План

Менеджмент: сутність та значення 

Види контролю за змістом 

Суб’єкт, об’єкти менеджменту (управління) 

Японська система менеджменту 

Види конфліктів 

Список використаної літератури 

Менеджмент: сутність та значення

У процесі ринкових перетворень в Україні в усіх сферах виробничо-господарської діяльності активно почали використовувати термін „ме­неджмент". Широкої популярності набули професії менеджерів діло­вої адміністрації, з перевезень, реклами, продажу, маркетингу, зовнішньоекономічної діяльності тощо. У різноманітних закладах осві­ти України — університетах, академіях, інститутах, коледжах, техніку­мах — активно здійснюється підготовка фахівців кваліфікації менед­жера — економіста, менеджера зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Варто чітко зрозуміти різницю між поняттями „менеджмент” та „управління”, оскільки дуже часто їх ототожнюють, що призводить до плутанини. Управління є цілеспрямованою дією на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління та означає управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією та ін.).

Менеджмент — це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Сьогодні у світі існує понад п'ятдесят визначень поняття „мене­джмент”. В його основі лежить англійське дієслово tomanageкеру­вати, яке походить від латинського manus” —рука. Так, фундамента­льний Оксфордський словник англійської мови, вперше виданий ще 1933 року, дає такі тлумачення: 1) Менедж­мент — це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками); 2) Менеджмент — це влада та мистецтво керівництва; 3) Менеджмент — це вміння і адміністративні навики організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників); 4) Менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

З функціональних позицій менеджмент — це процес планування, ор­ганізування, мотивування, контролювання та регулювання, необхідний для формування та досягнення цілей організації (під організаціями ро­зуміють підприємства, товариства, банки, асоціації тощо, їх відділи, бюро, сектори, цехи). За напрямком здійснення менеджмент можна по­ділити на три види: виробничий менеджмент, фінансовий менеджмент та маркетинг.

Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менеджеризм як американська теорія управління пересуває центр ваги правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, психофізіо­логії праці, психотехніки, колективної психології. Менеджери розгляда­ються як розпорядники економічного життя суспільства. Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства — задоволення соціальних потреб через ринок, тобто виробництво товарів або надання послуг.

Широке розповсюдження у світі терміна „менеджмент" викликає необ­хідність його застосовування і в Україні у розумінні управління людьми, колективами працівників, організаціями. Водночас у менеджменті буде ви­користовуватись і термін „управління", але з обов'язковою орієнтацією на об'єкт (процес). Наприклад, управління кредитним відділом банку, управ­ління виробництвом, управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо.

До основних категорій менеджменту слід віднести поняття орга­нізації, функцій менеджменту, рівнів управління, методів менедж­менту, стилів керівництва, комунікацій, управлінських рішень тощо.

В управлінській діяльності керуються такими законами мене­джменту: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптима­льного поєднання централізації і децентралізації управління, де­мократизації управління, економії часу в управлінні, пропорційного розвитку систем управління тощо.

Важливу роль також відіграють принципи менеджменту: ціле­спрямованості, врахування потреб та інтересів, ієрархічності, взаємозалежності, динамічної рівноваги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя тощо.

Центральною фігурою сучасного менеджменту є менеджер. Менеджер — це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досяг­нення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнаро­дних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Американський економіст Мінцберг виділив десять управлін­ських ролей (видів діяльності), які він об'єднав у три групи:

1. Міжособисті ролі: головний керівник; лідер; ланка, яка зв'язує з зовнішніми організаціями та особами.

2. Інформаційні ролі: приймач інформації (внутрішньої та зовніш­ньої); розповсюджувач інформації; представник (при зовнішніх контак­тах організації).

3. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень: підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації; ліквідатор порушень у діяльності організацій; розповсюджувач ресурсів; відповідальний за переговори, які веде організація.

