Спеціальна педагогіка 4
План
1. Лікувально-профілактична, санітарно-гігієнічна робота в спеціальних школах для дітей з порушенням зору
2. Предмет, завдання, історія олігофренопедагогіки
3. Ступені розумового недорозвинення при олігофренії: дебільність, імбецильність і ідіотія
4. Зміст освіти у допоміжній школі та вимоги до освітнього корекційно-виховного процесу
5. Поняття "затримка психічного розвитку", причини та форми затримки психічного розвитку
6. Оновні напрями навчально-корекційної роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку
1. Лікувально-профілактична, санітарно-гігієнічна робота в спеціальних школах для дітей з порушенням зору
Складовою частиною діяльності спеціальних шкіл є організація лікувально-профілактичної, санітарно-гігієнічної та відновлювальної роботи, яка здійснюється лікарями-фахівцями (окулістом, педіатром, психоневрологом) і середнім медичним персоналом. Лікувально-консультативна допомога лікарів інших спеціальностей при наявності показань виявляється поліклінікою, в районі діяльності якої знаходиться школа. Вся лікувальна робота в школі спрямована на максимальне відновлення, поліпшення і охорону зору учнів. З цією метою проводяться такі заходи:
консервативне лікування очних захворювань (медикаментозна терапія, оксигенотерапія, фізіотерапія та ін.);
своєчасне направлення учнів, які потребують хірургічного лікування, в очній стаціонар;
активне плеоптичне і плеоптоортоптичне лікування; призначення очної корекції;
створення офтальмогігієнічних умов в процесі навчання.
При проведенні лікувально-відновлювальної роботи в залежності від показань ведеться консультування учнів в спеціалізованих клінічних центрах. Для отримання консультативної допомоги та методичного керівництва школа закріплюється за відповідним спеціалізованим закладом, що надає офтальмологічну допомогу.
2. Предмет, завдання, історія олігофренопедагогіки
Олігофренопедагогіка — це педагогічна наука про сутність та закономірності освіти, навчання і виховання дітей з вадами інтелекту, шляхи корекції порушень їхнього психофізичного розвитку.
З огляду на це визначення предметом олігофренопедагогіки є освіта, навчання і виховання дітей з вадами інтелекту; зміст та методика корекційної роботи з цією категорією учнів.
Олігофренопедагогіка як наука розв'язує такі завдання:
вивчення сутності та закономірностей розвитку особистості дітей з вадами інтелекту різних ступенів і видів;
удосконалення змісту й методів корекційної роботи з дітьми, що мають вади розумового розвитку;
удосконалення типів і структури спеціальних освітніх закладів для дітей з вадами інтелекту;
розробка концепцій та відповідного наукового забезпечення щодо новітніх освітньо-виховних закладів для дітей з вадами інтелекту;
" розробка стандартів спеціальної освіти для дітей з вадами інтелекту різного віку і різних ступенів інтелектуальної недостатності;
удосконалення форм і методів навчання і виховання дітей з вадами інтелекту;
розробка новітніх інноваційних технологій навчання і виховання дітей з вадами інтелекту;
" дослідження шляхів ефективної інтеграції дітей з вадами інтелекту у середовище здорових однолітків;
розробка шляхів допомоги дорослим особам з вадами інтелекту;
розробка змісту, форм і методів ранньої корекційної допомоги дітям з органічними ушкодженнями центральної нервової системи;
розробка шляхів співпраці з сім'ями дітей з вадами інтелекту;
дослідження новітнього педагогічного досвіду та можливостей його впровадження в практику роботи спеціальних закладів;
розробка теоретичних засад підготовки фахівців для роботи з різними категоріями осіб з вадами інтелекту:
" створення історії української олігофренопедагогіки.
Окремі з цих завдань є перспективними напрямками наукових досліджень олігофренопедагогіки.
Олігофренопедагогіка є науково-прикладною дисципліною,
тому вона розв'язує ряд завдань практичного характеру
Олігофренопедагогіка виникла як певний етап у розвитку медицини й педагогіки. Перше глибоке клінічне вивчення розумової відсталості провів французький психіатр Жан-Етьєн Домінік Еськироль (1772—1840). Французький лікар і педагог Еедуард Сеген у 1846 році опублікував друковану працю «Моральне лікування, гігієна і освіта ідіотів та інших відсталих дітей», що вважається найбільш раннім систематичним підручником щодо роботи з дітьми з особливими потребами та з дітьми з обмеженими інтелектуальними можливостями. Опублікована праця ґрунтувалася на розвитку активності та дієздатності розумово відсталої дитини за допомогою спеціального режиму та особливих вправ-тренувань органів чуття, уваги, волі.
3. Ступені розумового недорозвинення при олігофренії: дебільність, імбецильність і ідіотія
Олігофренії (з грецької - слабоумство) - це група вроджених або набутих у ранньому віці (до 3 років) хворобливих станів психіки, що характеризуються загальними клінічними ознаками, котрі дозволяють розглядати їх у практичній експертній роботі як єдину клінічну форму.
Олігофренії спричиняють неправильне формування або раннє ураження головного мозку. Це може бути зумовлено спадковістю (неповноцінність статевих клітин у батьків, що теж можуть бути хворими на олігофренію, або й у здорових батьків, унаслідок дії інтоксикацій, опромінення та ін.). Різні шкідливі впливи на плід на ранній стадії розвитку теж можуть призвести до розвитку олігофренії, наприклад, алкоголізм, наркоманія матері тощо. Приблизно у третині випадків олігофреній причини з'ясувати не вдається.
Клінічні форми олігофреній. У практиці давно склалася класифікація, що базується на основній клінічній ознаці олігофреній - розумовій недорозвиненості. Для визначення ступеня розумової недостатності в кількісному виразі у нас і за кордоном застосовується інтелектуальний коефіцієнт - IQ. Градація за ступенем виразності вродженого слабоумства дозволяє всі варіанти олігофренів розділити на 3 групи: ідіотію (ІQ=20), імбецильність (ІQ=20-50), дебільність (ІQ=50-70). Необхідно пам'ятати про певну умовність такої градації, про наявність проміжних станів, особливо при практичній оцінці ідіотії і дебільності різного ступеня вираженості. У деяких випадках буває важко віддиференціювати легку імбецильність від тяжкої дебільності або легку дебільність від проявів низької інтелектуальної норми. В практиці судово-психіатричної експертизи це набуває особливого значення при визначенні осудності-неосудності чи дієздатності-недієздатності.