Зміст

Вступ

Виховна діяльність

Світлі миті життя у таборі (план роботи табору)

Наша задача – кожною справою здивувати дитину

Додатки

Використані джерела

31 травня

День квітів

Конкурс малюнків «Квіткова фантазія»

Загальнотабірне свято «Бал квітів» (вірші, пісні, легенди про квіти)

Вікторина «Світ квітів»

ЛЕГЕНДИ ПРО КВІТИ

Зозулині черевички

Колись давним-давно правив поліським краєм скупий і загребущий князь. Пообкладав той князь усі села таким податком, що люди ледве-ледве животіли. Та якось від одного села князеві не прислали данини. Розлютився правитель і вирішив покарати неслухів. Вийшла вона навстріч князю, щоб сказати, що люди села не сплатили податі тому, що був недорід, і заворожила князя своєю вродою. Князь пообіцяв помилувати всіх, якщо дівчина стане його дружиною. Дівчина погодилася, хоча князь був старий і бридкий. Князь велів дівчині придумати, який вона хоче подарунок на весілля і додав, що дає своє князівське слово, що виконає усяку її забаганку, хоч би скільки золота довелося на те покласти. Довідавшись про це, найстаріший дід села сказав: “Ти врятувала нас, ми тобі теж допоможемо. Ось насіння. Нехай князь сплете тобі весільний вінок із квітів, що виростуть із цього насіння”.

Князь навіть зрадів, що не треба тратити грошей на весільний подарунок, а з весіллям можна і почекати. Посіяв те насіння та й став чекати. Ось перші сходи з’явились, стебельце, листочки, а квіток все нема та й нема. Рік немає цвіту, два немає. Збагнув князь, що його обдурили, та слово князівське при всіх дав – назад не забереш. 17 літ чекав князь. А на 18 році рослинки в один день раптом зацвіли небаченим досі цвітом. Кинулись князівські слуги доповідати про це своєму господареві, а той уже мертвий лежить. Так і не дочекався своєї мрії.. З тих пір ці квіти іноді називають мрією. Зажурилися в селі, як почули про карателів. Старі діди думали-гадали як зарадити лихові, та нічого не придумали. І тоді прийшла до дідів тиха донька бідної вдови. “Я, – каже, – спробую врятувати село”. Попросила дівчина тільки одного: щоб їй пошили нову сукню. Коли вранці побачили її в новому вбранні, всі зрозуміли, що перед ними справжня красуня.

Любка дволиста

Одного разу попрямувала стара чаклунка в гори за цілющими травами. Назбирала повну торбу трав, притомилася і сіла відпочити. Дивиться, а по обидва боки від стежки травичка малесенька пробирається в гори. Озирнулася чаклунка і бачить, що сидить вона на м’якому зеленому килимі. Все навколо заполонила травичка невеличка. Завела вона з травою розмову, чому це та в гори поспішає.Відповідає трава, що це люди не дають їй життя внизу і тому вона йде від них у гори. Слухала, слухала чаклунка і вирішила досадити людям, вмовила вона травку-мандрівницю повернутися вниз на землю і заселити городи і сади, зайняти кожний вільний шматок землі.

Лілія лісова

Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а безжалісно рубали шаблями. Лилась кров, лились сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідому країну.В одному селі ( а скільки таких сіл на широкій Україні ) росли і розквітали красиві вродою і станом чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, непорочні, як білий цвіт лілії.

Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю, втопились в бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явились білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згорище на місці села, і, наче злякавшись побаченого, пробігло по неспокійній поверхні річки, невідомі квіти розцвіли яскравим, сліпучим цвітом. Здавалось, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світла. А ввечері, з запахом сонця,– ховалися від чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квіти, яких прозвали ліліями просипаються з сонцем і засипають з його заходом.

Легенда про ковилу та маки

Колись давно на наш край нападали вороги. Багато людей гинуло... А хто не загинув, того чужинці забирали в полон. Ішли полонені рідною землею, гарячими слізьми поливали дорогу в неволю...Ось така невільницька валка простувала степом. Серед чоловіків вирізнявся поставою один парубок. Міцні руки, дужі плечі були туго обкручені вірьовками. Сірі очі його аж зчорніли від безсилого гніву, на обличчі застиг гордий вираз нескореності. А одну з полонянок чужинці ховали в наметі. Тільки зрідка долинав звідти сумовитий спів, повен туги і болю. Коли парубок чув той голос, ще більше паленіли його очі, ще грізніше стискалися вуста. Але пута гадюками пов’їдались йому в тіло, скували рухи.

