Удосконалення фінансового менеджменту (на прикладі Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції)

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи удосконалення фінансового менеджменту

1.1. Суть і значення фінансового менеджменту

1.2. Характеристики якості фінансового менеджменту в установі

1.3 Організація фінансового менеджменту ї шляхи їх удосконалення

Розділ ІІ. Аналіз фінансового менеджменту у Кременецькій міжрайонній державній податковій інспекції

2.1 Загальна характеристика Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції

2.2. Аналіз наявності майна і фінансових ресурсів

2.3. Аналіз матеріально-технічної бази установи

2.4. Оцінка кадрового забезпечення

2.5. Аналіз надходження і використання фінансових ресурсів

2.6. Оцінка організації управління фінансами

Розділ ІІІ. Шляхи удосконалення організації інансового менеджменту у Кременецькій міжрайонній державній податковій інспекції

3.1. Покращення фінасового забезпечення завдяки здійсненню орендних операцій

3.2. Впровадження платних семінарів з питань податкового законодавства для бухгалтерів та економістів підприємств міста Кременця

3.3. Впровадження автоматизованої обробки фінансової звітності Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції

Висновок

Список використаної літератури

1.2. Характеристики якості фінансового менеджменту в установі

Бюджетна установа-орган,установа чи організація,визначена Конституцією України ,а також установа чи організація ,створена у встановленому порядку органами державної влади ,органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування ,яка повністю чи частково утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів [ 19, с.6].

Бюджетні установи відносяться до одного з різновидів установ некомерційного характеру,для яких отримання прибутку не є основною метою їх діяльності [22, с.53].

Для бюджетних організацій основним фінансовим документом є кошторис доходів і видатків, який підтверджує повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, який визначає обсяг і напрями використання коштів на виконання певних функцій .

Крім того бюджетні установи керуються наступними документами :

- Інструкцією по бухгалтерському обліку в установах і організаціях,

які фінансуються за рахунок державного бюджету;

-Інструкцією про порядок використання і обліку поза бюджетних грошових коштів бюджетних установ і звітності про них;

- Інструкцією по обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ;

- Інструкцією про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ;

- Інструкцією пго обліку запасів бюджетних установ;

- Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання, а також іншими документами .

Установи і організації, які фінансуються за рахунок бюджету, підлягають обов”язковій реєстрації в органах податкової служби ,Пенсійного фонду,соціального страхування ,фондів страхування від безробіття,фондів страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

На сьогодні усі бюджетні організації користуються планом рахунків, затвердженим наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 р. №114.

План рахунків складається з восьми класів балансових рахунків і класу 0 “Позабалансові рахунки”.

Як правило, в бюджетних установах ведення бухгалтерського обліку здійснюється за меморіально-ордерною формою обліку.

При меморіально-ордерній формі обліку перевірені і прийняті до обліку документи систематизуються за датами здійснення операцій та оформляються меморіальними ордерами-накопичувальними відомостями,яким присвоюються постійні номери.

Всі меморіальні ордери підлягають реєстрації в книзі “ Журнал –головна “ ф. № 308 .Облік в книзі “Журнал –головна “, як правило, ведеться по субрахунках.

Книга “Журнал –головна “ відкривається щорічно записами сум залишків на рахунках на початок року у відпові дності з балансом і залишками на рахунках за минулий рік [ 25, с. 21].

Записи в головну книгу проводяться за кожен місяць , а залишки по рахунках на кожне перше число кварталу переноситься в баланс установи.Баланс – форма звітності, яка складається з двох частин : активу і пасиву.

Активи являють собою економічні ресурси підприємства в формі сукупних майнових цінностей,які використовуються в господарській діяльності з метою утримання прибутку.

Активи підприємства поділяються за різними ознаками ,основними з яких з позиції фінансового менеджменту є :

1.Форма функціонування активів:

- матеріальні активи (основні засоби,запаси, МШП та інше.);

- нематеріальні активи ;

- фінансові активи (грошові кошти в національній валюті та ін.).

2. Характер участі в господарському процесі та швидкість обороту активів :

- оборотні активи.Вони характеризують сукупність майнових цінностей установи,які обслуговують її поточну діяльність. До них відносять цінності (активи ) усіх видів з терміном використання до одного року і вартістю менше 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.В склад оборотних активів установи входять : запаси,МШП ; грошові кошти в національній валюті ; витрати майбутніх періодів та ін.

