План

1. Характеристика інтеграції освіти, наукових досліджень та інновацій у вищій школі.

2.Характеристика стану позашкільної освіти в Україні в контексті можливостей реалізації додаткових можливості для розвитку дитини.

3. Характеристика сучасного європейського освітнього врядування в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів.

4. Чинники впливу на формування освітньої політики, їх характеристика.

5. Якість освіти та інструменти її моніторингу: вітчизняний досвід.

6. Якість освіти та інструменти її моніторингу: міжнародний досвід.

7. Якість, ефективність та рівність доступу до освіти як пріоритети освітньої політики.         

4. Чинники впливу на формування освітньої політики, їх характеристика.

  • Політика - це більше ніж текст. Багато аспектів освітньої політики не відображаються в офіційних політичних документах. Політичний документ - це, як правило, продукт довгих і часто складних обговорень і компромісів збоку різних зацікавлених груп. Щоб отримати всеосяжне уявлення про політичні проблеми, необхідно знати як читати між строками документу. Іншими словами, потрібно братии до уваги контекст і передісторію прийняття політичних рішень в освіті.
  • Політика має багато вимірів. Політика розробляється рядом зацікавлених груп, які різняться за наявністю влади і впливовістю. Тому освітня політика нагадує пиріг з багатьма різними інгредієнтами, де інтереси різних груп не однаково представлені.
  • Політика ґрунтується на певних цінностях. Політика неминуче представляє певні цінності. Політичні рішення можуть представляти цінності, які поділяються більшістю суспільства; вони можуть представляти цінності основних зацікавлених груп або тих, хто безпосередньо приймає рішення. В будь якому випадку складно уявити політичне рішення, яке не ґрунтується на цінностях.
  • Політика існує в контексті. Політика не може бути створена на чистому листі, не приймаючи до уваги обставини, в яких вона буде впроваджуватися. Треба приймати до уваги загальний контекст творення політики: історичний, соціальний, економічний, етнічний, релігійний та ін.
  • Політичні рішення – державна справа. Ми вже згадали про те, що освітня політика належить до сфери суспільної політики. Держава повинна представляти інтереси суспільства. Однак, це не завжди так. Стосунки між державою і приватним сектором є досить складними. Не дивлячись на це, держава в усіх країнах несе відповідальність за розробку і впровадження національної освітньої політики.
  • Освітня політика взаємодіє з політикою в інших галузях. Соціальні політики тісно переплетені. Освітня політика зазвичай залежить від державної політики в таких сферах як економіка, фінанси, міжнародні відносини і навіть оборона. В країнах
  • Центральної та Східної Європи освіта часто відзначається як пріоритетна сфера. Хоча насправді економічні, фінансові, адміністративні та інші мотиви домінують над освітніми цілями. Тому для тих, хто робить освітню політику, необхідно слідкувати за подіями у пов’язаних політичних сферах.

  • Впровадження політики ніколи не буває прямим. Всупереч поширеній думці, добрий політичний документ - це тільки початок, а не кінець довгого шляху. Впровадження політики – це найважливіша стадія всього політичного процесу. Політика не може бути впроваджена прямо, шляхом віддання наказів і розпоряджень. Потрібна напружена і часто болюча робота зі всіма гравцями на освітній арені.
  • Політика тягне за собою навмисні та ненавмисні наслідки. Більш складний – політичний процес, складніше передбачити всі можливі насідки. Ті, хто приймають політичні рішення, повинні бути готовими до протистояння неочікуваним труднощам і зустрічі з непередбаченими проблемами.
  • Політичні курси можна проаналізувати як розподільні та перерозподільні. Розподільні визначають спосіб розподілу людських, матеріальних або фінансових ресурсів. Політика розподілу підручників або фінансування програм може слугувати прикладом розподільної політики. Перерозподільна політика має на увазі перерозподіл ресурсів
  • між певними регіонами, школами або групами дітей. Наприклад, держава може перерозподілити місцеві освітні бюджети з метою підтримки муніципальних шкіл у знедолених районах.