Одного разу налетів степовий вихор, зірвав намет. Коли полонянка підвела голову і глянула навколо, парубок отерп від небаченої краси. Коли їх очі стрілися – сталося диво; народилося незнане почуття. Запалало воно у грудях парубка: неймовірним зусиллям розірвав він на собі пута, вихопив у ошелешеного вартового вуздечку коня, мов на крила підхопив дівчину і майнув у степ. Якусь мить всі не могли зрозуміти; що сталося. А коли отямились, кинулися навздогін.Та кінь утікача летів, як вітер. Зрозуміли чужинці, що не спіймати їх, не догнати.Щасливі юнак та дівчина глянули одне одному в вічі: злили вуста у поцілунку. І таке таїнство єднання двох душ створилося тої миті, що сонце зупинилося, замилувавшись, вітер приліг на трави, затаївши подих. Зловісний свист розрізав повітря – гостра стріла пронизала відразу двоє сердець. То один з чужинців натягнув лука і, вклавши всю хижу силу, пустив стрілу навздогін утікачам. Так і застигли парубок і дівчина в нерозривних обіймах. Пішов кінь степом, несучи на собі мертву казку двох сердець. Кров повільними краплями спадала в густу траву. І там, де падали ці важкі краплини, поставали з трави квіти, як полум’я. Яріли вони червоним цвітом, ховаючи в собі полум’я двох сердець. А кінь ішов та йшов, бо він був теж полонений і теж вертав додому, до свого зеленого лугу, до теплої стайні, обережно несучи на собі страшну ношу.

Та коли прийшов додому, то замість села побачив чорне згарище. Тоскно заіржав, захвилювався. І тоді з його спини додолу впала ноша. Зразу налетіловороння, намагаючись виклювати мертві очі. Кінь знову заіржав, розпачливо та тужно. Вороня втекло. Довго стояв у задумі, потім почав рити землю. Бив і бив копитами, яма глибшала, ширшала. Вибився із сил… Зовсім знесилений, обережно скотив застиглих у довічних обіймах молодят і почав загортати. Ліг поруч і не встав більше...Весною над молодими прослалися дивним килимом квіти, що народилися з їхньої крові. Ціле літо цвіли вони, розкидаючи навколо своє насіння, ваблячи красою. А над конем зеленим шовком прослалася ковила, відтіняючи квіти, що пломеніли поруч.

Підсніжник звичайний

Ці перші квіти— весняні усмішки рідної землі— користуються величезним попитом, їх безжалісно виривають. У зв'язку з цим вже в багатьох місцевостях, де колись підсніжників було багато, вони зникли. Підсніжник потребує охорони, він занесений до Червоної книги

Підсніжник — символ надії. Згідно з однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, декілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти підсніжника -провісника весни. України.

Колись, дуже давно, квіти цвіли протягом року. Сніг падав на землю,але він був безбарвний, і його ніхто ніколи не бачив. Захотів сніг,щоб і на нього люди дивились й щоб ним, як квітами, милувалися. Пішов сніг до червоної рути і попрохав її, щоб вона дала йому трохи свого кольору. А рута йому відповіла: «Я червона, і все навкруги буде червоним»,- і не дала йому свого кольору. Тоді пішов сніг до зеленої травички й нумо її прохати, щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому відмовила. Звертався він і до айстри, і до фіалки - і ніхто не допоміг снігу.Лише коли сніг звернувся до білого підсніжника, той дав йому трохи білого кольору.І відтоді, коли сходить сніг, з’являються підсніжники. Неохоче відступає зима. Ще лежить сніг, іноді то завірюха вхолить, то вдарять морози, та все частіше настають відлиги. Ось-ось з’являться перші ніжні, наче виточені з найтоншої порцеляни, дзвоникоподібні білосніжні квіти. То підсніжник білосніжний, або весняний (саме така його наукова назва).

Легенда про сон-траву

Колись у незапам'ятні часи за широкими листям цієї рослини переховувався біс. Переслідуючий його Архангел Михайло пустив у нього стрілу блискавки, яка і "прострелила" рослину, після цього листя перетворилися в вузькі смужки. З тієї самої хвилини вся нечисть не сміє і наблизитися до сон-трави. А саму рослину стали вважати не тільки оберегом від усякого чаклунства і лихого ока, але і символом переможного зброї. Його соком навіть обробляли списи, щоб відігнати темну силу.