- необоротні активи.Вони характеризують сукупність майнових цінностей установи ,які багаторазово беруть участь у процесі

діяльності установи.До них відносять майнові цінності (активи) всіх видів з терміном використання більше одного року і вартістю більше 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.Склад необоротних активів установи входять наступні їх види : основні засоби ,нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та інші види необоротних активів.

3.Характер фінансових джерел формування активів :

- валові (сукупність майнових цінностей (активів) установи, сформованих за рахунок як власного ,так і позичкового капіталу ) ;

- чисті активи ( характеризують вартісну сукупність майнових цінностей (активів ) установи ,сформованих виключно за рахунок власного капіталу. Вартість чистих активів установи визначається за наступною формулою:

ЧА = А-ЗК , (1)

де : ЧА – вартість чистих активів установи ;

А – загальна сума всіх активів установих по балансовій вартості ;

ЗК – загальна сума використаного позичкового капіталу установи.

Для оцінки результатів оптимізації співвідношення оборотних і необоротних активів використовується показник – коефіцієнт маневреності активів , які розраховується за наступною формулою :

(2)

де : КМА – коефіцієнт маневреності активів установи ;

ОА – сума оборотних активів установи ;

А – загальна сума всіх активів установи.

Оборотні активи

Управління оборотними активами складає найбільшу частину операцій фінансового менеджменту.Це пов`язано з великою кількістю елементів їх внутрішнього матеріального і фінансового складу, які потребують індивідуалізації управління ; високою роллю в забезпеченні платоспроможності, покриття витрат та інших цільових результатів фінансової діяльності установи.

Політика управління оборотними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії установи, яка здійснюється під час формування необхідного обсягу та складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування .

Політика управління оборотними активами установи розробляється наступним чином . Спершу виконується аналіз оборотних активів у попередньому періоді за такими етапами робіт :

- на першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу оборотних активів, які використовує установа – темпи зміни середньої їх суми у співвідношенні з темпами зміни фактичних видатків і середньої суми всіх активів ;

- на другому етапі аналізу розглядається динаміка складу оборотних

активів установи в розрізі основних їх видів – запасів ( МШП , господарські матеріали, канцтовари, паливно-мастильні матеріали, запасні частини та інше ), дебіторської заборгованості, грошові кошти. В процесі цього етапу розраховуються і вивчаються темпи зміни суми кожного виду оборотних активів у співставленні з темпами зміни фактичних видатків та ін. Аналіз складу оборотних активів установи по окремих його видах дозволяє оцінити рівень їх ліквідності ( здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов`язань ).

- на третьому етапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних активів і загальної їх суми. Цей аналіз проводиться за допомогою показників – коефіцієнту оборотності і періоду обороту оборотних активів:

(3)

де : Коб – коефіцієнт оборотності ;

В – фактичні видатки за період ;

ОА – середня величина оборотних активів ;

Середня величина оборотних активів, в свою чергу, визначається так:

(4)

де : ОА – середня величина оборотних активів ;

ОАп – величина оборотних активів на початок періоду ;

ОАк – величина оборотних активів на кінець періоду.

- на четвертому етапі аналізу розглядається склад основних джерел

фінансування оборотних активів – динаміка їх суми в загальному обсягу фінансових

засобів, інвестованих в активи.

Результати проведеного аналізу дозволяють визначити загальний рівень

ефективності управління оборотними активами на підприємстві і виявити основні

напрями його підвищення в майбутньому періоді.

Необоротні активи

Необоротні активи бюджетних установ складаються з :

1.основних засобів : земельні участки, будинки і споруди, інструменти, передавальні пристрої, транспортні засоби, обчислювальна техніка та інше ;

2.інших необоротних матеріальних активів : бібліотечні фонди, одежа, інвентар, матеріали довгострокового використання та інше ;

3.нематеріальних активів : авторські права, право користування майном та інше.

Сформовані на початковому етапі діяльності підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними. Це управління здійснюється в різних формах і різними функціональними підрозділами установи.

