Методика викладання образотворчого мистецтва 2
План
1. Методи і прийоми навчання як провідні категорії дидактики, їх співвідношення і взаємозв'язок у вирішенні мети і завдань заняття. Різноманітність підходів до класифікації методів і прийомів: за джерелом і способами отримання знань, за активністю здобуття знань. Зміст різноманітних груп методів і прийомів та вимоги до них (наочних, словесних, ігрових, практичних).
2. Естетичне сприймання дійсності. Форми і методи організації естетичного сприймання дійсності. Формування уявлень про особливості образної мови різних видів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу, передачі певного стану, характеру, настрою героїв, творів мистецтва в цілому.
1. Методи і прийоми навчання як провідні категорії дидактики, їх співвідношення і взаємозв'язок у вирішенні мети і завдань заняття. Різноманітність підходів до класифікації методів і прийомів: за джерелом і способами отримання знань, за активністю здобуття знань. Зміст різноманітних груп методів і прийомів та вимоги до них (наочних, словесних, ігрових, практичних).
Традиційно у педагогіці склалися певні класифікації методів. Наприклад, наочні, словесні, практичні. Ця класифікація є адекватною філософській теорії пізнання, згідно з якою процес пізнавання дійсності розгортається від «живого споглядання до абстрактного мислення і від нього - до практики».
«Живе» споглядання передбачає, активний діалог дитини з навколишнім світом, взаємодію,з предметами, об'єктами, явищами дійсності і занурення у світ краси природи, мистецтва, людських взаємин, свій внутрішній світ, у продукт своєї творчості. Цей активний діалог забезпечує можливості І. формування «картини світу», усвідомлення дитиною себе як частини нього світу. Педагог скеровує процес пізнавання світу і світосприймання на розуміння дитиною світу природи, мистецтва, світу предметів і людей, власного внутрішнього світу як джерела творчих задумів для різних видів художньої практики.
До групи наочних методів належать: розглядання предметів, об'єктів природи, арт-об'єктів (творів мистецтва, малюнків, зліпків тощо), спостереження, споглядання, простеження (спостерігання) дій педагога під час демонстрування ним зразків креативної поведінки в різних ситуаціях, пов'язаних з образотворчою діяльністю.
За допомогою наочних методів педагог навчає дитину «дивитися та бачити» красу і мінливість світу, цінність творів образотворчого мистецтва, вправність і точність рухів, користування зображальними матеріалами та приладдям в процесі зображення, способи досягнення образно-естетичної виразності продукту власної творчості.
Кожен з методів, що належать до цієї групи, має своє призначення і специфіку, яку має відчувати і використовувати педагог. Наприклад, розглядання потребує наближення до об'єкта, концентрування уваги на ньому з тим, щоб відзначити характерні його ознаки (колір, форму, рухи, особливості будови тіла, гармонійність і красу). Розглядання об'єкта можна вважати головним методом педагогічної технології образотворчої діяльності. Уміння дитини виокремлювати об'єкт, зосереджувати па ньому у вагу, роздивлятися його є запорукою успішної образотворчої діяльності. Розглядання може супроводжуватися коментарем педагога, бесідою з дітьми, ігровим діалогом з об'єктом, художнім словом, музикою.
Спостереження метод більш тривалої концентрації уваги на предметі, об'єкті, явищі (спостерігають за сезонними змінами у природі, спостерігають рух тварин, спостерігають людей, спостерігають дії педагога). Спостереження має надавати дитині додаткову інформацію про світо-утворення. Ця інформація збагачує зміст образотворчої діяльності, образно-естетичну виразність її продукту.
Споглядання — метод занурення в систему зв'язків, які існують у природі. До споглядання готові не всі діти дошкільного віку. Можливо, це більше стосується феномену естетичної обдарованості. Споглядання виникає на підґрунті глибокого інтересу дитині І до об'єкта, ігрової ідентифікації з ним. Це творчий діалог, єднання з природою. Він с мовчазним, тихим і спокійним. Його результатом можуть стати дуже оригінальні мат юнки.
Важливим є спостерігання дитиною поведінки і дій педагога. Під час спостережень у природі та соціумі, під час споглядання, розглядання творів мистецтва, предметів, у процесі художньої практики педагог здійснює непряме, гуманне навчання тим, шо «демонструє» дитині зразки креативної (творчої) поведінки, він супроводжує свої дії словом (наприклад, «Я дивлюся і бачу... Мені здається це красивим, - тому що... Я відчуваю аромат і прохолоду... Мені легко і приємно... Що відчуваєш ти?» Або: «Я беру пензлик, він м'який і слухняний. Я поважаю його і знаю, він мені допоможе намалювати те, що я хочу. Я хочу намалювати... А що хочеш намалювати ти?»). Важливо зрозуміти, що креативна поведінка - це вміння діяти в ситуації вибору, здійснювати його і відповідати за нього. Дітям треба падати можливість побачити і зрозуміти, як можна діяти під час вибору ідеї, задуму, в процесі реалізації задуму, вибираючи зображальний й матеріал та спосіб зображення, па завершальному етапі творчого процесу, колії здійснюється вибір деталей, які підсилюють образно-естетичну виразність продукту творчості.
До групи словесних методів належать: мистецтвознавча розповідь, бесіда, обговорення, запитання, заохочення, порада. Словесні методи за своїм призначенням мають транслювати дитині інформацію про красу у всіх її формах, спрямувати осмислення дитиною «картини світу» та оцінювання себе як створювача зображальної продукції. Вони охоплюють «інструкцію», алгоритм, план спостереження за природними та соціальними явищами; розглядання об'єктів природи, арт-об'єктів, соціальних об'єктів; коментар щодо розуміння та сприймання дитиною елементів «картини світу», правила користування зображальними матеріалами та приладдям. Словесні методи також спрямовані па розвиток усіх сфер особистості (інтелектуальної, комунікативної, емоційної тощо). Вони спонукають дитину до активного спілкування, діалогу. Розвиток монологічного мовлення зумовлює: становлення образу «Я» дитини, формування самооцінки, ціннісного ставлення до себе.
Мистецтвознавча розповідь — коротка інформація педагога про мистецтво взагалі або окремий вид, жанр, твір. Педагог готується до мистецтвознавчої розповіді, добирає зміст, адаптує його до дитячого сприймання. Мистецтвознавча розповідь має, бути цікавою для дитини, тому їй можна надати ([юрму казки, історії, легенди, вірша. Інформація мистецтвознавчої розповіді створює підґрунтя для використання методу мистецтвознавчої бесіди (про мистецтво, вид, жанр або за твором: картиною, скульптурою, архітектурною спорудою та інше). Бесіда супроводжується експозицією творів мистецтва (матеріалів, приладдя). Для активізації дітей, стимулювання інтересу, уяви, образного мислення педагог використовує різні засоби (наприклад, музичне супроводження, художнє слово, театралізацію, драматизацію та інше). Ефективними є прийоми порівняння, «входження у картину», ідентифікації з об'єктом, предметом, явищем.