Синусова тахікардія не являється пароксизмальною тахікардією. Вона виникає, як правило, при наявності якоїсь органічної симптоматики і є симптомом наприклад, при тіреотоксикозі, анемії, серцевій недостатності та інш.), а не самостійною нозологічною одиницею. Характеризується синусова тахікардія прискореним ритмом. На ЕКГ добре видні звичайні передсердні зубці P, за кожним з них слідує комплекс QRS. Лікуання полягає в лікування основного захворювання. Синусова тахікардія при нейро-циркуляторній дистонії добре піддається корекції бета-адреноблокаторами (препарат вибору) або антагоністами кальцію в поєднанні з седативними препаратами. Госпіталізація не показана.

Передсердна тахікардія характеризується наявністю на ЕКГ зубців P і вузькими комплексами QRS (при відсутності блокади ніжки жмутка Гіса). Нерідко на звичайній ЕКГ виявити зубці P не вдається, тоді в діагностиці можуть допомогти черезстравохідні відведення. Розрізнити синоатріальну, передсердню та AV-вузлову тахікардію важко. Деяке уявлення про вид тахікардії може дати її частота (100-200 для синоатріальної та 150-250 для передсердньої). Однак синоатріальна тахікардія (як і реципрокні AV-вузлові) здебільшого виникає за механізмом re-entry, а тому для відновлення синусового ритму можуть бути ефективні антагоністи кальцію та бета-адреноблокатори. В той же час передсердні тахікардії - нерідко трігерного походження, в цих випадках для відновлення синусовго ритму доцільно використовувати антиаритмічні препарати Ia класу, які подовжують потенціал дії. Госпіталізація показана при нестабільній гемодинаміці на фоні тахісистолії і неможливості на догоспітальному етапі сповільнити ритм.

Реципрокна AV-вузлова тахікардія тахікардія виникає за механізмом re-entry. Хвиля збудження циркулює від передсердь до шлуночків і назад по двох каналах AV-вузла (швидкий і повільний), які характеризуються різною провідністю і різним рефрактерним періодом. При нормальному синусовому ритмі імпульс звичайно проводиться через швидкий шлях, тому функціонування повільного шляху AV-вузла на ЕКГ не виявляється. При виникненні пароксизмальнойї AV-вузлової тахікардії імпульс проводиться по повільному шляху до шлуночків і повертається до передсердь по швидкому шляху. У зв'язку з тим, що збудження шлуночків і передсердь під час пароксизму тахікардії настає майже одночасно, на ЕКГ рідко вдасться зареєструвати зубці Р. Вони, як правило, зливаються з шлуночковими комплексами. Якщо зубці Р усе ж вдасться виявити, то вони негативні в II, III і aVF відведеннях, що вказує на ретроградне збудження передсердь.

У випадках реципрокних AV-вузлових тахікардій ефективні АТФ, верапаміл, новокаїнамід у звичайних дозах. Можна застосувати черезстравохідну електрокардіостимуляцію. Зрідка на догоспітальному етапі (при нестабільній гемодинаміці, протипоказаннях до антиаритмічних препаратів) доводиться використовувати електроімпульсну терапію. Госпіталізація практично не проводиться, оскільки даний вид порушення ритму добре піддається лікуванню на догоспітальному етапі.

Реципрокні тахікардії при синдромі WPW - цепароксизмальна AV-реципрокна тахікардія за участю додаткових шляхів проведення, виникає на фоні синдромів преекситації.

Набагато частіше зустрічається варіант AV-реципрокної тахікардії, при якій хвиля збудження поширюється антероградно через AV-вузол у систему Гіса-Пуркін’є, ретроградно - через додатковий шлях проведення до передсердя. Цю тахікардію називають ортодромною. Значно рідше можна спостерігати варіант AV-реципрокної тахікардії, при якому хвиля збудження циркулює антероградно через додатковий шлях проведення, ретроградно - через систему Гіса-Пуркін’є й AV-вузол до передсердя. Цю тахікардію називають антидромною.

Пароксизм ортодромної суправентрикулярної тахікардії характеризується частими (140-250 за хв.), позбавленими ознак преекситації нормальними (вузькими) комплексами QRS. У ряді випадків після комплексу QRS спостерігаються інвертовані зубці Р, що вказує на ретроградну активацію передсердь. Якщо на фоні тахікардії з’являється блокада ніжки Гіса (частіше правої), то така тахікардія характеризується широкими комплексами QRS.

Форма аритмії Зняття пароксизму
Синусова тахікардія b-блокатори per os: Пропранолол 10–80 мг Метопролол 25–100 мг

Атенолол 25–100 мг

Антагонисти Са per os:

Верапаміл 40–80 мг

Сино-атріальна та передсердні тахікардії b-блокатори та антагоністи Са в тих же дозах. Новокаїнамід 0,5–1 г в/в
AV-вузлова тахікардія Вагусні проби; препарати 1 групи та b-блокатори в тих же дозах; АТФ 3–12 мг в/в; Дігоксин 0,25–0,5 мг в/в на 10–20 мл 10% р-ну глюкози;

Верапаміл 5–10 мг в/в

Реципрокна тахікардія при синдромі WPW
– ортодромна Вагусні проби, антагоністи Са, b-блокатори, АТФ та препарати 1 групи в тих же дозах
– антидромна Препарат вибору - кордарон. Забороняється верапаміл та серцеві глікозиди.