Політика управління необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії установи, яка полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх відновлення і високої ефективності використання. Політика управління необоротними активами здійснюється шляхом аналізу необоротних активів у попередньому періоді :

-оцінюється стан необоротних активів, які використовуються установою, величина їх зносу. В процесі такої оцінки використовуються наступні основні показники :

Коефіцієнт зносу необоротних активів. Він розраховується за наступною формулою :

(5)

де : Кзна – коефіцієнт зносу необоротних активів ;

Зна – сума зносу необоротних активів ;

Пвна – початкова вартість необоротних активів установи на певну дату.

Коефіцієнт придатності необоротних активів. Для його розрахунку використовується наступна формула :

(6)

де : Кпна – коефіцієнт придатності необоротних активів ;

Звна – залишкова вартість необоротних активів установи на певну дату ;

Пвна – початкова вартість необоротних активів на певну дату.

- вивчається інтенсивність оновлення необоротних активів у попередньому періоді. У процесі вивчення використовуються наступні основні показники :

Коефіцієнт вибуття необоротних активів. Цей показник розраховується за формулою :

(7)

де : Квна – коефіцієнт вибуття необоротних активів ;

ВНАв – вартість необоротних активів, що вибули у звітному періоді ;

ВНАп – вартість необоротних активів на початок звітного періоду.

Коефіцієнт вводу в дію нових необоротних активів. Він характеризує

частку введених необоротних активів в загальній їх сумі і розраховується

за формулою :

(8)

де : КВДна – коефіцієнт вводу в дію нових необоротних активів ;

ВНАв – вартість знову введених необоротних активів в звітному періоді ;

ВНАк – вартість необоротних активів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт оновлення необоротних активів. Він характеризує приріст нових необоротних активів в загальній сумі і розраховується за формулою :

(9)

де : КОна – коефіцієнт оновлення необоротних активів ;

ВНАвд – вартість знову введених необоротних активів в звітному періоді ;

ВНАв – вартість необоротних активів, що вибули у звітному періоді ;

ВНАк – вартість необоротних активів на кінець звітного періоду.

Такі ж показники розраховуються для окремих складових необоротних активів :

основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.

Управління капіталом

З позиції фінансового менеджменту капітал установи характеризує загальну вартість засобів в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих в формування її активів.

Розглянемо окремі види капіталу підприємства :

1.За належністю підприємству виділяють власний і позичковий капітал.

Власний капітал характеризуєзагальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і які використовуються для формування відповідної частки його активів.

Позичковий капітал характеризує привабливі для фінансування розвитку підприємства грошові кошти чи інші майнові цінності. Всі форми позичкового капіталу, які використовує підприємство, являють собою його фінансові зобов`язання, які підлягають погашенню у передбачувані терміни.

2.За цілями використання у складі підприємства можуть бути виділені наступні види капіталу : виробничий, спекулятивний.

Виробничий капітал характеризує кошти підприємства, інвестовані в його активи для здійснення виробничо-збутової його діяльності.

Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі здійснення спекулятивних ( основою яких є різниця в ціні ) фінансовихоперацій.

3. За формою власності виділяють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного фонду. Такий розподіл капіталувикористовується в процесі класифікації підприємств за формою власності.

4.За організаційно-правовими формами діяльності виділяють наступні види капіталу : акціонерний капітал, пайовий капітал і індивідуальний капітал.

5. За формами інвестування розрізняють капітал в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, який використовується для формування статутного фонду підприємства.

Основною метою формування капіталу установи є задоволення потреби в придбанні необхідних активів і оптимізація її структури з позиції забезпечення умов ефективного його використання.

Управління грошовими потоками

Грошові потоки установи являють собою сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів.

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги установи в процесі її розвитку шляхом балансування обсягів надходження і витрат коштів і їх синхронізація в часі.

Процес управління грошовими потоками установи охоплює наступні основні етапи :

1.Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків установиі формування необхідної звітності. Цей етап управління дозволяє реалізувати принцип інформативної його достовірності. Основною метою організації обліку і формування відповідної звітності, яка характеризує грошові потоки установи, є забезпечення фінансових менеджерів необхідною інформацією для проведення всестороннього їх аналізу, планування і контролю ;

2.Аналіз грошових потоків установи у попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування грошових потоків, ефективності їх використання, а також збалансованості позитивних і негативних грошових потоків установи за обсягом у часі ;

3.Оптимізація грошових потоків установи. Така оптимізація є однією з найважливіших функцій управління коштами, спрямованою на підвищення їх ефективності в майбутніх періодах ;

4.Планування грошових потоків установи. Таке планування носить прогнозний характер. Тому планування грошових потоків здійснюється у формі багатоваріантних планових розрахунків різних показників при різних ситуаціях протягом усієї діяльності установи ;

5. Забезпечення ефективного контролю грошових коштів установи. Об`єктом такого контролю є : виконання встановлених планових завдань по формуванню обсягу грошових коштів і їх витратах за передбачуваними напрямами ; рівномірністьформування грошових коштів в часі.

