План

1. Особливості сприймання дітьми дошкільного віку просторових відношень між предметами.

2. Методи формування просторових уявлень у молодшому дошкільному віці.

3. Методи розвитку просторових уявлень у старшому дошкільному віці.

4. Зорові та слухові диктанти, їх роль у формуванні просторових уявлень.

5. Особливості просторової орієнтації дітей дошкільного віку.

6. Особливості орієнтації дітей на місцевості.

7. Дидактичні ігри та вправи на орієнтацію в просторі.

8. Час та його особливості. Сприйняття часу дітьми раннього та дошкільного віку. Значення формування часових уявлень у дітей дошкільного віку.

9. Методика формування уявлень про міри часу і різних вікових групах дитячого садка.

10. Етапи формування чуття часу у дітей

11. Фактори, на основі яких формується чуття часу.

12. Ознайомлення дошкільників з календарем як системою мір часу.

13. Планування та облік роботи з формування елементарних математичних уявлень

14. Вимоги сучасної школи до готовності дітей засвоювати математику.

15. Наступність у роботі дитячого садка і школи в навчанні дітей математики. Шляхи встановлення наступності.

16. Взаємодія ДНЗ і сім’ї у навчанні дошкільників математики.

1. Особливості сприймання дітьми дошкільного віку просторових відношень між предметами.

Значні зміни в дошкільний період спостерігаються в сприйнятті простору за його головними ознаками. Дитина пізнає простір у міру того, як сам їм опановує. Ще лежачи в ліжку і діючи з соскою, брязкальцем, дитина пізнає «близьке» простір. «Далеким» простором він опановує трохи пізніше, коли вчиться самостійно пересуватися. Спочатку сприйняття далекого простору мало диференційовано і оцінка відстані дуже не точна.

Розвиток орієнтування в просторі, як показали дослідження А.Я. Колодной, починається з диференціювання просторових відносин власного тіла дитини (виділяє і називає праву руку, ліву, парні частини тіла). Включення слова в процес сприйняття, оволодіння самостійної промовою в значній мірі сприяє вдосконаленню просторових відносин, напрямів («Чим точніше слова визначають напрямок, - підкреслює А. А. Люблінська, - тим легше дитина орієнтується в ньому, тим повніше включає ці просторові ознаки в отражаемую їм картину світу, тим більше осмисленої логічною і цілісної вона стає для дитини ».

Розвивається і окомір дитини, так необхідний для сприйняття простору. Складні окомірні завдання дошкільнята вирішують значно гірше, ніж завдання на порівняння довжини ліній. Їх виявляються здатними вирішити лише шести-і семирічні діти і то лише у випадках великих відмінностей між предметами. Причина цьому - низький рівень оволодіння глазомірним діями. Проте рівень цих дії у дошкільнят можна підняти в процесі цілеспрямованого навчання.

Особливо помітні зрушення в розвитку лінійного окоміру відбуваються, якщо дітей навчають використовувати для вирішення завдань накладення одного об'єкта на інший (прикладання впритул один одному), домагаючись максимального зрівнювання. «Технічна» сторона орієнтовних дій не змінюється в залежності від того, проводяться ці дії з самими об'єктами або з їх заступниками. Так, при навчанні дітей вирішення такого типу окомірних завдань, як вибір елемента певної довжини за зразком, вводили виготовлення і застосування картонної мірки, рівної зразком. Мірка переносилася від зразка до об'єктів, з яких проводився вибір (сам зразок і об'єкти переміщати заборонялося).

Коли діти опановують умінням таким дієвим шляхом порівнювати ширину, довжину, висоту, форму, об'єм предметів, вони переходять до вирішення завдань «на око» (під керівництвом дорослого відбувається поступова інтеріоризація - перехід зовнішнього орієнтовного дії в перцептивний план). Але успіх буде досягнутий, якщо оволодіння

окомірним діями відбувається не за рахунок формальних вправ, а шляхом включення цих дій до інших, більш широкі види діяльності. Окомір вдосконалюється у конструктивній діяльності, коли дитина підбирає потрібні, не дістають для будівництва деталі, коли ділить грудку глини, щоб її вистачило для ліплення всіх частин предмета.


2. Методи формування просторових уявлень у молодшому дошкільному віці.

Повноцінність оволодіння знаннями про простір, здатність до просторового орієнтування забезпечується взаємодією рухово-кінестетичного, зорового і слухового аналізаторів під час здійснення різних видів діяльності дитини, спрямовані на активне пізнання навколишньої дійсності.

Розвиток просторового орієнтування і уявлення про просторі відбувається в тісному зв'язку з формуванням відчуття схеми свого тіла, з розширенням практичного досвіду дітей, зі зміною структури предметно-ігрового дії, пов'язаного з подальшим вдосконаленням рухових вмінь. Створювані просторові уявлення знаходять своє відображення і подальший розвиток у предметно-ігрової, образотворчої, конструктивної і побутової діяльності дітей.

Якісні зміни при формуванні просторового сприйняття пов'язані з розвитком мови у дітей, з розумінням і активним вживанням ними словесних позначень просторових відносин, виражених приводами, прислівниками.

Оволодіння знаннями про простір передбачає вміння виділяти і розрізняти просторові ознаки і відносини, вміння їх правильно словесно позначати, орієнтуватися в просторових відносинах і під час різних трудових операцій, що спираються на просторові уявлення.

Велику роль у розвитку просторового сприйняття грає конструювання і ліплення, включення адекватних дій дітей словесних позначень в експресивну мова. Розвиток просторового орієнтування здійснюють у кілька етапів. На першому етапі розвивають здатність відповідати заздалегідь обумовленим руховою дією на добре відомий учневі сигнал. Наприклад метання м'яча в ту мішень, яку вказує вчитель за допомогою світлового (звукового) сигналу.

На другому етапі розвивають здатність коригувати рухове дію відповідно до мінливих умов виконання. Наприклад метання м'яча у рухому з різною швидкістю мішень. На останньому етапі розвивається здатність використовувати саме те рухове дію, яка в найбільшій мірі відповідає раптово виниклої ситуації. Для розвитку такої здатності вдаються до різних рухомим і спортивних іграх. Вихідним у роботі з розвитку просторових орієнтувань, є дітьми схеми власного тіла, визначення напрямків у просторі, орієнтування в навколишньому «малому» просторі.

Розвиток орієнтування в навколишньому світі можна проводити в такій послідовності:

- Визначення просторового розташування предметів по відношенню до самого себе;

- Доторкнутися правою рукою до лівого вуха; лівою рукою до правого вуха;

- Докласти кисть до обведеному контуру долоні, визначити руку.

Визначення просторових співвідношень предметів, що знаходяться збоку:

- Витягнути в бік праву (ліву) руку. Перерахувати предмети,знаходяться з цього боку, тобто праворуч (ліворуч);

- Визначення просторових співвідношень між 2-3 предметами або зображеннями.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 23

Безкоштовна робота

Закрити

Методика викладання математики 17

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.