План

1. Здібності і професійна придатність

2. Професійна консультація учнів

1. Здібності і професійна придатність

Професійний відбір являє собою комплекс заходів, призна­чених для визначення у кандидатів на навчання, робоче міс­це чи посаду тих професійно важливих якостей, які достатні й необхідні для оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, що обумовлюють успішність навчання в установлені терміни і ефективність подальшої професійної діяльності. Адже давно відомо, що різні види професійної діяльності вимагають від людини різних якостей та властивостей, які притаманні не всім в однаковій мірі. Процес розвитку особистості у зв'язку з характером діяльності відбувається досить своєрідно, виходячи з особливостей цілого ряду особистісних і діяльнісних факторів. Зазначимо, що цей розвиток має на меті забезпечення досить надійної адаптації індивіда до конкретних і типових, життєвих і регіональних умов, що визначає формування стійких рис осо­бистості, специфічних для більшості видів діяльності.

Багато дослідників (О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін, Є.А. Кли­мов, А.А. Крилов, В.А. Бодров, М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк) відзначають, що саме в ситуації цілеспрямованої поведінки, яка характерна у першу чергу для професійної діяльності, виявляють­ся протиріччя між особистісними проявами і зовнішніми діяльніс- ними і соціальними факторами, що виступають як вимоги до осо­бистості, як стимули розвитку особистості, формування тих її рис і якостей, що найбільш адекватні конкретним формам поведінки і діяльності. У той самий час включення особистості в діяльність, установка на реалізацію її цілей обумовлюють прагнення суб'єкта діяльності переломити, адаптувати зміст і способи забезпечення трудового процесу для тих функціональних можливостей, що ви­значаються структурою особистості конкретної людини.

Актуальність даного дослідження зумовлена недостатністю ви­вчення феноменів і закономірностей розвитку дорослої людини, зрілої особистості, формування й удосконалення особистості вза­галі на життєвому шляху і, зокрема, у період її професіоналізації, тобто становлення професіонала. Однією з причин є те, що для періоду дорослості не сформовано і не зазначено «завдань розвит­ку» на етапах життєвого і професійного шляхів. Своєрідність цих завдань на етапах дорослості визначається варіативністю форм со­ціальних, виробничих та інших відносин, зростанням ролі проце­сів саморегуляції та самооцінки, активним формуванням страте­гій поведінки тощо. На ці положення звертає увагу Є.А. Климов в концепції психічного розвитку, яка була розроблена в працях О.М. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова, вони є надзвичай­но плідними з погляду розуміння розвитку людини як суб'єкта ді­яльності. Досить переконливі дані про своєрідне продовження пси­хічного розвитку дорослої людини одержала Л.І. Анциферова на підставі аналізу ряду робіт вітчизняних і закордонних авторів, що вивчали структуру інтелекту, загальних і спеціальних здібностей.

Кожна людина упродовж життя переживає так звані нор­мативні життєві кризи. Особливо вираженим є зв'язок норма­тивних криз дорослості з професійною діяльністю. Криза дорос­лого життя в період ранньої дорослості пов'язана із завданням остаточного переходу до самостійного життя і незалежності від батьків, але в цей період починається і самостійна професійна діяльність («кризи адаптації професіонала»). Вона зумовлюєть­ся труднощами входження в жорсткий трудовий режим, непев­ністю в своїх можливостях, необхідністю доучуватися або пе­реучуватися, складністю адаптації до трудового колективу і до взаємин зі співробітниками.

Після завершення періоду трудової адаптації (через 4-5 ро­ків роботи) фахівцеві потрібно якесь реальне підтвердження його професійних досягнень (збільшення зарплати, підвищення статусу тощо). Якщо цього не відбувається, з'являється емоцій­ний дискомфорт, незадоволеність працею, надмірна професійна перенапруга і перевтома, - усе це характеризує зародження нор­мативної психологічної кризи («криза 30-річчя»).

Нормативна «криза середини життя» (40-45 років) у про­фесійному житті пов'язана з переживанням необхідності і мож­ливостей останнього ривка в досягненні бажаного професійного рівня і виявляється в стані перенапруги, тривожності, апатії, а також в стійких функціональних розладах. Важко переживаєть­ся і передпенсійна криза, яка поглиблюється змінами фізично­го, соматичного і психічного статусів.