Фінансування бюджетних організацій здійснюється за рахунок державногочи місцевого бюджетів.

Відповідно до статті 19 Закону України “ Про бюджетну систему “ від 05.12.1990р. № 512-XII з Державного бюджету виділяються кошти на :

фінансування закладів і організацій в галузі освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, які мають загальнодержавне значення ;

фінансування виробничої і невиробничої галузі, геолого-розвідувальних робіт, які здійснюються у відповідності з загальнодержавними програмами ;

охорону наколишнього природного середовища ;

фінансування правоохоронних, митних та податкових органів, захист прав споживачів і контрольно-ревізійні служби ;

фінансування органів законодавчої, виконавчої, судової влади, прокуратури та ін.

Із місцевих бюджетів відповідно до статті 20 зазначеного Закону здійснюються видатки на :

фінансування закладів і організацій освіти, культури, науки, молодіжної політики, які знаходяться у підпорядкуванні виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів у відповідності з функціями, покладеними на ці органи влади ;

фінансування органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів влади і самоуправління та ін [29, с.13].

Бюджетне фінансування являє собою виділення коштів з бюджету (державного чи місцевого ) в розпорядження керівників установ і організацій на здійснення видатків, передбачених бюджетом.

Установи і організації, які фінансуються з бюджетів, для забезпечення своєї діяльності і виконання покладених на них функцій складають і затверджують кошторис доходів і видатків у відповідності з бюджетними призначеннями, встановленими законом України про Державний бюджет [40, с.112].

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи являє собою плановий документ, який підтверджує повноваження відносно отримання доходів і здійснення в видатків, який визначає обсяг і напрями коштів для виконання ним своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік у відповідності з бюджетними призначеннями.

Кошторис доходів і видатків бюджетних установ складається з двох частин : загального фонду і спеціального фонду.

Загальний фонд кошторису включає обсяг надходжень із загального фонду бюджету і розподіл видатків відповідно до економічної класифікації для виконання бюджетною організацією основних функцій. Іншими словами, в загальному фонді кошторису наводяться кошти, які надходять із загального фонду Державного бюджету, за рахунок яких утримується ця бюджетна установа чи організація.

Спеціальний фонд кошторису включає обсяги надходжень із спеціального фонду бюджету і їх розподіл у відповідності з економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов`язаних з виконанням даною організацією основних функцій.Тобто у спеціальному фонді кошторису вказуються кошти, які поступають із спеціального фонду Державного бюджету на покриття відповідних видатків.

Установи і організації, які утримуються за рахунок коштів бюджету, мають право приймати зобов`язання і витрачати кошти з бюджету на цілі і в межах, встановлених кошторисами та планами асигнувань.

План асигнувань із загального фонду бюджету являє собою щомісячний розподіл видатків, затверджених по кошторисі для загального фонду, по скороченій економічній класифікації, і регламентує взяття установою зобов`язань протягом року. План асигнувань є невід`ємною частиною кошторису доходів і видатків бюджетної організації і затверджується разом з ним.

Основними документами, які регулюють порядок фінансування бюджетних організацій є :

Тимчасова інструкція про порядок касового виконання державного бюджету по видатках, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України від 21.03.1997р.№ 28, наказом НБУ від 21.03.1997р.

№ 25-024/444 ;

Інструкція про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України від 09.04.1999р. № 32.

Установи і організації, які фінансуються за рахунок коштів державного та (або) місцевих бюджетів, крім бюджетних асигнувань, можуть отримувати кошти із інших джерел, Кошти, які бюджетні установи отримують крім бюджетного фінансування, називаються позабюджетними.

