Зміст

1. Класифікація стін і вимоги до них

2. Цегельні стіни

3. Будинки з монолітного залізобетону

4. Архітектурно-конструктивні елементи стін

5. Окремі опори. Прогони

Використана література

1. Класифікація стін і вимоги до них

Стіни є найважливішими конструктивними елементами будин­ків, що служать не тільки вертикальними конструкціями, які огоро­джують, але нерідко й несущими елементами, на які спираються пере­криття і покриття. У зв'язку з цим призначенням стін при розробці проекту будинку особливу увагу приділяють вибору конструктивної схеми будинку і виду стін. При цьому залежно від призначення будин­ку стіни повинні задовольняти наступним вимогам: бути міцними й стійкими; мати довговічність, що відповідає класу будинку; відповіда­ти ступеню вогнестійкості будинку; забезпечувати підтримку необхід­ного волого-температурний режим у приміщеннях; володіти достатні­ми звукоізолюючими властивостями; бути технологічними, забезпечу­вати максимально можливу індустріальність при спорудженні; бути економічними, тобто мати мінімальні витрату матеріалів, масу одиниці площі, найменші трудовитрати й витрати коштів; відповідати архітек­турно-художньому рішенню, оскільки стіни є, по суті, одним з основ­них структурних частин будинків, що формують їх архітектурне об­личчя.

За видом застосовуваних матеріалів стіни можуть бути кам'яні (зі штучних і природних каменів), дерев'яні, ґрунтові і з синтетичних матеріалів.

За характером роботи стіни бувають несучі, само несучі і навіс­ні. Несучими є стіни, які є не тільки захисними конструкціями, на них спираються також конструкції покриття або перекриття. При констру­ктивній схемі з само несучими стінами вертикальні навантаження від перекриттів сприймають стовпи або колони. Стіни виконують тільки обгороджують функції. У цьому разі вони сприймають горизонтальні вітрові навантаження, що передають їх на конструкції каркаса (балки і колони). Такі стіни сприймають тільки навантаження від розташова­них вище стін. Застосування навісних стін, що виконують тільки захи­сні функції, характерно для каркасних будинків.

За конструкцією і способом зведення кам'яні стіни поділяють на чотири групи: з дрібноштучних елементів (дрібних каменів); з великих каменів (блоків); монолітні й великопанельні.

Кладкою називають конструкцію, виконану з окремих каменів (природних чи штучних), шви між якими заповнюють будівельним розчином.

Для забезпечення нормальної роботи і монолітності стін їх зво­дять з дотриманням правил, що визначають їх розрізку. Так, кладку стін роблять з розташуванням каменів горизонтальними рядами, щоб вертикальні шви не збігались. Цю розбіжність вертикальних швів на­зивають перев'язкою. Перев'язка швів забезпечує рівномірний розпо­діл навантаження і залучення до спільної роботи у сіх каменів, що утворюють стіну.

Для кладки стін з каменів, а також влаштування стін з великих блоків і панелей використовують вапняно -цементні, цементно -глиняні чи цементні розчини.

Монолітні стіни виконують за допомогою спеціальної опалубки, в яку укладають матеріал стіни. Опалубка в міру зведення стін пересу­вається за висотою.

2. Цегельні стіни

Цегла є одним з основних стінових матеріалів. У сучасному бу­дівництві цивільні будинки зводять з цегли, при цьому створюються великі можливості використання архітектурно-художніх якостей цього матеріалу.

Цегельні стіни виконують з керамічної і силікатної цегли. Стан­дартна цегла має розміри 120х65х250 мм. Застосовують також полуто­рну цеглу, що має висоту 88 мм (рис. 1).

Бічна поверхня цегли, що має розміри 120х65 чи 120х88 мм, називається поперечиком цегли. Ряд цеглин, покладений цими поверхнями, називають тичковим.

Поверхню цегли, що має розміри 65х250 чи 88х250 мм, називають ложком. Ряд цеглин, покладений цими поверхнями (по фасаду), називають

Рис.1. Розташування цеглин у цегельній стіні: а - стандартна цегла; б - ложковий ряд; у - тичковий ряд; 1 - поперечик; 2 - постіль цегли; 3 – ложок ложковим.

Поверхня цегли, що має розміри 250х120 мм, називається по­стіллю.

Товщину горизонтальних швів цегельних стін приймають рів­ною 12 мм, а вертикальних - 10 мм. З урахуванням швів однорідні (су­цільні) цегельні стіни можуть мати наступну товщину: 120, 250, 380, 510, 640, 770 мм і більше, що відповідає 1/2; 1; 1,5; 2; 2,5; 3 цеглини і більше.

Спосіб розміщення цеглин у кладці стіни з тим чи іншим чергу­ванням ложкових або поперечикових рядів для досягнення перев'язки швів називається системою цегельної кладки. З численних існуючих систем у практиці сучасного будівництва застосовують дві - ланцюго­ву (дворядну) і багаторядну (шестирядну). При ланцюговій кладці (рис.2, а) поперечикові ряди чергуються з ложковими. Поперечні шви в цій системі перекриваються на 1/4 цеглини, а поздовжні - на 1/2 цегли. При багаторядній кладці (рис.2, б) п'ять ложкових рядів чер­гуються з одним поперечиковим. У кожному ложковому ряду поперечні вертикальні шви перекривають у 1/2 цеглини; подовжні, що утво­рюються ложками, перев'язують поперечиковими рядами через п'ять ложкових рядів.

У будинках висотою 7 поверхів і більше кладку стін ведуть з установко ю сталевих анкерних зв'язків на рівні перекриттів кожно­го поверху. Зв'язки уклада­ють в кутах зовнішніх стін і в місцях примикання внутрішніх.

Рис.2. Системи суцільної цегельної кладки:

1 - стусан цегли; 2 - ложок цегли.

Якщо стіна з лицьової поверхні (фасадної частини) не оштукатурювати­муть, то вертикальні й горизонтальні шви між цеглинами повинні бути повністю заповнені розчином для зменшення повітропроникності стін і надання стіні гарного зовнішнього ви­гляду. З цією метою роблять "розшивання" швів, тобто шов ущільнюють і додають його зовнішньої поверхні визначену форму. Обробку поверхні шва роблять спеціальним інструментом-розшивкою, що додає шву форму валика, викружки або трикутника. Якщо поверхня стіни буде оштукатурена, то кладку ведуть "упустошовку", залишаючи лицьові шви незаповненими на глибину 10-15 мм з метою забезпечення гарного зв'язку штукатурного шару зі стіною.

Істотним недоліком стін з повнотілої цегли (глиняної чи силіка­тної) є велика об'ємна маса і велика теплопровідність, що обумовлює необхідність зведення зовнішніх стін у районах середнього кліматич­ного пояса товщиною 2,5 цегли. У цих випадках доцільне застосування пустотілої цегли, яка володіє меншою теплопровідністю, що дозволяє зменшити товщину стіни на 0,5 цеглини.

З метою економії цегли доцільне застосування так званих по­легшених цегельних стін, в яких цегла частково замінена ефективними теплоізоляційними матеріалами (рис.3, а, б, в).

Рис.3. Конструкції полегшених цегельних стін: 1 - легкий бетон; 2 - термовкладиш

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Класифікація стін за величиною об'ємної ваги ступенем теплової інерції

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.