Психологічно-педагогічні особливості формування історичних знань
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТИПИ УРОКІВ
1.1. Методи викладання історії у школі. Типи уроків.
1.2. Дидактична концепція типізації уроків
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ В СТАРШИХ КЛАСАХ
2.1. Формування історичних знань на семінарських заняттях
РОЗДІЛ 3. ЗАДУМ УРОКУ
3.1. Необхідні елементи уроку
3.2. Підготовка вчителя до уроку
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Наявність у вчителя історії чітких програмних установок, стабільних підручників і методичних розробок, додаткової літератури ще в недавньому минулому було найважливішим показником ефективності і надійності роботи шкільного педагога. Певному ідеологічно відшліфованому базису знанні по всіх курсах вітчизняної і загальної історії відповідала чітка методична надбудова у вигляді рекомендацій, вказівок, розробок аж до того, як краще побудувати і провести урок по тій або іншій темі.
Сьогоднішні зміни в стані методики викладання історії, звичайно ж, породжені переглядом змісту гуманітарної освіти в цілому і звільненням його від стереотипів, що склалися, в осмисленні найважливіших історичних подій і процесів. Починаючи з другою половиною 80-х рр. вчитель історії щодня відкривав і відкриває для себе і своїх учнів нові аспекти різноманіття минулого. У нього вже давно відкрилася можливість говорити на уроках не тільки про класи і класову боротьбу, соціальних антагонизмах і звитяжному звільненні від зовнішніх ворогів, але і про культурно-побутові умови життя людей, їх інтереси, світосприймання, етику спілкування і традиції суспільства. На уроках історії сьогодні можна почути про геополітику і социоментальності, про турботи і сподівання, про вдачі і розваги, про стимули поведінки і моральний вибір. Вигляд історичних діячів, такий непідвладний власним оцінкам вчителів і учнів за колишніх діб, настільки піддався пильній увазі істориків, що вчитель деколи і сам не знає, яку саме точку зору він сповідає, характеризуючи того або іншого персонажа.
Прикметою оновлення змісту шкільної історичної освіти стала поява різноманіття альтернативних програм. З одного боку, це своєрідна науково-методична реакція на нові підходи у вивченні минулого, з іншою — педагогічна відповідь на виниклі різноманітні типи учбових закладів — ліцеї, гімназії, коледжі. Така педагогічна різноманітність припускає від вчителя використовування найрізноманітніших типів і видів уроків. Про найпоширеніші з них і піде мова в даній роботі.