План

1. Історіографія дисципліни «Українська культура»

2. Предслов’янське населення на території України та його населення.

3. Побут і звичаї давніх слов’ян

3. Побут і звичаї давніх слов’ян

Поселення першої половини та середини І тис. н.е. пов'язані з першими надзаплавними терасами річок, з родючими чорноземними ґрунтами. Слов'янські племена залишили багато сотень відомих ученим неукріплених поселень. Лише на півдні відомі три укріплені городища черняхівського часу та лише одне городище корчаківської культури (Зимно на річці Лузі - правій притоці Західного Бугу). Найбільш поширеним типом житла на початку нашої ери була наземна будівля зі стінами, що робилася з лози та глини, під двосхилою стріхою. Починаючи з кінця IV ст., відбувається поступовий перехід до напівземлянок, стіни в яких складалися з колод. Хатини були невеликими. Облаштування житла не відзначалося різноманітністю: пристінні лавки, стіл, лежанка, піч.

Провідною галуззю економіки у слов'янських племен було сільське господарство, а точніше - землеробство, при одночасно важливій ролі скотарства. Землеробство давало не лише продукти харчування, але й створювало можливості для ведення торгівлі. Вже зарубинецькі племена вирощували просо, пшеницю-двозернянку, ячмінь. Харчувалися кашами, а також випеченими на керамічних сковородах хлібокоржами. З городніх культур споживали горох і ріпу. Вирощували також коноплі та льон. Приселищне стадо складалося з корів, свиней, дрібної рогатої худоби. Полювали на кабана, оленя, лося, зубра, ведмедя, бобра, куницю.

Слов'яни були пов'язані інтенсивною торгівлею з Центральною Європою та Причорномор'ям. Про це свідчать численні знахідки археологами римських та візантійських монет. Трапляються і цілі скарби. Використовували римські монети не лише в зовнішній, але і у внутрішній торгівлі.

Слов'янські племена Лісостепу добре знали різноманітні ремесла: залізоробне, гончарне, ювелірне, а також інші види виробництва (обробка дерева, будівельна справа, бондарська справа, обробка каменю, скла, ткацтво). Найважливішими видами ремесла були видобування та обробка чорних металів.

Розвагою знаті були мисливство та бенкети, на яких вирішувалися багато державних справ. Всенародно і пишно святкувалися перемоги в походах, де рікою текло заморське вино і свій рідний «мед», слуги розносили величезні блюда з м'ясом і дичиною. На ці бенкети з'їжджалися посадники і старійшини з усіх міст і незліченну безліч народу. Князь з боярами і дружиною бенкетував "на сінях" (на високій галереї палацу), а на дворі ставилися столи для народу. Столи для знаті були заставлені багатою посудом. Літописець Нестор повідомляє, що через посуду у князя і дружинників навіть виникали розбіжності: останні вимагали замість дерев'яних ложок срібні. Більш простими були общинні бенкети (братчини). На бенкетах обов'язково виступали гуслярі. Гуслярі потішали слух іменитих гостей, співали їм «славу», великі чаші, роги з вином ходили по колу. Одночасно відбувалася роздача їжі, дрібних грошей від імені господаря незаможним. Улюбленими забавами багатих людей були соколина, яструбина, псяча полювання. Для простого люду влаштовувалися перегони, турніри, різні ігрища. Невід'ємною частиною давньоруського побуту, особливо на Півночі, втім, як і в пізніші часи, була лазня.

У князівсько-боярському середовищі на три роки хлопчика саджали на коня, потім віддавали його на піклування і виучку пестуну (від «пестити» - виховувати). У 12 років молодих князів разом з видними боярами-радниками відправляли на управління волостями і містами. З XI ст. в багатих сім'ях стали вчити грамоті хлопчиків і дівчаток. Сестра Володимира Мономаха Янка, засновниця жіночого монастиря в Києві, створила в ньому школу для навчання дівчаток. На берегах Дніпра шумів веселий київський торг, де, продавалися вироби і продукти не лише з усієї Русі, а й з усього тодішнього світу, включаючи Індію і Багдад.

Виготовлення взуття в селянській родині традиційно було чоловічою справою, а одяг завжди робили жінки. «Вони обробляли льон, пряли з нього тонкі м'які нитки. Довгою і важкою була обробка льону, але під сильними і спритними руками селянок льон перетворювався і в білосніжні тканини і в суворі полотна, і в прекрасні мережива. Ці ж руки шили одяг, фарбували нитки, вишивали святкові вбрання.

Навчання всім жіночим роботам починалося з раннього дитинства. Маленькі дівчатка з шести-семи років вже допомагали дорослим у полі сушити льон, а взимку пробували прясти з нього нитки. Для цього їм давали спеціально зроблені дитячі веретена і прядки. Підростала дівчинка і з дванадцяти-тринадцяти років починала сама готувати собі посаг. Вона пряла нитки і сама ткала полотно, який зберігали до весілля. Потім вона шила собі і майбутньому чоловікові сорочки і необхідну білизну, вишивала ці речі, вкладаючи в роботу все своє вміння, всю душу. Найбільш серйозними речами для дівчини вважалися весільні сорочки для майбутнього нареченого й для себе.

Після весілля, за звичаєм, тільки дружина повинна була шити й прати сорочки чоловіка, якщо не хотіла, щоб інша жінка відібрала у неї його любов. Жіноча весільна сорочка теж була багато прикрашена вишивкою на рукавах, на плечах. Прясти та вишивати було прийнято в години, вільні від усіх інших робіт. Зазвичай дівчата збиралися разом у якій-небудь хаті і сідали за роботу. Сюди ж приходили хлопці. Часто вони приносили з собою балалайку, і виходив своєрідний молодіжний вечір. Дівчата працювали і співали пісні, частівки, розповідали казки або просто вели жваву розмову.

Вишивка на селянському одязі не тільки прикрашала її і радувала оточуючих красою узорів, а й повинна була захистити того, хто носив цей одяг, від біди, від злої людини. Окремі елементи вишивки носили символічне значення. Вишила жінка ялинки, - значить, бажає вона людині благополучної і щасливого життя, тому що ялина - це дерево життя і добра. Життя людини постійно пов'язана з водою. Тому до води потрібно ставитися з повагою. З нею треба дружити. І жінка вишиває на одязі хвилеподібні лінії, розташовуючи їх у суворо встановленому порядку, як би закликаючи водну стихію ніколи не приносити нещастя коханій людині, допомагати йому і берегти його.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Українська культура 2

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.