ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Історія виникнення ляльки-мотанки

Розділ 2. Мистецтво виготовлення ляльки-мотанки та її сакральне значення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Незмінним залишається мистецтво, що пройшовши крізь роки, не занепало, а відродилося в серцях багатьох українців.Іграшка-мистецтво, яке вселяється в людину з моменту її народження, з раннього дитинства.

Українці повинні знати про історію виникнення іграшки.Особливо про ляльку-мотанку, яка несла в собі не тільки значення гри, а й духовне значення всього українського народу. Виготовлення ляльки-мотанки - це свого роду психотерапія. Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків.

Мета дослідження - показати роль ляльки-мотанки в сучасному українському мистецтві.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

1. Відшукати, систематизувати та проаналізувати першоджерела, наукову і художню літературу з даної теми.

2. Систематизувати матеріали власних досліджень по даному питанню.

3. Показати актуальність проведених досліджень для прийдешніх поколінь.

Актуальність досліджень. У бурхливому плині часу нові події затіняють минуле, багато чого забувається, вивітрюється з пам'яті людей. Люди повинні пам'ятати ті речі з яких почалося їхнє життя-маленьку іграшку, порадницю дитячих років. Яскравим прикладом іграшки є – лялька-мотанка з її сакральним значенням.Сучасні ляльки-барбі затінили українську народну іграшку.На мою думку, цей проект є актуальним, тому що він закликає людей згадати історію, дитинство. Він змушує задуматись над історією української культури, над неперевершеною історією нашого народу. Цей проект повинен показати значення мистецтва, як основної цінності української ментальності. Проектна робота повинна донести духовно-сильний образ українців у виготовленні своєрідних ляльок. Робота також веде порівняння між способами виховання дитини в різні періоди, між видами іграшок від Трипільських глиняних статуеток до сучасних іграшок, якими в наш час бавляться діти.

Наукова новизна одержаних в процесі написання роботи результатів полягає в тому, що були відкриті нові, невідомі для історії факти по виготовленню ляльки-мотанки

Об'єктом дослідження є лялька-мотанка

Предметом дослідження виступають історична та художня література, чисельні першоджерела, власні дослідження.

Хронологічні рамки визначаються часовими проміжками від Трипільського періоду до сьогодення.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати в подальшому можна використовувати в підготовці до інформаційних виховних годин на дану тематику, в наступних дослідженнях та наукових роботах. Матеріали дослідження можуть бути доречними в рамках проведення майстер-класів по виготовленню іграшки. Дослідження знайдуть своє місце в презентаціях на дану тематику, які можуть бути використані до різних свят, пов'язаних з культурою українського народу.


Розділ 1. Історія виникнення ляльки-мотанки

Повертаючись до власних коренів та відтворюючи ляльку - мотанку, можна поринути у цікаву подорож минулого українського народу. Найдавніші прототипи іграшок знайдено в Україні під час археологічних розкопок поблизу м. Мізина на Чернігівщині (див.дод.А). Палеологічні скульптурки жінок, тварин, птахів, вирізані із бивня мамонта і оздоблені геометричним орнаментом, вчені відносять до періоду, що існував понад 20 тисяч років тому. Ляльки відображали світ того народу, до якого вони належали. Українська лялька-мотанка була непросто іграшкою, а й оберегом, символізувала неперервний зв’язок між поколіннями. Вона створювалась шляхом намотування-накручування-зав’язування тканини і ниток [2, c.30].

