Методика викладання образотворчого мистецтва 2

1. Методи і прийоми навчання як провідні категорії дидактики, їх співвідношення і взаємозв'язок у вирішенні мети і завдань заняття. Різноманітність підходів до класифікації методів і прийомів: за джерелом і способами отримання знань, за активністю здобуття знань. Зміст різноманітних груп методів і прийомів та вимоги до них (наочних, словесних, ігрових, практичних).

Традиційно у педагогіці склалися певні класифікації методів. Наприк­лад, наочні, словесні, практичні. Ця класифікація є адекватною філо­софській теорії пізнання, згідно з якою процес пізнавання дійсності роз­гортається від «живого споглядання до абстрактного мислення і від нього - до практики».

«Живе» споглядання передбачає, активний діалог дитини з навколиш­нім світом, взаємодію,з предметами, об'єктами, явищами дійсності і зану­рення у світ краси природи, мистецтва, людських взаємин, свій внутрішній світ, у продукт своєї творчості. Цей активний діалог забезпечує можливості І. формування «картини світу», усвідомлення дитиною себе як частини нього світу. Педагог скеровує процес пізнавання світу і світосприймання на ро­зуміння дитиною світу природи, мистецтва, світу предметів і людей, влас­ного внутрішнього світу як джерела творчих задумів для різних видів ху­дожньої практики.

До групи наочних методів належать: розглядання предметів, об'єктів природи, арт-об'єктів (творів мистецтва, малюнків, зліпків тощо), спо­стереження, споглядання, простеження (спостерігання) дій педагога під час демонстрування ним зразків креативної поведінки в різних ситуаціях, пов'язаних з образотворчою діяльністю.

За допомогою наочних методів педагог навчає дитину «дивитися та бачити» красу і мінливість світу, цінність творів образотворчого мистецт­ва, вправність і точність рухів, користування зображальними матеріала­ми та приладдям в процесі зображення, способи досягнення образно-естетичної виразності продукту власної творчості.

Кожен з методів, що належать до цієї групи, має своє призначення і специфіку, яку має відчувати і використовувати педагог. Наприклад, роз­глядання потребує наближення до об'єкта, концентрування уваги на ньо­му з тим, щоб відзначити характерні його ознаки (колір, форму, рухи, особ­ливості будови тіла, гармонійність і красу). Розглядання об'єкта можна вважати головним методом педагогічної технології образотворчої діяль­ності. Уміння дитини виокремлювати об'єкт, зосереджувати па ньому у вагу, роздивлятися його є запорукою успішної образотворчої діяльності. Роз­глядання може супроводжуватися коментарем педагога, бесідою з дітьми, ігровим діалогом з об'єктом, художнім словом, музикою.

Спостереження метод більш тривалої концентрації уваги на пред­меті, об'єкті, явищі (спостерігають за сезонними змінами у природі, спо­стерігають рух тварин, спостерігають людей, спостерігають дії педагога). Спостереження має надавати дитині додаткову інформацію про світо-утворення. Ця інформація збагачує зміст образотворчої діяльності, образно-естетичну виразність її продукту.

Споглядання — метод занурення в систему зв'язків, які існують у при­роді. До споглядання готові не всі діти дошкільного віку. Можливо, це більше стосується феномену естетичної обдарованості. Споглядання виникає на підґрунті глибокого інтересу дитині І до об'єкта, ігрової ідентифікації з ним. Це творчий діалог, єднання з природою. Він с мовчазним, тихим і спокій­ним. Його результатом можуть стати дуже оригінальні мат юнки.

Важливим є спостерігання дитиною поведінки і дій педагога. Під час спостережень у природі та соціумі, під час споглядання, розглядання творів мистецтва, предметів, у процесі художньої практики педагог здійснює не­пряме, гуманне навчання тим, шо «демонструє» дитині зразки креативної (творчої) поведінки, він супроводжує свої дії словом (наприклад, «Я дивлюся і бачу... Мені здається це красивим, - тому що... Я відчуваю аромат і про­холоду... Мені легко і приємно... Що відчуваєш ти?» Або: «Я беру пензлик, він м'який і слухняний. Я поважаю його і знаю, він мені допоможе нама­лювати те, що я хочу. Я хочу намалювати... А що хочеш намалювати ти?»). Важливо зрозуміти, що креативна поведінка - це вміння діяти в ситуації вибору, здійснювати його і відповідати за нього. Дітям треба падати можливість побачити і зрозуміти, як можна діяти під час вибору ідеї, задуму, в процесі реалізації задуму, вибираючи зображальний й матеріал та спосіб зоб­раження, па завершальному етапі творчого процесу, колії здійснюється вибір деталей, які підсилюють образно-естетичну виразність продукту творчості.

До групи словесних методів належать: мистецтвознавча розповідь, бесі­да, обговорення, запитання, заохочення, порада. Словесні методи за своїм призначенням мають транслювати дитині інформацію про красу у всіх її формах, спрямувати осмислення дитиною «картини світу» та оцінювання себе як створювача зображальної продукції. Вони охоплюють «інструкцію», алгоритм, план спостереження за природними та соціальними явищами; розглядання об'єктів природи, арт-об'єктів, соціальних об'єктів; комен­тар щодо розуміння та сприймання дитиною елементів «картини світу», правила користування зображальними матеріалами та приладдям. Сло­весні методи також спрямовані па розвиток усіх сфер особистості (інте­лектуальної, комунікативної, емоційної тощо). Вони спонукають дитину до активного спілкування, діалогу. Розвиток монологічного мовлення зу­мовлює: становлення образу «Я» дитини, формування самооцінки, цін­нісного ставлення до себе.

Мистецтвознавча розповідь — коротка інформація педагога про мис­тецтво взагалі або окремий вид, жанр, твір. Педагог готується до мистецт­вознавчої розповіді, добирає зміст, адаптує його до дитячого сприймання. Мистецтвознавча розповідь має, бути цікавою для дитини, тому їй можна надати ([юрму казки, історії, легенди, вірша. Інформація мистецтвознав­чої розповіді створює підґрунтя для використання методу мистецтвознав­чої бесіди (про мистецтво, вид, жанр або за твором: картиною, скульпту­рою, архітектурною спорудою та інше). Бесіда супроводжується експози­цією творів мистецтва (матеріалів, приладдя). Для активізації дітей, сти­мулювання інтересу, уяви, образного мислення педагог використовує різні засоби (наприклад, музичне супроводження, художнє слово, театраліза­цію, драматизацію та інше). Ефективними є прийоми порівняння, «вход­ження у картину», ідентифікації з об'єктом, предметом, явищем.