ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні засади організації та розвитку малого і середнього бізнесу в Україні

1.1.Організаційно-правові основи розвитку малого бізнесу в Україні

1.2.Сутнісно-змістова характеристика розвитку малого і середнього бізнесу в Україні

1.3. Методологічні основи аналітичної оцінки ефективності підприємництва..

РОЗДІЛ 2. Характеристика основних показників економічного

розвиткуТзОВ "Фора"

2.1. Організаційно-правові засади діяльностіТзОВ "Фора"

2.2. Характеристика основнихекономічних показників

2.3. Аналітична оцінка конкурентногосередовища

РОЗДІЛ 3.Основні напрямкиудосконалення менеджментуТзОВ "Фора

3.1.Впровадження програмного забезпечення для цільового сегменту ринку..

3.2 Впровадження системи післяпродажного сервісу

3.3. Кадрове забезпечення діяльностіТзОВ "Фора"

3.4.Створення Інтернет-магазину як фактор забезпечення конкурентоспроможності організації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, покликані призвести до переходу її з площини планової централізованої наякісно вищий рівень - рівень цивілізованої ринкової економіки, здатної органічно інтегруватися в світовий економічний процес. Цей період характеризується підвищеноюнестабільністю і невизначеністю факторів зовнішнього середовища. Тому вибір парадигми розвитку стає особливо актуальним для організацій, які мають диверсифікований портфель сфер бізнесу, тобто продукують товари та послуги різного функціонального призначення чи діють в різних сферах бізнесу.

Управління організаціями у сфері малого і середнього бізнесу в Україні зорієнтовано нині головним чином на вирішення короткотермінових проблем.. Багато підприємств нагадують тимчасові структури, не наділені необхідним запасомінтелектуальної, організаційної, економічної та виробничої "міцності", який дає змогу в разу необхідності провести ефективне оновлення.

Разом з тимшвидкі зміни завдань, рішень, пріорітетів, що притаманні економічній діяльності, призводять до поганих господарських результатів, зниження конкурентоспроможності підприємства.

Будь-яке рішення, що приймається, повинно в довгостроковій перспективі свідчити про економічну користь підприємства. Те, що дає кращі результати тільки в даний момент часу і в близькому майбутньому, а у віддаленому періоді ставить існування підприємства під загрозу, слід розглядати, як помилкове.

Таким чином, забезпечення стйких позицій організації на ринку можна вважати головним завданням стратегічного управління ним.

Це і обумовило вибір теми дипломної роботи "Удосконалення менеджменту організації"

База дослідження - приватне підприємствоТзОВ "Фора" м. РівнеРівненськоїобласті.

Об"єкт дослідження - процесфінансово-господарської діяльності ТЗОВ "Фора".

Предмет дослідження - система менеджменту організації.

Мета дослідження полягає в обгрунтування напрямів удосконалення менеджментуорганізації в умовах трансформації ринку для забезпеченняїї довгостроковихконкурентних переваг.

Мету конкретизують наступні завдання:

опрацювати теоретичні джерела дослідженнящодо сутності і змісту розвитку малого і середнього бізнесу;

здійснити комплексний аналіз фінансово-економічної та господарської діяльності базової організації;

виявити динаміку фінансово-економічних показників за визначений період;

обгрунтувати конкретні напрями удосконалення менеджменту.ТЗОВ "Фора" з метою забезпечення його конкурентних переваг в умовах трансформації ринку.

Структура і обсяг дипломної роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Теоретичний опис та виклад досліджуваного матеріалу підкріплено ілюстративними елементами - рисунками і таблицями. У списку використаних джерел75 назв. Загальний обсяг роботи - 89 сторінки, з них основного тексту - 84 сторінки.


РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади організації та розвитку малого і середнього бізнесу в Україні

1.1.Організаційно-правові основи розвитку малого бізнесу в Україні

Правові основи й організаційні форми мають забезпечувати безперешкодне й ефективне функціонування підприємницьких структур у ринковій економіці. Вони нібито визначають «правила гри», створюють їх опору (підвалину), забезпечуючи перспективу і стабільність власного бізнесу.

Правовою основою підприємництва є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, фінансово-кредитного, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства.

Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні здійснюється низкою законів (їх понад шістдесят) і, насамперед, законами про підприємництво, власність, підприємства, банки і банківську діяльність, інвестиції, оподаткування, зовнішньоекономічну діяльність тощо. Поряд з цим діють також Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів (наприклад, Постанова про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств як однієї з головних форм підприємництва, малого бізнесу).