Спеціалісти в галузі менеджменту виді­ляють чотири групи якостей менеджера, що характеризують його в сучасних умовах:

  • професійно-ділові (висока професійність, уміння володіти стратегіч­ним та тактичним менеджментом, здатність генерувати корисні ідеї, здатність приймати нестандартні управлінські рішення та нести від­повідальність за них, прагнення до професійного зростання, підпри­ємливість, авторитетність, здатність розумно ризикувати та здійс­нювати антикризове управління тощо);
  • адміністративно-організаційні (оперативність, гнучкість стилю управ­ління, уміння стимулювати та викликати ініціативу, доводити справу до логічного завершення, послідовність, інтернальність (розуміння того, що від тебе залежить успіх справи), внутрішній контроль, умін­ня формувати єдину команду та використовувати знання підлеглих, здатність делегувати повноваження, уміння організовувати час тощо);
  • соціально-психологічні (психологічна компетентність, управлінська культура, розум, лідерські здібності, уміння керувати своєю поведін­кою і регулювати свій психічний стан, колегіальність, толерантність, оптимізм, екстравертність, уміння керувати конфліктами, інтелекту­альність, риторичні здібності, стресостійкість, почуття гумору, умін­ня створювати свій імідж тощо);
  • моральні (патріотизм, національна свідомість, державницька пози­ція, інтелігентність, людяність, порядність, почуття обов'язку, гро­мадянська позиція, чесність, доброзичливість та ін.).
  • Окрім менеджера, в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє друга ключова фігура — підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в еконо­міці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо. Отож, підприємець – це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність; при­ймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та особисте задоволення досягненнями. Відмінності між менеджером та підприємцем наведено у табл. 1. Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає у тому, що підприємець гене­рує ідею (наприклад, створення хлібопекарні), впроваджує її за власні або позичені фінансові кошти у життя (засновує підприємство з випікан­ня хліба, фінансує увесь цей процес) та наймає менеджера для управлін­ської роботи, а останній — здійснює управління організацією, яку ство­рив підприємець.

    Таблиця 1

    Відмінності між менеджером та підприємцем

    Ознаки Характерні особливості
    Менеджера Підприємця
    1. Формальний статус Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені фінансові кошти та інші ресурси
    2. Виробничо-господарська орієнтація Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів Зорієнтований на пошук нових можливостей
    3. Здійснення задуманого Приймає рішення та докладає усіх зусиль для його виконання Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилась нежиттєздатною
    4.Залучення ресурсів Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у нагромадженні та накопиченні фондів Залучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо
    5. Фінансовий статус Отримує за свою роботу заробітну плату Виступає власником або розпорядником ресурсів і майна організації
    6. Побудова організації Використовує ту організаційну структуру управління, яка склалась І має ієрархічну природу Віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам управління, які спираються на неформальні зв'язки

    Певною мірою ролі менеджера і підприємця можуть перекликатись. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером. Своєю чергою, менеджер може відкрити свою справу і стати підприємцем. Однак ролі менеджера та підприємця можуть збігатися лише тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються і він займе відповідну позицію в організації. Щодо тривалого суміщення ролей „підприємець-менеджер”, то це мож­ливо тільки в умовах невеликих підприємств.Об'єктивність процесів управління вимагає поділу управлін­ської праці. При цьому слід виділити горизонтальний поділ (при­значення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи).

    Саме вертикальний поділ зумовлює створення рівнів управ­ління. Американський соціолог Парсонс виділяє три рівні управ­ління:

  • технічний;
  • управлінський;
  • інституційний.
  • Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):

  • керівники низової ланки (операційні управлінці);
  • керівники середньої ланки;
  • керівники вищої ланки (див. рис. 1).
  • Форма піраміди показує взаємозалежність рівнів управління та чи­сельності управлінців. У табл. 2 наведена характеристика представників трьох рівнів управління та визначено основні функції, які вони викону­ють.

    Таблиця 2

    Характеристика рівнів управління

    Рівні управління

    (вертикальний

    поділ)

    Представники рівнів управління (горизонтальний поділ) Функції представників рівнів управління
    Інституційний рівень Директор, заступники директора; президент компанії, віце-президенти; ректор, проректори та інші Забезпечують інтереси та потреби власників, здійснюють стратегічне, тактичне та загальне керівництво, розробляють політику організації
    Управлінський рівень Завідувач відділу, декан, начальник цеху, начальник відділу тощо Забезпечують реалізацію політики функціонування організації, яка розроблена вищим керівництвом і відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів та за їх виконання
    Технічний рівень Майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання

    З табл. 2 видно, що на кожному рівні управління відповідні посадові особи виконують певний перелік функцій, який загалом забезпечує функціонування даного рівня управління з конкретною віддачею.

    Характеристика роботи

    Контрольна

    Кількість сторінок: 26

    Безкоштовна робота

    Закрити

    Основи менеджменту 8

    Замовити дану роботу можна двома способами:

    • Подзвонити: (097) 844–69–22
    • Заповнити форму замовлення:
    Не заповнені всі поля!
    Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

    Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.