Основними документами, які визначають порядок обліку, використання позабюджетних коштів організаціями і звітності про них, є :

Інструкція про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ і звітності про них, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України від 11.08.1998р. № 63 ;

Порядок казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і організацій, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету, затверджений наказом Головного управління Державного казначейства України від 25.03.1999р. № 27, із змінами і доповненнями ;

Інструкція про порядок складання в 2000 році місячних і квартальних звітів установами і організаціями, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та (або ) місцевих бюджетів, затверджена наказом Державного казначейства України від 23.03.2000р. № 23 ;

Порядок складання, розгляду, затвердження і основні вимоги відносно виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і організацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2000р. №17.

Відповідно до Інструкції № 63 позабюджетні кошти, які поступають бюджетним установам, за принципом виникнення і використання поділяються на такі групи :

-спеціальні кошти ;

-суми за дорученнями ;

-депозитні суми ;

-інші позабюджетні кошти.

До спеціальних коштів належать суми доходів, які отримала установа від виконання робіт, надання послуг чи іншої діяльності. Залежно від діяльності бюджетної установи джерела отримання спеціальних коштів можуть бути різними, наприклад доходи від здачі приміщень в оренду, від надання транспортних послуг і т. д.

Суми за дорученнями – кошти, отриманні бюджетною установою від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і благодійних фондів для виконання певних доручень та (або ) використання за цільовим призначенням, визначеним строною яка надає ці кошти.

Депозитні суми – кошти, які надходять у тимчасове розпорядження бюджетних організацій і з настанням відповідних умов підлягають поверненню.

Інші позабюджетні кошти – це решта позабюджетних коштів, які надходять до бюджетних установ і які не належать до складу спеціальних коштів, до сум за дорученнями і депозитних сум.

Відповідно до ст.. 31 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2001рік “ до доходів спеціального фонду відносяться власні надходження установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі : спеціальні кошти бюджетних установ і організацій ; кошти, отримані бюджетними установами та організаціями на виконання окремих доручень ; інші власні надходження бюджетних установ і організацій.

В результаті цього позабюджетні кошти, які надходять бюджетним організаціям, підлягають зарахуванню в спеціальний фонд Державного бюджету України як власні надходження цих установ і організацій.

Спеціальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної організації – це кошти, які поступають на конкретну ціль і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень.

Спеціальний фонд кошторису складається з таких надходжень:

1. Власні надходження (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження);

5.Субвенції, отримані із бюджетів інших рівнів;

6.Інші доходи.

При цьому до складу коштів спеціального фонду не відносять депозитні суми.

Розглянемо порядок обліку позабюджетних коштів, які отримують бюджетні організації.

До спеціальних коштів відносяться доходи від позабюджетної діяльності установ, отримання яких передбачено відповідними нормативно-правовими актами.

До спеціальних коштів відносяться :

- кошти від надання платних послуг бюджетними установами і організаціями та інші надходження відповідно до діючого законодавства;

- орендна плата, інші надходження від експлуатації будівель та приміщень, основних засобів, безпосередньо тих, які належать установам;

- кошти, які надходять від надання транспортних послуг з перевезення населення, вантажів, ремонту транспортних засобів, інших механізмів, користування стоянками, які знаходяться на території установи чи їй належать;

-плата за надання рекламних та інформаційних послуг;

- кошти, отримані за видачу ліцензій, дозволів, які відповідно до діючого законодавства залишаються у розпорядженні установи, видачу документів та ін.

Спеціальні кошти, які надходять бюджетним організаціям від надання платних послуг, виконання робіт використовуються на конкретні цілі, передбачені кошторисом установи.

Одним із головних завдань бухгалтерського обліку в бюджетних організаціях є постійний облік і контроль за здійсненням видатків.

Всі видатки, які здійснюються в бюджетних організаціях, поділяються на касові і фактичні.

Касовими видатками вважаються всі суми, видані ( перераховані ) з поточних ( бюджетних ), реєстраційних рахунків ( наприклад отримання грошових коштів в касу для виплати заробітної плати, перерахування коштів постачальникам за матеріали, за обладнання та ін. ).

Фактичними видатками вважаються всі дійсні витрати бюджетної установи для виконання кошторису, оформлені відповідними первинними документами (наприклад, нарахована заробітна плата, списана вартість витрачених матеріалів та ін. ).

У бюджетних організаціях видатки здійснюються за рахунок коштів, які надійшли з бюджету (загального фонду кошторису ). а також за рахунок позабюджетних коштів (спеціального фонду кошторису).

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 114

Безкоштовна робота

Закрити

Удосконалення фінансового менеджменту (на прикладі Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції)

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.