Кадрове забезпечення підприємства
План
1. Завдання та зміст планування кадрового забезпечення
2. Визначення планової кількості працюючих на підприємстві
3. Планування оплати праці
4. Визначення чисельності працюючих на підприємстві з використанням лінійного програмування
1. Завдання та зміст планування кадрового забезпечення
Кадри підприємства - сукупність постійно працюючих працівників, які мають необхідну професійну підготовку, практичний досвід, навики роботи.
План кадрового забезпечення підприємства є одним із важливих розділів поточного плану. В плані обґрунтовується колектив працівників, зайнятих процесом виробництва відповідно до їх професійного та кваліфікаційного складу. В процесі планування кадрового складу вирішуються пов'язані між собою задачі економічного, психофізіологічного та соціального змісту.
Економічні задачі виражаються в забезпеченні економного та раціонального використання трудових ресурсів, підвищенні якості продукції. До складу психофізіологічних задач входить: створення найкращих умов для використання робочої сили, збереження здоров'я і працездатності працівників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі. Соціальні задачі полягають у забезпеченні всебічного розвитку працівників, росту їх культурної та технічної освіти, підвищення ступеня привабливості праці.
Кадровий склад підприємства поділяється на дві групи:
-промислово-виробничий персонал;
-невиробничий персонал.
До складу промислово-виробничого персоналу відносять всіх працівників основних, допоміжних, транспортних, підсобних цехів, охорони, апарату управління, які зайняті в основному виробництві.
До невиробничого персоналу відносять працівників, які не зайняті в основній діяльності підприємства, а створюють умови для забезпечення нормального функціонування виробництва в цілому (працівники побутового, медико-санітарного обслуговування тощо).
При плануванні кадрового забезпечення діяльності підприємства використовують також класифікацію працюючих за формами розподілу праці. Найбільш розповсюдженими формами розподілу праці в промисловості є: функціональний, технологічний, кваліфікаційний, поопераційний.
Функціональний розподіл здійснюється відповідно до функцій, які виконують працівники в загальному процесі виробництва. Весь персонал підприємства поділяється на чотири категорії:
1)робітники;
2)спеціалісти;
3)службовці;
4)керівники.
Робітники безпосередньо приймають участь у виробничому процесі і, в свою чергу, поділяються на робітників основного виробництва, які безпосередньо беруть участь в процесі виготовлення продукції, та робітників допоміжних, що виконують функції по обслуговуванню основного виробництва.
Спеціалісти - працівники, які виконують функції інженерно-технічного, економічного, соціального змісту.
Службовці - працівники, що здійснюють обробку інформації, оформлення та облік документів, контроль за їх рухом, господарське обслуговування.
Керівники - працівники, що обіймають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів.
Відповідно до технологічних ознак виконуваних робіт використовують технологічний розподіл праці. Кваліфікаційний розподіл праці проводиться відповідно до складності виконуваних робіт кожної технологічної групи. Поопераційний розподіл праці відповідає складу виробничих операцій в даному технологічному процесі (в бригаді робітників).
Важливою є класифікація персоналу за професіями, спеціальностями, кваліфікацією. Професія характеризує вид трудової діяльності. Спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт. Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навиків, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи, а конкретний рівень кваліфікації визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників і характеризується розрядами. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців залежить від рівня освіти і досвіду роботи.
Планування загальної кількості працюючих на підприємств необхідне для виконання конкретних завдань в складі виробничої програми, для обслуговування обладнання, будівель, машин та для визначення чисельності керівників, спеціалістів та службовців. В плані кадрового забезпечення відображаються такі показники: чисельність персоналу, необхідного для виконання виробничої програми; загальний фонд заробітної плати. Крім того, розраховують показники продуктивності праці і середню заробітну плату по кожній категорії працівників та по підприємству в цілому. В плані визначають заходи щодо підготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації.
Обґрунтування загальної кількості працівників підприємства безпосередньо пов'язано з обґрунтуванням продуктивності праці. Продуктивність праці - важливий економічний показник, який відображає ефективність виробничої діяльності людей в процесі створення матеріальних благ. Продуктивність праці вимірюється кількістю продукції, виробленої працівником за одиницю робочого часу (рік, місяць, тиждень тощо). Продуктивність праці може також вимірюватися кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції.
У виробництві будь-якого товару бере участь жива та минула (або уречевлена) праця. Зростання продуктивності праці означає економію обох видів праці або зниження суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару. При цьому частка живої праці зменшується, а частка минулої - зростає, але кількість живої праці зменшується помітніше, ніж зростає кількість минулої праці. В цьому випадку спостерігається зменшення загальної суми, втіленої в товар.
