План

Вступ

Мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему та стратегію лікування

Ішемічні порушення мозкового кровообігу

Геморагічний інсульт

Лікування гострого мозкового інсульту

Фізична реабілітація при інсульті

Висновок

Використана література

У комплексах застосовують пасив­ні, активно-пасивні, активні вправи, лі­кування положенням. Активні вправи в уражених кінцівках виконують в одній площині і одному напрямку — до опра­цювання якісного руху в окремих сугло­бах, а потім — у різних площинах і нап­рямках. Реабілітологу слід підмічати найменші покращання рухової здатнос­ті хворих, то підбадьорює і підвищує їх психоемоційний стан, сповнює надією на повне видужання і уникнення інва­лідності та стимулює заняття фізични­ми вправами.

Серед спеціальних вправ, що готують хворого до вставання і ходьби, вико­ристовують у положенні лежачи на спині поперемінні згинання ніг у колінних суглобах з притисканням підошов до поверхні ліжка. Імпульси від підошов мають визначене значення у відновленні такого складного рефлекторного акту, яким є ходьба. Притискання робить реабілітолог, утримуючи руками ноги за гомілковостопний суглоб. Для протидії синкінезіям в ураженій руці при виконанні таких вправ кисті з переплетеними пальцями у „замок” підкладають під голову.

З кожним днем збільшується час сидіння і хворому дозволяють пересунути­ся на стілець. Він ураженою рукою опирається на стіл, кисть розпрямлена, здо­рова нога укладається на уражену, стопа якої всією площиною спирається на під­логу. Після адаптації хворого до положення сидячи його навчають вставати. Найраціональніше це робиться таким чином: хворий нахиляється вперед до поло­ження, коли плечі будуть на лінії колін, стопи посуваються назад за цю лінію. Після цього починається розгинання у колінних і кульшових суглобах та піднят­тя таза і хворий, без особливих витрат сили і енергії, встає. У випадках недостат­ньої сили паретичної ноги або високого тонусу м'язів у ній реабітологу достат­ньо своїм коліном, рукою або будь-яким іншим пасивним упором протидіяти ураженій нозі. Перехід у положення сидячи проводиться в зворотному порядку: спочатку згинаються колінні і кульшові суглоби, а потім корпус і плечі нахиля­ються вперед. Завдяки такій методиці хворий сідає м'яко, без стрясіння тіла.

У положенні стоячи хворого вчать розподіляти масу свого тіла рівномірно на обидві ноги. Після того навчають стояти на одній нозі, спочатку на здоро­вій, а потім — на ураженій, допускаючи згинання у коліні. У подальшому виконують вправи у ходьбі на місці. Основну увагу хворого зосереджують на відтворенні правильного рисунку ходьби. Для цього навчають згина­ти спочатку гомілку при вертикальному положенні стегна, а потім винесенню стегна вперед з одночасним вільним розгинанням гомілки при тильному зги­нанні стопи. Всі ці рухи виконують з допомогою реабілітолога, який притри­мує стегно, розгинає гомілку, а потім супроводжує хворого при ходьбі, притри­муючи і піднімаючи гомілку, ставлячи стопу в упор на підлогу всією підошвою і закріплення правильного рисунка ходьби (згинання коліна — згинання стег­на + розгинання гомілки — тильне згинання стопи) полегшує акт ходьби і про­тидіє спонтанному виконанню кроків хворою ногою типу "косаря" та ін.

На всіх етапах навчання ходьби для попередження розтягнення сумки плечо­вого суглоба хвору руку укладають у спеціальну підтримуючу пов'язку-косинку, у якій передпліччя знаходиться у положенні супінації, кисть і пальці випрямлені, (ве­ликий — у положенні опозиції). Звисаючу стопу підтягують за носок еластичною тягою, що фіксується під коліном, або одягають ортопедичний черевик. При таких коригованих положеннях кінцівок розпочинають навчати, власне, ходьби. Спочатку це робиться з допомогою реабілітолога, який підтримує хво­рого спереду і ззаду за пасок. Потім він ходить у спеціальній колясці, згодом — з милицею, чотирьох- або трьохопорним ціпком, а пізніше — одноопорним. При цьо­му увагу хворого постійно звертають на збереження правильного рисунка ходьби.

