як субєкти політики.

5. Розкрити поняття «фашизм» та «неофашизм».

Фаши́зм— ідеологія культу сильної особистості, агресивного шовінізму та расизму. Основою ідеології фашизму є крайній шовінізм і націоналізм, що переходять в ідею расової обраності, мілітарізм і вождизм. Фашизм — соціально-політичні рухи, ідеології і державні режими правототалітарного типу. В будь яких своїх проявах фашизм протиставляє інститутам і цінностям демократії так званий «новий порядок» та жорсткі засоби його утвердження. Фашизм у владі опирається на масову тоталітарну політичну партію (приходячи до влади, вона стає монопольною), підконтрольні владі профспілки і незаперечний авторитет «вождя», «дуче», «каудільо», а також на масовий ідеологічний і фізичний терор. Велика радянська енциклопедія визначала фашизм як ідеологію, політичний рух і соціальну практику, які характеризуються наступними ознаками: - обґрунтування за расовою ознакою переваги і обраності однієї, обраної в силу цього панівної нації; - нетерпимість і дискримінація стосовно інших «чужорідних», «ворожих» націй і національних меншин; - заперечення демократії і прав людини; - насадження режиму, заснованого на принципах тоталітарно-корпоративної державності, однопартійності і вождизму; - утвердження насилля і терору з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакодумства; - мілітаризація суспільства, створення воєнізованих формувань і виправдання війни як засобу вирішення міждержавних проблем.

Неофаши́зм — поняття, яке об'єднує сучасні праві рухи, що є ідейними і політичними правонаступниками розпущених після Другої світової війни фашистських організацій. Найважливіші відмітні риси всіх неофашистських політичних течій і організацій крайній націоналізм, шовінізм, расизм, критика з ультраправих позицій урядів, що діють в рамках парламентської системи; застосування насильницьких, терористичних методів політичної боротьби. Неофашизм ворожий гуманізму, культивує ірраціоналізм, часто використовує фашистську атрибутику (свастика, чорна уніформа, фасції та ін) і ритуали (привітання за допомогою викинутої вперед руки, ходи з факелами та ін.)


6. Розкрити політичну доктрину анархізму.

Анархізм з нездатний до масштабних політичних дій, не кажучи вже про тривале здійснення влади у суспільстві.

Основними принциповими і суттєвими недоліками анархізму є такі: розмитість уявлень майбутнього суспільства, до якого за-кликають анархісти; невміння організовувати свої дії та управляти ними відпо-відно до умов, що динамічно змінюються; наявність гострих суперечностей усередині анархічних течій, що знекровлює їх і робить нереальним досягнення їхніх політичних цілей. Проте соціальна й політична нерівність, бюрократизм, об-меження соціальної поведінки постійно створюють ґрунт для бажання перерозподілу майна та туги за індивідуальною свободою.


7. Визначити суть і зміст національної політики держави та її основні напрямки.

Національна політика— це цілеспрямована діяльність з регулювання відносин між етносами, націями і етнонаціональними групами (народами), що виявляється у свідомому впливі державних і суспільних організацій на розвиток міжнаціональних та міжетнічних відносин з метою їх нормалізації, стабілізації і гармонізації. Національні відносини разом з націями, народностями та іншими етнічними спільностями є об’єктами національної політики. А її суб’єктами стають держава, органи державної влади, політичні партії, громадські організації тощо. У національній політиці слід розрізняти стратегічні та поточні завдання. Стратегічні завдання у сфері національних відносин є спільними для всіх націй та народностей будь-якої держави і розраховані на певний історичний період. Що стосується політики поточного моменту, то вона визначає конкретніші цілі та завдання, що випливають із сьогоднішньої ситуації. Важливою функцією національної політики є розробка ефективних способів і методів вирішення міжнаціональних конфліктів, їх прогнозування та запобігання таким. У національній політиці важливо не тільки своєчасно «зняти» вже існуючі суперечності, а й їх передбачити. Риси національного характеру, національної психології змінюються разом зі змінами умов існування націй, а проте є досить стійкими, щоб надавати своєрідності культурі, духовній діяльності людей. Ось чому в практичній політиці не можна ігнорувати національно-психологічних особливостей того чи іншого народу.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

Закрити

Політологія 10

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.