План

1. Основні завдання та принципи реабілітаційної педагогіки

2. Педагогічні основи реабілітації хворих на алкоголізм

1. Основні завдання та принципи реабілітаційної педагогіки

Поняття реабілітації за своїм смислом і походженням означає відновлення втраченої здатності, повернення певної якості після того, як вона з якихось причин зазнала негативних змін. Рольова реабілітація - це реабілітація засобами рольових методів практичної психології. В звичайному розумінні реабілітація - це прерогатива психокорекції чи психотерапії. Реабілітаційна педагогіка повинна поєднувати в собі психотерапевтичні функції з традиційними цілями та завданнями навчання та виховання, тобто не лише формувати, розвивати, а й усувати ті перешкоди, які виникають на шляху нормального розвитку особистості.

Особистісно-рольовий підхід не новий для педагогіки. Проте, не зважаючи на те, що рольова гра вважається одним з важливих методів навчання (особливо, коли йдеться про вироблення професійних навичок), ще дуже рано говорити про вичерпне використання ігрових методів в педагогіці. Традиції застосування гри (зокрема рольової) в психотерапії набагато солідніші, і можна говорити про рольову психотерапію як окрему галузь практики психологічної допомоги особистості (Гройсман, 1979). На нашу думку методи рольової гри є дуже підходящими для поєднання терапевтичного і педагогічного підходів і створення концепції рольової реабілітації.

У складних умовах трансформації суспільст­ва, у час невизначеності й непевності, знецінення життя людини зростає значення реабілітаційної функції освіти і школи. Реабілітаційна педагогі­ка, яка ґрунтується на засадах життєтворчості, по­кликана допомогти визначити шляхи вирішення соціальної, медичної, психолого-педагогічної про­блематики розвитку дитини, життя якої обтяжене хворобою або іншими несприятливими соціально-психологічними факторами.

Поняття "реабілітаційна педагогіка" охоп­лює відновлення частково втрачених або по­слаблених властивостей і функцій організму, особистості дитини, окремих її сторін з метою максимально повного розвитку індивідуальних можливостей і активно перетворювальної адап­тації до навколишнього світу. Необхідність ор­ганізації навколо дитини з особливими потребами реабілітаційного простору потребує створення оп­тимістичної, позитивно емоційно насиченої атмо­сфери. Саме духовне, міжособистісне спілкуван­ня, що сприяє розкріпаченню, запускає в дію реа­білітаційні механізми, забезпечує значною мірою відновлення різних функцій особистості.

Важливий напрямок реабілітаційної педагогіки - допомогти дитині з особливими потреба­ми опанувати мистецтвом самореабілітації - механізмом і здатністю до самодопомоги в най­більш продуктивному подоланні кризових ситуа­цій, виході зі скрутного становища, поверненні на тимчасово втрачену траєкторію життєвого шляху. Така психологічна допомога сприяє розкриттю життєвого потенціалу, стимулює самостійні пошу­ки нових можливостей самоздійснення, набли­ження до себе, до власної сутності. Тож реабіліта­ційна педагогіка сприяє становленню дитини як суб'єкта життя, що володіє мистецтвом пізнання самого себе, життєвою компетентністю, життєздат­ністю. Життєздатність - це спроможність суб’єкта відтворювати себе, свою культуру, свої взаємини всупереч нескінченним потокам небезпек, долаючи їх і відповідаючи на них відповідно до реального виклику історії людської долі.

Прикладним завданням реабілітаційної педаго­гіки є теоретичне та організаційно-практичне забез­печення освітньо-реабілітаційного процесу як у си­стемі спеціальної освіти, так і у процесі інтеграції дітей з особливими потребами в загальноосвітні школи.

В основі реабілітаційної педагогіки міститься уявлення про хворобу як руйнівний процес в ор­ганізмі, що характеризується не лише поганим фізичним самопочуттям хворої дитини, а й змінами її особистості, зрушеннями в емоційній сфері. Від­новлення здоров'я передбачає подолання на­слідків переживань, небажаних установок, невпев­неності у власних силах, тривоги про погіршання стану і рецидиви хвороби. Що ж актуалізує, зумовлює необхідність розробки теоретичних основ реабілітаційної педагогіки на засадах життєтворчості особистості, реалізації її конструк­тивних ідей у педагогічній практиці?

По-перше, це поглиблення кризового стану всіх сфер життя українського суспільства. Драматизм полягає в тому, що криза має системний характер і великою мірою позначається на психі­ці молодого покоління. Типовою ситуацією особи­стішого сприйняття умов життя, соціального сере­довища є стан непевності значної частини насе­лення, зокрема й молоді, щодо перспектив свого життя, свого місця в стихії суспільних змін. Криза, пов'язана з переходом до ринкових відно­син, втягує в екстремальні умови існування деда­лі ширші верстви населення.

