План

1. Світоглядні універсалії християнського Середньовіччя

2. Густав Шпет. Естетичні фрагменти

3. Поняття слів

Список використаної літератури

Однак проблема розмежування між релігією та мораллю акцентується ще в еллінську добу. Так, Г.Майоров, аналізую­чи античну філософію, вказує на незалежність релігії та мо­ралі. Оскільки моральнісна свідомість розвивалася швидше, ніж релігійна, то вимагала від останньої внутрішньо-духов­ного та моральнісного втілення. Проблематика добра і зла належала до компетенції філософії, а антична міфологія «...в низці своїх проявів була аморальною...» і більшість міфів здавалися аморальними навіть античній свідомості, «...викликаючи протест з боку морального почуття освічених людей». Тому Платон наголошував на негативно­му впливові міфології на суспільну мораль, для якої властиве ототожнення олімпійського пантеону з усім ганебним і без­чесним, що є в людині, а Антисфен (IV ст. до н.е.) хотів при­стрелити Афродіту, адже вона багатьох хороших жінок пере­творила на блудниць. Тобто формується ідея Бога як найви­щого блага та моральнісного вдосконалення, а його ро­зумність і моральність стає вагомим чинником виникнення нового світобачення - релігійного.

Усвідомлення особистісної недосконалості середньовіч­ного мислення в порівнянні з Абсолютом та спроби здійснен­ня в собі справжнього уподібнення безумовному вдоскона­ленню Бога наповнюють життя індивіда моральнісним змістом. Адже в цьому випадку релігія зводиться до змісту життя людини за образом Божим, надаючи суттєвого етич­ного навантаження всьому буттю індивіда. Акцент робиться не стільки на абстрактному мисленні про Бога, вірі в його існу­вання та першопричині буття загалом, скільки на потребі усві­домлення особистісного зв'язку з Богом, прагненні до богоподібності, але без будь-якого ототожнення з Абсолютом, оскільки людина грішна й існує перед Богом. Однак мораль не є кінцевою метою людського буття, на що особливу увагу звертають як середньовічні філософи, так і релігійні філосо­фи кінця ХІХ-ХХ ст. (М.Бердяєв, С.Булгаков, С.Франк, П.Флоренський, Г.Флоровський та інші), адже «...мораль існує для людини у певних межах, як закон, однак людина повинна бути здатною підніматися і над мораллю»

Отже, релігія і мораль, незважаючи на тісний зв'язок, ма­ють суттєві відмінності, й потреба до розмежування цих ду­ховних феноменів була характерна не лише для міфологічного та релігійного світорозуміння, але й для подальшої історико-філософської думки. На нашу думку, відмінності між релігією і мораллю ґрунтуються на особливостях психоло­гічних відчуттів (психологічною основою релігії виступає релігійне почуття, яке характеризується спрямованістю на безкінечне і вічне, а моралі - моральне із спрямованістю на досягнення моральнісно-доброго, мети (кінцевою метою релігії є єдність людини з Богом, а моралі - отримання моральнісної досконалості) та форм структурної організації (релігія має свою організаційну структуру, ієрархію й ба­зується на притаманних для неї культових діях, мораль же не має своєї організації та інституцій й ґрунтується на совісті та суспільній думці).

Однак у філософії екзистенціалізму проблема взаємо­зв'язку релігії та моралі зазнала значної трансформації, уконстатитуювавши необхідність не лише релігійно-моральної демаркації, а й вимогу усунення, витіснення одного з цих чин­ників (моралі у С.Кіркегора, або обох (релігії і моралі у А.Камю та Ж.-П.Сартра).

С.Кіркегор у спробах філософської аргументації необхід­ності релігійного зняття моралі утверджує релігійний тип життєдіяльності, оскільки саме він, на думку датського мис­лителя, стає гарантом вічності та прерогативів особистісного потенціалу над соціальним. Адже для філософа ніяке служі­ння абстрактному закону, соціуму, нормі не може бути вищим за внутрішньо-індивідуальний вчинок людської екзистенції, яка завжди знаходиться перед Богом і для якого силою аб­сурду воля Бога стає власною волею, що в окремих випадках може суперечити моральним вимогам суспільного буття.

Філософські ж концепції А.Камю та Ж.-П.Сартра ґрунтують­ся на вимогах звільнення від релігійних та моральних регла­ментацій, котрі обмежують, на їхню думку, свободу людської екзистенції. Однак свобода без наявності стійкого мірила людської поведінки та регламентацій здатна в конкретних си­туаціях до трансформації в діаметрально протилежну собі іпо­стась - сваволю. Чітко окреслюється тенденція обожнення людини, що призводить на практиці до негативних наслідків, адже навіть при найблагіших намірах вона здатна до перетворення певної усталеності в хаос інстинктів і беззаконня. Так, у Ж.-П.Сартра проект людини стати Богом зіткнувся зі складні­стю людського існування, що проявляється в крайньому іммо­ралізмі і, врешті-решт, зазнає поразки. І, незважаючи на всі запевнення філософа в оптимістичному спрямуванні атеїстич­ного екзистенціалізму, проблематичність відкритості людини до світу й комунікації з іншими людьми, що часто зумовлюють до аморальних вчинків, є свідченням глибокого трагізму та то­тальної онтологічної закоріненості абсурду. А свобода вибору як найвища ціннісна установка з вимогою заперечення релігій­но-моральних цінностей містить у собі руйнівну силу, і, в пер­шу чергу, в здійсненні аморальності, оскільки у світі абсурду добро і зло набирає однакової рівнозначності.

Таким чином, релігійно-моральна проблематика зазнала значної трансформації в європейському екзистенціалізмі. Традиційний варіант середньовічного мислення в ракурсі ро­зуміння релігії як морального зв'язку між Богом та людиною інтерферує взаємозалежність релігійних та моральних чин­ників з констатацією неможливості ототожнення цих духов­них феноменів. Так, у християнстві догматичні основи мають чітко виражене моральнісне навантаження, а моральні вимо­ги непояснимі, неможливі, а тому і нездійсненні без догма­тичної бази та метафізичних умов. Розуміння Бога як найви­щої моральної досконалості стає вагомим детермінантом не­обхідності моральнісного підйому самої людини. А тому пер­винним завданням християнська релігія вважає саме збере­ження святості моральних законів і підкріплення моральних розпоряджень релігійним санкціонуванням. Хоча, звичайно, релігія і мораль при констатації такого взаємозв'язку мали суттєві відмінності, оскільки мораль не виступала кінцевою метою й, відповідно, не набирала абсолютного значення, а скоріше слугувала засобом для забезпечення особистісного зв'язку з Богом і прагнення людини до богоподібного життя.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 22

Безкоштовна робота

Закрити

Культурологія 5

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.