З-поміж великої кількості юридичних актів основним є Закон Ук­раїни «Про підприємництво», який визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності фізичними та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва і його державної підтримки. Основні положення цього закону в формі переліку і основного змісту його розділів показані на рис. 1.2.3 метою однозначного їх розумін­ня варто пояснити найбільш принципові з них.

  • Умови здійснення підприємницької діяльності. До таких умов закон про підприємництво відносить: процедуру державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності; найом і соціальні гарантії працівників, здійснювані підприємцем; відповідальність і порядок припинення діяльності суб'єктів підприємництва.
  • Державна реєстрація будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється за місцем його знаходженнямісцевим органом влади після подання належних документів (рішення власника майна або засновницький договір; письмове підтвердження юридичної адреси суб'єкта підприємництва; статут; квитанція про сплату мита за реєстрацію; реєстраційна картка встановленого зразка). За умови позитивного рішення орган, що здійснює реєстрацію, видає посвідчення про реєстрацію, сповіщає про це відповідну податкову інспекцію й орган державної статистики. Останній вносить зареєстрований суб'єкт підприємницької діяльності до Єдиногодержавного реєстру підприємств і організацій України (автоматизованої системи збирання, накопиченняй обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи —філії, відділення, представництва тощо), встановлює ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак, видає довідку про включення до Державного реєстру. Посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою для відкриття відпо­відних рахунків у банках.

    Право наймання працівників і соціальні гарантії за використання їхньої праці практично реалізуються укладанням з ними трудових договорів (контрактів, угод), в яких конкретно визначаються умови і охорона праці, її оплата не нижче за встановлений державою мінімальний рівень, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне та медичне страхування і соціальне забезпечення згідно з чинним законодавством України.

    Матеріальна відповідальність і порядок припинення підприємницької діяльності також чітко регулюються законом про підприємництво. Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права й інтереси суб'єктів підприємництва і держа­ви. За заподіяну шкоду або збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність. Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний банкрутом з усіма наступними наслідками. Діяльність суб'єкта підприємництва може бути припинена з власної ініціативи підприємця, на основі рішення суду або арбітражу, у випадку закінчення строку дії ліцензії, визнання банкрутом тощо.

    Держава гарантує всім підприємцям рівні права і створює рівні можливості щодо формування і використання всіх видів суспільних ресурсів, а також недоторканності майна і забезпечення захисту права власності. Забезпечення підприємців централізовано розподілюваними державою ресурсами здійснюється за умови виконання ними робіт і поставок для державних потреб.

    Вилучення державою у підприємця його виробничих (основних і оборотних) фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається (окрім випадків, передбачених законодавчими актами України). Будь-які суперечки щодо відшкодування збитків підприємцям вирішуються судовими чи арбітражними органами відповідно до їхньої компетенції.

    Державна підтримка підприємництва полягає в тому, що держава:

    1) на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки і майно (виробничі і нежилі приміщення, об'єкти незавершеного будівництва, не використовуване устаткування), які необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

    2)здійснює початкове облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з подальшим продажем або передачею підприємцям на умовах оренди, лізингу, кредиту;

    3)сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємництва, підготовці й перепідготовці необхідних кадрів, здатних ефективно господарювати в ринкових умовах;

    4) стимулює з допомогою економічних важелів (цільових кредитів, податкових пільг тощо) різноспрямовану інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг.

    Державне регулювання підприємництва полягає у тому, що держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від нечесної конкуренції і монополізму. Органи державного управління регулюють свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову, фінансово-кредитну і цінову політику; державне майно і систему резервів; ліцензування і лізинг; соціально-екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні довгострокові програми; договори (контракти) на виконання робіт і поставок продукції для загальнодержавних потреб.

    Діяльність іноземних підприємців здійснюється в межах чинного законодавства України. Іноземні громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю на території нашої країни, користуються такими самими правами і мають такі самі зобов'язання (обов'язки), як і громадяни України, коли інше не передбачено чинним законодавством. Міжнародна діяльність має спиратися на основні вимоги закону про підприємництво і правила міжнародних договорів та угод.

    Суб'єкти підприємницької діяльності господарюють (діють) на основі статуту фірми (підприємства, організації), будують свої взаємини з органами державного управління, використовуючи економічні методи. Господарські відносини з постачальниками і споживачами здійснюються з використанням принципів ринкової економіки на основі прямих договорів. Виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією фірми регулюються колективним договором (контрактами). Будь-які непорозуміння, що виникають у колективі або в контрагентів підприємницької діяльності, вирішуються у порядку, встановленому чинними законодавчими актами.