У розвитку особистості на професійному шляху можуть від­значатися і так звані «біографічні кризи»:

  • кризи нереалізованості виникає тоді, коли в суб'єктивній картині життєвого шляху слабко виявлена реалізація зв'язків подій життя, коли в новому соціальному середо­вищі недостатньо оцінюються попередня підготовка суб'єкта, його досвід і кваліфікація;
  • криза спустошеності розвивається тоді, коли в суб'єктив­ній картині життєвого шляху слабко виявлені зв'язки, що ведуть від минулого до сьогодення в майбутнє і пов'язана із переживанням хиткості становища, знижен­ня привабливості професійних цілей;
  • криза безперспективності зароджується тоді, коли слаб­ко уявляються потенційні зв'язки, події, мрії про май­бутнє тощо.
  • Для проблеми формування особистості професіонала і пси­хологічної зумовленості професійної придатності важливим є положення про внутрішню суперечливість процесу індивідуаль­ного розвитку людини. Б.Г.Ананьєв висловив думку, що нерів­номірність змін і гетерохронність (різночасність) фаз розвитку характерні і для процесу росту і дозрівання, і для більш пізніх періодів життя. Він показав важливість законів гетерохронності не тільки для розвитку індивідуальних властивостей, але і для формування особистості упродовж усього життєвого шляху.

    Наступним нашим завданням є визначення факторів, що сприяють розвитку особистості професіонала в діяльності, де­термінують формування специфічних особистісних рис, здібнос­тей, інтересів та інших якостей, адекватних обраному професій­ному шляху.

    Включення суб'єкта в діяльність супроводжується поєднан­ням індивідуальних можливостей, здібностей людини з такими вимогами, що пред'являються змістом і умовами самої діяльності з погляду успішного її виконання. У процесі освоєння конкретної діяльності, зіткнення суб'єкта з новими задачами, професійними ситуаціями, нестандартними умовами постійно виникають проти­річчя між вимогами діяльності та орієнтованих структур психіки. Ці протиріччя і є основою рушійною силою розвитку особистості.

    Процес формування особистості професіонала і досягнення визначеного рівня придатності до конкретної праці зумовлюєть­ся синтезом, з одного боку, можливостей, здібностей і активнос­ті особистості, а з іншого - вимогами діяльності, які зумовлені особливостями її змісту, засобів, умов і організації. На основі цього синтезу, включення особистості в трудовий процес форму­ється суб'єкт діяльності.

    Професійну придатність людини до конкретної трудової діяльності треба розглядати як властивості людини, що володіє суб'єктними якостями.

    Рівень професійної придатності на етапах становлення про­фесіонала буде залежати від декількох факторів:

    1. від ступеня адекватності відображення суб'єктом діяль­ності її об'єкта, тобто того, що суб'єкт намагається пізна­ти і перетворити у навколишньому світі й у конкретних трудових ситуаціях;

    2. профпридатність суб'єкта буде визначатися характером професійної мотивації особистості, її спрямованістю, ін­тересами, установками тощо;

    3. важливим фактором формування профпридатності є роз­виток у суб'єкта індивідуально своїх способів розв'язання типових життєвих і кризових проблем (формування ін­дивідуального стилю трудової діяльності), уявлень про своє місце в житті і праці та утвердження себе в суспіль­стві й в уявленні про самого себе, системи самооцінки і самовдосконалення.

    У цьому полягають індивідуальні можливості об'єкта з точ­ки зору прояву рівня придатності і керування цією властивістю.

    Основним механізмом формування особистості (суб'єкта ді­яльності) і досягнення визначеного рівня професійної придатнос­ті є співставлення психічної організації з вимогами діяльності. В умовах жорстко детермінованих вимог, нормативів діяльності особистість та її психіка набувають і виявляють не тільки різ­номаніття форм і способів пристосування, самоорганізації, але і конструктивну особистісну активність у пошуку і виробленні механізмів і прийомів регуляції діяльності. Вимоги професій­ної придатності до конкретної діяльності (і як рівень досягнень суб'єкта, і як його індивідуально-професійна властивість) мають оцінюватися характеристиками цілісної особистості, системним показником властивостей особистості (Б.Ф. Ломов).

