План

1. Сутність та зміст поняття менеджменту. Менеджери та підприємці, їх особливості та основні відмінності.

3. Сутність рівнів управління та причини їх виникнення. Рівні управління по Парсонсу. Навести приклади. Чому рівні управління доцільно показувати за допомогою піраміди?

20. Матеріальне стимулювання праці. Тарифна ставка. Форми та системи оплати праці. Формування та управління системами матеріальних стимулів праці.

22. Процес контролю. Забезпечення ефективності контролю, впровадження інформаційно-управлінської системи контролю. Система контролю виробничих процесів.

41. Природа стресів та управління ними. Фактори, які викликають стреси. Етапи виникнення стресу. Види почуттів, які формують стреси. Механізм управління стресами.

43. Сутність та значення етичної поведінки. Причини неетичної діяльності. Заходи щодо забезпечення неетичної поведінки.         

1. Сутність та зміст поняття менеджменту. Менеджери та підприємці, їх особливості та основні відмінності.

Менеджмент (англ. management -- управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:

теорію керівництва;

практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління.

Поняття « менеджмент « міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.

У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну «менеджмент «. Українське слово «управління « і англійське слово «менеджмент « вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін «менеджмент «, мі слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін « управління « не є задовільним заступником терміну «менеджмент « тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництва або комерції.

Таким чином, термін «менеджмент « вживається застосовно до управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей використовуються інші терміни.

У наших умовах потрібно вживати терміни « організація «, « управління « і « адміністрування». Проте, державні, громадські і інші організації також повинні використати принципи і методи менеджменту, якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.

З урахуванням викладеного в роботі термін « управління « надалі буде вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж значенні, що і термін «менеджмент «.

Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.

Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентоздатного товару.

У тієї ж година кінцевою метою менеджменту як практики ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом раціональної організації виробничого (торгового) процесу, включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної бази.

Виходячи з цього найважливішою задачею менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на основі ресурсів, що є. При цьому до задач менеджменту також відносяться:

перехід до використання працівників, що володіють високою кваліфікацією;

стимулювання співробітників організації шляхом створення для них відповідних розумів труда і системи його сплати;

визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

розробка стратегії розвитку організації і реалізація;

визначення конкретних цілей розвитку організації;

постійний пошук і освоєння нових ринків;

вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;

здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за виконанням поставлених задач.

Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання масштабів і розвитку виробництва і комерції. Віконані задачі і досягнуті намічені цілі оцінюються на ринку.

Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних методів дозволили багато які якісні рішення задач доповнити або замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток коштів обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню ефективності управління. Багато які задачі, які раніше не могли вирішуватися в реальній або допустимій масштабі годині із - за трудомісткість розрахунків, стали повсякденною реальністю.

Менеджери та підприємці

Менеджер — це керівник ринкової орієнтації, який добре орієн­тується в ринкових відносинах. Тобто це не будь-який керівник, а тільки той, хто своєчасно реагує на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозицій, вміло перебудовує виробництво (діяльність) з ураху­ванням вимог ринку.

Американський економіст Мінцберг виділив 10 управлінських ролей (видів діяльності) менеджерів, які він поділив на три групи:

Міжособисті ролі:

головний керівник;

лідер;

ланка, яка зв'язує із зовнішніми організаціями та особами.

Інформаційні ролі:

отримувач інформації (внутрішньої і зовнішньої);

розповсюджувач інформації;

представник (при зовнішніх контактах організації).

Ролі, пов'язані з прийняттям рішень:

підприємець, який веде пошук можливостей вдосконалення організації;

ліквідатор порушень у діяльності організації;

розподілювач ресурсів;

відповідальний за переговори, які веде організація.

Як відомо, крім менеджера в ринковій економіці важливу роль відіграє друга ключова фігура — підприємець. Підприємництво за своєю суттю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу (нових підприємств), забезпечення результа­тивної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.

Таким чином, підприємець — це людина такого типу, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; яка регулює процес створення чогось нового, що має цінність; яка приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність, отримуючи грошовий доход та особисте задоволення досягнутим.

Можна виділити основні відмінності між менеджером та підприєм­цем на основі таких ознак:

1. Стратегічна орієнтація. Менеджер зорієнтований на виконання плану й досягнення ефективності використання тих ресурсів, які є в його розпорядженні, а підприємець — на пошук нових можливос­тей.

2. Здійснення задуманого. Менеджер приймає рішення й будь-що прагне його виконати, а підприємець — ризикує й може змінювати Ідею, яка виявилась нежиттєздатною.

3. Залучення ресурсів. Менеджер залучає ресурси з мстою забезпе­чення роботи підрозділів, а підприємець — для досягнення поставленої мсти.

Тому менеджер зацікавлений у нагромадженні фондів, а підприє­мець виявляє гнучкість, ризик і використовує оренду, кредит тощо.

4. Організаційна структура. Менеджер застосовує ту організаційну структуру управління, яка склалася і має ієрархічну природу, а підприє­мець віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам, що спираються на неформальні зв'язки.

Певною мірою ролі менеджера й підприємця можуть пере­хрещуватися. Так, підприємець, який започаткував нове підприєм­ство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером. У свою чергу, менеджер може відкрити свою справу і стати підприєм­цем. Однак ролі менеджера та підприємця можуть збігатися тільки тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизу­ються, і він займає відповідну позицію в організації.

Саме вертикальний поділ веде до створення рівнів управління. Американський соціолог Парсонс виділяє три рівні управління:

технічний;

управлінський;

інституційний.

Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):

керівники низової ланки (операційні управлінці);

керівники середньої ланки;

керівники вищої ланки (рис.1).

Така форма демонструє те, що на кожному наступному етапі чисельність управлінців зменшується.

Рис.1. Рівні управління

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 29

Безкоштовна робота

Закрити

Основи менеджменту 5

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.