План

1. Складний і суперечливий характер розвитку культурного процесу 30-х років 20 ст.

2. Культурний процес в Україні періоду Другої Світової війни.

3. Українська культура повоєнного часу (1945 - перша половина 50-х років).

4. Українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років та її роль у піднесенні національної свідомості населення.

5. Українська діаспора в процесі творення національної культури: основні напрями культурної праці 20 ст.

6. Національно-державні зрушення і українська культура першої половини 90-х років 20 ст.

7. Українська вища школа і питання входження у європейський культурний простір.

8. Культурний розвиток української держави кінця 20 - початку 21 століття: проблеми становлення демократичних засад.

5. Українська діаспора в процесі творення національної культури: основні напрями культурної праці 20 ст.

Українська діаспора - це збірне визначення української національної спільноти за межами українських земель (етнічної української території), яка відчуває духовний зв'язок з Україною. В історії української еміграції спостерігається два основних напрямки, кожен з яких має кілька течій. У напрямку її умовно поділяють на східну і західну.Східна діаспора створювалася шляхом переселення українців у внутрішні губернії Російської імперії, пізніше - до республік колишній СРСР. Окремі міграції зафіксовані ще в XVI ст., Коли українські козаки разом із російськими землепроходцами освоювали простори Сибіру, Далекого Сходу, Камчатки та Чукотки. Масові ж переселення мають більш визначений час і глибоке мотивування. До західної української діаспори (понад 5 млн. осіб) слід додати також українців Холмщини, Перемишлянщини, Надсяння, Підляшшя, Прешовського краю, Мараморошчіни і Сучавщіни, колись відокремлених від суцільного українського етнічного масиву, і стародавні компактні утворення в Угорщині, Югославії, Австрії, Німеччині, і етнічні вкраплення в населення Великобританії, Франції, Італії, Бельгії та інших європейських країн, і суцільні райони та навіть провінції у Канаді, США, Аргентині, Австралії. Українська діаспора, розсіяна по всьому світу, являє собою могутній етнічний кущ, який харчується культурою материнського регіону України - і від того, як проходитимуть етнокультурні процеси в Україні, багато від чого залежить життя української діаспори: як східної, так і західної.


6. Національно-державні зрушення і українська культура першої половини 90-х років 20 ст.

Особливість розвитку української культури другої половини XIX ст. полягала в тому, що з середини XIX ст. у культуротворчих процесах вимальовуються певні закономірності, властиві багатьом народам Європи, що перебували під імперською владою й торували шлях до незалежності. Якщо в першій половині XIX ст. пошук шляхів еволюції національної культури спирався насамперед на національну минувшину, її ідеалізацію (особливо козацько-гетьманської доби), то в другій половині XIX ст. відбулася трансформація суто культурницького руху в рух національно-визвольний, завданням якого стало вирішення широкого спектру соціально-економічних і політичних проблем - від повалення самодержавства та скасування кріпацтва до створення інфраструктури української культури. Формування національної еліти відбувалося в умовах жорсткого тиску цензури, заборон та утисків. Особливо це відчувалося на Лівобережжі, де асиміляторські заходи царського уряду протягом 60-90-х років XIX ст. регламентували національно-культурне життя (серед 11 наказів царського уряду, що забороняли користуватися українською мовою, найжорсткішими були Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський акт 1876 p.).

В умовах тотального тиску влади представники національної духовної еліти розгорнули широкий просвітницький рух. Поштовхом до нової хвилі просвітництва в Україні стало заснування в Петербурзі журналу "Основа", який видавався у 1861-1862 pp. (протягом 22 місяців) не лише російською, а й українською мовами. На його сторінках друкувались етнографічні, "фольклорні, літературно-художні та критичні праці В. Білозерського, П. Куліша, М. Костомарова, М. Максимовича. Там же, в Петербурзі, коштом В. Тарновського та Г. Галагана відкрилася друкарня, де видавались українські твори Г. Квітки-Основ´яненка, І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, вперше друкувалися твори Марка Вовчка. Саме в "Основі" М. Костомаров видав ряд статей, присвячених основним проблемам українського світогляду. Він відзначав в українцях "сильно розвинений індивідуалізм, нахил до ідеалізму, глибоку внутрішню релігійність і демократизм, замилування до свободи, нехіть до сильної влади".

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

Закрити

Історія української культури 8

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.