    Формування професійної придатності нерозривно пов'язане із самовизначенням особистості, тобто із самоствердженням, само- реалізацією і самовдосконаленням людини в суспільстві, у праці і трудовому колективі. Професійне самовизначення - це самостій­не й усвідомлене переживання змісту виконуваної роботи і всієї життєдіяльності у конкретній культурно-історичній (соціально- економічній) ситуації. Цей процес зумовлений проявами внутріш­ніх ресурсів, сил, установок на шляху професійного становлення особистості та її розвитку. Професійне самовизначення людини у світі професій і на професійному шляху є особистим і особис- тісним аспектом формування професіонала. Проблему самовизна­чення особистості варто розглядати в контексті не тільки юнаць­кого віку або вибору професії, але й у більш широкому змісті, у зв'язку з питаннями професійного розвитку особистості.

    Професійне самовизначення є багатомірним і багатоступін­частим процесом, що можна розглядати під різними кутами зору:

  • як серію завдань, що ставить суспільство перед особис­тістю, які варто вирішувати;
  • як процес поетапного ухвалення рішення, за допомогою якого людина формує баланс між власними перевагами, інтересами, цілями і вимогами трудової діяльності, по­требами суспільства тощо;
  • як процес формування особистості професіонала, його ін­дивідуального стилю й оцінки діяльності.
  • З цих позицій професійне самовизначення трактується як «Я-концепція» індивіда, що відбиває його розуміння, пережи­вання і наміри, предметні дії в професійній діяльності. Пере­раховані вище цільові функції професійного самовизначення за своєю суттю є критеріями оцінки професійної придатності.

    Професійне самовизначення припускає формування суб'єкта, що володіє високою мобільністю, широкою орієнтацією у сві­ті професійної праці, не обмежуючи можливості особистісного розвитку, тобто відбиває єдність життєвого (професійного) і осо­бистісного самовизначення.

    Отже, професійне самовизначення не тільки акт вибору про­фесії, але динамічна процедура формування професіонала на всьому життєвому шляху.

    На думку Н.С. Пряжнікова, у наш час більш розповсюдже­ним стає зсув інтересу до особистісних аспектів цієї проблеми. Аналіз власне професійного самовизначення не може бути до­сить ефективним при його ізольованому дослідженні (цілісний підхід до феномена самовизначення особистості). Саме такий погляд на проблему самовизначення має розглядати цей фено­мен у зв'язку з розвитком, формуванням професіонала і досяг­ненням рівня професійної придатності на всіх етапах професій­ного шляху.

    При аналізі професійної діяльності дозволяє виділити таку форму детермінації в процесі самовизначення, як саморегуляція (Л.Г. Дікая, О.А. Конопкін, Г.С. Нікіфоров). Процеси саморе­гуляції визначають такі механізми регуляції рівня професійної придатності, як:

  • мобілізація ресурсів особистості й організму;
  • адаптація до умов і процесів трудової діяльності;
  • аналіз можливостей особистості та співставлення їх з ви­могами діяльності;
  • побудова і корекція особистих планів, стратегій поведін­ки і перспектив розвитку тощо.
  • Самовизначення особистості може розглядатися як результат і як процес засвоєння, закріплення і прояву цілісних та значи­мих особистісних властивостей. Самовизначення - це не просто акт ухвалення рішення або усвідомлення себе. За Є.А. Клімо- вим, професійне самовизначення - це діяльність людини що приймає той або інший зміст, це насамперед образи бажаного майбутнього, особливості усвідомлення себе і свого місця в сис­темі ділових міжособистісних стосунків.

    Діяльність розглядається як одиниця психологічного ана­лізу поведінки і життєдіяльності людини, а самовизначення є діяльністю з метою перетворення внутрішньої психологічної структури, її збереження і розвиток (І.Ф. Кузнецов).

    Отже, самовизначення, що розуміється як власне психоло­гічна діяльність, містить у собі таку мету, як:

  • інтеграція особистості;
  • психологічний захист;
  • розв'язання «завдань на розуміння» тощо.
  • Самовизначення і самоперетворення психологічної структу­ри особистості можливі тільки при здійсненні вчинку, тобто ре­алізації цього перетворення в зовнішнім середовищі.

    Особлива увага до проблеми формування особистості професі­онала викликана постановкою питань про зв'язок її змісту і ди­наміки з питаннями придатності людини до трудової діяльності з індивідуально-психологічними особливостями суб'єкта діяль­ності, з можливістю оцінки і прогнозування цього процесу тощо.

