Методика викладання образотворчого мистецтва 1
План
1. Малювання, ліплення, аплікація, художнє конструювання - види образотворчої діяльності, їх засоби виразності. Особливості їх змісту і технік зображення. Нові підходи до класифікації видів образотворчої діяльності: малювання, ліплення, декоративно-прикладна діяльність, архітектурна діяльність дошкільників.
2. Заняття, художнє експериментування, самостійна образотворча діяльність, індивідуальна робота, гуртки, студії, школи, екскурсії як основні форми організації образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі. Типи і види занять, гігієнічні та естетичні вимоги до їх проведення. Структура і тривалість занять.
2. Заняття, художнє експериментування, самостійна образотворча діяльність, індивідуальна робота, гуртки, студії, школи, екскурсії як основні форми організації образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі. Типи і види занять, гігієнічні та естетичні вимоги до їх проведення. Структура і тривалість занять.
Формою організації образотворчої діяльності є заняття. Це особлива форма спілкування педагога з дитиною, яка традиційно вважається формою організованого навчання.
Взагалі будь-яке спілкування педагога з дітьми можна назвати «заняттям», адже воно передбачає пряме чи непряме навчання, освіту, розвиток. Освітнє, навчальне, корекційно-розвивальне, арт-терапевтичне спілкування передбачає певні форми організації дітей:
Індивідуальне спілкування є діалоговою формою, яка є доцільна під час спостережень у довкіллі («Пошукаймо красу разом»), розглядання побутових предметів, об'єктів природи, арт-об'єктів (творів мистецтва, продукті в творчості дитини); проведення зображальних вправ та експериментування з матеріалами.
Групове спілкування переважно є формою спільних вправ, дій, спрямованих на уточнення, осмислення способів дій. Педагог об'єднує кількох дітей у групу з власної ініціативи (наприклад, помітивши типові особливості у способах дії із зображальним матеріалом), за ініціативою та бажанням дітей (наприклад, у спілкуванні з обдарованими дітьми).
Фронтальне спілкування передбачає роботу вихователя з усією групою дітей (наприклад, введення нового інформаційного та зображального матеріалу, способу, виду художньої практики; творчі проекти, діагностика досягнень дітей).
Особистісно-орієнтована модель освіти потребує адекватних підходів до класифікації занять образотворчою діяльністю. Головна вимога до них - забезпечення діалектичного зв'язку свідомості і діяльності, реалізація поліфункціонального, інтегрованого підходу.
На заняттях діти опрацьовують тему, запропоновану вихователем (нова інформація, уточнення відомою, пошук власного способу розв'язання), або творчо реалізують набуті навички та вміння у самостійно обраній темі. Тип заняття зумовлений його метою: діагностичне, інформаційне, корекційно-розвивальне (закріплювальне, уточнювальне), творчо-реабілітаційне (арт-терапевтичне).
Базовий компонент дошкільної освіти та особистіспо-орієнтований підхід в освіті й вихованні дитини передбачають діалектичний зв'язок розвитку її образотворчої діяльності з активним ознайомленням з теорією та практикою образотворчого мистецтва, особою художника як зразка креативної поведінки.
Тому за характером діяльності та змістом можна розрізняти такі заняття:
Теоретичні заняття головною метою мають введення дитини у світ мистецтва, ознайомлення з поняттям «мистецтво», його видами та жанрами, творчим процесом та інше. Ці заняття проводять з раннього віку, розглядаючи з дітьми арт-об'єкти (іграшки, книжки, твори мистецтва), розповідаючи про них (мистецтвознавча розповідь); розгортаючи бесіду (мистецтвознавча бесіда), художньо-дидактичну гру або арт-терапевтичну сесію («Художнім салоп», «У музеї скульптур», «Подорож у картину», «Народна іграшка», «Що таке архітектура»).
Практичні заняття передбачають «Активне занурення дітей у світ художньої практики»: зображальних матеріалів, способів художньої обробки матеріалів, дій із зображальними засобами, обладнанням та устаткуванням для цієї діяльності. На цих заняттях педагог транслює дитині іншу інформацію: про матеріали та способи роботи з ними. Він посилається на образ художника і власними діями демонструє дитині зразок креативної (творчої) поведінки. Наприклад, «Давайте подумаємо разом: як художник осінь малював», «Де народні майстри візерунки шукали», «Як скульптор у глині майбутню скульптуру побачив». Діти ознайомлюються з різними зображальними техніками, матеріалами та способами дій і ними. Педагог спонукає дітей з раннього віку до активного маніпулювання фарбами, крейдочками фломастерами, олівцями, глиною, воском, тістом, будівельним матеріалом, папером, тканиною, викидним матеріалом (коробки, клаптики, ґудзики, баночки), природним матеріалом (пір'я, камінці, черепашки-мушлі, гілки, коріння, сухостій, кора). Також він запрошує дітей до спільних з ним дій для усвідомлення складніших технік (наприклад, оригамі, витинання, вишивання, флористика, інтарсія, плетіння).
Комбіновані заняття є особливим типом організованого навчально-розвивального спілкування педагога з дітьми. Вони поєднують у собі теоретично-мистецтвознавчу та практично-творчу частини. Наприклад, діти уточнюють уявлення про жанр пейзажу і розглядають репродукції пейзажних картин, обговорюють, обмінюються думками про виражальні засоби, колір, композицію, здійснюють «Подорож у картину» і викопують ігрові вправи на розвиток уяви, образного мислення, переживання естетичних емоцій, відтворюють у власній уяві творчий процес художника. Практичну частину заняття можуть становити вправи на змішування кольорів, наприклад, «Кольори золотої осені». «Кольори пізньої осені», «Осіннє небо», або «Малюємо осінні дере на». Можна за пропонувати творчу роботу: «Малюємо пейзаж». Комплексні (інтегровані) заняття надають педагогу можливість розвивати у дітей цілісне, категоріальне світосприймання, а дітям — формувати узагальнені способи дім, цілісні уявлення про мистецтво як форму існування краси, про художню практику як спосіб пізнавання світу та йото освоєння.
Комплексні заняття перетворюються на цікаві розважальні вистави, шоу, перфоманси, арт-терапевтичні сесії і забезпечують повною мірою ідею поліфункціонального особистісно-розвивального підходу, створення поліхудожнього середовища в дошкільному освітньому закладі. На цих заняттях педагог с активним учасником процесу співтворчості.