В загальному випадку продуктивність праці (П) визначається формулою
(1)
де Q - обсяг виготовленої продукції;
V1- витрати живої праці;
V2- витрати уречевленої праці.
Визначення продуктивності праці з врахуванням витрат живої та уречевленої праці пов'язано із значними труднощами, пов'язаними з тим, що витрати живої праці визнаються робочим часом, а витрати уречевленої праці - вартістю (ціною). У зв'язку з цим на практиці користуються показником продуктивності індивідуальної праці, яка відображає лише витрати живої праці. Рівень продуктивності праці в цьому випадку характеризується кількістю продукції, що виготовлена за одиницю часу - показником «виробіток», тобто
(2)
Оберненим показником до виробітку є показник трудомісткості (Z)
(3)
В практичних умовах розраховують виробіток як частку від ділення загального обсягу виготовленої продукції, виконаних робіт на середньоспискову чисельність працюючих. Загальний обсяг продукції (робіт) визначають в натуральних та вартісних показниках, а тому і виробітку визначається відповідно у натуральному та вартісному виразі.
При обґрунтуванні плану забезпечення підприємства кадрами вирішують такі завдання:
-обґрунтовують загальний кількісний склад працюючих, в т. ч. по кожній категорії (робітники, спеціалісти, службовці, керівники) та по окремих підрозділах;
-обґрунтовують загальний фонд заробітної плати, в т. ч. по кожній категорії працюючих та окремих підрозділах;
-визначають раціональні співвідношення між темпами росту продуктивності праці та середньої заробітної плати;
-встановлюють оптимальні пропорції між чисельністю персоналу, зайнятого у промислово-виробничій та невиробничій сферах;
-обґрунтовують заходи, спрямовані на зростання продуктивності праці, економного використання фонду заробітної плати.
Для розробки поточного плану по забезпеченню підприємства трудовими ресурсами використовують такі вихідні дані:
-плановий обсяг виробництва та реалізації продукції;
-виробнича програма підприємства, матеріально-технічне забезпечення виробництва, характеристика основних виробничих підрозділів підприємства;
-норми витрат праці та заробітної плати;
-прогнозні розрахунки потреби в кадрах тощо.
Планування потреби в працівниках пов'язане з виробничою структурою управління підприємством, яка формується, виходячи із поставлених перед підприємством завдань і функцій управління. Кожен працівник повинен виконувати своє завдання якісно і в установлені терміни. Тому розробці плану по забезпеченню підприємства трудовими ресурсами повинен передувати об'єктивний аналіз використання трудових ресурсів у звітному (базовому) періоді, в ході якого виявляють умови організації виробництва та використання персоналу, використання норм і нормативів, досліджують співвідношення між змінами у продуктивності праці та середньої заробітної плати.
Таблиця 1
Зведений план кадрового забезпечення на ________ рік
№ | Показники | Одиниця виміру | План на рік | В тому числі по кварталах | |||
I | II | III | IV | ||||
Промислово-виробничий персонал | |||||||
1. | Кількість працюючих | Чол. | |||||
а) робітники | Чол. | ||||||
б) спеціалісти | |||||||
в) службовці | |||||||
г) керівники | |||||||
2. | Виробіток в продукції на 1 працюючого | Тис. Грн. | |||||
3. | Фонд заробітної плати | Тис.грн. | |||||
а) робітників | Тис.грн. | ||||||
б) спеціалістів | |||||||
в) службовців | |||||||
г) керівників | |||||||
4. | Середня зарплата 1 працюючого | Грн. | |||||
Невиробничий персонал | |||||||
5. | Кількість працюючих | Чол. | |||||
6. | Фонд зарплати невиробничого персоналу | Тис.грн. | |||||
7. | Середня зарплата 1-го працюючого | Грн. |
Всі розрахунки плану кадрового забезпечення діяльності підприємства, продуктивності праці та визначення загального планового фонду заробітної плати систематизують в зведеному плані кадрового забезпечення за формою, представленою в табл. 1. У зведеному плані крім загальної кількості промислово-виробничого та невиробничого персоналу наводять дані, що характеризують розподіл працюючих на окремі категорії (робітники, спеціалісти, службовці, керівники), а також фонд заробітної плати працівників цих категорій.
Важливими показниками зведеного плану є виробіток валової продукції на одного працюючого та середня заробітна плата одного працюючого. Співставлення значень цих показників дозволяє виявити, на скільки темпи росту продуктивності праці випереджають темпи росту заробітної плати, вважаючи, що наявність таких співвідношень характеризує загальну ефективність планових розрахунків.