Антидромна суправентрикулярна тахікардія характеризується на ЕКГ частим регулярним ритмом (150-200 за хв.), шлуночковими комплексами по типу максимально вираженої преекситації (QRS > 0,1с), після яких іноді виявляються інвертовані зубці Р.

Оскільки встановити характер тахікардії можна лише при електрофізиологічному дослідженні, то на практиці звичайно розрізняють тахікардію з вузькими та тахікардію з широкими комплексами. При цьому тахікардія з вузькими комплесками буде завжди ортодромною, а тахікардія з широкими комплексами (яка зустрічається значно рідше) може бути як ортодромною, так і антидромною.

Визначення виду тахікардії має важливе значення при виборі антиаритмічної терапії, оскільки при антидромній тахікардії не можна застосовувати препарати, які покращують провідність в додаткових шляхах проведення (дігоксин, верапаміл), оскільки з’являється ризик трансформаціє такої тахікардії у шлуночкову тахікардію та фібриляцію шлуночків. В той же час при тахікардії з вузькими комплексами для відновлення синусовго ритму нерідко використовують верапаміл у звичайній дозі. Ясна річ, що це можна робити тільки після реєстрації ЕКГ під час приступу тахікардії. При неможливості зареєструвати ЕКГ і наявності в анамнезі синдрому WPW слід кожну тахікардію розцінювати як потенційно антидромну. В цих випадках для відновлення синусового ритму слід застосовувати кордарон (препарат вибору) або ритмілен, які сповільнюють проведення в додаткових шляхах.

Медикаменти та їх дози в залежності від виду суправентрикулярної тахікардії:

Суправентрикулярні пароксизмальні тахікардії добре піддаються медикаментозній корекції і майже завжди на догоспітальному етапі вдається відновити синусовий ритм. Інколи через декілька хвилин - годин після відновлення синусовго ритму можуть спостерігатися рецидиви тахікардії. В таких випадах доцільна госпіталізації з метою додаткового обстеження, визначення електролітного балансу та підбору антиаритмічної протирецидивної терапії.

Екстрасистолія.

Екстрасистолічна аритмія - найпоширеніша форма порушення ритму серця. Екстрасистоли можуть бути рідкими і частими, одиночними і груповими, мономорфними і поліморфними, монофокусними і поліфокусними. Групові екстрасистоли - це 2-3 екстрасистоли підряд. Якщо їх більше 3-х, то це розцінюють як епізод тахікардії.

В результаті численних досліджень встановлено, що екстрасистоли виникають в усіх людей - як у хворих, так і у здорових. При цьому в здорових осіб частіше виявляються рідкі одиночні екстрасистоли, рідше - поліморфні шлуночкові екстрасистоли.

Клінічне значення екстрасистолії цілком визначається характером основного захворювання, ступенем органічного ураження серця і функціонального стану міокарда. У осіб без ознак органічного ураження серця наявність екстрасистолії (незалежно від частоти і характеру) не впливає на прогноз і не є небезпечним для життя. У хворих із вираженою органічною патологією міокарда, особливо при наявності післяінфарктного кардіосклерозу або ознак серцевої недостатності, виявлення частої групової шлуночкової екстрасистолії може бути додатковим прогностично несприятливим фактором.

З погляду лікаря швидкої медичної допомоги представляє інтерес "прогностична” класифікація шлуночкових аритмій, запропонована Біггером. Всі варіанти щлуночкових аритмій діляться на безпечні, небезпечні для життя ("злоякісні, летальні") і потенційно небезпечні (проміжна форма).

1.Безпечні аритмії - це будь-які екстрасистоли і шлуночкові тахіаритмії, що не викликають порушення гемодинаміки в осіб без ознак органічної патології серця. Прогноз у таких хворих цілком сприятливий, абсолютних показань до проведення антиаритмічної терапії немає.

2.Небезпечні для життя шлуночкові аритмії - епізоди шлуночкової тахікардії, що супроводжуються порушенням гемодинаміки або трансформуються у фібриляцію шлуночків (у реанімованих хворих). У таких хворих, як правило, є виражена органічна патологія серця і порушення функції лівого шлуночка. У більшості хворих діагностують ІХС, післяінфарктний кардіосклероз, нерідко аневризму лівого шлуночка. Рідше виявляються кардіоміопатії і вади клапанного апарату серця. Проте шлуночкові екстрасистоли - лише частина спектра порушень ритму у хворих із небезпечними для життя шлуночковими аритміями.

3.Потенційно небезпечні шлуночкові аритмії займають проміжне положення. На відміну від хворих із безпечними аритміями у таких хворих є органічне ураження серця, можуть бути ознаки дисфункції лівого шлуночка. У них часто реєструються групові шлуночкові екстрасистоли та епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії, але на відміну від небезпечних для життя аритмій, немає виражених порушень гемодинаміки під час аритмії.