    У підприємницькій діяльності одним з найважливіших є питання про форму її організації. Організаційно-господарською одиницею (первинною структурною ланкою) бізнесу є фірма (підприємство, організація, установа тощо), або компанія. Фірма (компанія) — це загальна назва, що використовується щодо будь-якого підприємства. Вона відображає лише той факт, що підприємство або організація мають права юридичної особи, проте поняття «фірма» не відображає організаційно-правового статусу підприємства. Тому, крім назви фірми, будь-якому підприємцю важливо вибрати конкретну органі­заційно-правову форму своєї діяльності, тобто зафіксовану нормами права єдність організаційних і економічних засад діяльності господарюючого суб'єкта.

    Найбільш значущими ознаками, що відрізняють якусь одну організаційно-правову форму від інших, доцільно вважати:

    Вибір організаційно-правової форми підприємства залежить від багатьох чинників:

    З урахуванням названих та інших чинників підприємець:

    §визначає потрібний йому рівень і обсяг можливих прав і обов'язків залежно від поставлених цілей і завдань;

    §вирішує питання про порядок створення статутного фонду підприємства (організації);

    §-вибирає форму організаційної побудови підприємства і схему управління ним;

    §погоджує свій вибір з вимогами підприємницького права (правової основи підприємництва).

    Широко відомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

    1) одноосібні володіння;

    2) товариства;

    3) корпорації.

    Кожна з цих форм має певні переваги і недоліки (вади).Різноманітність форм власності зумовила ведення форм господарства, тобтокожній формі власності відповідає певна, організаційна форма господарювання. Потрібно відрізняти організаційно-правові форми підприємницької структури і форми підприємницької діяльності. Наприклад: організаційно-правова форма підприємства - це фірма, а форма її підприємницької діяльності - акціонерне товариство; організаційно-правова форма - це спільне підприємство, а форма його підприємницької діяльності - товариство з обмеженою відповідальністю. Отже, слід відрізняти такі поняття як форма організації та форма діяльності. Форми організації виступають як зовнішні, вони мають певну самостійність, але прихований зміст діяльності. Форми функціонування - це змістовні процеси, які проходять у глибині економічного розвитку і на поверхні проявляються у вигляді відображення.

    Розрізняють якісні і кількісні параметри класифікації підприємницьких структур. Якісні - це тип власності, характер і зміст діяльності, обсяг, асортимент продукції, способи ведення та методи ведення конкуренції. Кількісні - чисельність працівників та річний обсяг капіталу.

    Малий бізнес включає індивідуальну трудову діяльність громадян, що мають статус юридичної особи або не мають його. Це поняття ширше ніж малі підприємства, до яких відносять: індивідуальні, приватні, сімейні, фермерські господарства. Які можуть функціонувати на правах малого підприємства і можуть зберегти свій початковий статус. Сюди входять (у малий бізнес): малі підприємства, незалежно від форм власності, якщо кількість зайнятих на них не перевищує у роздрібній торгівлі -12 чоловік, у галузях невиробничої сфери -25 чоловік, наукових закладах -100 чоловік, у промисловості і в будівництві - 200 чоловік.

    Можна виділититакі шляхи утворення малого підприємства:

    - створені на новому місці;

    - відділення підрозділу з уже діючого підприємства.

    Життєвий цикл малого бізнесу становить 3, 5 років, після закінчення цього строку тільки невелика частина підприємств накопичивши початковий капітал продовжує функціонувати, або набуває іншого статусу і змінює форму підприємництва, друга, більша частина припиняє своє існування.

    Відповідно до Закону України про підприємства в Україні до малих підприємств відносяться новостворені та діючі з числом працюючих:

    - у промисловості та будівництві — до 200 чоловік,

    - в інших галузях виробничої сфери — до 50 чоловік,

    - у галузях невиробничої сфери — з числом працюючих до 25, у роздрібній торгівлі —до 15 чоловік, - у науці і науковому обслуговуванні — до 100 чоловік. У світовій практиці часто враховують, крім числа працюючих, обсяг виробництвапродукціїі надання послуг, обсяг інвестицій та прибутку.

    Малі підприємства мають значні переваги, зокрема:

    - створюються нові робочі місця для вивільнених працівників у зв'язку із проведенням структурної перебудови;

    - малі підприємства швидко реагують на потреби ринку і потребу поліпшення якості товарів та обслуговування людей;

    - удосконалюється ринкова інфраструктура, збільшується число фірм, майстерень, магазинів; вони наближаються до споживачів;

    - з врахуванням потреб ринку зростає виробництво необхідних товарів у невеликій кількості, надання індивідуальних послуг;

    - активно залучаються власні кошти для потреб виробництва і обслуговування, росте заробітна плата і прибуток, формується середній клас;

    - активно впроваджуються наукові розробки; науково-дослідні малі підприємства працюють на конкретні потреби підприємств, а значить і споживачів:

    - забезпечується ріст доходів місцевих бюджетів, а, значить, і можливостей фінансування розвитку місцевого господарства та соціально-культурної сфери;

    - прискорюється випуск нових товарів і надання послуг, оперативно змінюється асортимент, обсяг виробництва відповідно із потребами ринку; - створюється можливість для розвитку народних промислів, виробництва окремими майстрами спеціфічних товарів (килими, гобелени, гончарні вироби, сувеніри та ін.);

    нарощується експортний потенціал країни із врахуванням потреб зовнішнього ринку.