Вільний режим триває 2-5 тиж. Завдання ЛФК у цьому режимі: подальше покращання нервово-психічного стану хворого, відновлення активних рухів в уражених кінцівках, зниження в них м'язового тонусу і підвищення його в ос­лаблених м'язах; протидія контрактурам, синкінезіям; закріплення навички правильної ходьби з опорою і без неї, навчання ходьби по східцях; відновлен­ня прикладно-побутових рухів. Застосовують ранкову гігієнічну і лікувальну гімнастику, самостійні заняття, лікувальну ходьбу.

Лікувальну гімнастику доповнюють вправами з опором, предметами, еластич­ними тягами. Вправи для тулуба і кінцівок виконують з вихідних положень лежачи, сидячи і стоячи. Особливу увагу приділя­ють розробці рухів кистю і пальцями. Ре­комендується розгинання їх на твердому м'ячі, качалці та ін. Це робить­ся так: реабілітолог правою рукою роз­прямляє пальці ураженої кисті, лівою на­тискає на її тильну поверхню, притискає долоню до качалки чи м'яча і проводить повільне прокочування, розминаючи кисть. У подальшому хворий може це ро­бити самостійно декілька разів на день. Та­кі дії суттєво зменшують контрактуру, або сприяють її ліквідації. З хворим відпрацьо­вують хват великих, а потім дрібних предметів. Засвоєння цих рухів є основою розширення самообслуговування та відновлення у майбутньому трудових навичок.

Для паретичної кисті застосовують вправи з одночасним включенням здо­рової, або з її допомогою. Так з вихідного положення сидячи на стільці ура­жена рука покладена на стіл, виконують з допомогою здорової, розгинання кисті, відведення великого пальця в бік, розведення пальців поодинці, розги­нання їх, постукування пальцями по поверхні столу, розгинання нігтьових фа­ланг. Проводяться також активні вправи для кисті і пальців у засті­банні ґудзиків різного калібру, зав'язування і розв'язування шнурків, зніманні І надіванні кілець на пірамідку, складання кубиків, вправи з пластиліном, пру­жинними мікроеспандерами, валиками-качалками. Останніх два пристосуван­ня використовують при розробці рухів і в гомілковостопному суглобі.

При ходьбі увагу хворого звертають на рівномірність кроків, правильність перенесення і ставлення ураженої ноги. Застосовують ходьбу по слідовій до­ріжці з невеликими брусочками, для подолання яких хворому слід піднімати хвору ногу. Його навчають ходити по спеціальних східцях з двома поручнями. Рух починають здоровою ногою, приставляючи до неї хвору. Па­цієнт здоровою рукою тримається за поручень, а уражена знаходиться у пов'язці-косинці у коригованому положенні.

Лікувальний масаж після інсульту призначають наприкінці пер­шого тижня для заспокійливого впливу на ЦНС; зниження збудженості рухо­вих клітин передніх рогів спинного мозку; зменшення рефлекторної напруже­ності та розслаблення спастичних м'язів, ослаблення м'язових контрактур; покращання крово- та лімфообігу в уражених кінцівках і попередження тро­фічних порушень; сприяння відновленню рухових функцій. Протипоказаний масаж при посиленні геміпарезу, сильному головному болю, підвищеній температурі.

На початку захворювання, коли тонус м'язів уражених кінцівок ще не дуже високий, використовують тільки прийоми поверхневого погладжу­вання і неінтенсивного розтирання. Спочатку масажують здорову, одной­менну кінцівку, застосовуючи ті ж прийоми, а потім — хвору. Масаж по­чинають з ноги, де рефлекторна м'язова збудженість менша, ніж на вер­хній кінцівці.

У подальшому, з розвитком спастики, появою контрактур, масаж прово­дять диференційовано. М'язи, в яких тонус підвищений, масажують м'якими, ніжними прийомами погладжування і розтирання у повільному темпі. Розтяг­нуті, атрофічні, ослаблені м'язи масажують тими ж прийомами, але інтенсив­ніше. При позитивній реакції на масаж застосовують ніжні розминання без зміщення м'язу: валяння, повздовжнє розминання і натискання. Допускається безперервна вібрація за допомогою електровібратора, проводиться масаж паравертебральних спинномозкових сегментів в ділянках S5 — S1, L5 — L1, D12 — D10 для дії на нижні кінцівки і D2 — D1, C7 — С3 — на верхні. Перед ма­сажем кінцівки зігрівають солюксом. Під час процедури робляться пасивні рухи паретичними кінцівками. Спочатку масаж триває 5-10 хв, а у подаль­шому — 15-20 хв. Курс масажу — 25-30 процедур, повторюється через 10-12 днів.