Сама по собі наявність екстрасистолії не є показанням до призначення спеціального антиаритмічного лікування. Якщо у хворого з екстрасистолією немає інших скарг крім відчуття серцебиття і перебоїв у роботі серця, практично єдиним показанням до проведення антиаритмічної терапії є саме "суб'єктивна непереносимість" аритмії. Необхідно пояснити хворому, що екстрасистоли при відсутності грубої органічної патології безпечні і лікування антиаритмічними препаратами не виліковує від аритмії, а тільки усуває її на період лікування. При цьому лікар повинний пам'ятати, що аритмогенний ефект і інші побічні реакції й ускладнення можуть бути більш небезпечними, ніж сама екстрасистолія.

На догоспітальному етапі рекомендується використовувати легкі седативні препарати, препарати калію. Якщо екстрасистолічна аритмія виникає на фоні брадикардії - показаний атропін. У разі потреби добавляють антиаритмічні препарати як при лікуванні екстрасистолічної аритмії органічного походження.

Крім вираженої суб'єктивної непереносимості аритмії показаннями до лікування є дуже часта, звичайно групова шлуночкова екстрасистолія, якщо вона викликає порушення гемодинаміки. Ясно, що лікування показане хворим, які успішно реанімовані після раптової смерті а також хворим з гострою фазою інфаркту міокарда. У цих випадках лікування спрямоване на попередження фібриляції шлуночків.

При відсутності протипоказань перевага віддається бета - адреноблокаторам, особливо якщо у хворого є додаткові показання до їхнього призначення (ІХС, артеріальна гіпертензія, гіпертрофічна кардіоміопатія, пролапс мітрального клапану, зв'язок екстрасистолії із фізичним навантаженням).

На догоспітальному етапі логічно використовувати:

при суправентрикулярній екстрасистолії обзідан 3 - 5 мл внутрівенно або анаприлін 20-40 мг усередину;

при шлуночковій екстрасистолії - внутрівенно новокаїнамід 5 - 10 мл, кордарон до 5 мг на 1 кг ваги, ритмонорм до 20 мл (при відсутності ЕКГ - контролю не комбінувати з іншими антиаритмічними препаратами!), етмозин 2 - 4 мл 2,5% р-ну, ритмілен 100 - 150 мг;

при шлуночковій екстрасистолії на фоні гострого інфаркту міокарда - обзідан 3 - 5 мл внутрівенно (краще крапельно) і (або) лідокаїн 80 мг внутрівенно, показана поляризуюча суміш.

Шлуночкова тахікардія.

Виникає, як правило, у хворих з вираженою органічною патологією серця та при значній ішемізації міокарду, оскільки обидві ці причини призводять до поглиблення електричної неоднорідності міокарду та сприяють його електричній нестабільності. Клінічно шлуночкові тахікардії проявляються, як правило, колаптоїдним станом. Тому лікування шлуночкових тахікардій спрямоване на якнайшвидше відновлення синусовго ритму та зменшення вірогідності виникнення такої тахікардії. Для відновлення синусового ритму перевага надається методу електроімпульсної терапії, оскільки такі хворі перебувають у важкому стані. При повторних рецидивах шлуночкової тахікардії та при резистентній шлуночковій тахікардії перед повторними розрядами вводять внутрівенно лідокаїн (1 мг/кг ваги) або обзіан 3-5 мл. Останній зменшує ішемію міокарду, не викликає збільшення смертності (як лідокаїн), тому його використання більш патогенетичне.

AV-блокада.

Блокади на догоспітальному етапі зустрічаються не так часто. Ще рідше саме блокада є приводом до виклику швидкої медичної допомоги. Ми не будемо зупинятися на поздовжніх блокадах, оскільки вони виявляються лише при ЕКГ-обстеженні і не є приводом до проведення екстреної терапії. Поперекові блокади, як правило, потребують обстеження в умовах стаціонару і теж не потребують ектреної медичної допомоги, якщо не супроводжуються значним погіршенням гемодинаміки та втратою свідомості. Отже на догоспітальному етапі медичну допомогу доводиться подавати лише у випадках далекозайшовших AV-блокад II ступеню та при повній AV- блокаді. При наявності виражених порушень гемодинаміки показано на етапі спеціалізованої кардіологічної бригади проведення тимчасової ендокардіальної стимуляції. Без порушення гемодинаміки профілактичне встановлення електроду у правий шлуночок проводиться вже в умовах стаціонару. На догоспітальному етапі лише намагаються за допомогою медичних препаратів збільшити частоту скорочення шлуночків (зменшити ступінь блокади) та збільшити серцевий викид. З цією метою застосовують внутрівенно атропін 0,5-1,0 мл, еуфіллін 2,4%-5,0-10,0 мл, показані препарати ізадрину. 

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 8

Безкоштовна робота

Закрити

Шлуночкова пароксизмальна тахікардія

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.