  • Політика може бути символічною або матеріальною. Символічна політика, як правило, декларує певні принципи і цінності. Принципи гуманізму, демократії, національної ідентичності та відновлення, задекларовані в Загальній концепції освіти Литовської республіки, можуть слугувати прикладом символічної політики. Матеріальна політика містить обов’язок щодо імплементації через забезпечення ресурсами. Наприклад, політика комп’ютеризації шкіл або їх ремонт.
  • Можна розрізняти раціональні та прибуткові типи політики. Прихильники раціональної політики окреслюють обов’язкові стадії розвитку політики. Прибуткова політика нарощує вже існуючі практики. Наприклад, реформування екзаменаційної
  • системи в Литві – це, без сумніву, раціональна реформа з чітким початком і визначеним кінцем. Навпроти, перетворення шкіл на культурні центри для місцевої громади – це прибуткова політика, яка продовжує вже існуючу довготривалу практику.

  • Політика може бути самостійною і процедурною. Самостійна політика займається тим, що має бути зроблено, а процедурна – яким чином це має бути зроблено. Закон про Освіту – це приклад самостійної політики, а нормативні документи – процедурної.
  • Політика може бути регулятивною і дерегулятивною. Регулятивні мають тенденцію до заборони, а дерегулятивні – дозволу і сприянню чомусь. Заборона наркотиків у школі – приклад регулятивної політики. Політика шкільного самоврядування – дерегулятивна політика.
  • Політика може бути впроваджена зверху або знизу. Підхід впровадження політики зверху характеризується прийняттям рішення на центральному державному рівні та його впровадженням школами “знизу”. Політика знизу характеризується розбудовою вже існуючої шкільної практики або нової шкільної ініціативи. Вони стимулюють зміни та ініціюють реформи загального рівня.

  • 5. Якість освіти та інструменти її моніторингу: вітчизняний досвід.

    Якість освіти: ступінь відповідності змісту та рівня підготовки випускників освітніх закладів очікуванням і потребам особистості, держави, суспільства (стандартам освіти). повна збалансована відповідність потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється з метою виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості.

    Інструментом визначення та оцінювання якості освіти виступає освітній моніторинг – “старанне спостереження, нагляд за процесом та змінами, що відбуваються”.

    Цілі освітнього моніторингу:

    Визначення конкурентоспроможності національних систем освіти;

    Формування освітньої політики держави;

    Прогнозування та планування розвитку освітньої галузі певного регіону міста;

    Визначення ефективності використання коштів і ресурсів;

    Порівняння навчальних закладів, встановлення рейтингу;

    Удосконалення педагогічних засобів.

    Завдання моніторингу в освіті:

    Визначення якості навчальних досягнень учнів, рівня їх соціалізації;

    Встановлення зв’язків між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо;

    Оцінка впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів;

    Виявлення факторів, які впливають на хід та результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх пливу;

    Порівняння результатів функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку;

    Оцінка ефективності політики держави у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості, залежність успішності учнів від їх соціального статусу;

    Рівні освітнього моніторингу:

    1. Міжнародний: (всебічна) оцінка ефективності функціонування національних систем освіти;

    2. Національний: одержання узагальненої оцінки якості та ефективності вітчизняної системи ЗСО, порівняння її показників з аналогічними даними інших систем освіти та міжнародними освітніми індикаторами і системами;

    3. Регіональний: сприяння виконанню функцій регіонального державно-громадського управління якістю освіти та створення підґрунтя для прогнозування розвитку регіональної системи ЗСО;

    4. Внутрішкільний (внутрікласний): розробка шляхів удосконалення діяльності окремого навчального закладу, навчально-виховного процесу та діяльності окремого учня.

    Характеристика роботи

    Контрольна

    Кількість сторінок: 18

    Безкоштовна робота

    Закрити

    Освітня політика 9

    Замовити дану роботу можна двома способами:

    • Подзвонити: (097) 844–69–22
    • Заповнити форму замовлення:
    Не заповнені всі поля!
    Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

    Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.