Від нестабільності суспільства потерпають на­самперед діти. Вона є передумовою кризи в роз­витку особистості: змінюється структура мотивацій, ціннісні орієнтири. Кризова ситуація в сус­пільстві, соціальна напруга, занепад духовних і моральних цінностей спричинили глибокі зру­шення у світосприйманні, орієнтації молоді у сфері культури, професійного самовизначення. Особливо руйнівними є розгубленість, втрата іде­алів, неоптимістичне сприйняття життя, відчужен­ня від суспільства. Серйозний дефіцит пози­тивного впливу на молоде покоління призводить до того, що серед молоді й дітей усе більше зрос­тає тривога, соціальний параліч, страх.

Тому першочерговим завданням реабілітацій­ної педагогіки є глибоке вивчення деструкції со­ціального середовища і феномена дезорганізації, дезадаптації особистості молодої людини. Важли­вого значення набувають питання соціальної, світоглядної, духовної реабілітації особистості в сучасному мінливому світі, а також ті психо­логічні та педагогічні чинники, що стимулюють чи гальмують цей процес.

По-друге, втрата інтересу державних і громад­ських інститутів до проблем дитинства. Відсут­ність довіри до дітей, виведення їх за межі соціально значущих справ відіграє серйозну психоло­гічну роль у характеристиці відносин дорослого світу і дитинства. Ця обставина призводить до деформації підлітково-юнацької самосвідомості: молода людина внутрішньо ще не готова зайняти значущу соціальну позицію й усвідомити власне "Я" в системі багатопланових суспільних відно­син. А це спричиняє інфантилізм, егоїзм, духовну спустошеність. Таким чином виникає загроза занепаду всієї системи успадкування культурно-історичного досвіду.

По-третє, погіршання соціальної ситуації, збільшення кількості дітей, що живуть у винятково важких соціальних умовах. Серйозної уваги потребують діти-сироти, діти, які залишилися без піклування батьків, діти-інваліди, діти «групи ризику». В Україні неухильно зростає кількість «дітей вулиці»,які перебувають в екстремальних умовах. Ось чому реабілітаційна педагогіка має дати відповідь на гострі запитання: Як допомогти дітяму кризових ситуаціях? Як полегшити життя знедоленійдитині?

По-четверте, разюче погіршання здоров'я підростаючого покоління. Особливо згубні наслідки чорнобильської катастрофи. Криза екологічного стану в Україні призвела до загострення загальнонаціональної проблеми - забезпечення умов для фізичного виживання підростаючого покоління.

В Україні з кожним роком зростає кількість дітей з особливими потребами, дітей-інвалідів. Сьогодні їх понад 152 тисячі. Протягом останніх років особливо поширилися складні системні за­хворювання, часто відбувається перехід захворювань у хронічні, значно збільшилася кількість дітей, які мають генетичні ушкодження внутріш­ніх органів. Змінилася й структура дитячої інва­лідності: перше місце посіли хвороби нервової системи й органів чуття (33%), вроджені дефор­мації (І9г7%),психічнірозлади (12,7%). Постій­ними є випадки порушення імунної системи, хро­нічних захворювань бронхо-легеневої системи, ор­ганів травлення. Зростає кількість дітей з пору­шеннями опорно-рухового апарату. Предмет особливої турботи - діти, які постраждали від чорнобильської аварії. Надто важкий їхній соці­ально-психологічний стан. У дітей, які мешкають на забруднених територіях, психодіагностичні до­слідження виявляють нервово-психічні розлади, що свідчать про наявність хронічного стресу. Се­ред "дітей Чорнобиля" найчастіше виникають стреси, конфлікти, кризи, що спричиняють різно­манітні захворювання, погіршання функцій сер­цево-судинної, шлункової, ендокринної систем.

Поглиблення негативних тенденцій у дитячо­му середовищі потребує від науковців, педагогів, громадськості глибокого дослідження проблем комплексної реабілітації, відновлення фізичного, психічного, морального здоров'я дітей, інтеграції їх у суспільство. На жаль, в Україні досі ще не розроблено ефективної інтеграційної стратегії щодо дітей зі специфічними потребами. Одна з гострих проблем — їхня ізольованість від су­спільства: вісімдесят відсотків дітей з особливими потребами проживають у сім’ях, які не отримують цілеспрямованої педагогічної допомоги й під­тримки. По суті, така сім'я кинута напризволяще державою, суспільством. У суспільстві існують консервативні стереотипи і настрої стосовно дітей з особливими потребами.

Повільно відбувається інтеграція в загальноосвітні середні школи, де не створено умов для їхнього навчання й виховання.

Саме ці обставини актуалізують завдання ви­робити нові підходи до педагогічної підтримки дітей з особливими потребами, пошуку перспективних технологій їх інтеграції в суспільство. На порозі XXI ст. зростає потреба у проведенні випереджувальних, прогностичних експериментів із різних аспектів комплексної реабілітації на заса­дах педагогіки життєтворчості.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 12

Безкоштовна робота

Закрити

Реабілітаційна педагогіка

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.