Фізіотерапію призначають при ішемічному інсульті наприкінці першого тижня, при геморагічному — через два тижні від початку захворю­вання за умови нормального артеріального тиску та без явної декомпенсації серцево-судинної і дихальної систем, її завдання: покращання кровообігу і живлення мозку, активізація розсмоктування крововиливу; зменшення збуд­женості шийного симпатичного апарату; попередження трофічних розладів, контрактур кінцівок, появи патологічних синкінезій; сприяння відновленню активних рухів у паретичних кінцівках. Призначають медикаментозний електрофорез (прозерин, дибазол і ін.) на уражені кінцівки та комірцеву зо­ну, діадинамотерапії на ділянку суглобів паретичних кінцівок, оксигемотерапію. У подальшому використовують д’арсоналізацію, УВЧ, електростимуляцію ослаблених м язів, магніто-терапію.

Післялікарняний період реа­білітації. До засобів фізичної реа­білітації попереднього періоду додаються механотерапія і працетерапія.

Лікувальну фізичну культуру застосовують дифе­ренційовано як у пізньому віднов­ному етапі, так і на етапі залиш­кових рухових порушень. Це за­лежить від ступеня порушення рухових функцій, перебігу і важ­кості захворювань, що спричини­ли інсульт, його виходу і віку хворого.

При І ступені (легкий парез) і II ступені (помірний парез) пору­шень рухових функцій фіналом реабілітації є відновлення професійних нави­чок і фізичної працездатності. Відповідно до цього на її етапах будуть плано­мірно ставитись завдання: нормалізація діяльності ЦНС, рефлекторної збудже­ності м'язів та м'язово-суглобового відчуття; поліпшення здатності довільно­го напруження і розслаблення м'язів, координації рухів; збільшення сили м'язів, тренування серцево-судинної і дихальної систем; відновлення і підтри­мання здатності до фізичних навантажень побутового і виробничого характе­ру. Реалізують названі завдання під час ранкової гігієнічної і лікувальної гім­настики, лікувальної ходьби, прогулянок, а також використання гідрокінезитерапії, рухливих і спортивних ігор, теренкуру, ходьби на лижах, плавання, ближнього туризму.

При III ступені (парез) порушень рухових функцій головною метою реабі­літації є оволодіння побутовими навичками, а при IV (глибокий парез) і V (плегія, або параліч) ступенях — самообслуговування. Відповідно до цього перед ЛФК ставлять такі завдання: підвищення загального тонусу організму і впев­неності в необхідності занять фізичними вправами; зменшення рефлекторної збудженості м'язів, зміцнення м'язів і збільшення обсягу рухів у суглобах ура­жених кінцівок: протидія контрактурам і синкінезіям; поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної і травної систем; стимуляція крово- і лімфообігу трофічних процесів у паретичних кінцівках; закріплення навичок повертання у ліжку, переходу у положення сидячи і стоячи, стабілізація постійних компен­сацій; розвиток і підтримання самостійного пересування і самообслуговуван­ня. Використовують ранкову гігієнічну і лікувальну гімнастику, самостійні за­няття по декілька разів на день, ходьбу або самостійні пересування за допомо­гою підручних засобів. Застосовують вправи у довільному напруженні і роз­слабленні м'язів, вправи з невеликими обтяженнями і предметами, застосуванням еластичних тяг. Використову­ють ізольовані, співдружні і реф­лекторні рухи у положеннях лежа­чи, сидячи та стоячи, вправи на ко­ординацію, малорухливі ігри, вправи у воді тощо.

Лікувальний масаж застосовують періодично курсами по 25-30 процедур для: нормалі­зації діяльності ЦНС; розслаблен­ня м'язів з підвищеним тонусом і стимуляції скорочувальної здатності ослаблених, вирівнювання загального тонусу м'язів в уражених кінцівках, поліпшення в них крово- і лімфообігу, трофічних процесів; сприяння ліквідації залишкових рухових порушень і підтримання загальної фізичної працездатності. Використовують класичний, сегментарно-рефлекторний, точковий, вібраційний і підводний душ-масаж, самомасаж.

