План

1. Виховання як складова педагогічного процессу, його особливості й етапи. Завдання процессу виховання з позицій сьогодення 

2. Основні закономірності та принципи виховання 

3. Поняття про методи виховання та їх класифікацію. Основні групи методів: методи функціонування свідомості особистості, методи формування досвіду суспільної поведінки і діяльності, методи стимулювання поведінки і діяльності вихованців, методи контролю і аналізу ефективності виховного процесу 

4. Форми виховання. Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи. Умови оптимального вибору і ефективності форм виховання. 

5. Виховання особистості в колективі як педагогічна проблема. Розвиток теорії коллективного виховання у педагогічній спадщині А.С. Макаренка і Сухомлинського 

6. Колектив його ознаки, функції та стадії розвитку. Педагогічне керівництво формуванням класного коллективу.

1. Виховання як складова педагогічного процессу, його особливості й етапи. Завдання процессу виховання з позицій сьогодення

У цілісному педагогічному процесі важливе місце посідає процес виховання. Поняття "виховання" вживається у педагогічному значенні - як цілеспрямована виховна діяльність педагогів у загальноосвітньому навчальному закладі з метою вирішення конкретних виховних завдань.

Процес виховання - це управління процесом особистісного розвитку учня шляхом створення сприятливих умов (X. Й. Лійметс). Сприятливими умовами слід вважати педагогічно обґрунтовану організацію середовища, діяльності, спілкування, стимулювання тощо.

Виховний процес є цілеспрямованим. Мета сучасного виховного процесу характеризується гармонією соціальних та індивідуальних цілей, завдань, співробітництвом у їх досягненні.

Процес виховання є процесом багатофакторним: на нього впливає родина, окремі педагоги, вся школа в цілому, все суспільство з його виховними інститутами

Процес виховання є тривалим, власне, безперервним процесом. Він триває все життя. При цьому змінюється лише роль і співвідношення різних виховних факторів.

Процес виховання є комплексним. Особистість формується в цілому, певні риси та якості в неї розвиваються не почергово, а одразу, комплексно.

Виховному процесові притаманна віддаленість результатів від моменту здійснення безпосереднього виховного впливу.

Процесу виховання властива самокерованість.

Організація процесу виховання особистості учня або колективу класу здійснюється в певний послідовності.

Перший етап. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал. Коли йдеться про виховання класу, то мають на увазі формування такого колективу, який би за своїми якостями відповідав еталону, виробленому на основі мети виховання.

Другий етап. Вивчають індивідуальні особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці, визначають, які риси не сформовано, а які перебувають у стадії зародження. Знання особистості, порівняння її з наміченим ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток.

Третій етап. Реалізовується програма виховання, тобто заплановані виховні заходи, що передбачає залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в них досвіду поведінки відповідно до ідеалу.

Четвертий етап. Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу.

Головні завдання виховного процесу:

1. Навчити учнів мислити та розвивати їхні розумові здібності.

2. Формувати пізнавальні інтереси школярів.

3. Виявляти й розвивати творчі здібності та задатки учнівської молоді.

4. Забезпечувати моральні стосунки в учнівському колективі.

5. Навчати учнів любити людей та життя.

6. Прилучати до духовних національних і загальнолюдських цінностей.

7. Формувати моральне ставлення до людини, праці, природи, батьківщини.

8. Формувати та розвивати риси характеру кожного учня на основі принципу природо відповідності за програмою духовного і морального вдосконалення.

9. Розвивати комунікативні здібності учнів.


2. Основні закономірності та принципи виховання

Закономірності виховання стійкі, повторювані, об´єктивно існуючі зв´язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості.

У процесі виховання особливо важливими є такі закономірності.

1. Органічний зв´язок виховання із суспільними потребами та умовами виховання. Розвиток суспільства зумовлює зміни, диктує нові потреби і в його виховній системі.

2. Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. Виховує все: люди, речі, явища. Серед виховних чинників найвагомішим є людський (роль батьків, педагогів).

3. Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів.

4. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну, емоційну сфери.

5. Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування.

Система принципів щодо формування цілісної особистості:

- народності. Йдеться про національну спрямованість виховання, оволодіння і використання рідної мови, формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв народів, що населяють Україну;

- природовідповідності виховання. Він передбачає врахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей студентів, їх психологічних, національних і релігійних особливостей;

- гуманізації. Сутність його полягає у створенні умов для формування кращих якостей і здібностей молодої людини — гуманності, щирості, людяності, доброзичливості, милосердя тощо.

- демократизації. Це усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості студента як вищої суспільної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності;

- етнізації.. Йдеться про створення можливості для всіх молодих людей навчатися рідною мовою, виховання в них національної гідності, національної свідомості, почуття етнічної причетності до свого народу, відтворення менталітету свого народу, виховання їх як типових носіїв національної культури;

- культуровідповідності виховання. Він передбачає органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними та родинно-побутовими традиціями, народним мистецтвом, ремеслами та промислами, забезпечення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь;

- безперервності і наступності виховання. Він ґрунтується на тому, що формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки вимагає системи заходів, які застосовують у певній послідовності.

- єдності свідомості і поведінки у вихованні. Сутність його полягає у правильному співвідношенні методів формування свідомості та суспільної поведінки, запобігання відхиленням у свідомості і поведінці особистості, вироблення несприйнятливості до негативних впливів, готовності протистояти їм;

- диференціації та індивідуалізації виховного процесу. Він передбачає врахування у. виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності розкриття творчої індивідуальності кожного;

- цілеспрямованості виховання. Зорієнтований він на підпорядкування усіх виховних заходів загальній меті формування висококваліфікованого спеціаліста.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Основи педагогіки 36

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.