Досліджуючи історію створення ляльки - мотанки, можна почати з відомого археолога Вікентія Хвойки, який в 1893 році біля селища Трипілля, вперше відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала археологічну назву «Трипілля». Саме з цього регіону починається історія ляльки-мотанки, як найдавнішої ляльки українських дітей. Звісно,спершу виготовляли дерев'яні невеличкі скульптури, навіть звичайні палички, але в руках дитини вони перетворювалися на справжній шедевр. На археологічних дослідженнях глиняних пам’яток, поселень, культових споруд, поховань, побутових речей, вчені змогли розшифрувати послання далеких пращурів, розшифрувати значення ляльки-мотанки [8,с.36]. Ми можемо припустити: якщо діти трипільської цивілізації мали іграшковий посуд, то обов’язково мали бути ляльки і дитячі ігри такі як „дочки-матері”,бо дитина сучасного світу чи минулого завжди повторює навколо себе дорослий світ. Лялька-мотанка є архетипом, адже із часу виникнення й до сьогодення зберегла багато значень. Лялька-мотанка робиться шляхом намотування ниток, вплітаючи в них сухі трави, квіти, зерна. Трипільці вирощували льон, коноплі:були гарними знавцями ткацької справи, тому виготовляли ляльки з вирощеної продукції. До сих пір вважають, що лялька, зроблена з ниток льону або коноплі, має сакральне значення. Але Трипілля - це не єдина місцевість, де було знайдено дитячу забавку-іграшку. По всій території України археологи знаходять залишки давніх ляльок, їхні фігурки. У IV - III тис. до н. е. народи, що населяли територію України виготовляли керамічні жіночі статуетки, різноманітні фігурки тварин (овець, коней, биків та ін.) та їх дитинчат, які символізували плодючість.У дохристиянський період іграшки переважно зображали священних тварин, птахів, фантастичних істот, що свідчить про їх зв'язок з язичницьким культом, народною міфологією. Після прийняття християнства іграшки здебільшого використовували з ігровою та декоративною метою. Однак деякі з них зберегли ритуальний характер і дотепер (ялинкові прикраси до Нового року, святкові кульки тощо) [4, с.180]. Від українських іграшок періоду XIV - XVIII ст. майже нічого не збереглося. Однак етнографи стверджують, що виготовлення забавок не припинялося ні в XIV, ні в XVI століттях. У другій половині XVIII ст. внаслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі розпочалося масове виробництво забавок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без глиняних коників, баранчиків, півників, маленького посуду, ляльок - «пань» розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною і покритих прозорою поливою. Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX ст. Найбільше виготовляли забавок в Наддніпрянщині. Серед тогочасних іграшок Наддніпрянщини кінця XIX ст. - дерев'яні кухлики для зачерпування рідини, дерев'яні ляльки, маленькі моделі побутових речей (іграшкові товкачики, тачівки, рублі, оздоблені різьбленням), дзиґи, вітрячки та ін. Найпопулярнішими тут були ляльки, коники і вершники. Ляльок завжди ліпили у святковому одязі, з намистом на шиї, модною зачіскою на голові; очі і рот позначали крапками і рисками. Також були механічні забавки з відповідними руховими елементами - вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів; головоломки для дітей - так звані велика і мала мороки. Велика морока складалася з двох довгих і дванадцяти коротких кілочків, що утворювали на основній осі три хрестоподібні конструкції, а мала - із чотирьох однакових кілочків, зв'язаних у хрестик. Щоб їх розібрати, а потім скласти, необхідно було виявити кмітливість і винахідливість. В Україні іграшки виробляли не тільки з твердих матеріалів чи тканини, а також із лози, соломи, рогози, повісма, довгої трави [13, с.73]. Для виготовлення саморобних іграшок використовували тканину, кольоровий папір, картон.

Навіть в тяжкий період лялька-мотанка мала велике значення, особливо для дітей, які раділи кожній дрібниці. Зі спогадів Невеселої Варвари Семенівни, уродженки села Вітове «Я гралася здебільшого саморобними іграшками, ляльками,зробленими зі старої тканини. На відміну від інших навколишніх сіл, в нашому селі ляльку робили без рук(це було і швидше, і зручніше)»Отже, той факт, що лялька робилась не по одному зразку, а залежно від уяви, місця, та часу виготовлення, можна побачити певну регіональну своєрідність. Залежно від події робили різні ляльки: великі та малі, для шлюбу, до народження дитинки. Якщо ж їх робили діти, то ці ляльки слугували для них подружкою і порадницею.

