План

1. Загальна характеристика костюмів періоду ранньої готики

2. Чоловічі костюми

Основний одяг

Верхній плечовий одяг

Взуття 12-15 ст.

3. Жіночі костюми

Верхній плечовий жіночій одяг 12-15 ст.

Жіночі зачіски та головні убори 12-15 ст

Верхній плечовий одяг

До верхнього чоловічого одягу належали нарамники, дуже поширені серед усіх верств західноєвропейського суспільства, особливо в XIII—XIV ст. Нарамник являв собою довгий суцільний шматок тканини, перегнутий у плечах, який одягався через отвір для голови (розташований на плечовому згині), вільно звисав спереду та ззаду й залишався незшитим з боків (де іноді його сколювали). Довжина та ширина нарамника були не однаковими, що створювало багато різноманітних його форм.

Мал. 3. Чоловічі нарамники. Західна Європа. XIII—XIV ст.: а) загальний вигляд цикласа з міпарті та схема його крою; б) склавин; в) табар герольда з екартеле та схема його крою.

Нарамник-циклас (мал. 3 а) розширювався від плечей донизу, довжиною сягав литок або трохи вище і мав невеликий і глибокий передній розріз біля шиї та внизу. Часто його носили непідперезаним. Нарамник-склавин (мал. 3 б), навпаки,— дуже широкий у плечах, його краї спадали на верх рук (іноді майже до ліктів) у вигляді крил пелерини. Нижче він був вужчий, рівніший, або ж розширений донизу і покривав увесь торс. Довжиною склавин сягав середини лядов (форма, поширена серед народу), колін або литок. Короткий варіант його підперізувався, а довгий — ні. Табар герольда (мал. 3 в) — де укорочений варіант склавина, завдовжки до стегон і з короткими, незшитими внизу рукавами дзвоникоподібної форми. Він мав лише шийний округлий виріз, ніколи не підперізувався і був покритий гербовими знаками на тлі різних геральдичних кольорів. Такий табар особливо популярним був у XIV- XV ст.

Мал. 4. Чоловічі нарамники. Західна Європа. XIII—XIV ст.: а) скапулер; б) схема крою скапулера; в) короткий нарамник.

У франко-бургундських костюмах XV ст. табаром вважали також улюблений франтами запозичений з Італії короткий, до стегон, зовсім рівний, без розширення в плечах нарамник, який носили непідперезаним (мал. 4 в). Скапулер (мал. 4 а, б) — нарамник, досить широкий у плечах, але дуже звужений у нижній частині (схожий на нарамник монахів раннього середньовіччя). Носили його довгим, до литок, і непідперезаним. В костюмі орденських рицарів та знатних сеньйорів XV ст. почали носити дуже широкий згори до низу і довгий, що аж волочився по землі, розкішний нарамник мантію. Бічні кінці його з обох боків відгорталися на плечі, відкриваючи багату підкладку.

Нерідко нарамники типу циклас, склавин та скапулер мали пришиті до них капюшони з комірами-наплічниками.

Коли нарамники почали зшивати з боків під руками, з'явився новий, також дуже поширений вид верхнього одягу XIII—XIV ст.— чоловіче безрукаве сюрко з глибокими проймами та широкою плечовою частиною. Різновидом безрукавого сюрко був і сюрко з проймами, дуже широко вирізаними за рахунок частини передніх та задніх пілок, що далеко заходили за спину й особливо на груди і спускалися майже до стегон (мал. 5 б, в). До такого сюрко В XIII ст. пришивали в плечах широкі й довгі фальшиві, незшиті рукава-крила, що спадали з боків на руки та ззаду на частину спини (мал. 5 г). Усі типи сюрко, як правило, не підперізувалися, і їхні подоли нерідко оздоблювали зубцями-фестонами або хутряним облямуванням.

Мал. 5. Чоловічі сюрко. Західна Європа. XIII—XIV ст.: а, б, в, г) типи сюрко (г — сюрко з фальшивими рукавами.)

Від сюрко походить гардкор (мал. 6 а, б) — теплий одяг XIII ст., завдовжки до литок або до кісточок. Характерною ознакою його були вставлені в пройми широкі й довгі рукава, здебільшого призборені вгорі. Часто довші, ніж руки, а іноді навіть до стегон, такі рукава (прямі або трохи розширені донизу) були своєрідною муфтою для зігрівання рук. Щоб забезпечити рухомість, руки можна було просовувати в розрізи рукавів, розташовані на їхньому внутрішньому боці. Гардкор доповнювали пришитим капюшоном з коміром-наплічником. Довгий передній розріз унизу гардкора робили для того, щоб зручніше було сідати на коня. Кінці рукавів та прорізи в них, шийний виріз, краї капюшона й поділ нерідко оздоблювали хутряним облямуванням.

Мал. 6. Чоловічий гардкор. Західна Європа. XIII ст.: а) схема крою; б) загальний вигляд.

З середини XIV ст. серед феодалів почав побутувати перший за часом короткий розстібний верхній одяг середньовіччя - котарді (мал. 7 а, б, в), який проіснував до початку XV ст. Він був дуже вузький в усіх своїх частинах, навіть нижня його частина зовсім не розширювалася й тісно облягала стегна. Хоч талію в котарді стягали досить туто, проте лінія її різко не підкреслювалася і здавалася заниженою і подовженою, тим більше, що пояс носили низько на стегнах. Отже, протиставлення тонкої талії ширині стегон не було. Коротке, до стегон, котарді повністю відкривало ноги й зовсім видозмінювало зовнішній вигляд чоловіка порівняно з попереднім періодом. У цьому вузькому котарді необхідно було робити наскрізний розріз, завдяки чому він перетворився на розстібний одяг, що застібався переважно спереду аж до низу на густий ряд ґудзиків. Котарді кроїли з чотирьох шматків, вирізаних по фігурі. Потім почали запроваджувати й відрізний по талії крій (мал. 7 а). Бічні шви іноді зшивали не повністю, залишаючи внизу невеликі розрізи, які нерідко застібали на ґудзики. Вставні рукава котарді були, як правило, також вузькі, найчастіше короткі, до ліктів. Внизу до них часто пришивали довгі (від 1 до 1,5 м) смуги тканини (завширшки 7—10 см), що спускалися аж до землі (мал. 7 б). Тоді ж почали шити й довгі, вузькі або дуже примхливої форми рукава, наприклад, дзвоникоподібні, оздоблені внизу зубцями (мал. 7 в), або мішковидні з розрізами для рук тощо.

