Освітня політика 9
План
1. Характеристика інтеграції освіти, наукових досліджень та інновацій у вищій школі.
2.Характеристика стану позашкільної освіти в Україні в контексті можливостей реалізації додаткових можливості для розвитку дитини.
3. Характеристика сучасного європейського освітнього врядування в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів.
4. Чинники впливу на формування освітньої політики, їх характеристика.
5. Якість освіти та інструменти її моніторингу: вітчизняний досвід.
6. Якість освіти та інструменти її моніторингу: міжнародний досвід.
7. Якість, ефективність та рівність доступу до освіти як пріоритети освітньої політики.
4. Чинники впливу на формування освітньої політики, їх характеристика.
Центральної та Східної Європи освіта часто відзначається як пріоритетна сфера. Хоча насправді економічні, фінансові, адміністративні та інші мотиви домінують над освітніми цілями. Тому для тих, хто робить освітню політику, необхідно слідкувати за подіями у пов’язаних політичних сферах.
між певними регіонами, школами або групами дітей. Наприклад, держава може перерозподілити місцеві освітні бюджети з метою підтримки муніципальних шкіл у знедолених районах.
системи в Литві – це, без сумніву, раціональна реформа з чітким початком і визначеним кінцем. Навпроти, перетворення шкіл на культурні центри для місцевої громади – це прибуткова політика, яка продовжує вже існуючу довготривалу практику.
5. Якість освіти та інструменти її моніторингу: вітчизняний досвід.
Якість освіти: ступінь відповідності змісту та рівня підготовки випускників освітніх закладів очікуванням і потребам особистості, держави, суспільства (стандартам освіти). повна збалансована відповідність потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється з метою виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості.
Інструментом визначення та оцінювання якості освіти виступає освітній моніторинг – “старанне спостереження, нагляд за процесом та змінами, що відбуваються”.
Цілі освітнього моніторингу:
Визначення конкурентоспроможності національних систем освіти;
Формування освітньої політики держави;
Прогнозування та планування розвитку освітньої галузі певного регіону міста;
Визначення ефективності використання коштів і ресурсів;
Порівняння навчальних закладів, встановлення рейтингу;
Удосконалення педагогічних засобів.
Завдання моніторингу в освіті:
Визначення якості навчальних досягнень учнів, рівня їх соціалізації;
Встановлення зв’язків між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо;
Оцінка впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів;
Виявлення факторів, які впливають на хід та результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх пливу;
Порівняння результатів функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку;
Оцінка ефективності політики держави у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості, залежність успішності учнів від їх соціального статусу;
Рівні освітнього моніторингу:
1. Міжнародний: (всебічна) оцінка ефективності функціонування національних систем освіти;
2. Національний: одержання узагальненої оцінки якості та ефективності вітчизняної системи ЗСО, порівняння її показників з аналогічними даними інших систем освіти та міжнародними освітніми індикаторами і системами;
3. Регіональний: сприяння виконанню функцій регіонального державно-громадського управління якістю освіти та створення підґрунтя для прогнозування розвитку регіональної системи ЗСО;
4. Внутрішкільний (внутрікласний): розробка шляхів удосконалення діяльності окремого навчального закладу, навчально-виховного процесу та діяльності окремого учня.