Дивовижні рослини

Росичка

У помірному поясі на болотах ростуть невеличкі рослини з листками, вкритими дрібними ворсинками, які наповнені липкою рідиною. Це відомий комахоїд росичка. Варто якійсь комасі лише торкнутися хоч до однієї з її ворсинок, як спрацьовує природна пастка. Жертва вгрузає в липкий слиз, а сусідні ворсинки ніби за командою дружно хапають її за лапки, хвіст, крильця і незабаром топлять у клейкій речовині. Цікаво, що клей, який виробляють комахоїдні рослини, не тільки схоплює необережних комах, а й діє подібно до наркозу. Мертва комаха з краю листка потрапляє на його середину, листок стулюється, перетворюючись на щось подібне до шлунка. А коли через кілька днів розкривається, то на ньому можна побачити рештки жертви один лише хітиновий покрив. Поверхня листка стає на деякий час сухою, та коли в рослини розпалюється апетит, вона знову вкривається липкою росою і чатує на нову жертву. На земній кулі налічується близько ста видів росички

Ломикамінь- найпівнічніша квітуча рослина

Він у вигляді дерну із стеблами, що стелиться, густо покритим листям. Має м’ясисте листя, сріблясто-зеленого кольору з коричневим обідком з утворенням у формі півмісяця на кінці. Ці рослини виділяють кальцій у вигляді вапна. М’ясиста структура оберігає їх від морозу. Квіти у ломикаменя великі, із закругленими пелюстками. Ростуть в тріщинах скель, звідси назва ломикамінь.

Загадки про рослини

З - під снігу з'явився,

Прокинувся від сну.

Усіх запросив

Зустрічати весну.

Я першим зацвітаю серед гаю

І білий, наче сніг, я колір маю.

Тільки вчора теплий вітер

Вість приніс нам від весни,

А сьогодні дивні квіти

Крізь замети проросли.

Перші квіти проростають

З цибулиночок малих,

Кожну весну зустрічають,

Розпізнайте, діти їх.

Я той сніг колю "голками",

Зелененькими листками.

Білу квітку вивільняю -

В ноги березню схиляю.

Перша квіточка весняна

Тихо під сніжком куняла.

Дмухнув вітерець тепленький,

І з'явився цвіт біленький.

Перша квіточка веснянатихо під сніжком куняла. Дмухнув вітерець тепленький,
і з’явився цвіт біленький. (Підсніжник)

Я на інших геть не схожий;

Кучерявий та пригожий.

Постелю під голе віття

Фіолетове суцвіття (Ряст)

Кросворди в загадках

Кросворд «Квіти весни»

к в і т к а к в і т к а
к о н в а л і я к о н в а л і ї
ф і а л к а ф і а л к а
р я с т р я с т
н а р ц и с н а р ц и с
б а р в і н о к б а р в і н о к
в е с н а в е с н а
п р о л і с о к п р о л і с о к
т ю л ь п а н т ю л ь п а н
п і д с н і ж н и к п і д с н і ж н и к

1.Навесні вона в теплі

Проростає з-під землі. Має запах, має вроду, І дарує насолоду. (Квітка)

2.Дзвіночки в лісі ніжні-ніжні,

Немов сніжинки білосніжні.

В зеленім листі спочивають,

П’янкий весняний запах мають. (Конвалії)

3.Має гарні жовті вічка

Й фіолетову спідничку. Запах ніжний і духмяний Наповняє ліс весняний. (Фіалка)

4.Я на інших геть не схожий:

Кучерявий та пригожий. Постелю під голе віття Фіолетові суцвіття. (Ряст)

5.Я – дуже ніжна квітка,

Струнка, як кипарис. Чудовий маю запах, а звуть мене … (Нарцис)

6.Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний, А коли весну стрічає, Сині очі розкриває. (Барвінок)

7.Де вона проходить, -

Там травиця сходить, Квіти розцвітають, Солов’ї співають. (Весна)

8.Навесні я зацвітаю

Синім цвітом серед гаю. Відгадайте, що за квітка, Бо мене не стане влітку. (Пролісок)

9.На квітник погляньте, діти,

Там козак стоїть між квітів. Весь червоний – гордий пан, Не козак це, а … (Тюльпан)

10.З-під снігу з’явився ,

Прокинувся од сну, Усіх запросив стрічати весну. (Підсніжник

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 82

Безкоштовна робота

Закрити

Організація виховної діяльності в літньому таборі

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.