    Основна сутність проблеми формування особистості професі­онала зводиться до двох основних положень:

  • «особистість виявляється в професії» - у процесі вибо­ру й оволодіння професією, професійного удосконалення і реалізації особистості професіонала, визначення його місця в суспільстві досягненням матеріальних і духо­вних цінностей, задоволення особистих пізнавальних ін­тересів;
  • «розвиток особистості в діяльності» - формування про­фесійно орієнтованих якостей людини (його організму й особистісних рис), розширення сфери пізнання навко­лишнього світу і його значення, розвитку форм і змісту предмета спілкування.
  • У психологічному плані ця проблема пов'язана з вивченням закономірностей формування операційної структури діяльності в процесі професіоналізації й у залежності від індивідуальних, групових і загальних особливостей особистісної сфери, а також розвитку (мотивів та інтересів, здібностей, емоційно-вольової сфери, професійно важливих якостей) на різних етапах профе­сійного шляху й у різновидах трудової діяльності.

    Професійна придатність - це властивість особистості, що формується, розвивається. Під час професійної діяльності спо­стерігаються постійні зміни її змісту, засобів, умов, які визнача­ють все нові і нові вимоги до одного і того самого, що стимулює її розвиток. Різним типам особистості відповідають різні типи розвитку. Формування особистості професіонала необхідно по­чинати задовго до його вступу у власне професійну діяльність, з ранніх років [2; 5, с. 20].

    Експериментальні дослідження дали змогу виявити особли­вості динаміки професійно важливих якостей (ПВЯ) упродовж усього професійного шляху людини. В онтогенезі найбільш ста­більними є якості, пов'язані з типологічними особливостями ви­щої нервової діяльності - характеристики темпераменту, екс­тра- та інтроверсія, нейротизм, емоційна реактивність.

    Водночас особистісні якості демонструють велику мінливість під час професійної діяльності. Це, наприклад, виявляється в ди­наміці й становленні професійної самооцінки. На етапі професій­ного самовизначення прогностична оцінка професійної діяльності значимо корелює із загальною самооцінкою особистості; у групі молоді від 20 років вона, в більшості випадків, трохи завищена і в цілому відіграє позитивну роль (у підлітків переважають ві­кові цілі). Ведучою при цьому є емоційна складова самооцінки на початковому етапі професійної підготовки. Вона, звичайно, недо­статньо відповідає об'єктивним умовам, знижується її стійкість, що створює умови для тривалого її формування. За період на­вчання формується самооцінка успішності навчальної діяльності, що потім неадекватно переноситься на професійну діяльність.

    На етапі входження в професійну діяльність відмічається повторне зменшення стійкості самооцінки, рівень її також зни­жується, іноді різко падає, особливо у випадках недостатньо об­ґрунтованого переносу навчальної діяльності. Виникає небезпека закріплення неадекватного заниження самооцінки, що може при­звести до негативного емоціонального фону діяльності, зниження мотивації і навіть спроб зміни спеціальності. В процесі нагрома­дження досвіду спостерігається поступова стабілізація самооцін­ки і вихід її на адекватний і досить високий рівень. Відзнача­ється прогресивне посилення когнітивної складової самооцінки. Несприятливою для цього етапу професійної діяльності є тенден­ція до появи гіперстійкості у самооцінці, втрати її гнучкості, що негативно позначається, наприклад, на процесі переучування.

    Етап виходу з професійної діяльності характеризується більш менш вираженою кризою самооцінки, особливо важко для осіб з дуже високою гіперстійкою професійною самооцінкою. Ця криза задовольняється забезпеченням стабільності загальної са­мооцінки особистості за рахунок інших видів діяльності (кон­сультативної, суспільної).

    У самій професійній діяльності формуються такі професійно важливі якості (ПВЯ), як відповідальність, сумлінність, акурат­ність, вольові якості.

    Професійна придатність до освоєння і практичної реалізації діяльності залежить від ступеня розвитку, особливостей прояву та диференціальних характеристик різноманітних особистісних властивостей і якостей людини. Однак, незважаючи на поміт­ні відмінності в змісті комплексів професійно важливих якос­тей, у різних видах діяльності існує ряд особистісних професій­но значимих якостей (практично для будь-якої професії), їхнє формування, розвиток і прояв поєднуються з будь-яким видом діяльності. Це такі якості, як відповідальність, самоконтроль, емоційна стійкість.

