Основи педагогіки 36
План
1. Виховання як складова педагогічного процессу, його особливості й етапи. Завдання процессу виховання з позицій сьогодення
2. Основні закономірності та принципи виховання
3. Поняття про методи виховання та їх класифікацію. Основні групи методів: методи функціонування свідомості особистості, методи формування досвіду суспільної поведінки і діяльності, методи стимулювання поведінки і діяльності вихованців, методи контролю і аналізу ефективності виховного процесу
4. Форми виховання. Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи. Умови оптимального вибору і ефективності форм виховання.
5. Виховання особистості в колективі як педагогічна проблема. Розвиток теорії коллективного виховання у педагогічній спадщині А.С. Макаренка і Сухомлинського
6. Колектив його ознаки, функції та стадії розвитку. Педагогічне керівництво формуванням класного коллективу.
3. Поняття про методи виховання та їх класифікацію.Основні групи методів: методи функціонування свідомості особистості, методи формування досвіду суспільної поведінки і діяльності, методи стимулювання поведінки і діяльності вихованців, методи контролю і аналізу ефективності виховного процесу
Виховання — це двосторонній процес, що об'єднує в собі діяльність учителя і діяльність учнів.
Метод виховання — спосіб впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку і систему відносин учня з метою формування активних громадян незалежної України. Першовідкривачем методів виховання вважають німецького педагога Й. Ф. Гербарта.
Найбільш поширеним групуванням методів виховання за їх ознаками є Методи формування свідомості учнів — словесні: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, диспут; метод прикладу.
Розповідь. Тема розповіді повинна бути актуальною для класу. Важливою ознакою розповіді є її послідовність, логічність викладу інформації.
Пояснення — найбільш поширений метод тлумачення явищ, подій, правил і норм поведінки, розкриття соціального, морального, естетичного змісту вимог до дитини, вчинків, подій, явищ, допомога в оцінці учнями людських взаємин. Бесіда — це обґрунтування вчителем життєво важливої теми, формування питань, які спонукають до розмови, залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя, до вироблення правильного ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків.
Лекція — це організований, доступний системний виклад тієї чи іншої проблеми соціально-політичного, морального, ідейно-естетичного змісту.
Диспут — це метод формування суджень, оцінок, переконань на основі знань, одержаних у ході зіткнення думок, різних поглядів.
Методи організації діяльності учнів і формування досвіду позитивної поведінки
До діяльнісних методів ф-ня досвіду виховання належать: педагогічна вимога, громадська думка, вправи, привчання, доручення, створення виховних ситуацій, колективні творчі справи.
Педагогічна вимога — це педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукання його до позитивної діяльності або гальмування дій і вчинків, якщо вони мають негативний характер.
Громадська думка — відображення колективної думки, активна впливова сила в руках умілого вихователя.
Вправи — багаторазове повторення певних дій, вчинків, це не механічний, а свідомий творчий процес.
Привчання — організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звичні форми громадської поведінки.
Доручення — це метод виховання, який своєю метою має вправляння в позитивних діях і вчинках.
Методи стимулювання позитивної поведінки і вихованості учнів
Ця група методів регулює, коригує і стимулює поведінку, діяльність і вихованість учнів. До неї належать:
Змагання — це здорове суперництво, прагнення до пріоритету, першості, самоутвердження; змагання бувають колективні та індивідуальні, тривалі й епізодичні.
Заохочення — це схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.
Покарання — це несхвалення, осуд негативних дій та вчинків.
До основних методів контролю належать: педагогічне спостереження за учнями, бесіди, опитування, аналіз результатів громадсько-корисної діяльності, виконання доручень, створення спеціальних ситуацій для вивчення поведінки вихованців, написання характеристики на учня, письмові роботи учнів.
Щоб оцінити ефективність виховного процесу, потрібно вивчати діяльність і поведінку вихованців. Про вихованість учнів можна судити за ступенем їх участі в усіх головних видах діяльності, відповідних для їхнього віку, навчальній, трудовій, громадсько-корисній, продуктивній, самообслуговуючій, ігровій. Важливим показником вихованості учнів є їхнє спілкування і стосунки в колективі з однолітками, зі старшими. До показників вихованості слід також віднести інформованість особистості в галузях моральній, культурній, естетичній та ін.
До основних методів контролю належать: педагогічне спостереження за учнями, бесіди, опитування, аналіз результатів громадсько-корисної діяльності, виконання доручень, створення спеціальних ситуацій для вивчення поведінки вихованців, написання характеристики на учня, письмові роботи учнів.
Педагогічне спостереження — це безпосереднє сприймання діяльності, спілкування, поведінки учня загалом, у динаміці їх змін. Спостереження буває безпосереднє і опосередковане, відкрите і таємне, неперервне і дискретне, монографічне і вузьке та ін. Спостереження повинне бути цілеспрямованим, конкретним, програмним, систематичним та відповідати певним критеріям.
Бесіда з вихованцями дозволяє встановити рівень знань в галузі моралі, правил і норм поведінки, виявити причини відхилень. від виконання цих норм. Одночасно вчитель оцінює і свої виховні дії та впливи.
Анкетування та психологічне опитування школярів проводиться з метою виявлення характеру взаємин між членами колективу, товариських симпатій або негативних ставлень до членів колективу. Питання не повинні бути прямолінійними, зміст відповідей потрібно перепровіряти. Потрібно проводити бесіди не лише з вихованцями, а й з членами активу, учителями-предметниками, вивчати письмові роботи учнів, результати різних змагань. Досвідчені вихователі включають учнів у спеціальні види діяльності і спілкування, у яких вони можуть найкраще себе виявити.
Про результативність виховання свідчать такі показники: сформованість в учнів національної свідомості; здатність правильно оцінити події, які відбуваються навколо; засвоєння норм моралі, знання і дотримання Законів України, правил для учнів; громадська активність, колективізм, участь у роботі молодіжних і учнівських організацій, в учнівському самоврядуванні; ініціатива і самодіяльність вихованців; працелюбство; естетичний і фізичний розвиток; старанність у навчанні громадсько корисній і продуктивній праці.
4. Форми виховання. Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи. Умови оптимального вибору і ефективності форм виховання.
Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу.
Виховання здійснюється з метою створення сприятливих умов розвитку особистості в таких формах: класній (урочній), позакласній, позашкільній.
Форма виховного процесу - це доступний зовнішньому сприйняттю образ взаємодії дітей з педагогом, що склалася завдяки системі використовуваних засобів, шикуються в певному логічному забезпеченні методу роботи з дітьми.
Форма як частина процесу виховання залежить від цілей, змісту, методів і одночасно обумовлює їх здійснення, втілення в конкретній справі.
Тому форми виховання залежать від конкретних педагогічних ситуацій, і тому вони такі різноманітні, носять творчий характер і часом індивідуально неповторні. Тим не менш, наука повинна їх класифікувати, охарактеризувати. Виділено різні типи форм виховної роботи за кількістю учасників:
Виділено також форми роботи за основним видом діяльності, ми їх назвали трохи вище: форми пізнавальної діяльності, трудової, суспільно корисної, естетичної, фізкультурно-оздоровчої, ціннісно-орієнтаційної.