За способом виготовлення та за призначенням ляльок можна поділити на деякі види, наведені нижче.

Меланія (іграшка-колиска) - знак божества заступниці дітей. Її прикріплюють до колиски дитини, як оберіг. Вважалось, що задовго до народження дитини, мати укладала в колиску вузликову ляльку, яка мала її обжити. Після народження дитини лялька не залишала місця в колисочці, бо вона оберігала від безсоння, хвороб та інших напастей. Дарують ляльку при народженні дітей[20].

Христя (святкова ляля) - лялечка, весільна або наречена, призначена для прикрашання інтер'єру, є найкращим подарунком до різних свят: весілля та дня народження. Яскрава, насичена кольорами, майстерно зроблена, є цінним предметом домашнього майна, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, та захисту від злих сил. Фартух – символ захисту жіночого начала. Про ляльок–берегинь згадували коли хотіли позбавитись від лиха та різних напастей. Її тричі обертали проти годинникової стрілки, промовляючи: «Відвернись злом, повернись добром.» Вважалось, що лялька не повинна бути схожа на людину, бо в неї може вселитися злий дух.

Регіна (Княгиня - льон) лялька з дуже захисними властивостями. Взагалі зі своїми ляльками-берегинями, дівчата ніколи не розлучалися: вони їх супроводжували всюди і завжди, аж поки дівчина не виходила заміж і народжувала донечку, якій лялька діставалася у спадок. Лялька уособлює в собі символ жіночого та чоловічого початку[19].

Одарка (лялька з діточками) нагадує іконописний образ Богородиці. ЇЇ дарують новоствореним сім’ям. Ганчіркову ляльку Берегиню, вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи її таким чином на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб в них народилося багато діточок.

Деякі майстрині розділяють вузликові ляльки на такі види: Лялька На здоров'я та Лялька-Лихоманка. Остання - це комплекс захисних ляльок, які не дають хворобі вселитися в людину.

Лялька На здоров'я - помічник людини у битві з хворобою. Це лікувальна лялька. Виготовляється цілком з лляних ниток. Стародавні слов’яни вважали, що льон за своїми природними властивостями здатний взяти на себе хворобу, і тим допомогти людині видужати. Допомагає лялька ще й добрими побажаннями рідної людини, яка виготовляє цю ляльку для хворого. Тобто таку ляльку можна зробити для себе чи для близьких людей. Придбати її в крамниці не можна. Вірніше можна, але як сувенір. При виготовленні ляльки бажано прочитати молитву «За здравіє». Після закінчення роботи ляльку потрібно покласти під подушку хворому і знову побажати здоров'я. А коли хворий видужає - лялечку обов'язково спалити.

Лялька Доля Технологія виготовлення схожа на попередню ляльку, але сама лялечка зовсім інша. Це одна з найулюбленіших ляльок майстринь. Цю ляльку не може зробити навіть найближча людина. Її потрібно робити власноруч. Це так звана «ліктьова лялька».Цю ляльку ніколи не роблять з тканини, тільки з ниток, тому що це допомагає Макоші прясти нитку. Макош (Мокш) - Богиня Долі [18], старша з богинь, а також покровителька рукоділля, родючості та врожайності, хазяйновитості та достатку у сім'ї. Пряжу долі Макоші допомагають прясти Богині Доля та Недоля, з'єднують покутними нитками людину з плодами його праці - добрими чи злими. Традиційними кольорами для ляльки вважаються: жовтий, білий та жовтогарячий. Виготовляють її з вовняних ниток. Нитки для ляльки намотуються через лікоть і великий палець долоні. Можна зробити ляльку одного кольору, потім нарядити її.

Ляльки-княгині - пишні красуні, ткання яких, вимагає

особливо великої уваги, вони в яскравих кольорах, з намистом [7, с.80].

Ляльки-зерновушки - більш скромні, виконані в пастельних тонах. Їх, як правило, ткали на Різдво, і вони символізували багатство і добробут, тому що в голову такої ляльки треба було покласти монету на гроші, зерно на добробут і пучок шерсті на тепло[10, с.95 ].