    Важливим фактором, який визначає вимоги сучасної діяль­ності до спеціаліста, є зміни, що пройшли під впливом науково- технічного прогресу та пов'язанні з прийняттям на озброєння принципово нових систем техніки, автоматизації процесу управ­ління, різким підвищенням інтенсивності навчальної роботи (В.А. Бодров).

    Для того, щоб проводити профорієнтаційну роботу і профе­сійний відбір, необхідно знати професіограму, професійно важ­ливі якості (ПВЯ) та індивідуально-професійні характеристики, які відрізняються між собою. За походженням (генезисом) - тут можна, передусім, виділити групу психофізіологічних якостей (особливості пам'яті, мислення, швидкості та точності рухів, рівень нервово психічної стійкості, властивості нервової систе­ми тощо), які мають в більшому ступені природну, спадкоємну зумовленість та соціально-психологічні якості (мотиви, профе­сійна направленість, суспільна та трудова активність, особли­вості спілкування та поведінки в колективі), які є продуктом життя та діяльності в суспільстві, тобто соціально-зумовленими (В.А. Бодров, Б.Ф. Ломов, Є.А. Клімов [1; 3]).

    Диференціація ПВЯ за даними критеріями має особливе зна­чення на стадії підбору та використання адекватних методик ви­явлення та оцінки соціально-психологічних особливостей май­бутніх спеціалістів.

    З урахування таких відмінностей особистості належно виді­ляти два види професійної психодіагностики: психофізіологічне дослідження та соціально психологічне вивчення.

    Ще одним критерієм в професійних вимогах до особистості є ступінь змінності, здатність до швидкого тренування, індивіду­альні характеристики. Практичне значення вірної диференціації ПВЯ за цим критерієм визначається тим, що оцінюється рівень розвитку тих якостей особистості, які, будучи професійно важ­ливими, погано піддаються тренуванню, змінам в процесі на­вчання та практичної роботи. Виявлено, що в процесі навчання менш за все піддаються змінам характеристики психічних про­цесів та функцій, а також психологічний тип людини, моральні якості, деякі риси характеру (відповідальність, добросовісність, акуратність, скромність, дисциплінованість). Крім того, вивчаю­чи вимоги професії до особистості, можна їх узагальнити за рів­нем спеціальностей ПВЯ. В цьому відношенні доцільно відрізня­ти загально професійні якості, що окреслюють успіх навчальної роботи всіх спеціалістів або ж великі їх групи (керівників від збройних сил), та спеціальні якості, активно включені в діяль­ність лише спеціалістів окремого профілю, випускників деяких вузів (М.В. Макаренко, М.С. Корольчук).

    З урахування рівня спеціальності повну ієрархію груп ПВЯ спеціалістів можна представити в такому вигляді:

  • якості, необхідні будь-якому сучасному спеціалісту;
  • якості, професійно важливі для випускників усіх на­вчальних закладів (будь-якого керівника);
  • якості, загальні для керівника того чи іншого напряму діяльності;
  • якості, що відображають своєрідність роботи керівника визначеного профілю професійної діяльності (командно­го, інженерного тощо);
  • спеціальні якості, специфічні тільки для якогось ВНЗ (конкретного спеціаліста);
  • найбільш загальні вимоги визначаються державними до­кументами, реєстрами.
  • Отже, з погляду сучасної психології, професійна придатність особистості розуміється як динамічне поєднання індивідуально- психологічних особливостей, які формуються в процесі навчан­ня та діяльності, забезпечують успішне освоєння професії до рів­ня майстерності і високопродуктивної професійної діяльності. Провідними факторами формування профпридатності є здібнос­ті, професійно важливі якості, які розвиваються і удосконалю­ються в процесі навчання і діяльності на основі мотивації.

    Характеристика роботи

    Контрольна

    Кількість сторінок: 14

    Безкоштовна робота

    Закрити

    Профорієнтаційна робота в школі

    Замовити дану роботу можна двома способами:

    • Подзвонити: (097) 844–69–22
    • Заповнити форму замовлення:
    Не заповнені всі поля!
    Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

    Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.