Фізіотерапію призначають 2-3 рази на рік, для поліпшення крово­обігу і живлення мозку; зменшення еластичності м'язів і знеболювання сугло­бів; сприяння відновленню рухових функцій, зміцненню ослаблених м'язів, ліквідації контрактур; підвищення загального тонусу і загартування пацієнта. Використовують: медикаментозний електрофорез, діадинамотерапію, УВЧ- і НВЧ-терапію, двокамерні гідрогальванічні ванни, парафіноозокеритні апліка­ції у вигляді рукавичок, носків або манжетів на уражені суглоби, пелоїдотерапію, електростимуляцію ослаблених м'язів, ванни кисневі, сульфідні, радоно­ві, обтирання.

Механотерапію застосовують для ліквідації контрактур і віднов­лення рухливості у суглобах, зміцнення м'язів паретичних кінцівок. Застосо­вують апарати маятникового і блокового типів, а також рухи на подібних апа­ратах у воді. Основне правило при застосуванні механотерапії — вправи не по­винні викликати у хворого появу або підсилення болю, підвищення напружен­ня м'язів — слід суворо виконувати.

Працетерапію — відновну і професійну — використовують для збільшення амплітуди рухів у суглобах; зниження ригідності м'язів, підви­щення їх сили, витривалості і пластичності, покращання координації рухів; відновлення професійних і побутових навичок; набуття максимальної неза­лежності від сторонньої допомоги. Для відновлення і підтримання функції кисті, передпліччя і верхньої кінцівки в цілому рекомендуються такі трудові операції: ручне шиття, в'язання,, вишивання, картонажні і палітурні роботи, збирання конструктора, сортування дрібних деталей, найпростіші і неважкі столярні і слюсарні роботи. Для тренування нижніх кінцівок пропонується робота на ножній швейній машинці, гончарному станку, накачування ножним насосом і ін.

При доброму прогнозі і відносно швидкому відновленні порушених функ­цій через 4-6-12 міс хворі після інсульту з 1-11 ступенем порушення рухових функцій можуть стати до роботи при створенні полегшених умов. Після пере­несеного захворювання III ступеня без мовних розладів можливо їх перенав­чання і виконання нескладної роботи на виробництві, або пристосування до надомної праці.

Пацієнтам з порушенням рухових функцій IV і V ступеня повернення до роботи проблематичне, їм рекомендують розвивати навички побутового само­обслуговування, навчатись використовувати прості пристосування для їди виделкою, ложкою, користування чашкою, ручкою, олівцем, електробритвою, телефоном тощо.

Висновок

Засоби фізичної реабілітації при інсультах відіграють дуже важливу роль. Вони дозволяють, в комплексі з консервативним лікуванням, якісніше і швидше відновлювати стан здоров’я хворих, дозволяють адаптуватися хворим до навколишнього середовища і соціуму.


Використана література

1.Велика медична енциклопедія. Т. 5. ст. 53.

2.М.А. Корхін, І.М. Рабінович. ЛФК в домашніх умовах. – М., 1990.

3.ЛФК в медичній реабілітації. Посібник для лікарів. – К., 2002.

4.Журнал Здоров’я. - №6. – 2002.

5.Журнал Здоров’я. - №8. – 2002.

6.В.М. Мухін. Фізична реабілітація. – К., 2003.

7.Віничук С. М., Мельник В. С., Маргітич В. М. Стресова гіперглікемія після гострого ішемічного інсульту та її корекція з використанням людського рекомбінантного інсуліну короткої дії – фармасуліну Н// Укр. мед. часопис. – 2004. – № 1/39. – C. 75–84.

8.Ворлоу Ч. П., Деннис М. С., ван Гейн Ж. и др. Инсульт. Практическое руководство для ведения больных: Пер. с англ. – СПб.: Политехника, 1998.

9.Albers G. W., Caplan L. R., Easton J. D. еt al. Transient ischemic attack – Proposal for a new definition// N. Engl. J. Med. – 2002. – Vol. 347, № 21. – P. 1713–1716.

10.Davalos A. Risk of stroke in TIA with a cerebral infarct on CT// J. Nerol., Neurosurg and Psychiat. – 1993. – V. 25, № 8. – P. 1611–1616.

11.Ferro J. M. Brain embolism. Answers to practical questions// J. of Neurology. – 2003. – Vol. 250, № 2. – P. 139–147.

12.Grau A. J., Weimar C., Buggle F. еt al. Risk Factors, Outcome, and Treatment in Subtypes of Ischemic Stroke// Stroke. – 2001. – Vol. 32. – P. 2559–2566.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 40

Безкоштовна робота

Закрити

Інсульт. Фізична реабілітація

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.