Методика викладання та педагогіка вищої освіти 8
План
1. Профільне навчання як форма диференційованого навчання учнів.
2. Різновиди читання студента під час навчання у ВНЗ. Раціональні види записів прочитаного матеріалу.
3. Особливості особистості школяра. Його права та обов’язки.
4. Стилі педагогічного спілкування.
5. Виховна робота у ВНЗ.
6. Індивідуальні навчально-дослідні завдання як вид позаудиторної роботи студента.
7. Хто такий учитель і педагог?
1. Профільне навчання як форма диференційованого навчання учнів.
Профільне навчання – вид диференційованого навчання.
Передбачає:
врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів;
створення умов відповідно до їхнього самовизначення.
Мета профільного навчання:
забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки;
гарантування неперервної освіти впродовж усього життя;
виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства.
Основними завданнями профільного навчання є:
- створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;
- виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією;
- формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофільному рівні, спрямування підлітків щодо майбутньої професійної діяльності;
- забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.
Структура профільного навчання Профіль навчання - спосіб організації диференційованого навчання, який передбачає поглиблене і професійно зорієнтоване вивчення предметів. Напрями профільного навчання:
* Суспільно-гуманітарним (навчальні профілі: правовий, історико-правовий, економічний, філософський, педагогічний тощо)
* Філологічним (українська чи іноземна філологія)
* Природничо-математичним (математичний, фізико-математичний, хіміко-біологічний, хіміко-фізичний, біолого-географічний, еколого-географічний тощо)
* Технологічним (виробничі технології, комп’ютерні технології)
* Художньо-естетичним (хореографічний, музичний, театральний, мистецтвознавство тощо)
* Спортивним (гімнастика, плавання, легка атлетика, туризм, спортивні ігри тощо).
2. Різновиди читання студента під час навчання у ВНЗ. Раціональні види записів прочитаного матеріалу.
Давно відомо, що головним джерелом здобуття знань у процесі навчання у ВНЗ є книга. У роботі з книгою студент може використати різні види читання. Часто застосовують суцільне читання, яке становить процес уважного вивчення книги або окремих її тем, розділів без відволікань.
- вміти критично проаналізувати зміст книги, дати правильну оцінку. Іноді потрібно використати часткове читання, коли необхідно опрацювати лише окремі розділи, питання та ін. Необхідним для студента є синтетичне читання — конкретне і раціональне використання часткового і суцільного читання книги. Останніми роками поширюється так зване швидкісне читання
Методика швидкісного читання вимагає:
1. Не допускати регресій, тобто зворотних рухів очей для повторного читання слова, фрази, речення. Текст будь-якої складності читають один раз. Лише після закінчення читання й початкового осмислення змісту прочитаного можна повернутися до повторного читання. 2. Дотримуватися певного алгоритму читання. Сформуйте свій алгоритм читання і постійно пам'ятайте зміст та лексичне значення його компонентів. Основою для вироблення власного алгоритму читання може бути така схема:
- автор, назва книги, статті;
- джерело і вихідна інформація;
- структура книги, статті;
- основний зміст;
- особливості й побудова фактографічного матеріалу;
- проблеми, які здаються для вас суперечливими;
- новизна опрацьованого матеріалу, його місце і значення в подальшому розумінні наукових проблем, можливість використання у практичній діяльності. 3. Читати без артикуляції. Читання без артикуляції гальмує звичку промовляти текст і сприяє посиленню наочно-образного компонента мислення.