    Сукупність усіх цих переваг малого бізнесу дає можливість суспільству вийти з економічної кризи і забезпечити потенційні можливості для зміцнення безпеки держави та зростання народного добробуту.

    Разом з тим слід мати на увазі:

    1.Відкриття розрахункового рахунку банку вимагаєвнесення засновниками не менше 50% статутного капіталу, передбаченого Засновницькою угодою.

    2.Реєстрація малого підприємства здійснюється при наявності конкретного приміщення, або гарантії на оренду відповідної площі чи квартири засновника.

    3. Малі підприємства отримують фінансову підтримку із державних і регіональних цільових фондів, що створюються із внесків державних, кооперативних та інших підприємств, організацій, установ та громадян. За рахунок бюджетних коштів через такі фонди держава може стимулювати розвиток найбільш пріоритетних видів та впровадження нових видів технологій, підвищення конкурентноздатності продукції.

    4.3а рахунок виручки від реалізації продукції та послуг підприємства малого бізнесу покривають витрати на сировину і матеріали, на оплату праці, енергетичні ресурси, амортизаційні відрахування, соціальне страхування, позавиробничі витрати. Платежі до бюджету, проценти за кредити банків, інші платежі сплачуються з прибутку. За рахунок чистого прибутку створюються фонди виробничого та соціального розвитку, резервний фонд, проводяться доплати працюючим.

    5.Розвиток малого бізнесу забезпечує комплексний соціально-економічний розвиток регіону, послаблює монополізм, сприяє конкуренції,створює умови для ефективного використання місцевих ресурсів.

    6.У той же час малі підприємства не позбавлені й недоліків. Перш завсе, хоч їх фінансові можливості є більшими у порівнянні з індивідуальними приватними підприємствами, вони недостатні для вирішення складних технологічних проблем, обмеженою є можливість отримання кредитів та інвестицій, не завжди злагоджено працюють усі працівники, бувають затримки з прийняттям господарських рішень, допускаються порушення у дотриманні комерційної таємниці, існує боротьба за "директорське крісло", є труднощі з виходом на міжнародні і ринки та ін.

    У зв'язку з цим, малі підприємства об'єднуються шляхом злиття у структури вищого рівня, або відбувається процес поглинання, коли скуповують їх акції з метою контролюуправління ними.

    Об'єднання підприємств малого бізнесу має позитивні моменти, зокрема, у розширенні ринку, боротьбі з конкурентами, у збільшенні та раціональному використанні капітальних вкладів, ефективнішому впровадженні досягнень науки і техніки, утвердженні кращого іміджу, поліпшенні управління процесами. Разом з тим, при інтеграції підприємств можуть бути втрачені оперативність у роботі, торговельна репутація, може порушуватись єдність у діяльності працівників окремих підприємств.

  • Взаємовідносини підприємців і держави визначаються законом про підприємництво й охоплюють загальні гарантії прав і гарантії майнових прав підприємців, державні підтримку і регулювання підприємництва, діяльність іноземних підприємців.
  • кількість учасників створюваного господарського суб'єкта (об'єднання);
  • хто є власником використаного капіталу;
  • джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;
  • межі майнової (матеріальної) відповідальності;
  • спосіб розподілу прибутку і збитків;
  • форма управління суб'єктом господарювання.
  • відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена генерального партнера і обмежена молодшого партнера);
  • податкування (податків фізичних осіб, подвійне оподаткування у корпораціях);
  • потреба у фінансових коштах (власних, позичкових);
  • управлінські здібності підприємця (команди менеджерів фірми);
  • передбачувана тривалість існування фірми;
  • можливість зміни власника.
  • Характеристика роботи

    Диплом

    Кількість сторінок: 87

    Безкоштовна робота

    Закрити

    Удосконалення менеджменту організації на прикладі ТЗОВ Фора

    Замовити дану роботу можна двома способами:

    • Подзвонити: (097) 844–69–22
    • Заповнити форму замовлення:
    Не заповнені всі поля!
    Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

    Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.