Мал. 7. Чоловічі котарді. Західна Європа. XIV ст.: а, б, в) види котарді (а — з відрізною талією, б — з міпарті, в — з дзвоникоподібними рукавами).

Одні котарді вже мали комір — досить високу стійку, інші — високий шийний виріз. Для пошиття котарді використовували й узорчаті тканини, шовк, бархат. Унизу вздовж подолу їх часто оздоблювали фестонами та зубцями. Дрібних, обшитих тканиною, ґудзиків було дужо багато — мало не сотня — по розрізах з боків та на рукавах. Майже всі котарді на стегнах стягали широким дорогим поясом, оздобленим металевими накладками, вишивками і навіть коштовними каменями.

Поширеним верхнім чоловічим одягом, особливо в Німеччині, починаючи з другої половини XIV аж до кінця XV ст., було глухе напівдовге, до колін або до середини гомілок півкаптання — таперт (мал. 8 а, б). Це розширений донизу одяг, найчастіше стягнутий по талії чи трохи нижче поясом, із «спідницею», укладеною від грудей верху спини вертикальними, призбореними до пояса складками, де їх зшивали, а звідси вони розходилися до подолу. Ці складки, переважно бантові, часто робили у вигляді трубок. Таперт мав широкий, досить низький шийний виріз (круглий чи видовжений), зі спинним невеликим розрізом, або передній грудний розріз, часто до пояса. Нерідко зустрічалися на ньому коміри стоячі, круглі, відкладні, шалеподібні. Такий одяг особливо щедро оздоблювали фестонами та зубцями по подолу, на кінцях рукавів, по краю комірців (зубці і фестони вшивали навіть у плечові та рукавні шви), а також облямовували, а іноді й підбивали хутром. Саме з цим одягом знатні франти почали носити дзвоники, прив'язуючи їх до поясів, комірів, рукавів. Таперт швидко поширився серед бюргерства і став його улюбленим верхнім одягом.

Мал. 8. Чоловічі тапєрти. Західна Європа. XIV—XV ст.


Взуття 12-15 ст.

Основним чоловічим взуттям XII—XV ст. залишалися черевики — м'які, низькі (мал. 9 б) або високі (мал. 9 е) без підборів, які носили у приміщеннях і на вулиці. їх виготовляли вже із шкіри, хоч поряд побутувало ще і взуття з тканини, зокрема з бархату. З XIV ст. все частіше почали зустрічатися півчоботи до литок, особливо в народному костюмі (мал. 9 в, г), а в XV ст.— новий тип взуття — поколінні, а іноді й вище колін, шкіряні чоботи (мал. 9 є, ж), які взували переважно на час полювання та подорожей. Півчоботи й чоботи були завжди м'які, досить вузькі, щільно облягали ноги, тому їх нерідко розрізували збоку й зашнуровували. Чоботи мали закоти, іноді екстравагантної форми. Прийнято було також спускати високий чобіт нижче коліна, призборюючи його на гомілці.

Мал. 9. Чоловіче взуття. Західна Європа. XII—XV ст.: а) низький черевик типу «скорпіона»; б) низький черевик; в, г) півчоботи; д) низький черевик; е) черевик; є, ж) чоботи; з, и, і) пулени.

Поряд із взуттям, надягнутим поверх панчіх-штанів, продовжували носити на ступні лише самі панчохи-штани, прикріплюючи до них тонку підошву. На вулицю додатково взували ще й дерев'яні сандалі у вигляді колодок, прикріплених до ступні ремінцями.

У XII ст. звичайний, трохи загострений носок взуття почав набувати примхливих форм шляхом видовження, закручування спіраллю і загортання догори (мал. 9 а). Таке потворне, дивовижне взуття, відоме під назвоюскорпіонів, або пигащів, вважалося дуже модним серед феодалів аж до початку XIII ст. Нерідко його потворність посилювалася ще закотами високого задника, що волочилися по землі (мал. 9 д). Повертаючись у XIII — на початку XIV ст. до висхідної форми а помірної довжини загостреними носками (мал. 9 б), взуття з другої половини XIV ст. знову стало утрируваним, але вже за рахунок дуже видовжених носків (мал. 9 з, и, і). Так виникли зроблені найчастіше з товстої шкіри пулени, носки яких у XV ст. мали 25—30 см, а в окремих випадках досягали 50 см завдовжки. Щоб у них можна було ходити, носки туго набивали волоссям, сіном або клоччям, а іноді ще вставляли в них еластичний дріт.

Нерідко у взутті франтів кінчик носка загортався догори й прикріплювався ланцюжком біля коліна або до вушок взуття (мал. 9 з, і). Довжина пуленів залежала від соціального стану їхніх господарів і часом навіть регламентувалася для окремих верств спеціальними постановами. Серед народу пулени не мали поширення, оскільки в них не тільки працювати, а й вільно рухатись було неможливо. З 1365 року їх було заборонено носити й духівництву.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 26

Безкоштовна робота

Закрити

Костюм періоду ранньої готики

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.