Калитку-травницю, в яку згорнуті лікувальні трави, дарували з побажаннями здоров'я і тримали біля ліжка [3, с.45].

Ляльку-берегиню (мама з немовлям) - дарували на поповнення сім'ї.

Ляльку-пеленашку робили за кілька днів до народження дитини і клали в колиску, щоб нагріла місце немовляті. Колись всі ці тонкощі мала знати кожна дівчина, а вміти робити ляльку-мотанку було обов'язком, таким же як вишивати.

Виготовляти будь-яку ляльку з поганими думками чи намірами не можна, вона буде втілювати зло, тому коли у господині лялечка не виходила, вона її спалювала. Процес виготовлення ляльок-мотанок не важкий, але має велике значення. Щоб отримати гарну захисницю дому, маленький оберіг, потрібно вкласти всю душу в ляльку, тоді вона обов'язково віддячить господарям і закликатиме добро до хати.

Час на місці не стоїть,і навіть в наш час лялька-мотанка не втрачає свою популярність. Нова доба в історії розвитку ляльки-мотанки продовжується на основі спогадів наших дідусів і бабусь, які ще застали час, коли лялька була основною іграшкою, основною забавкою дитини. Під впливом спогадів та емоцій,старше покоління предає свій досвід молодому поколінню. Зі спогадів Мущенко Марії Іванівни, 1950р.н., уродженки та жительки села Медведівка. «П’ятдесяті роки - це повоєнні роки, іграшка у ці часи була розкішшю, дівчатка й навіть хлопчики бавилися ляльками, виготовленими власноруч з кукурудзяних початків – зривали молодий качан, із так званим, волоссям, (бажано чим довше, тим краще) заплітали коси, прикрашали голівки ляльок квітами, та одягали у великі листочки гарбуза, лопуха, мати-й-мачухи, перев’язуючи все це довгими травинками. Ці іграшки були наймилішими для нас, дітей»

Лялька-мотанка полонила не тільки дітей, а й дорослих. Потрапила в серце і вже мабуть ніколи не зможе покинути його.

«Для мене виготовлена лялька – це щось особливе, тепле і близьке. В дитинстві я старалася змінити безлику пластмасову іграшку, шиючи для неї різноманітний одяг, придумуючи по-дитячому цікаві образи.

Пройшло дитинство, але лялька виготовлена своїми руками, мене продовжує вабити. Зачаровує своїми вузликовими ляльками черкаська майстриня народної творчості Наталія Кузьменко, яка представила свої чудові роботи у музеї Богдана Хмельницького, а потім розкрила таємниці виготовлення ляльки-мотанки майстриня із Ужгорода Губаль Людмила, яка брала участь у симпозіумі народних майстрів, що кожного року відбувається на Чигиринській землі. Варта уваги рівненська майстриня Киселенко Вікторія Спробувала і я, звичайно, до майстерності тих майстринь мені ще далеко, але виготовляючи ляльку, як робили її наші пращури, я відчуваю, що моє коріння в українській землі; я черпаю знання з джерела народної мудрості та додаю до того часточку своєї душі»

Висновки до розділу. Історія ляльки-мотанки захоплює своєю своєрідністю, своєю красою. В культурі українського народу виготовлення цієї дитячої забавки посідає значне місце. Вона стає на рівні з мистецтвом вишитих рушників, ткацтвом, мистецтвом кераміки та багатьма іншими прекрасними українськими ремеслами. Крім цього вона ще й сприяє розвитку дитини як особи. Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, водночас виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколінням, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, та захисту від злих сил. Отже, народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна іграшка. Існуючи поряд, вони доповнюють одна одну. Українська лялька-мотанка розвиває духовний світ і пробуджує відчуття рідного коріння. Вона завжди була пов'язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточена дитячою турботою і увагою.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 38

Безкоштовна робота

Закрити

Роль ляльки-мотанки в сучасному українському мистецтві

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.